П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20592/24
Перша інстанція: суддя Дубровна В.А.,
повний текст судового рішення
складено 06.02.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати,-
25.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки з 29.01.2020 року по день фактичної виплати 29.09.2022 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахування та виплати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки з 29.01.2020 року по день фактичної виплати 29.09.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 04.09.2020 року був звільнений з військової служби (виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 ), але виплату грошового за період служби з 30.01.2020 року до 04.09.2020 року відповідач провів із затримкою - 29.09.2022 року та на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022 року у справі №420/24990/21. Також позивач вказував, що у травні 2024 року він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки з 29.01.2020 року по день фактичної виплати 29.09.2022 року, але отримав відмову, оформлену листом від 11.06.2024 року.
Бездіяльність військової частини НОМЕР_1 позивач вважав протиправною, оскільки під час виплати 29.09.2022 року грошового забезпечення відповідач був зобов'язаний дотриматись вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та постанови КМУ №159 від 21.02.2001, та провести нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням ухвали від 20.02.2025 року про виправлення описки, частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 :
- визнана протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 29.09.2022 року та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, нарахованих на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року по справі №420/24990/21;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 29.09.2022 року та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, нарахованих на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року по справі №420/24990/21;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки виплата за постановою апеляційного суду від 31.08.2022 року відбулась 29.09.2022 року, тобто в межах одного місяці, внаслідок чого відсутній факт порушення строків виплати доходів.
Посилається апелянт і на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає у ненаданні мотивованої оцінки доводами військової частини НОМЕР_1 , які були викладені у відзиві на позовну заяву, без наведення норм на підставі яких відхиляються ті чи інші доводи.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_1 наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 04.09.2020 №361-ОС виключений її зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року по справі №420/24990/21, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року скасоване та ухвалене нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений:
- зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 року до 04.09.2020 року грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачені суми одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік.
На виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022 року у справі №420/24990/21 військовою частиною НОМЕР_1 29 вересня 2022 року була здійснена виплата коштів в сумі 102551,78 грн., що підтверджено банківською випискою з рахунку позивача.
Також, відповідно до матеріалів справи, листом від 11.06.2024 року за вих №09/К-21/12, на звернення позивача від 28.05.2024 року, військова частина НОМЕР_2 повідомила про відсутність законних підстав щодо задоволення вимог позивача (а.с. 12).
Учасниками справи не оспорюється той факт, що 28.05.2024 року позивач звертався до військової частини НОМЕР_1 з питання нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 29.09.2022 року, виплата якого відбулась на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року по справі №420/24990/21.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 30.01.2020 року до 29.09.2022 року у відповідності до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та постанови КМУ №159 від 21.02.2001.
Відхиляючи доводи військової частини НОМЕР_1 , наведені у відзиві на позовну заяву, щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що спір стосовно виплати компенсації втрати частини доходів за порушення строків їх виплати охоплюється визначенням «законодавство про оплату праці», яке міститься в статті 233 Кодексу законів про працю України, а не поняттям «проходження публічної служби» відповідно до частини 5 статті 122 КАС України, та з того, що спірні правовідносини виникли до початку дії змін, внесених Законом України від 01.07.2022 року № 2352-ІХ до статті 233 КЗпП України, а тому позовні вимоги в цій справі не обмежені строком.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Передумовою захисту порушених прав із застосуванням певних норм матеріального права, є перевірка дотримання позивачем вимог процесуального закону, зокрема і в частині дотримання строків звернення од суду з адміністративним позов.
КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Зокрема, стаття 118 цього Кодексу визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 року визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, «дізналася» та «повинна була дізнатись» про порушення права.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, «дізналася» та «повинна була дізнатись» про порушення права.
Зокрема, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
У свою чергу питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (надалі - Закон №2050-ІІІ), який, проте, не визначає спеціальних строків для звернення до суду.
Відповідно до статті 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону №2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159), положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Отже, умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - грошового забезпечення (у тому числі за судовим рішенням). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому норми Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до органу, установи, підприємства за виплатою такої компенсації.
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (в цій справі - військової частини НОМЕР_1 ) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі грошового забезпечення) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованого грошового забезпечення.
Крім того, відмова апелянта у виплаті компенсації позивачу втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії (листа), оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі апелянтом, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову її виплатити згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Вчинення ж апелянтом активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення позивача щодо виплати належних йому сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Отже, враховуючи правові висновки Верховного Суд у постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20, в яких суд касаційної інстанції відступаючи від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону №2050-ІІІ, дійшов наступних висновків:
- у спорах цієї категорії застосовується шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
- нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом №2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
- з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати доходу за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, для залишення позовної заяви без розгляду;
- отримання листа у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Колегія суддів зазначає, що в цій справі, належні позивачу за період часу з 30.01.2022 року до 04.09.2022 року кошти - перераховане грошове забезпечення на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022 року У справі №420/24990/21, були виплачені апелянтом 29.09.2022 року.
Тобто, із 29.09.2022 року позивач знав про порушення його прав щодо отримання компенсації грошового доходу, однак, із позовом до суду звернувся лише в 25.06.2024 року.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач звернувся до суду з даним позовом 25.06.2024 року із пропуском строку звернення до суду визначений частиною першою статті 122 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст.123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати причини поважності пропущеного строку, і у разі подання позивачем такої заяви суд повинен надати їй оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.04.2024 року у справі №540/8074/21.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду у даній справі від 08.04.2025 року позивачу було запропоновано подати заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали.
22.04.2025 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач просить визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду, посилаючись на те, що оскільки позивач був звільнений з військова служби 04.09.2020 року, тобто під час дії частини 2 статті 233 КЗпП України в редакції до 19.07.2022 року, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, то у позивача були законні очікування реалізувати право на захист своїх прав у майбутньому без обмеження строком.
Колегія суддів з такими доводами позивача погодитися не може, оскільки, як вже зазначено вище, у спорах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону №2050-ІІІ застосовується шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, колегія суддів вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо помилковості висновків суду першої інстанції про незастосування до спірних правовідносин строків звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
За приписами п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу
Оскільки у справі відсутні правові підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового про залишення позовних вимог без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року - скасувати, адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати - залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька