П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/39889/24
Перша інстанція: суддя Радчук А.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ГРУПП ЛТД» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
09 серпня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ГРУПП ЛТД» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000675/2 від 14.12.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «АЛЬЯНС ГРУПП ЛТД» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Подані декларантом документи для митного оформлення товару за ціною контракту відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що в документах, які надані декларантом, наявні розбіжності, з огляду на які неможливо підтвердити задекларовану вартість товару. У зв'язку з вищевикладеним Одеською митницею обґрунтована прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 28 лютого 2025 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ГРУПП ЛТД» задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Апелянт вказує, що подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних, та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України.
Аргументуючи свою позицію, апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів встановлено, що в поданих документах містились розбіжності, а також декларантом не надано витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.
Додатково апелянт вказує, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: у наданому до митного оформлення банківському платіжному документі від 25.11.2024 року № 11 вказано contract № 04/23 dt. 06.04.2023, але відсутнє посилання на інвойс (проформу інвойсу), що унеможливлює ідентифікувати дану оплату до цієї поставки товару.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує про ти її задоволення та просить суд залишити без змін оскаржуване рішення.
Відповідно до ч.3 п.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Одеської митниці задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
Між компанією SISECAM INVESTMENT B.V. (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ГРУПП ЛТД» (покупець) 06.04.2023 року укладено контракт № 04/23, відповідно до предмету якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийнятті та оплатити товар (столовий та кухонний посуд, вироби зі скла, аксесуари та упаковка до них), -виробництва групи заводів SISECAM GLASSWARE GROUP, торгових марок: Pasabahce, Borcam, Nude, Zestglass та ін.
Відповідно п. 2.1, п. 2.2, п. 2.4 контракту № 04/23, ціни за цим контрактом встановлюються в доларах США ta вказуються у проформах інвойсів та інвойсах на кожну поставку. Ціна товару включає вартість самого товару, вартість експортного пакування та маркування, транспортування до місця загрузки, вантажних робіт та митного оформлення в країні вивезення. Допускається різниця між проформою інвойсу та інвойсом в асортименті, кількості та сумі оплати товару. За наявності вищезгаданої різниці основним документом поставки вважати інвойс.
Поставка товару здійснюється на умовах FCA (м. Стамбул) або інших умов поставки, які вказуються 8 проформі інвойсу та інвойсі на кожну окрему поставку. Сторони керуються положенням Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС» (редакція Міжнародної торгової палати 2020 року) (п. 3.1 контракту).
Відповідно до розділу 4 контракту, валюта контракту та валюта платежу - долари США. Оплата за товар здійснюється шляхом банківського переказу коштів з рахунку покупця на рахунок продавця на умовах передоплати у розмірі 80 % від суми, зазначеної у проформі інвойсу (попередньому рахунку). Після здійснення повного відвантаження партії товару та отримання покупцем інвойсу (фактичного рахунку) на цю партію товару, покупець виплачує продавцю частину коштів, що бракує до суми, зазначеної в інвойсі, у строк не більше 2 банківських днів. Основним документом поставки та взаєморозрахунків є інвойс (фактичний рахунок).
Додатковою угодою до контракту №04/23 від 18.10.2023 року п. 4.2 контракту викладено у наступній редакції: 4.2. Оплата за товар здійснюється шляхом банківського переказу коштів з рахунку покупця на рахунок продавця на умовах передоплати у розмірі 80 % від суми, зазначеної у проформі інвойсу (попередньому рахунку). Після здійснення повного відвантаження партії товару та отримання покупцем інвойсу (фактичного рахунку) на цю партію товару, покупець виплачує продавцю частину коштів, що бракує до суми, зазначеної в інвойсі, у строк не більше 10 банківських днів після здійснення митного оформлення партії товару та отримання вантажної митної декларації.
На виконання умов договору № 04/23 було виставлено інвойс № 1400003702 від 09.12.2024 року, яким сторони узгодили номенклатуру, ціну та кількість товару. Так, загальна вартість товару становить 48654,00 доларів. Інвойсом також визначено, що поставка товару здійснюватиметься на умовах FCA.
З метою митного оформлення імпортованого товару 13.08.2024 року декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію № 24UA500500042416U8 на товари:
1. Посуд столовий, кухонний скляний: посудини на ніжці для пиття, механічного виготовлення: келихи - 17524 шт. Виробник "PASABAHCE BULGARIA EAD" (концерн "SISECAM"). Країна виробництва BG (Болгарія). Торгова марка "PASABAHCE","GLASS4YOU.COM".
2. Посуд столовий, кухонний скляний: інші склянки для пиття із зміцненого скла - 12366 шт. Виробник "PASABAHCE BULGARIA EAD"(концерн "SISECAM"). Країна виробництва BG(Болгарія). Торгова марка "PASABAHCE".
3. Посуд столовий, кухонний скляний: склянки, механічного виготовлення, без ніжки, ограновані або інакше оздоблені- 7248 шт. Виробник "PASABAHCE BULGARIA EAD" (концерн "SISECAM"). Країна виробництва BG (Болгарія). Торгова марка "PASABAHCE","GLASS4YOU.COM".
4. Посуд столовий, кухонний скляний: склянки, механічного виготовлення, без ніжки, неограновані - 9300 шт. Виробник "PASABAHCE BULGARIA EAD"(концерн "SISECAM"). Країна виробництва BG(Болгарія). Торгова марка "PASABAHCE","GLASS4YOU.COM".
5. Посуд столовий, кухонний із зміцненого скла, механічного виготовлення: кружки - 120 шт. Виробник "PASABAHCE BULGARIA EAD"(концерн "SISECAM"). Країна виробництва BG(Болгарія). Торгова марка "PASABAHCE".
6. Посуд столовий, кухонний скляний, механічного виготовлення: кружки - 728 шт. Виробник "PASABAHCE BULGARIA EAD"(концерн "SISECAM"). Країна виробництва BG(Болгарія).Торгова марка "PASABAHCE".
7. Вироби із скла для оздоблення житла: вази - 1368 шт. Виробник "PASABAHCE BULGARIA EAD"(концерн "SISECAM"). Країна виробництва BG (Болгарія). Торгова марка "PASABAHCE".
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією подані наступні документи: пакувальний лист № 9500044085 від 09.12.2024 року; рахунок-проформа № 1700034470 від 20.11.2024 року; рахунок-фактура (інвойс) № 1400003702 від 09.12.2024 року; автотранспортна накладна № 873351 від 09.12.2024 року; сертифікат про походження товару № 0000256175 від 10.12.2024 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № AМ0000607045 від 10.12.2024 року; платіжна інструкція №11 від 25.11.2024 року; рахунок-фактура надання транспортно-експедиційних послуг № 89 від 13.12.2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 11.12.24-1 від 11.12.2024 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.10.2023 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 04/23 від 06.04.2023 року; договір (контракт) про перевезення № 031224-1 від 03.12.2024 року; звіт про зважування від 13.12.2024 року; техпаспорти від 13.12.2024 року; копія митної декларації країни відправлення № 24BG004011A08029A9 від 10.12.2024 року.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме:
1) у наданому до митного оформлення банківському платіжному документі від 25.11.2024 № Платіжна інструкція № 11 вказано contract № 04/23 dt. 06.04.2023, але відсутнє посилання на інвойс (проформу інвойсу), що унеможливлює ідентифікувати дану оплату до цієї поставки товару.
З огляду на вищевикладені розбіжності, відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів, відповідно до частини третьої статті 53 МКУ було запропоновано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копії митних декларацій країни відправлення з перекладом на українську мову.
14.12.2024 року декларантом ТОВ «АЛЬЯНС ГРУПП ЛТД» надані додаткові документи: виписка з бухгалтерської документації, оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за період 01.01.24-11.12.24 року; журнал-ордер і відомість по рахунку 632 б/н; каталог виробника б/н; прайс-лист виробника б/н та листом від 19.08.2024 декларантом повідомлено що, всі документи які стосуються вантажу по МД вже надані та інші додаткові документи надаватися не будуть.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, опрацювавши інформацію, викладену у листі від 14.12.2024 стосовно митної декларації № 24UA500500042416U8, щодо направлених документів і неможливості надання інших документів для підтвердження заявленої митної вартості, митним органом встановлено, що декларантом не надані всі перелічені в повідомленні митного органу документи для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товарів, заявлених до митного оформлення за вказаною МД буде скориговано відповідно до п.1 ст.55 Митного кодексу України.
Як зазначив відповідач, оскільки відповідно до п.2 статті 58 МКУ використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 цієї ж статті застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59,60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) резервним методом.
Отже, 14.12.2024 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000675/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом.
