23 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 340/2507/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 в адміністративній справі №340/2507/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якій позивач просив суд:
- про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 24 листопада 2023 року №0523427-2408-1109-UA35040190000012514, та №0523428-2408-1109-UA35040190000012514, якими визначено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у сумі 28902,25 грн і 29256,50 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 в адміністративній справі №340/2507/24 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про право власності від 25 липня 2013 року ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 площею 900,2 кв.м та згідно свідоцтва про право власності від 26 липня 2013 року позивач є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 площею 889,3 кв.м.
ОСОБА_1 є засновником і головою Фермерського господарства «Сало».
Для утворення Господарства передано у постійне користування земельну ділянку площею 45 га.
Основним видом діяльності Господарства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Господарство платник єдиного податку четвертої групи.
Юридична особа прийняла в безоплатне користування згадані нежитлові приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі і її рішенням від 01 грудня 2021 року №1.
Строк безоплатного користування 2 роки 10 місяців або до виходу позивача зі складу засновників юридичної особи (що настане раніше).
Позивач надав технічний паспорт лише на нежитлове приміщення площею 900,2 кв.м. У ньому не зазначено функціональне призначення об'єкту нерухомості (всюди згадують про основне і допоміжне приміщення).
У рішенні органу місцевого самоврядування від 28 травня 2009 року №25 про присвоєння адрес двом об'єктам нерухомості зазначено, що ними є свинарник і пташник.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності містяться відомості, що підставою набуття права власності на нежитлові приміщення є акти приймання-передачі нерухомого майна від КСП «Промінь» і згадане рішення органу місцевого самоврядування.
Факт використання Господарством нежитлових приміщень підтверджується довідкою органу місцевого самоврядування.
Земельні ділянки з кадастровими номерами 3522883800:02:000:0136 площею 1 га і 3522883800:02:000:0328 площею 6,682 га для ведення особистого селянського господарства та товарного сільськогосподарського виробництва належать ОСОБА_1 .
Земельну ділянку площею 1 га використовує Господарство, так як на ній розташовані зазначені нежитлові приміщення.
Земельну ділянку площею 6,682 га використовує Фермерське господарство «Компаніївський Агролан» на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з відстрочкою платежу від 20 жовтня 2020 року.
24 листопада 2023 року Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області прийняло податкове повідомлення-рішення, яким ОСОБА_1 визначило грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у сумі 29256,50 грн.
Податковий період 2022 рік.
Податкове повідомлення-рішення стосується нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 площею 900,2 кв.м (у розрахунку зазначена така ж площа і вид нерухомості).
24 листопада 2023 року Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області прийняло податкове повідомлення-рішення, яким ОСОБА_1 визначило грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у сумі 28902,25 грн.
Податковий період 2022 рік.
Податкове повідомлення-рішення стосується нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 площею 889,3 кв.м (у розрахунку зазначена така ж площа і вид нерухомості).
Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
На підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп. 266.7.1. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
На підставі пп. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
У відповідності до п. 266.10.3. ст. 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
На підставі п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та відповідно до свідоцтва про право власності від 25 липня 2013 року та свідоцтва про право власності від 26 липня 2013 рок, ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 площею 900,2 кв.м та площею 889,3 кв.м. відповідно.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження наданими доказами, що право власності на спірні об'єкти нерухомого майна зареєстровано саме за позивачем, - ОСОБА_1 як фізичною особою з 2013 року, а не за юридичною особою, - фермерським господарством «САЛО» й про це свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Так, підпунктом «ж» пп.266.2.2 (у редакції, чинній станом на 2022 рік) визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
При цьому, сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.
Умовою звільнення таких об'єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Як встановлено судом першої інстанції, протягом спірного 2022 року позивач не був зареєстрований суб'єктом господарювання, а також не відносився до сільськогосподарських товаровиробників в розумінні пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ототожнення позивачем себе з Фермерським господарством є помилковим, оскільки господарство як юридична особа є окремим учасником у правовідносинах.
Доказів використання позивачем належних йому нежитлових будівель безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, не представлено та матеріали справи не містять.
Щодо передачі позивачем у безоплатне користування Фермерському господарству будівель, то слід зазначити, що за змістом підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування саме будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, які не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, надаючи пільгу з податку на нерухоме майно, законодавець визначив умовою для її застосування нездійснення передачі в оренду, позичку, лізинг будівлі.
У спірній ситуації судом першої інстанції з'ясовано та не заперечується сторонами, що позивач безпосередньо не використовує у своїй діяльності будівлі (не здійснює як сільськогосподарський товаровиробник), оскільки вони передані у користування фермерському господарству, відтак не має право на користування пільгою зі сплати податку.
У відповідності до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з вимогами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 в адміністративній справі №340/2507/24, - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 в адміністративній справі №340/2507/244, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак