Номер провадження 22-ц/821/715/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №695/2898/15-ц Категорія: на ухвалу Степченко М. Ю.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
23 квітня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.
секретар Івануса А.Д.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.09.2024 (повний текст складено 23.09.2024, суддя в суді першої інстанції Степченко М.Ю.) у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до повного виконання зобов'язань за рішенням суду, стягувач - ТОВ ФК «Форінт»,
у вересні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д. М. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до повного виконання зобов'язань за рішенням суду.
Подання мотивоване тим, що на виконанні приватного виконавця Недоступа Д.М. знаходиться виконавче провадження №72127526 з примусового виконання виконавчого листа №695/2898/15-ц, виданого 22.08.2016 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №01/02-2/1371-07 від 04.10.2007 р. у сумі 2940896,56 грн.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.02.2018 було замінено сторону виконавчого провадження ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на правонаступника ТОВ «ФК «Форінт».
Приватним виконавцем 27.06.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
У ході примусового виконання виконавчого документу приватним виконавцем 27.06.2023 накладено арешт на все майно боржника та направлено запити щодо виявлення майна, доходів боржника. Встановлено, що рухоме та нерухоме майно за ОСОБА_1 не зареєстроване, акціями товариств не володіє. З відомостей з ПФУ вбачається, що боржниця отримує пенсійні виплати -10076,27 грн. в ГУ ПФУ в Черкаській області.
03.07.2023 р. боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно.
На виклики до приватного виконавця боржник ОСОБА_1 не з'являється.
12.12.2023 з метою перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем було здійснено виїзд на адресу місця її проживання: АДРЕСА_1 , проте доступ до будинку не було надано, двері ніхто не відчинив.
12.02.2024 приватним виконавцем направлено ОСОБА_1 виклик щодо необхідності з'явитися до нього з питань складення та підписання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.188-13 КУпАП. Боржник на виклик не з'явилася.
20.02.2024 приватним виконавцем було направлено до Соснівського районного суду м. Черкаси протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.188-13 КУпАП відносно боржника ОСОБА_1 , 09.04.2024 р. судом було ухвалено рішення, яким останню визнано винною у вчиненні даного правопорушення та накладено стягнення.
Станом на 22.08.2024 р. боржник ОСОБА_1 своїх зобов'язань перед стягувачем не виконала, з моменту відкриття виконавчого провадження всіляко намагається уникнути зобов'язання по погашенню заборгованості, переховується від виконавця, не подає декларацію про майновий стан, чим навмисно затягує виконання судового рішення.
Згідно відповіді ДСМ України ОСОБА_1 має два паспорти громадянина України для виїзду за кордон та з моменту відкриття виконавчого провадження, тобто з 27.06.2023, вона двічі виїжджала за межі України.
За заявою приватного виконавця Недоступа Д. М. внесені відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України відносно ОСОБА_1 .
За наведених підстав приватний виконавець просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу-боржника ОСОБА_1 до виконання зобов'язань за судовим рішенням від 23.05.2016 у справі №695/2898/15-ц.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.09.2024 подання задоволено.
Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України фізичну особу - боржника ОСОБА_1 до виконання зобов'язань за судовим рішенням від 23.05.2016 у справі №695/2898/15-ц, на примусове виконання якого Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області 22.08.2016 видано виконавчий лист №695/2898/15-ц про стягнення боргу в сумі 2940896,56 грн.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 10.03.2025 засобами поштового зв'язку подала апеляційну скаргу, в якій вказуючи на те, що оскаржувана ухвала обмежує її права, просить її скасувати та винести рішення, яким відмовити у задоволенні подання приватного виконавця.
В обґрунтування вказує, що приватним виконавцем не доведено належним чином той факт, що їй направлялися постанови про відкриття виконавчого провадження, вимоги, якими зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно, листи про виклик, оскільки ці документи вона не отримувала. Той факт, що вона неодноразово в'їжджала за кордон, також не свідчить про її свідоме ухилення від виконання рішення суду.
Зазначає, що є недоведеним те, що вона ухиляється від сплати боргу. Також вказує, що приватному виконавцю ніщо не забороняє стягувати з її пенсійних виплат певний відсоток на погашення заборгованості після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Форінт» адвокат Філатова Н.А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення у зв'язку з її необґрунтованістю, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Також на адресу Черкаського апеляційного суду від приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказує, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а ухвала суду є законною, у зв'язку із чим просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, а ухвалу суду залишити без змін.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що 23.05.2016 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області в справі №695/2898/15-ц ухвалено рішення, яким позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №010/02-2/1371-07 від 04.10.2007ь у сумі 2940896, 56 грн.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.02.2018 замінено сторону виконавчого провадження у справі №695/2898/15-ц з ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на правонаступника ТОВ «ФК «Форінт».
27.06.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Д.М. відкрито виконавче провадження ВП №72127526 з примусового виконання виконавчого листа №695/2898/15-ц від 22.08.2016 р. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №010/02-2/1371-07 від 04.10.2007р. у сумі 2940896, 56 грн., з яких 2250142,09 грн. - заборгованість за кредитом, 610496,36 грн. - заборгованість за відсотками, 80258,14 грн. - пеня.
27.06.2023 в межах даного виконавчого провадження виконавцем було накладено арешт на майно боржника, про що свідчить копія постанови (а.с.11).
Також 27.06.2023 приватним виконавцем у ВП №72127526 винесена постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_1 ( а.с. 13). Як вбачається з трекінгу поштового відправлення вказану постанову боржником отримано ( а.с. 15).
08.12.2023 приватним виконавцем було направлено боржнику вимогу про подання декларації про доходи та майно (а.с. 38). Згідно трекінгу поштового відправлення вказану вимогу боржником отримано 15.12.2023 ( а.с. 42).
12.12.2023 з метою перевірки майнового стану боржниці приватним виконавцем було здійснено виїзд на адресу місця її проживання: АДРЕСА_1 . Доступ до будинку не було надано, двері ніхто не відчинив, про що складено відповідний акт (а.с. 40).
12.02.2024 приватним виконавцем направлено ОСОБА_1 вимогу щодо необхідності з'явитися до нього з питань складення та підписання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.188-13 КУпАП. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №0600087186439 адресат ОСОБА_1 отримала вищезазначену вимогу 16.02.2024 (а.с. 41,42).
Приватним виконавцем були здійснені запити в межах виконавчого провадження до Державної фіскальної служби України, Національної комісії цінних паперів та фондового ринку, з відповідей на які вбачається, що ОСОБА_1 акціями товариств не володіє, підприємцем не являється.
У копії відповіді Міністерства внутрішніх справ від 22.08.2024 зазначено, що в міністерстві відсутні дані про зареєстровані за боржником ОСОБА_1 транспортні засоби.
Пенсійний Фонд України надав відомості, що ОСОБА_1 отримує пенсію в ГУ ПФУ в Черкаській області в розмірі 10076,27 грн. З поданої в суді апеляційної інстанції представником боржника адвокатом Петруніною В.В. декларації про доходи та майно боржника ОСОБА_1 вбачається, що розмір її щомісячної пенсії складає 10750 грн (а.с. 209).
Згідно листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України від 06.07.2023 р. на ім'я ОСОБА_1 оформлено два паспорти для виїзду за кордон.
20.02.2024 приватним виконавцем відносно ОСОБА_1 було складено протокол №9 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.188-13 КУпАП. Згідно постанови Соснівського районного суду м. Черкаси №712/2358/24 від 09.04.2024 ОСОБА_1 визнано винною за ст.188-13 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу ( а.с. 45).
Судом вказаною постановою встановлено «…Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця».
Вказане рішення суду чинне та не скасовано.
Згідно до витягу з ЄРДР, до реєстру внесено відомості щодо можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України №12024250370000841 від 18.06.2024 р.,наразі ведеться досудове розслідування.
Апеляційний суд враховує, що правове регулювання обмеження боржників у праві виїзду за межі України здійснюється наступними нормативно-правовими актами.
Стаття 129 Конституції України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Статтею 6 цього Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, зокрема, у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом,до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у вказаному вище випадку запроваджується у порядку, передбаченому законодавством.
У відповідності до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Частиною 5 ст. 19 цього Закону визначено, що боржник зобов'язаний: утримуватись від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати у встановленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавця про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідних обставин; своєчасно з'являтись на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Отже, за змістом вказаної вище норми процесуального закону суд, який вирішує подання, повинен перевірити наявність обставин, які підтверджують факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), на момент звернення державного або приватного виконавця з таким поданням.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Приватним виконавцем у межах виконавчого провадження №72127526 вчинені всі необхідні дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, боржник був повідомлений про наявність відкритого виконавчого провадження у встановленому законом порядку, також отримував інші відправлення, на вимоги приватного виконавця не з'являвся та не надавав пояснень з приводу не виконання рішення суду, не надав відомостей щодо майнового стану. Вказане встановлено зокрема вищевказаною постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.04.2024.
