24 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/27731/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 року (суддя Луніна О.С., м. Дніпро, повний текст рішення складено 18.12.2024 року) в справі №160/27731/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
15.10.2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати прийняту в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Держаної служби України з безпеки на транспорті Дмитром Дяденчуком постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №042134 від 18.09.2024 року про стягнення з штрафу у сумі 17000,00 грн. за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу подала Державна служба України з безпеки на транспорті, в якій просила скасувати рішення суду та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувала тим, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, суд при розгляді справи не у повному обсязі з'ясував обставини справи, не дослідив всіх доказів у справі. Апелянт вказував на те, що контроль за роботою водіїв транспортних засобів автомобільними перевізниками проводиться з дотриманням законодавчих норм, автомобільні перевізники зобов'язані здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, слід слідкувати за охороною праці у роботі водії, контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включати перевірку режиму їх праці та відпочинку. Передбачено, що автомобільний перевізник повинен мати та пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль, документи, на підставі яких виконується перевезення, для водія таким документом є посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший вантажний документ, інші документи передбачені законодавством. Закон України «Про автомобільний транспорт» встановлює обов'язок для водія мати при собі товарно-транспортну накладну на вантаж, що перевозиться, або інший підтверджуючий документ щодо вантажу, маршруту прямування тощо. Апелянт вказував, що інспектор Укртрансбезпеки може вимагати пред'явлення цього документа при зупинці транспортного засобу у водія. При зупинці 28.08.2024 року інспекторами транспортного засобу марки Mercedes-Benz вантажний фургон реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , у водія ОСОБА_2 не було при собі товарно-транспортної накладної на вантаж, який переводив, відмовився надати накладу та відмовився від пояснень. Перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідними документами, які повинні бути у водія під час здійснення ним перевезення вантажу.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що спірною постановою застосовано адміністративно-господарський штраф згідно з абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яким передбачено, що за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За своєю правовою природою адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Суд першої інстанції вказував, що об'єктивною стороною складу господарського правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є надання суб'єктом господарювання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, суб'єктами відповідальності є автомобільні перевізники - суб'єкти господарювання. Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Саме автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Позивач, заперечуючи проти застосування до нього адміністративно-господарських штрафів, вказує, що водій здійснював перевезення транспортним засобом Mercedes-Benz вантажний фургон реєстраційний номер НОМЕР_1 вантажу, автомобіль належить позивачу. Суд першої інстанції вказував, що у акті перевірки не вказана достатня інформація про вантаж, не встановлено достеменно, хто є його відправником та одержувачем, не були відібрані пояснення водія про те, від кого та куди здійснюється перевезення. Висновок контролюючого органу про те, що автомобільним перевізником є ОСОБА_1 і він здійснює саме господарську діяльність у сфері вантажних перевезень, ґрунтується на тому, що він є власником автомобіля. Закон України «Про дорожній рух» дозволяє власнику автомобіля, або водію довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право керування. Перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб. При цьому, факт передачі такого автомобіля в користування може бути підтверджено наявністю відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та не вимагає від особи додатково оформляти будь-які інші документи. Перевезення вантажу здійснювалось за рахунок власних коштів ОСОБА_1 та для його власних потреб в межах цивільних повсякденних взаємовідносин. Належність особі на праві власності автомобіля сама по собі не є підставою для притягнення її до відповідальності, як автомобільного перевізника. Суд першої інстанції вказував, що діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого абзацом 15 частини 1статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Матеріалами справи встановлено, що 28.08.2024 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на ділянці у Дніпропетровській області 83 км + 72 м автодороги Н11 Дніпро-Миколаїв через Кривий Ріг, проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом транспортним засобом марки Mercedes-Benz Sprinter реєстраційний номер НОМЕР_1 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного належить ОСОБА_1 , встановлено здійснення перевезення вантажу без оформлення ТТН або іншого визначеного законодавством документу на вантаж. Акт підписаний водієм ОСОБА_2 яким надано пояснення «грузоперевозками не занимаюсь, купил овощи домой покушать».
Позивач пояснює, що не здійснював перевезення вантажу транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter реєстраційний номер НОМЕР_1 , який продав у липні 2023 року, з того часу транспортним засобом не керує та не знає хто керує.
Повідомленням від 02.09.2024 року ОСОБА_1 повідомлявся про час та місце розгляду справи щодо порушення ним вимог транспортного законодавства.
18.09.2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 042134, якою накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. у частині виявлення надання послуг з перевезення вантажів без оформлення товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , автотранспорт марки Mercedes-Benz, модель Sprinter реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 34, ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються перевезення.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48 Закон віднесено також інші документи, що передбачені законодавством. Перелік документів, які повинні бути у наявності у водія під час здійснення ним перевезення вантажів не обмежується переліком визначеним ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Під поняття автомобільного перевізника розуміється перевізник який здійснює перевезення не тільки пасажирів а й вантажів, будь-яких вантажів автомобільним транспортом.
ОСОБА_1 як фізична особа не є перевізником у розумінні автомобільного перевізника, адже не виконував перевезення вантажу на замовлення.
Перевезення вантажу здійснювалось водієм ОСОБА_2 , який здійснював перевезення свого вантажу для своїх власних потреб.
До переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48 Закон віднесено також інші документи, що передбачені законодавством. Перелік документів, які повинні бути у наявності у водія під час здійснення ним перевезення вантажів не обмежується переліком визначеним ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Згідно п. 1 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Згідно п. 8.25 розділу 8, п. 11.3, п. 11.4 розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Таким чином, товарно-транспортна накладна повинна бути в наявності у водія, для пред'явлення її у пункті прибуття та розвантаження вантажу та підписування всіх її примірників.
Як свідчать встановлені обставини справи, під час перевірки транспортного засобу у водія, була відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж або інший документ згідно законодавства, які відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», однак така може бути відсутня з огляду на перевезення власних речей (вантаж овочі) транспортним засобом.
Відповідно до норм ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
ОСОБА_1 не здійснював, не надавав у користування для здійснення перевезення пасажирів чи вантажів на комерційній основі.
Перевезення вантажу здійснювалось за рахунок власних коштів та для власних потреб водія в межах цивільних повсякденних взаємовідносин. Для визначення особи винною у порушенні вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, слід достеменно встановити її відношення до порушення, встановити вину та те чи є особа власником, перевізником, замовником перевезення, слід встановити мету перевезення вантажів.
Згідно ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Нормою ст. 14-3 КУпАП роз'яснено, що відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Відповідно до абз. 4 п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, тимчасовий реєстраційний талон видається сервісним центром МВС за бажанням користувача чи розпорядника транспортним засобом та за зверненням власника, що передав транспортний засіб у користування і/або розпорядження фізичній або юридичній особі на строк, зазначений у його заяві або документах, які підтверджують право користування і/або розпорядження транспортним засобом.
Згідно з п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб'єктом владних повноважень, крім пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у тому числі у разі відмови у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 року в справі №160/27731/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Н.А. Олефіренко