16 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 189/514/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2025 ( суддя Лукінова К.С.) в адміністративній справі №189/514/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Акопджанової К.І. звернувся до суду з адміністративним позовом, яким просив суд визнати протиправною та скасувати постанову № ПК 3 від 02.01.2025 року за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.01.2025 року начальником (керівником) ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі ст. ст. 210, 235, 284, 307, 308 КУпАП відносно позивача ОСОБА_1 було складено постанову № ПК 3 від 02.01.2025 року за справою про адміністративне правопорушення. У вищезазначеній постанові зазначено, що суть скоєного позивачем адміністративного правопорушення полягає у наступному: «під час перевірки облікових даних у Єдиному державному реєстрі військовозобов'язаних встановлено, що ОСОБА_1 протягом 60 діб в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року включно не оновив свої військово облікові дані, чим порушив абз. 4п.п. 1п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 та ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» абз. 7 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» абз. 2 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов 'язок та військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232, п. 22 Постанови КМУ від 16.05.2024 р. №560 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації в особливий період. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що підтверджується доказами, та його вину доведено повністю, вважаю доцільним застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП». Постановою № ПК 3 від 02.01.2025 року позивача було визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. (сімнадцять тисяч грн.). Вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, так як вона винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а отже, не підтверджує наявність адміністративного правопорушення. Позивачу не було надано відповідачем копію наказу та усіх матеріалів, на підставі яких прийнята оскаржувана постанова. У постанові не зазначено, які саме дані позивач не оновив, тобто, не вказані конкретні норми Закону, порушені позивачем. Також при складанні постанови, відповідач не зазначив та не надав доказів неможливості отримання інформації з відповідних реєстрів. Відповідно до даних, що містяться у Військовому квитку Позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку з 01.08.2005 року у ІНФОРМАЦІЯ_2 (сторінка 21). Також відповідно до Довідки № 13/1/22Д від 09.01.2025 року виданої Третім відділом Синельниківського РТЦК - ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за матір'ю з інвалідністю ІІ групи, в результаті чого йому надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на строк до 07.02.2025 року. В зв'язку з чим, просить позов задовольнити, разом з тим просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2025 позов залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, ОСОБА_1 уточнив свої облікові дані лише 08.01.2025 р., що підтверджується витягом з системи «Резерв+», наданим позивачем. Отже, позивач не уточнив свої облікові дані у строк передбачений законом, а тому порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню».
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що начальником (керівник) ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № ПК 3 за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно якої останнього визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. (а.с.16). Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.
Зі змісту даної постанови вбачається, що «02 січня 2025 року приблизно о 09.30 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що знаходиться по АДРЕСА_1 , прибув громадянин ОСОБА_1 , в зв'язку з повідомленням його про його явку через підприємство. Під час перевірки облікових даних у Єдиному державному реєстрі військовозобов'язаних встановлено, що ОСОБА_1 протягом 60 діб в період з 18.05.2024 р. по 16.07.2024 р. включно не оновив свої військово облікові дані, чим порушив абз. 4 п.п. 1п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 та ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» абз. 7 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» абз. 2 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232, п. 22 Постанови КМУ від 16.05.2024 р. №560 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації в особливий період»».
Вважаючи відсутність вини у своїх діях, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Закон №3543-XII встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону №3543-XII особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Слід вказати, що строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Стаття 210-1 КУпАП, в редакції, яка діє з 19.05.2024, визначає стягнення за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону №3543-XII, в редакції, чинній з 18.05.2024, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-ІХ (далі - Закон №3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно абзацу 4 пункту 1 частини 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3633-ІХ, під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Аналіз викладених норм законодавства свідчить про те, що громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, мали три шляхи для уточнення своїх персональних даних з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме шляхом: прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч.1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач у встановлені законом строки та способи свої військо-облікові дані не уточнив й відповідно доказів на спростування вказаного до суду не надав.
Так, у витязі з мобільного застосунку «Резер +» щодо ОСОБА_1 зазначено дату уточнення даних - 08.01.2025 (а.с.14). Про те, що позивач оновив свої облікові та персональні дані саме 08.01.2025 стверджується також ним у тексті адміністративного позову.
З огляду на зазначені обставини та норми законодавства апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Крім цього, колегія суддів встановила, що спірна постанова відповідає вимогам законодавства, оскільки винесена уповноваженою на те посадовою особою, з дотриманням процедури притягнення до адміністративної відповідальності на підставі належних доказів та містить усі елементи, що повинні міститися в постанові відповідно до ст. 283 КУпАП.
З приводу покликань апелянта на те, що його дії помилково кваліфіковані за ст. 210-1 КУпАП, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тоді як існує спеціальна стаття, яка передбачає відповідальність за порушення порядку військового обліку - стаття 210 КУпАП, колегія суддів зауважує таке.
Згідно з приміткою до статі 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що примітка до ст.210 КУпАП не може бути застосована в спірному випадку, оскільки чинним законодавством на позивача покладений обов'язок вчинити певні дії, а саме, уточнити свої персональні дані у встановлений строк. Такий обов'язок має бути виконаний тільки вчиненням дій особисто позивачем в один із визначених вище способів. Відтак, держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити факт уточнення військовозобов'язаним своїх персональних даних, однак обов'язок такого уточнення покладається саме на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Із зазначеного слідує, що саме вимогами законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено обов'язок громадян України щодо уточнення військово-облікових персональних даних у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ, а тому дії позивача вірно кваліфіковані відповідачем за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
А відтак, доводи апелянта про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є помилковими,
Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2025 в адміністративній справі №189/514/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова