24 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 280/5069/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2024 року (суддя Кисель Р.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 11.10.2024 року) у адміністративній справі №280/5069/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецької області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання зарахувати до страхового стажу певний період роботи, повторно розглянути заяву про призначення пенсії, суд -
У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецької області (далі по тексту - відповідач), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні їй до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , окрім того періоди роботи на території Республіки Казахстан з 01.01.1992 року по 28.07.1995 року та з 01.08.1995 року по 01.06.1999 року та період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати рішення відповідача від 27.03.2024 року №084050017991; зобов'язати відповідача зарахувати їй до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , окрім того, періоди роботи на території Республіки Казахстан з 01.01.1992 року по 28.07.1995 року та з 01.08.1995 року по 01.06.1999 року та період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 та повторно розглянути її заяву від 19.03.2024 року про призначення пенсії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2024 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 27.03.2024 року №084050017991 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , в тому числі періоди роботи на території Республіки Казахстан з 01.01.1992 року по 28.07.1995 року, з 01.08.1995 року по 01.06.1999 року, а також період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2024 року про призначення пенсії.
З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало ти, що рішення суду прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки заміна прізвища у 1992 році внесена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року №58, а саме відсутня печатка організації відділу кадрів, що вчинила запис. Також не взято до уваги довідку про укладення шлюбу від 11.06.2023 року №03-10-104-19/2968, так як потребує перекладу та легалізації. Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 29.11.2022 року №1328 Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року. Таким чином, записи у трудовій книжці про періоди роботи на території Республіки Казахстан з 01.01.1992 року по 28.07.1995 року та з 01.08.1995 року по 01.06.1999 року не враховані. Починаючи з 19.062023 року обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього СРСР, а в подальшому державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні така двостороння угода в галузі пенсійного забезпечення з Республікою Казахстан відсутня. Також, не враховано період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не підтверджено зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ». Враховуючи надані документи, страховий стаж становить - 18 років, 04 місяці, 12 днів.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що 19.03.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до Головного правління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 27.03.2024 року №084050017991, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вік заявниці становить 60 років; страховий стаж позивачки становить 18 років 4 місяця 12 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 28.07.1983 року, оскільки зміна прізвища у 1992 році внесена з недотриманням вимог п.2.12 Інструкції №162, а саме відсутня печатка організації. Довідка про укладання шлюбу від 11.06.2023 року №03-10-14-19/2968 не взята до уваги, так як потребує перекладу та легалізації. Згідно записів трудової книжки не враховані періоди роботи на території Республіки Казахстан з 01.01.1992 року по 28.07.1995 року та 01.08.1995 року по 01.06.1999 року, оскільки 19.06.2023 року припинена дія Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року в м. Москві. Починаючи з 19.06.2023 року обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього СРСР, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні така двостороння угода в галузі пенсійного забезпечення з Республікою Казахстан відсутня. Не враховано період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не підтверджено зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ». Суд врахував, що 01.12.2022 року було прийнято Закон України №2783-ІХ «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року». 22.12.2022 року Закон опубліковано у газеті «Голос України» та 23.12. 2022 року Закон набрав чинності. При цьому, відповідно до ч.2 ст.84 Мінської конвенції кожна Договірна Сторона може вийти з цієї Конвенції, направивши письмове повідомлення про це депозитарію за 12 місяців до закінчення поточного п'ятирічного терміну її дії. Мінська конвенція набрала чинності 19.05.1994 року. Останнім днем чергового п'ятирічного періоду дії Конвенції для України є 18.05.2024 року. З 19.05.2024 року Конвенція буде вважатися припиненою для України у відносинах з усіма її сторонами. Після виходу України з Мінської Конвенції правове співробітництво у цивільних і кримінальних справах здійснюватиметься на підставі двосторонніх міжнародних договорів України з відповідними державами-учасницями Мінської конвенції та багатосторонніх міжнародно-правових інструментів, що діють в рамках Ради Європи, ООН, Гаазької конференції з міжнародного приватного права, чинних у відносинах з відповідними державами. За відсутності міжнародного договору співробітництво судів та інших компетентних органів у цивільних і кримінальних справах здійснюватиметься згідно з внутрішнім законодавством на основі принципу взаємності. Таким чином, відповідно до цих норм права, станом на дату прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії (27.03.2024 року), Україна продовжувала бути учасницею і дотримуватись зобов'язань за Конвенцією щодо її учасників до настання терміну виходу України з Конвенції. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 04.02.2023 року №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 року такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення. Зважаючи на той факт, що станом на 24.02.2022 року Конвенція і Протокол до неї у відносинах з Республікою Казахстан діяли, і виготовлені або засвідчені там документи приймалися на території України без спеціального посвідчення, з прийняттям цієї Постанови документи цих держав і надалі приймаються на території України без спеціального посвідчення, але лише під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування. Після припинення воєнного стану в Україні та закінчення строку 6 місяців після його припинення передбачається проставлення апостиля, що випливає з наведеного вище. В той же час Україна залишається учасницею іншого міжнародного договору, а саме Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, про яку йде мова у оскаржуваному рішенні. Казахстан (офіційна назва - Республіка Казахстан) також залишається учасницею цієї Конвенції. Зазначена Конвенція передбачає проставлення апостиля, якщо угода між двома чи декількома договірними державами не відміняють чи не спрощують дану формальну процедуру або не звільняють сам документ від легалізації (ст. 2.3 цієї Конвенції). Вказана Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався ст.4, частинами 1, 4 ст.24, ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; пунктами 1.1, 2.2, 2.4, 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року; п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162; постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників»; ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»; Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року; Законом України №2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (набрав чинності 23.12.2022 року); постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» та прийшов до висновку про те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту заповнення трудової книжки, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 конституційного права на соціальний захист в частині розрахунку пенсії, оскільки, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Суд прийшов до висновку, що пенсійним органом протиправно не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 09.03.1983 року. Щодо не взяття до уваги довідки про укладання шлюбу від 11.06.2023 №03-10-14-19/2968, оскільки вона потребує перекладу та легалізації (видана уповноваженим органом Республіки Казахстан), то суд вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки довідка видана в іноземній державі на підставі нормативних актів цієї держави, державні органи якої не керуються нормативними актами України. Суд прийшов до висновку про те, що відсутність перекладу та легалізації на довідці про укладання шлюбу від 11.06.2023 року №03-10-14-19/2968, не може бути підставою для органів Пенсійного фонду в обмежені права особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, а, також, протиправним не врахування періоду догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки зміна прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » підтверджені належними доказами. Суд вважав, що повинен враховуватися трудовий стаж та заробітна плата, набуті ОСОБА_1 на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території Республіки Казахстан. Суд вважав, що положення про припинення Угоди застосовуються з набрання чинності 23.12.2022 року, а постанова Кабінету Міністрів України №1328 з 02.12.2022 року. Суд вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним, скасував рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії від 27.03.2024 року №084050017991 та зобов'язав пенсійний орган зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , в тому числі періоди роботи на території Республіки Казахстан з 01.01.1992 року по 28.07.1995 року та з 01.08.1995 року по 01.06.1999 року, а також період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2024 року про призначення пенсії.
Матеріалами справи встановлено, що 19.03.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до Головного правління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Встановлено, що за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області 27.03.2024 року прийнято рішення №084050017991, яким відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Як вбачається з тексту рішення пенсійного органу, вік ОСОБА_1 становить 60 років; страховий стаж позивачки становить 18 років 4 місяця 12 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 28.07.1983 року, оскільки зміна прізвища у 1992 році внесена з недотриманням вимог п.2.12 Інструкції №162, а саме відсутня печатка організації. Довідка про укладання шлюбу від 11.06.2023 року №03-10-14-19/2968 не взята до уваги, так як потребує перекладу та легалізації. Згідно записів трудової книжки не враховані періоди роботи на території Республіки Казахстан з 01.01.1992 року по 28.07.1995 року та 01.08.1995 року по 01.06.1999 року, оскільки 19.06.2023 року припинена дія Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. Москві. Починаючи з 19.06.2023 року обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього СРСР, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні така двостороння угода в галузі пенсійного забезпечення з Республікою Казахстан відсутня. Не враховано період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не підтверджено зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
Відповідно до ст.4, ч.1, 4 ст.4 ст.24, ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пунктів 1.1, 2., 4.1 Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка була затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162,трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до статей 1, 6, 11 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, (зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Республіка Казахстан) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 передбачено вихід України з цієї Угоди. Угода припинила дію для України 19.06.2023 року.
Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту заповнення трудової книжки, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист в частині розрахунку пенсії., оскільки здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на те, що відсутність перекладу та легалізації на довідці про укладання шлюбу від 11.06.2023 року №03-10-14-19/2968, не може бути підставою для органів Пенсійного фонду в обмежені права особи у реалізації конституційного права на соціальний захист та є протиправним не врахування періоду догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки зміна прізвища позивачки з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » підтверджені належними доказами. Пенсійним органом повинен враховуватися трудовий стаж та заробітна плата, набуті ОСОБА_1 на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території Республіки Казахстан.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що, оскільки, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, припинила свою дію для України 19.06.2023 року, то правовідносини до цієї дати охоплювали питання пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , а тому підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , в тому числі періоди роботи на території Республіки Казахстан з 01.01.1992 року по 28.07.1995 року та з 01.08.1995 року по 01.06.1999 року, а також період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2024 року у адміністративній справі №280/5069/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Н.А. Олефіренко