П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/37761/24
Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.
Дата і місце ухвалення 31.01.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 р. у справі № 420/37761/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000230/2 від 02.12.2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025р. позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій посилалось на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Апелянт посилався на те, що під час митного контролю товарів за поданими митними деклараціями програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості товарів. Крім того, митним органом було здійснено перевірку поданої позивачем декларації та документів, за результатами якої встановлено, що надані позивачем документи містили розбіжності, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які є обов'язковими при її обчисленні. З огляду на зазначене у декларанта витребувано додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, які надані декларантом, однак не у повному обсязі.
На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відсутність документів у підтвердження вартості упаковки, вартості пакувальних матеріалів, робіт пов'язаних із пакуванням, вартості страхування позбавляло митний орган можливості перевірити правильність визначення митної вартості товарів за заявленою декларантом ціною.
Апелянт зазначив, що у зв'язку із наявними у документах розбіжностями та відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів митним, органом прийнята картка відмови у митному оформленні товарів та рішення про коригування митної вартості, згідно яких вартість заявленого до митного очищення товару визначена за резервними методом.
Зважаючи на зазначене апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийняте обґрунтовано та правомірно, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:
Як вірно встановлено судом першої інстанції, в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 10.09.2024 року позивачем ТОВ «СТРОЙ МИР» (покупець) укладений з компанією FOSHAN SHUNDE CLIPLEY ELECTRICAL INDUSTRIAL CO., LTD (Китайска Народна Республіка, продавець) контракт на поставку товару №CH-UA-10/09/24 відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець сплатити та прийняти товар в номенклатурі, кількості та ціні відповідно до специфікації для кожної окремої партії.
Згідно з п.4.1 контракту №CH-UA-10/09/24 від 10.09.2024 року ціна за одиницю товару вказана у специфікаціях.
28.09.2024 року сторонами укладено специфікацію №1 на поставку товару (настінно стельових світлодіодних світильників LED smart) загальною кількістю 1700 шт, вартістю 3973,50 дол. США.
Також 28.09.2024 року контрагентом позивача складено інвойс №00240928, згідно з яких визначено поставку товару кількістю 1700 шт, вартістю 3973,50 дол. США. Умови поставки - CIP Одеса/Чорноморськ/Південний.
У зв'язку поставкою товару на виконання контракту №CH-UA-10/09/24 від 10.09.2024, позивачем 01.12.2024 подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500020009919U3, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у деклараціях відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МК України (контракт, інвойс, специфікацію та інші документи).
Проте відповідачем прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000230/2 від 02.12.2024 року, в якому зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; відповідно до п.7.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу від 10.09.2024 №CH-UА-10/09/24 упаковка повинна відповідати специфікації до контракту, але у наданій специфікації не має інформації щодо упаковки та її вартості;
2) відповідно до товаросупровідних документів поставка товару здіи?снюється на умовах CIP Odesa, згідно з погодженими правилами Інкотермс. Вказані умови поставки передбачають, у тому числі, страхування товарів та те, що продавець за свіи? рахунок повинен одержати страхування карго, щоб покупець або будь-яка інша особа, що має зацікавленість у товарі, що підлягає страхуванню, мали право затребувати безпосередньо від страхового товариства і надати покупцеві страховии? поліс або інше свідоцтво обсягу страховоі? відповідальності. Однак, в документах, що надані до митного оформлення, відсутні страховии? поліс або іншии? доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митноі? вартості та обчислення митноі? вартості товару відповідно до вказаноі? умови поставки товарів в повному обсязі;
3) у наданому коносаменті від 18.07.2024 №ZYTC240705901 зазначено «FREIGHT PREPAYD», тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів
4) відповідно до вимог розділу III «Правил...», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другоі? статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиціи?них послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиціи?них послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здіи?снюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, и?ого протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію Украі?ни та по митніи? територіі? Украі?ни, розмір тарифноі? ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення складовоі? митноі? вартості до митного оформлення не надано.
В рішенні запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
У рішенні вказано, що 02.12.2024 на адресу митного органу надійшов лист декларанта б/н, разом з яким надано комерційну пропозицію від 20.09.24 та прайс-лист від 16.09.24 та зазначено, що у встановлений термін інші додаткові документи надаватись не будуть.
Проаналізувавши вказані документи, встановлено, що комерційна пропозиція та прайс-лист не містять відомостей про: детальний опис товару, виробника товару, посилання на зовнішньоекономічний контракт та інвойс, отже, не містить всіх необхідних реквізитів для встановлення зв'язку між поданим додатково документом та партією товару, яка ввозиться та не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості. Отже декларантом не подано усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України, розбіжності не спростовано.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, в той час як надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене.
Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 2 ст.52 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 55 МК України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").
За приписами частин першої, другої статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги щодо підстав для прийняття оскаржуваного рішення №UA500020/2024/000230/2 від 02.12.2024 року про коригування митної вартості товарів, апеляційний суд зазначає таке.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
У п. 33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначені посилання на митні декларації, в порівнянні з якою співставлялась вартість товару.
В оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларації, яка була взята для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та їх вартості за одиницю товару митний орган не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, характеристик таких товарів, умов поставки, комерційних умов тощо всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Разом з тим, як правильно вказав суд першої інстанції, визначення більшої ціни товару у МД не є безумовною підставою для коригування вартості товару в бік збільшення.
За приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Апелянт, як в апеляційній скарзі такі в оскаржуваному рішенні №UA500020/2024/000230/2 від 02.12.2024 року вказує, окрім іншого, що відповідно п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; відповідно до п.7.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу від 10.09.2024 №CH-UА-10/09/24 упаковка повинна відповідати специфікації до контракту, але у наданій специфікації не має інформації щодо упаковки та її вартості.
Водночас, пунктом 4.2 контракту №CH-UA-10/09/24 від 10.09.2024 року загальна сума контракту складає 500 000 дол. США. Ціни, вказані у цьому контракті, включають вартість упаковки, маркування, в яких поставляється товар.
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 "Процедура митної декларації" має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої декларантом, зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості, що спростовує доводи апелянта з цього питання.
Таким чином, вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Колегія суддів зазначає, що Одеська митниці мала всі необхідні документи, що містили дані про таку складову митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, а саме дані про те, що вартість упаковки та робіт з пакування були включені постачальником до ціни товару та додатковому відшкодування з боку позивача не підлягали.
Оскільки за умовами контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, то, згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, ці витрати не потребують окремого документального підтвердження, а отже, посилання митного органу на необхідність відокремлення вартості пакування від вартості товару для правильного визначення митної вартості ввезеного позивачем товару, є безпідставним.
Зазначена вище позиція стосовно включення вартості пакування до митної вартості також закріплена у рішеннях Верховного Суду у справах із подібними обставинами (наприклад, постанова від 06.03.2018 р. у справі №815/3142/17, постанова від 22.01.2019 р. по справі №815/6794/17, постанова від 18.12.2019 р. по справі №160/8775/18, постанова від 06.02.2020 р. по справі №520/10709/18, постанова від 16.07.2020 р. по справі № 804/3632/17, постанова від 17.01.2023 по справі 0440/5532/18, постанова від 07.02.2023 по справі 815/6775/17, постанова від 21.03.2023 по справі 815/5817/17 тощо).
Також Одеською митницею в оскаржуваному рішенні вказано, що відповідно до умов Контракту поставка товару здійснюється на умовах CIP Odesa, згідно з погодженими правилами Інкотермс. Вказані умови поставки передбачають, у тому числі, страхування товарів та те, що продавець за свіи? рахунок повинен одержати страхування карго, щоб покупець або будь-яка інша особа, що має зацікавленість у товарі, що підлягає страхуванню, мали право затребувати безпосередньо від страхового товариства і надати покупцеві страховии? поліс або інше свідоцтво обсягу страховоі? відповідальності. Однак, в документах, що надані до митного оформлення, відсутні страховии? поліс або іншии? доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митноі? вартості та обчислення митноі? вартості товару відповідно до вказаноі? умови поставки товарів в повному обсязі;
Відхиляючи доводи апелянта щодо відсутності страхового полісу або інших доказів страхового покриття, що унеможливлює, на думку апелянта, проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі, колегія суддів, як і суд першої інстанції зазначає, що за умовами поставки за контрактом, з урахуванням додаткової угоди, є базис поставки CIP, відповідно до якого саме постачальник поніс витрати на страхування товару і ці витрати включені до наданої Постачальником ціни. За таких умов, вимоги щодо надання доказів розміру витрат на страхування з Покупця є незаконними та безпідставними. Правова позиція з цього питання неодноразово висвітлювалась у Постановах Верховного Суду, зокрема й у справах Відповідач приймав участь (821/1617/17; 821/410/18; 821/289/18).
Умови поставки CIP у редакціях «Інкотермс 2010» (Carriage and Insurance Paid To - Перевезення і страхування оплачено до) передбачають, що продавець оплачує перевезення до пункту призначення зазначеного в договорі. Продавець сплачує за митне оформлення експорту та несе відповідальність за передачу товару призначеному продавцем перевізнику. Окрім зазначених вище зобов'язань, у зоні відповідальності продавця - оплата страхування вантажу. Продавець зобов'язаний забезпечити страхування, що покриває принаймні мінімальні ризики. Покупець оплачує розмитнення і супутні витрати, може оформити додаткову страховку на товар.
Отже, за умовами CIP саме продавець зобов'язаний укласти договір страхування і оплатити страхування вантажу.
Крім того, у коносаменті від 18.07.2024 №ZYTC240705901 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT CHARGES» «FREIGHT PREPAID» (передоплата вантажу) тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, на думку митного органу, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Колегія суддів, як і суд першої інстанції, зазначає, що вказана обставина спростована наданими для митного оформлення документами та не впливає на чинники митної вартості, а відтак не є законною підставою для коригування митної вартості. Окрім того, як правильно зауважив суд першої інстанції та це не спростовується доводами апеляційної скарги, митним органом вимагались документи (бухгалтерська виписка, прейскуранти, висновки про якість), які жодним чином не впливають на обрану та визначену сторонами умову постачання товару CIP.
ТОВ «СТРОЙ МИР» разом з митною декларацією додатково були надані і інші документи, що стосуються товару та його якості: прайс-лист та Комерційну пропозицію. Відтак, митний орган необґрунтовано в оскаржуваному рішенні вказує про ненадання документів, що підтверджують митну вартість товару. На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного частиною другою статті 53 МК України.
Отже, надані позивачем для митного оформлення товару документи відповідають вимогам ч.2 ст.53 МК України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару, та підтверджують митну вартість товару, задекларовану у митній декларації.
Проте, митним органом не взято до уваги приписи ст.8 МК України, якою передбачено принцип презумпції невинуватості. Декларантом не було допущено систематичних порушень, а помилка суто механічна та її допущення не впливає на числове визначення митної вартості товару заявленого до митного оформлення. Крім того, відповідачем не доведено ознак підробки в зазначених документах.
Посилання апелянта, в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є беззаперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору. Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.
Як доречно зазначив суд першої інстанції, Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).
У зв'язку із цим, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість посилання митного органу на те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
З урахуванням наведеного, твердження апелянта, які є тотожними обґрунтуванню рішення про коригування митної вартості товару, є безпідставними, та такими, що не доводять існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.
Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, про те, що митний орган не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, та як наслідок наявність підстав для коригування митної вартості товарів.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 р. - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.А. Шевчук О.В. Єщенко