Тому апеляційний суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність факту ухилення боржника від виконання зобов'язань за виконавчим документом, у зв'язку з чим тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до повного виконання боржником зобов'язань за виконавчим документом буде мати легітимну мету та переслідувати законні інтереси.
Встановивши бездіяльність боржника, що свідчить про її ухилення від виконання судового рішення, суд першої інстанції правомірно задовольнив подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань.
При цьому, таке обмеження не є порушенням права на свободу пересування, гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки є тимчасовим заходом, передбаченим законом (тобто легітимним обмеженням), переслідує легітимну мету гарантування повернення боржником боргу на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що добровільно ним не виконується, та з примусового виконання якого існує відкрите виконавче провадження.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 про наявність рішення суду про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором було достеменно відомо щонайменше з 2017 року, оскільки у відповідності до постанови від 20.03.2017 за виконавчим провадженням №53193545 здійснювалось утримання з її пенсії, що підтверджується листом ПФУ від 22.06.2023 (а.с. 74.)
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» від 11.04.2023 року №3048 тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, передбачено припинення звернення стягнення на пенсію. Отже, з травня 2022 року утримання з пенсії боржника не здійснювалися. Доказів добровільного виконання рішення суду першої інстанції вона не надала.
Апеляційний суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 регулярно перетинає державний кордон та проживає за межами країни значний час, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю на запит №92447775 від 14.12.2020 до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного корону у період з 25.12.2016 по 13.12.2020, а саме: · 17.02.2017 (в'їзд) - 02.07.2017 (виїзд); · 14.12.2018 (в'їзд) - 27.12.2018 (виїзд); 19.03.2025 4 · 06.02.2019 (в'їзд) - 14.04.2019 (виїзд); · 03.06.2019 (в'їзд) - 06.06.2017 (виїзд); · 05.07.2019 (в'їзд) - 09.08.2019 (виїзд); · 20.08.2019 (в'їзд) - 16.09.2019 (виїзд); 08.02.2020 (в'їзд) - 21.07.2020 (виїзд) (а.с. 72-73), а за час перебування виконавчого листа на виконанні у приватного виконавця: 27.06.2023 по 22.08.2024 боржниця двічі виїжджала за межі країни та двічі поверталася (а.с.22). Тобто, кошти, які ОСОБА_1 витрачала на регулярні подорожі/поїздки за межі країни, де проживала значний час, не направлено на виконання рішення суду про стягнення боргу.
Крім того, колегія суддів також враховує і значну суму заборгованості по сплаті боргу та відсутність позитивної тенденції відносно її погашення, що свідчить про небажання боржника вчиняти активні дії щодо виконання рішення суду, нею, як особою яка має стабільний дохід у вигляді пенсії в розмірі 10070 грн. на момент винесення судом першої інстанції добровільно з цього доходу заборгованість не погашала взагалі.
Крім того, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності отримання ОСОБА_1 будь-яких повідомлень від виконавця, внаслідок чого вона була позбавлена можливості виконати рішення суду та користуватися своїми обов'язками, передбаченими статтею 19 ЗУ «Про виконавче провадження» виходячи з наступного. У частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII, згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Вказане узгоджується з висновками вказаними Верховним Судом у постанові від 28.01.2021 у справі №643/8028/15, від 18.03.2021 у справі 520/10954/15-ц, від 16.12.2022 у справі № 757/2272/14.
Доводи скаржника про те, що приватним виконавцем невірно сформовані поштові відправлення в яких є розбіжності по часу відправлення, не свідчать про те, що вони не були отримані самою боржницею. Навпаки, зазначені вище докази по справі докази, свідчать про те, що боржниця отримала особисто частину з направленої приватним виконавцем на її адресу кореспонденції, що спростовує доводи скарги по необізнаність ОСОБА_1 щодо відкритого виконавчого провадження та проведення виконавчих дій про стягнення з неї боргу, однак вона жодного разу не відповіла приватному виконавцю на його вимогу та не оскаржувала його дії, в разі незгоди з ними.
Інших доводів, які б свідчили про помилковість висновків суду першої інстанції в цій справі, апеляційна скарга не містить.
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.09.2024 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 441 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - відхилити.
Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.09.2024 у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до повного виконання зобов'язань за рішенням суду- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 24.04.2025.
Суддя-доповідач
Судді