П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/26212/24
Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Хурса О.О.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 31.10.2024 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області про:
- -визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Одеській області №045650019285 від 24 травня 2024 року про відмову у призначенні пенсії позивачу;
- -зобов'язання ГУПФ України в Одеській області призначити/поновити позивачу, виплату пенсії за віком, та здійснити виплату пенсії з моменту звернення із заявою про призначення/поновлення виплати пенсії за віком.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідачем протиправно не поновлено пенсії позивачу, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Одеській області №045650019285 від 24 травня 2024 року про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV з 16 травня 2024 року.
Стягнуто з ГУПФ України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 211,20 грн.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- на момент звернення позивача до Головного управління із заявою щодо призначення пенсії Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення є нечинною. Отже з огляду на те, що з 01 січня 2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та неможливість отримання інформації щодо призначення пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації, вважаємо, що в діях Головного управління щодо не призначення пенсії за віком - протиправні дії відсутні;
- суд попередньої інстанції ігнорував, те що позовна вимога ОСОБА_1 , в частині зобов'язання ГУПФ України в Одеській області поновити позивачу виплату пенсії за віком не підлягає задоволенню, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження пенсійного органу з огляду на наступне.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 у період з 17 січня 2009 року по 31 січня 2019 року перебував на обліку в ГУПФ України в Запорізькій області та отримував пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 11 лютого 2009 року, та з 01 лютого 2019 року, у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон (до російської федерації), виплата пенсії органами пенсійного фонду України припинилась.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки №1204-7500787732 від 30 квітня 2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 16 травня 2024 року, в якій просив призначити пенсію за віком.
Відповідачем прийнято рішення №045650019285 від 24 травня 2024 року про відмову у поновленні пенсії.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як громадянин України має право на отримання пенсії з дати звернення 16 травня 2024 року, призначеної йому відповідно до законодавства України, за новим місцем фактичного проживання як внутрішньо переміщена особа, а відмова відповідача у здійснення заходів для реалізації позивачем такого права є протиправною.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, п.1 ч.1 ст. 8, п.1 ч.1 ст. 45, п.2 ч.1, ч.2 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV, п.п.1.1, 2.8, 4.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно п.1 ч.1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Відповідно ч.2 ст. 49 Закону №1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч.3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке, крім іншого, гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою відмови позивачу у поновлені виплати пенсії слугувало те, що наразі відповідач не може провести процедуру витребування пенсійної справи позивача з РФ для виплати пенсії за новим місцем реєстрації, а тому відмовив у поновленні виплати пенсії до врегулювання питання на законодавчому рівні.
Разом з тим, колегія суддів наголошує, що право пенсіонера на отримання пенсії не повинно ставитися у залежність від можливості пенсійного органу підтвердити припинення виплати пенсії останньому за попереднім місцем проживання.
Відповідно п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1).
Згідно п.2.8 Порядку №22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно п.4.8 Порядку № 22-1, заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронні довірчі послуги" та Закону України "Про захист персональних даних". Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Отже, наведені відповідачем обставини (відсутність інформації, що підтверджує припинення виплати пенсії) не є перешкодою для виконання відповідним органом Пенсійного фонду покладеного на нього обов'язку.
Тобто, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав для відмови у поновленні виплати пенсії позивачу відповідно до чинного законодавства України.
Право на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування пенсійної справи й отримання документів про припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації. Доказів того, що позивач отримав інше громадянство та у зв'язку із чим отримував пенсію, відповідач не надав.
З огляду на викладене, позивач, як громадянин України має право на отримання пенсії з дати звернення 16 травня 2024 року, призначеної йому відповідно до законодавства України, за новим місцем фактичного проживання як внутрішньо переміщена особа, а відмова відповідача у здійснення заходів для реалізації позивачем такого права є протиправною.
При цьому, відсутність документів на підтвердження припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду РФ та неможливість отримання пенсійної справи пенсіонера, не може бути підставою для позбавлення його (її) права на пенсію в Україні.
Висновки колегії суддів у даній справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 січня 2024 року по справі №320/424/23.
Підсумовуючи викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 24 квітня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.