Митний орган зазначає, що з метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим: товар 2 - становить 2,95дол. США/кг (МД від 02.12.2024 № UA100180/2024/14315) ніж заявлено декларантом 1,4935 дол. США/кг; товар 3 - становить 2,92 дол. США/кг (МД від 25.07.2023 № UA100180/2023/54306) ніж заявлено декларантом 1,96 дол. США/кг; товар 4 - становить 2,97 дол. США/кг (МД від 30.10.2024 № UA100180/2024/13191) ніж заявлено декларантом 1,64 дол. США/кг;товар 5 - становить 2,8016 дол. США/кг (МД від 21.06.2024 № UA110110/2024/003854) ніж заявлено декларантом 1,78 дол. США/кг; товар 6 - становить 2.75 дол. США/кг (МД від 30.10.2024 № UA100180/2024/13191 ніж заявлено декларантом 1,51 дол. США/кг.; товар 7-становить 2,75 дол. США/кг (МД від 02.12.2024 № UA100180/2024/014315 ніж заявлено декларантом 2,2 дол. США/кг.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 14.12.2024 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/001320.
Не погоджуючись з правомірністю рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).
Згідно ч.1ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
У рішенні про коригування митної вартості товарів у якості недоліків митниця зазначила, що у наданому до митного оформлення банківському платіжному документі від 25.11.2024 року № 11 зазначено: «contract № 04/23 dt. 06.04.2023», але відсутнє посилання на інвойс (проформу інвойсу), тому не можливо ідентифікувати дану оплату до цієї поставки товару.
Колегія суддів зазначає, що обов'язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, вимоги щодо її оформлення встановлені Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (далі - Порядок №216).
Пунктом 15 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
Пунктом 14 Порядку №216 визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити:
1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);
2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);
3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;
4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);
5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);
6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;
7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);
8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг];
9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;
10) призначення платежу;
11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);
12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово “відмова»);
13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;
14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами “резидент» чи “нерезидент» під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.
Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.
Отже, чинне законодавство не встановлює обов'язковості посилання у банківському платіжному документі на інвойс (проформу інвойсу).
Крім того, позивачем додатково подано виписку з бухгалтерської документації: оборотно-сальдову відомість по рахунку 632 за період 01.01.2024 року по 11.12.2024 року, журнал-ордер і відомість по рахунку 632, з яких вбачається сплата відповідної суми, яка зазначена в .
Таким чином, доводи митного органу є неспроможніми з огляду на те, що надані документи у своїй сукупності надавали можливість ідентифікувати платіж з поставленою партією товару.
Таким чином, надані документи на підтвердження митної вартості не містили будь-яких розбіжностей, які вказують на заниження заявленої митної вартості, а відповідач не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей. Тому вимога протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження вартості товару: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації переклад копії митної декларації країни відправлення має ґрунтуватись насамперед на виявлених розбіжностях у наданих до митного оформлення документів, що можуть вплинути на визначення митної вартості, або які ознаки підробки були виявлені, або які відомості відсутні у наданих документах.
Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року по справі №815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Оцінюючи наведені обставини у сукупності, судова колегія вважає вірними висновки суду, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню. Отже, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за методом за ціною договору подібних (аналогічних) товарів.
Згідно сталої практики Верховного Суду формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відповідно до оскаржуваного рішення, відповідач скоригував заявлену позивачем ціну: товар 2 - становить 2,95дол. США/кг (МД від 02.12.2024 № UA100180/2024/14315) ніж заявлено декларантом 1,4935 дол. США/кг; товар 3 - становить 2,92 дол. США/кг (МД від 25.07.2023 № UA100180/2023/54306) ніж заявлено декларантом 1,96 дол. США/кг; товар 4 - становить 2,97 дол. США/кг (МД від 30.10.2024 № UA100180/2024/13191) ніж заявлено декларантом 1,64 дол. США/кг; товар 5 - становить 2,8016 дол. США/кг (МД від 21.06.2024 № UA110110/2024/003854) ніж заявлено декларантом 1,78 дол. США/кг; товар 6 - становить 2.75 дол. США/кг (МД від 30.10.2024 № UA100180/2024/13191 ніж заявлено декларантом 1,51 дол. США/кг.; товар 7-становить 2,75 дол. США/кг (МД від 02.12.2024 № UA100180/2024/014315 ніж заявлено декларантом 2,2 дол. США/кг.
Дослідивши вищезазначені митні декларації, колегія суддів звертає увагу на відмінність артикулів посуду та кількості товару в партіях, відсутність відомостей про постачальника та умови поставки, зв'язку з чим неможливо прирівняти ціни товару.
Крім того, судова колегія зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.
За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 30 грудня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко