24 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/26834/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року
у адміністративній справі № 160/26834/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, визнано протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області щодо зарахування до вислуги років ОСОБА_1 періоду вимушеного прогулу з 07 листопада 2015 року по 23 лютого 2017 року, та зобов'язано Головне управління МВС України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 період вимушеного прогулу з 07 листопада 2015 року по 23 лютого 2017 року із внесенням відповідних записів до її трудової книжки, а також стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, а також його невідповідності вимогам ст.242 КАС України, тобто, його незаконності і необґрунтованості, у зв'язку з чим просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано те, що дата звільнення ОСОБА_1 не змінювалась та вислуга на день звільнення в наказі про її звільнення з органів внутрішніх справ вказана вірно, що виключає правові підстав для перерахунку вислуги років в органах внутрішніх справ з внесення відповідних записів до трудової книжки.
Окремо звертає увагу апеляційного суду на те, що наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області від 06.11.2015 року № 485 о/с на виконання вимог Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII було вирішено звільнити осіб рядового і начальницького складу, державних службовців та інші категорії працівників органів та підрозділів ГУМВС України в Дніпропетровській області згідно з додатками 1-89, і відповідно до витягу з додатку № 60 до наказу ГУМВС від 06.11.2015 № 485 о/с по Жовтоводському міському відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області позивачку майора міліції ОСОБА_1 заступника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу було звільнено згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» звільнено у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) з 6 листопада 2015 року, з визначенням вислуги років на день звільнення: 15 років 02 місяці 21 день. При цьому, на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 у справі № 804/529/16, яким визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС № 485 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 року з посади заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) і поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з 06.11.2015 року, за стягненням з Жовтоводського міського відділу ГУМВС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 44 650,14 грн. - наказом ГУМВС від 05.12.2016 № 14 о/с пункт наказу ГУМВС від 6 листопада № 485 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 заступника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу було відмінено та вирішено вважати працюючою на попередній посаді з 6 листопада 2015 року, але тим же наказом ГУМВС згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідно до пункту 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та на підставі постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 № 730 та наказ МВС України від 6 листопада 2015 № 1388 позивачку було звільнено у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 заступника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу з 6 листопада 2015 року, з визначенням вислуги років на день звільнення: 15 років 02 місяці 21 день.
За наведених у попередньому абзаці обставин відповідач вважає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що позивачка ОСОБА_1 була звільнена відповідно до наказу ГУМВС від 05.12.2016 № 14 о/с з 6 листопада 2015 року, під час якого було обраховано вислугу років, яка склала 15 років 02 місяці 21 день, і зазначений наказ позивачкою не оскаржувався в установленому законом порядку.
Відповідач вважає, що судом першої інстанції у даному випадку не враховано те, що Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ втратив чинність з моменту набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (07.11.2015), також як і не враховано те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» всі територіальні підрозділи МВС України, в тому числі і Жовтоводський міській відділ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області ліквідовані як юридичні особи публічного права, а наказом МВС України «Про організаційно штатні питання» від 06.11.2015 № 1388 скорочено всі посади, в тому числі і в Жовтоводському MB, і відповідно, з моменту набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію» (07.11.2015) міліція в Україні припинила своє існування (згідно діючого законодавства відбулась ліквідація центрального органу виконавчої влади), що у сукупності свідчить про правомірність дій Ліквідаційної комісії ГУМВС у відношенні позивачки та про відсутність правових підстав для перерахунку позивачці вислуги років в органах внутрішніх справ з внесення відповідних записів до трудової книжки, оскільки при звільненні позивачки з посади заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського MB та з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, дата її звільнення з 6 листопада 2015 року та вислуга на день звільнення не змінилися
Обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача та перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин і правильність застосування до них норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача і для скасування рішення суду першої інстанції з наведених в апеляційній скарзі підстава.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка в межах спірних правовідносин оскаржує бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області щодо зарахування до вислуги її років періоду вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по 23 лютого 2017 року, і така бездіяльність відповідачем була проявлена після набрання законної сили 23.02.2017 року постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року у справі №804/529/16, а неодноразові звернення позивачки до відповідача для врегулювання проблемних питань не надали позитивних результатів, що й стало підставою для її звернення за судовим захистом своїх прав у цій справі.
Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції всебічно дослідивши обставини, які передували виникненню у цій справі спору та надавши об'єктивну оцінку встановленого постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року у справі № 804/529/16 факту неправомірності звільнення ОСОБА_1 з 06.11.2015 року з посади заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів), та скасування судом наказу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 485 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 року з поновленням її на посаді заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з 06.11.2015 року та стягненням з Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 44 650,14 грн., а також з'ясувавши, що на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року у справі № 804/529/16 відповідачем було сплачено на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 44 650,14 грн. за період з 06.11.2015 року по 26.10.2016 року, зокрема, 20.06.2017 року - 4 442,80 грн. та 30.06.2017 року - 40 207,34 грн. - суд першої інстанції обґрунтовано визнав встановленим, що позивачка перебувала на службі в органах внутрішніх справ у період з 15.08.2000 року по 26.10.2016 року, з яких період служби в органах внутрішніх справ з 06.11.2015 року по 26.10.2016 року є періодом вимушеного прогулу, який підлягає зарахуванню до вислуги років.
Разом з тим, як з'ясовано судом першої інстанції за матеріалами справи, Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області не вчинено жодних дій шодо зарахування позивачу до вислуги років період вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по 23 лютого 2017 року, відповідні записи до трудової книжки позивача ним не внесено, а на усі звернення до ГУНП в Дніпропетровській області і до голови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, позивачка отримувала формальні відповіді, і зарахування до вислуги років позивачки періоду вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по 23 лютого 2017 року з внесенням відповідних записів до трудової книжки, відповідачем не здійснено, хоча за запитом позивача і було надано Довідку про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески за період з 2004 по 2018 року, згідно яких ОСОБА_1 нараховано суми грошового забезпечення (ГЗ) та сплачено страхові внески (СВ), які враховуються при обчисленні пенсії за період служби.
Наведені обставини відповідачем по справі не спростовуються, тому надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, спираючись на положення: статті 18 Закону України «Про міліцію»; пп.20, 24 постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 р. № 114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ»; п.«б» ч.1 ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; ст. 236, ст.236 Кодексу законів про працю України; ст.65 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон №1404); п.231 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України»; п.149 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби за контрактом в Управлінні державної охорони України», а також з огляду на систематичне прийняття ГУ МВС у Дніпропетровській області шаблонних (однакових за змістом) незаконних наказів про звільнення зі служби з 06.11.2015, що змушувало позивачку звертатися до суду за захистом своїх прав, і щоразу у судовому порядку вона поновлювалася на раніше займаній посаді з дати звільнення - суд першої інстанції правильно трактуючи «вимушений прогул» у розумінні КЗпП України та пп.20, 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, дійшов обґрунтованого висновку, що в період вимушеного прогулу позивачка вважається такою, що проходила службу в органах внутрішніх справ, і зарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням її прав.
Колегія суддів у повному обсязі погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки нормами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Положення про проходження інших видів державної служби спеціального характеру (військової служби у Збройних Силах України, за контрактом в Управлінні державної охорони України тощо) прямо передбачено зарахування часу вимушеного прогулу до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні), а відповідно, суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що позовні вимоги позивачки у цій справі є обґрунтованими та підлягають до задоволенню.
Враховуючи, що спори між тими ж сторонами щодо незаконного звільнення позивачки закінчилися прийняттям наказу про прийняття на службу до Національної поліції України від 17.04.2018 та остаточним розрахунком вислуги років станом на 06.11.2015, суд першої інстанції правильно вирішив питання щодо періоду вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 23.02.2017, а не з 06.11.2015.
Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться лише до переоцінки доказів з урахування власного та помилкового розуміння норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, колегія суддів не може розцінювати ці доводи відповідача як підставу для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, а тому виходячи з положень ст.316 КАС України вважає, що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції повинно бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року - залишити без змін
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов