23 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 183/1151/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2025 року в адміністративній справі №183/1151/25 (головуючий суддя першої інстанції Майна Г.Є.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач 07.02.2025 року звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №2060 від 26.11.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.;
- провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2025 року вказаний адміністративний позов залишено без руху на підставі ст.123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня отримання копії такої ухвали, а саме позивачеві необхідно було надати суду докази, з яких можливо встановити дату отримання ним постанови №2060 від 26.11.2024 року, та у разі пропуску строку звернення з позовом до суду надати заяву (клопотання) про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також надати докази поважності причин його пропуску.
13 лютого 2025 року до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку, до якої на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови №2060 від 26.11.2024 року надано засвідчену позивачем копію супровідного листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №168/ЮР від 20.01.2025 року, в якому позивачем власноруч проставлено відмітку про отримання ним 06 лютого 2025 року копії спірної постанови.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду зазначено, що копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальної позивачу не надходила та працівниками ТЦК не вручалася, а про її існування позивач дізнався під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Зазначено, що позивач звернувся до державного виконавця з метою отримання документів на підтвердження дати ознайомлення зі спірною постановою та отримав лише копію звернення начальника РТЦК від 27.01.2025 року, де позивач власноручно зробив відмітку про дату ознайомлення - 06.02.2025 року. Посилаючись на ст.77 КАС України, позивач зазначив, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний довести правомірність свого рішення (а.с.14-15).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 1 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, оскільки постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що спірна постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП є протиправною, оскільки позивач перебуває на військовому обліку, вчасно оновив (уточнив) облікові дані, є заброньованим за підприємством. Ані повістку про виклик до ТЦК для уточнення даних, а ні протоколу про адміністративне правопорушення, ані копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивач не отримував. 30.01.2025 року позивач виявив, що його банківські рахунки заблоковано, а 06.02.2025 року ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та змістом оскаржуваної постанови. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу на подавав, що не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 26.11.2024 року №2060 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17000,00 грн. (а.с.7-8).
Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач оскаржив таку постанову до суду.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем оскаржується постанова по справі про адміністративне правопорушення, проте позов подано з порушенням 10-денного строку, встановленого приписами КУпАП та КАС України. Суд зазначив, що наданий позивачем на виконання вимог ухвали суду доказ на підтвердження ним дати отримання оскаржуваної постанови, викликає сумніви щодо достовірності копії оригіналу, а тому не прийнятий судом. Суд дійшов висновку, що в установлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем не усунуті, належних та достовірних доказів на підтвердження дати отримання позивачем постанови № 2060 від 26листопада 2024 року не надано, а тому позовну заяву необхідно повернути.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Згідно із частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
За приписами частини 3 статті 122 КАС України такий строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, для визначення початку перебігу строку звернення потрібно виходити не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Відтак, необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Апеляційний суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 340/1019/19).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.05.2021 року у справі № 60/1893/19, відповідно до якої у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Таке законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем оскаржується постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 26 листопада 2024 року.
Разом з тим, адміністративний позов подано до суду першої інстанції 07 лютого 2025 року, тобто з пропуском 10-тиденного строку, встановленого ч.2 ст.286 КАС України.
З тексту спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення встановлено, що 25.11.2024 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_6 складено протокол про адміністративне правопорушення №923 ССЗ, за ч.3 ст.210-1 КУпАП, про те що ОСОБА_1 від працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав 16.12.2023 повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження медичної комісії та уточнення облікових даних, який спрямовано для подальшого розгляду до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, так і в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що будь-яких повісток від ТЦК 16.12.2023 він не отримував, протокол про адміністративне правопорушення та спірна постанова на адресу позивача не надходили, позивач дізнався про притягнення його до адміністративної відповідальності та існування оскаржуваної постанови 06.02.2025 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
До заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом, позивачем додано засвідчену ним самим копію супровідного листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №168/ЮР від 20.01.2025 про примусове виконання рішення, а саме постанови по справі про адміністративне правопорушення №2060 від 26.11.2024, на якому проставлено відмітку про отримання Самарівським відділом державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) з датою та вхідним номером « 27.01.2025 р., 1339/28.07.31», у якій міститься власноруч зроблений позивачем запис «Копію постанови від 26.11.2024 р. отримав 06.02.2025» (а.с.16).
Як зазначалося вище, адміністративний позов подано до суду першої інстанції 07.02.2025 року (а.с.1).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданий позивачем доказ на підтвердження отримання ним спірної постанови, є єдиним доказом, не засвідчений належним чином та викликає сумніви в його достовірності.
Інших поважних обставин чи належних доказів в обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачем не надано.
Строк звернення до суду з адміністративним позовом обчислюється з моменту реального, фактичного порушення права чи інтересу особи, про яке особа дізналась, або повинна була дізнатись.
Враховуючи положення ст.286 КАС України та норми КУпАП, позивач мав право оскаржити постанову по справі про адміністративне правопорушення №2060 протягом десяти днів з дня її винесення - 26.11.2024 року.
Тобто, адміністративний позов до суду мав бути поданий позивачем до 05.12.2024 року включно.
Посилання скаржника на положення ст.77 КАС України, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на те, що першочерговими обставинами, які встановлює суд після надходження адміністративного суду, є дотримання позивачем вимог ст.ст.160, 161 КАС України, в тому числі в частині дотримання строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Позивач будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом не зазначив та в матеріалах справи докази поважності пропуску такого строку відсутні.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом та повернення позову.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2025 року в адміністративній справі №183/1151/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2025 року в адміністративній справі №183/1151/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко