Ухвала від 22.04.2025 по справі 216/619/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1639/25 Справа № 216/619/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року Кривий Ріг

22.04.2025р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області у складі:

судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30.01.2025р., якою обвинуваченому у кримінальному провадженні № 12022041230000756 за ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 25.05.2025 року, включно.

УСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою обвинуваченому у кримінальному провадженні ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 25.05.2025р. включно.

Ухвалу суду першої інстанції оскаржив обвинувачений, який в апеляційній скарзі:

- вважає, що прокурором не доведено існування ризиків, не надано на їх підтвердження жодного доказу, висновки суду ґрунтуються на припущеннях;

- вказує, що свідки у справі допитані, їх показання мають розбіжності, більшість з них наркозалежна, та є фігурантами багатьох кримінальних проваджень, проте суд не звертає на це увагу, клопотання прокурора задовольняються, клопотання сторони обвинувачення відхиляються;

- вважає, що у кримінальному провадженні відсутня змагальність сторін, розгляд справи відбувається однобічно, прокурором наводяться неправдиві відомості;

- зазначає, що перебуває під вартою вже 30 місяців в неналежних умовах, проте він має міцні соціальні зв'язки, одружений має на утриманні дітей, має місце проживання, не має наміру порушувати закон, та зобов'язується виконувати запобіжний захід у виді домашнього арешту;

- прохає оскаржувану ухвалу суду від 27.03.2025р. скасувати, та обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Про дату, час та місце судового розгляду обвинувачений, захисник та прокурор повідомлені належним чином до судового засідання не прибули, клопотання про участь у судовому засіданні не подали, обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі прохав скаргу розглядати за його відсутності, повідомити про прийняте рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги обвинуваченого без задоволення, за таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, вчинений в умовах воєнного стану; носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу та незаконне придбання, зберігання психотропних речовин з метою збуту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції в обґрунтування прийнятого рішення, послався на те, що щодо обвинуваченого ОСОБА_6 на час розгляду справи судом першої інстанції не перестали існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу, а саме ризики переховуватися від суду, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (зокрема позбавлення волі на строк до 15 років), можливості перетину лінії бойового зіткнення через гуманітарний коридор та подальше переховування на тимчасово окупованій території України.

Також суд першої інстанції вважав підтвердженим ризик впливу на свідків та потерпілого з огляду на те, що обвинуваченому відомі контактні та особисті дані свідків, та у випадку зміни запобіжного заходу на менш суворий, він може впливати на свідків з метою зміни їх показань.

Також, на думку суду першої інстанції, існує ризик вчинення нового кримінального правопорушення, оскільки інкриміновані кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим в період непогашеної судимості за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17.12.2020р, у т.ч. за аналогічні особливо тяжкі кримінальні правопорушення.

На переконання суду першої інстанції, обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, слід продовжити, як такий, що відповідає характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, та менш суворий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Суд першої інстанції дослідивши та оцінивши сукупність фактичних обставин у справі, дійшов висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 і виключити ризики, пов'язані із звільненням його з-під варти.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, два з яких є тяжкими та один особливо тяжкий, раніше був чотири рази судимий, останній раз вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.12.2020р. за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на десять років, враховуючи застосування до обвинуваченого вимог ч. 5 ст. 72 КК України в ред. ЗУ № 838-VIII від 26.11.2015р. він звільнився взимку 2021р., фактично строк відбутого покарання склав п'ять років, новий злочин вчинив у липні 2022р., тобто через нетривалий час після звільнення, та у такому випадку тримання під вартою є виправданим, оскільки у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Суд апеляційної інстанції досліджуючи можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, не вбачає достатніх та належних підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вважає, що тримання під вартою є таким заходом забезпечення кримінального провадження, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, також судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України не встановлено підстав для визначення щодо обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у виді застави, оскільки злочин, вчинений обвинуваченим, поєднаний з насильством, та суд апеляційної інстанції у даному випадку застосовує свої дискреційні повноваження щодо можливості застосування у кримінальному провадженні застави щодо обвинуваченого.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що на даний час ризики та обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, не зменшилися та продовжують існувати, а тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою є необ'єктивним, оскільки існування ризиків, на які послалися прокурори, не підтверджені доказами, та є тільки словами прокурора, є безпідставними.

Обвинувачений утримується під вартою відповідно до застосованого до нього запобіжного заходу за вчинення трьох кримінальних правопорушень, два з яких є тяжкими та один особливо тяжкий, запобіжний захід обраний в межах кримінального провадження відповідно до вимог діючого КПК України, обвинувальний акт скеровано до суду для розгляду по суті.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України, після повного та всебічного дослідження клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та оцінки сукупності доказів та фактичних обставин справи.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого, що він має міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні дітей, має місце проживання, не має наміру порушувати закон, та зобов'язується виконувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, є також неспроможними, оскільки фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, загроза ймовірного покарання, уява про репутацію обвинуваченого, пов'язану з його попередніми судимостями, не дають достатніх підстав для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.

Доводи апеляційної скарги, що він тримається під вартою 30 місяців, свідки у справі допитані, більшість із свідків є наркозалежними, із показання мають розбіжності, суд апеляційної інстанції вважає неслушними, оскільки вони не є підставою для скасування судового рішення щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст. 422-1 КПК України, під час апеляційного провадження суд повноважний лише на перевірку правильності рішення суду першої інстанції що встановлення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: 1) ухвалу про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Із урахуванням зазначених вимог КПК України суд апеляційної інстанції повноважний розглядати тільки апеляційну скаргу, без додаткових відомостей, на які зокрема посилається обвинувачений, тобто не досліджує їх

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виключити ризики, пов'язані із звільненням його з-під варти.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено, тому апеляційні вимоги обвинуваченого задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27.03.2025р., якою обвинуваченому у кримінальному провадженні № 12022041230000756 за ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 25.05.2025р. включно - залишити без задоволення.

Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27.03.2025р., якою обвинуваченому у кримінальному провадженні № 12022041230000756 за ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 25.05.2025р. включно - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною, та набирає законної сили після її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді