Справа № 127/11322/25
Провадження № 3/127/2393/25
23.04.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Під час проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «АП Трейд» було виявлено, що ОСОБА_1 , як директор товариства, допустив порушення порядку ведення податкового обліку, а саме заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2024 року в сумі 168456 грн та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за період з 01.07.2018 по 30.09.2024 на загальну суму 23660650 грн в результаті порушення пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134, підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України (далі - ПК), заниження податку на додану вартість за період з 01.07.2018 по 30.09.2024 всього на суму473212 грн, завищення сум від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, за березень 2019 на 49013 грн, чим порушені пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункт 200.1, 200.2, 200.4, 200.7, 200.9 статті 200, пункт 201.1 статті 201 ПК.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про вручення судової повістки засобами електронного зв'язку.
На електронну адресу суду надійшло клопотання представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про закриття провадження у справі. У клопотанні про закриття провадження у справі представник здійснює посилання на наявність двох підстав для такого закриття - закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, а також відсутність складу правопорушення.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення ініційованих у клопотанні питань, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як підставу для закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності без встановлення винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисник останнього здійснив посилання на приписи пункту 7 частини першої статті 247 та статей 280, 284 КпАП.
Однак, у постанові від 18.01.2024 (справа № 522/12566/18) Верховний Суд (далі - ВС) зазначив, що за змістом статей 254, 258, 256, 268 КпАП притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред'явлення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, як зазначив ВС, є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КпАП.
Саме тому для вирішення питання щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строків давності суд має попередньо вирішити питання щодо доведеності чи недоведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, за фактом якого складений відповідний протокол. Відсутність в його діянні складу правопорушення свідчитиме про наявність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КпАП.
На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення до останнього надана копія акту про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АП Трейд» від 26.03.2025 (далі - Акт).
Заперечуючи обставини, викладені у Акті, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, здійснив посилання на те, що порушення щодо ведення податкового обліку, перераховані в Акті, відбулись в конкретному податковому періоді, а саме у третьому кварталі 2024 року, на момент розгляду справи строк притягнення його підзахисного до адміністративної відповідальності закінчився. На підтвердження цієї тези захисник здійснив посилання на постанови ВС від 11.04.2018 (справа № 804/401/17) та від 11.12.2018 (справа № 242/924/17). Зокрема, як зазначає захисник, ВС стверджував, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконання обов'язку відповідним суб'єктом або припинення дії відповідної норми закону.
Не заперечуючи наведені захисником висновки, суд вважає за доцільне звернути увагу на конструкцію частини другої статті 38 КпАП, зі змісту якої випливає, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Для вирішення питання щодо наявності або відсутності у діянні ОСОБА_1 ознак триваючого правопорушення, суд вважає за доцільне звернути увагу на приписи частини першої статті 163-1 КпАП. Зокрема, зі змісту цієї норми випливає, що відповідальність настає у разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Зі змісту Акта випливає, що порушення ведення податкового законодавства були виявлені в ході проведення перевірки з 27.02.2025 по 19.03.2025, тобто у разі встановлення ознак триваючого правопорушення строк притягнення до відповідальності слід обраховувати саме з моменту їх виявлення, на який наявне посилання у Акті.
У статті 44 ПК визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.
Статтею 134 ПК визначені об'єкти оподаткування, 140 ПК - різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій, 185 ПК - визначення об'єкта оподаткування, 187 ПК - дата виникнення податкових зобов'язань, 188 ПК - порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг, 200 ПК - порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, 201 ПК - вимоги до податкової накладної.
Норми податкового законодавства, на яке здійснене посилання у протоколі про адміністративне правопорушення, на переконання суду, не свідчить про те, що діяння носило саме триваючий характер, натомість триваючий характер носить податкове зобов'язання. При цьому, вирішуючи питання щодо наявності в діянні ОСОБА_1 порушення вимог податкового законодавства в частині невиконання податкового зобов'язання не належить до повноважень суду в цьому провадженні.
Зокрема, у прецедентній практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Отже, у цьому провадженні суд має перевірити лише наявність чи відсутність об'єктивної сторони діяння, яке передбачене частиною першої статті 163-1 КпАП, зміст якої наведений судом вище. Саме тому в цьому провадженні суд має вирішити питання щодо наявності чи відсутності ознак 1) відсутності податкового обліку, 2) порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.
З наданих суду матеріалів питання щодо наявності ознак відсутності податкового обліку ініційоване не було, тому суд має вирішити питання лише щодо наявності ознак порушення податкового обліку. Ці діяння не містять триваючого характеру, тому в разі наявності ознак таких порушень та закінчення строку, визначеного частиною другою статті 38 КпАП, провадження у справі має бути закрите на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КпАП.
Зі змісту Акта випливає, що в ході перевірки виявлене порушення, зокрема, ведення податкової та бухгалтерської звітності. Ці порушення відповідно до Акта мали місце у період діяльності товариства з 01.07.2018 по 30.09.2024.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, заперечуючи зазначені обставини у поданому клопотанні, зауважив, що Акт не може бути прийнятий судом в якості доказу винуватості його підзахисного. З-поміж аргументів неприйнятності цього Акта в якості доказу захисник здійснив посилання, зокрема, на відсутність відповідного податкового повідомлення-рішення. Разом з тим, суд враховує, що у цьому провадженні суд не вирішує питання щодо правомірності чи неправомірності нарахування фінансових, зокрема, податкових зобов'язань. Натомість суд має вирішити відповідність ведення податкового обліку. В Акті наведені обставини, які свідчать про наявність відповідних порушень, а відомостей, на спростування тверджень, зазначених в Акті, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суду не надав. Саме тому суд вважає, що наданими суду матеріалами підтверджений факт порушення ведення податкового обліку за період з 01.07.2018 по 30.09.2024. При цьому на час надходження справи до суду визначений частиною другою статті 38 КпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності сплинув, тому доводи захисника у цій частині суд вважає слушними.
Суд також вважає, що за результатами судового розгляду був підтверджений факт недотримання вимог податкового законодавства у травні-серпні 2021 року, у березні 2019 року, подання недостовірних відомостей щодо розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб за жовтень 2020 року та вересень 2022 року, а також щодо визначення суми податкового зобов'язання зі сплати військового збору за жовтень 2020 року та вересень 2022 року.
Ці порушення не містять ознак продовжуваного правопорушення, були вчинені до проведення відповідної податкової перевірки і на час складання протоколу про адміністративне правопорушення та у подальшому направлення справи до суду строк притягнення до адміністративної відповідальності, визначений частиною другою статті 38 КпАП сплинув.
Однак, як суд зазначив вище, закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 (відсутність складу правопорушення) та пункту 7 частини першої статті 247 КпАП (закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності) носить взаємовиключний характер. Саме тому суд вважає, що суд має вирішити питання щодо наявності чи відсутності у діянні особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складу правопорушення. Як суд зазначив вище, за результатами судового розгляду були підтверджені невідповідності щодо ведення податкового обліку. Тому суд вважає, що діяння ОСОБА_1 за наведеними фактами охоплюється складом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КпАП, за ознаками порушення керівниками підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.
Разом з тим, як суд зазначив вище, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення та направлення справи до суду визначені частиною другою статті 38 КпАП строки притягнення до адміністративної відповідальності сплинули, тому відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 163-1 КпАП, слід закрити.
Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Зважаючи на ту обставину, що за результатами судового розгляду на ОСОБА_1 адміністративне стягнення накладене не було, суд вважає, що відсутні й правові підстави для стягнення з нього судового збору.
Керуючись статтями 163-1, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: