22 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 280/6864/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року в адміністративній справі №280/6864/24 за позовом ОСОБА_1 до Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення інформації щодо розірвання шлюбу між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в книзі реєстрації шлюбу актовий запис 228 від 28.09.2003р., зроблений Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції;
-зобов'язати відповідача внести інформацію щодо розірвання шлюбу між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у книзі реєстрації шлюбу актовий запис 228 від 28.09.2003р., зроблений Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду у зв'язку, з невірним застосуванням та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
Скарга обґрунтована тим, що суд не врахував наявність спеціального закону, який регулює питання адміністративних процедур, що має пріоритет над відомчими інструкціями. Зокрема, в статті 41 Закону України «Про адміністративну процедуру» встановлено порядок подання заяв, який включає можливість подання заяв в електронній формі з використанням електронного підпису.
Отже, подана позивачем заява з електронним підписом через електронні засоби є законною формою звернення до органу державної реєстрації відповідно до чинного законодавства. Норми відомчої інструкції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, не можуть скасовувати або обмежувати положення Закону України, оскільки закон має вищу юридичну силу, та і прийнятий пізніше.
Суд не навів жодного нормативного обґрунтування щодо того, що означає "особисте звернення" у контексті подання заяви про державну реєстрацію розірвання шлюбу. Відсутність чіткого визначення цього терміну призводить до помилкового тлумачення. Закон України «Про адміністративну процедуру» дозволяє громадянам подавати заяви в електронній формі, і це не суперечить концепції "особистого звернення", оскільки електронний підпис підтверджує особистість заявника.
Таким чином, рішення суду є помилковим, оскільки не враховує положення Закону України «Про адміністративну процедуру», що дає право на подання заяв в електронній формі.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2010 року по справі №2-1060 позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований Жовтневим міським відділенням ЗАГС м. Запоріжжя, а/з №228 від 28 вересня 2003 року.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2010 року по справі №2-1060 набрало законної сили 12 лютого 2010 року.
31.03.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою, в якій просив внести до актового запису: в книзі реєстрації шлюбу актовий запис 228 від 28.09.2023р., зроблений Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, внести інформацію щодо розірвання шлюбу на підставі рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 01.02.2010р. Заяву подано в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису позивача. У графі причина внесення змін до актового запису зазначено: «набрання законною сили судовим рішенням».
До заяви позивачем додано: рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 01.02.2010, свідоцтво про шлюб ОСОБА_1 , свідоцтво про народження ОСОБА_1 , копію паспорта ОСОБА_1 , копія картки реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) листом від 29.05.2024р. №759/32.11-01-23 повідомив позивача про відсутність відмітки про розірвання шлюбу у першому та другому примірниках актового запису про державну реєстрацію шлюбу №228, складеного 28.09.2023р. Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Щодо внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян інформації про розірвання шлюбу від 01.10.2010р., повідомлено наступне. Згідно абзацу 2 пункту 3 глави 3 розділу ІІІ «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції 28.10.2010р. №1371/1866 (зі змінами) розірвання шлюбу, здійснене судом до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (а саме до 27.07.2010р.), підлягає державній реєстрації в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до абзацу 2 пункту 2 глави 3 розділу ІІІ Правил - шлюб припиняється у день державної реєстрації розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно пункту 4 глави 3 розділу ІІІ Правил підставою для державної реєстрації розірвання шлюбу є:
- рішення суду про розірвання шлюбу, постановлене судом до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», яке набрало законної сили;
- спільна заява про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей;
- заява про розірвання шлюбу одного з подружжя та рішення суду про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім, недієздатним.
Таким чином, для проведення державної реєстрації розірвання шлюбу одному із подружжя необхідно звернутись особисто з рішенням суду про розірвання шлюбу до будь якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану.
Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не внесення інформації щодо розірвання шлюбу між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в книзі реєстрації шлюбу актовий запис 228 від 28.09.2003р., звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
За змістом частини 2 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398) цей Закон регулює відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Дія цього Закону не поширюється на порядок проведення реєстрації громадянства України.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 2398, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Згідно ч. 1, 4 ст. 6 Закону № 2398відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.
Статтею 49 ЦК України визначено, що актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Згідно із ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу.
У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно із ст. 115 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу, здійснене в порядку, передбаченому статтями 106 і 107 цього Кодексу, повинно бути зареєстроване в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Розірвання шлюбу, здійснене органами державної реєстрації актів цивільного стану, засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до статті 15 Закону № 2398, державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану у встановлених законом випадках.
Державна реєстрація розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них за їх заявою.
Якщо один з подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до нотаріально засвідченої, від його імені може подати другий з подружжя.
Державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться після закінчення одного місяця від дня подання відповідної заяви, якщо вона не була відкликана.
У разі якщо подружжя через поважну причину не може з'явитися до органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу у встановлений для них день, строк такої реєстрації на письмове прохання подружжя може бути перенесений на інший день. При цьому строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви.
Якщо один з подружжя через поважну причину не може з'явитися для державної реєстрації розірвання шлюбу, він може під час подачі заяви про реєстрацію розірвання шлюбу або впродовж місяця письмово повідомити орган державної реєстрації актів цивільного стану про згоду реєстрації розірвання шлюбу за його відсутності та зазначити місцезнаходження органу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого слід надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі надсилання письмового повідомлення підпис на ньому того з подружжя, який не може з'явитися, повинен бути нотаріально засвідчений.
У разі якщо один з подружжя визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться за заявою другого з подружжя.
Той з подружжя, який бажає відновити своє дошлюбне прізвище, повинен заявити про це в органі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу.
Про державну реєстрацію розірвання шлюбу та про розірвання шлюбу, здійснене в судовому порядку, робиться відмітка в актовому записі про шлюб.
У разі розірвання шлюбу в судовому порядку рішення суду, яке набрало законної сили, надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.
Пунктом 2 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", який набрав чинності 27.07.2010, визначено, що розірвання шлюбу, здійснене судом до набрання чинності цим Законом, підлягає державній реєстрації в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Державна реєстрація розірвання шлюбу може бути проведена органом державної реєстрації актів цивільного стану за нотаріально засвідченою або прирівняною до нотаріально засвідченої заявою одного з подружжя, якщо актовий запис про розірвання шлюбу вже складено за заявою другого з подружжя на підставі рішення суду про розірвання шлюбу або на підставі пункту 3 частини першої статті 107 Сімейного кодексу України до набрання чинності цим Законом, у разі якщо така особа не може з поважної причини особисто з'явитися до державного органу реєстрації актів цивільного стану.
Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000р. № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010р. № 3307/5) затверджено Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні (далі - Правила № 52/5).
За пунктом 1 розділу I Правил №52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Органами державної реєстрації актів цивільного стану, які проводять державну реєстрацію, є відділи державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану), виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.
Державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва та консульські установи України.
Глава 3 «Державна реєстрація розірвання шлюбу» розділу III Правил №52/5 визначає правила державної реєстрації розірвання шлюбу.
Пунктом 1 глави 3 розділу III Правил №52/5 визначено, що державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану у встановлених законом випадках.
Розірвання шлюбу, здійснене судом до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", підлягає державній реєстрації в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Державна реєстрація розірвання шлюбу може проводитись незалежно від строку, що минув після постановлення судом рішення про розірвання шлюбу, яке набрало чинності.
Розірвання шлюбу, здійснене в порядку, передбаченому статтями 106 і 107 Сімейного кодексу України, повинно бути зареєстроване в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Пунктом 2 глави 3 розділу III Правил №52/5 визначено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день державної реєстрації розірвання шлюбу.
Пунктом 4 глави 3 розділу ІІІ Правил №52/5 визначено, що підставою для державної реєстрації розірвання шлюбу є:
рішення суду про розірвання шлюбу, постановлене судом до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", яке набрало законної сили;
спільна заява про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей;
заява про розірвання шлюбу одного з подружжя та рішення суду про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім, недієздатним.
В актовому записі про розірвання шлюбу в графі "Підстава державної реєстрації розірвання шлюбу" зазначається одна з підстав: назва суду, дата постановлення судового рішення, номер справи; дата подання заяви про розірвання шлюбу подружжям, яке не має дітей; назва суду, дата постановлення судового рішення про визнання одного з подружжя безвісно відсутнім або недієздатним, номер справи.
Пунктом 6 глави 3 розділу III Правил №52/5 визначено, що державна реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду, постановленого до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", проводиться за письмовою заявою про державну реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду (додаток 9), яка подається подружжям або одним з них, а також паспорта або паспортного документа, квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита.
До заяви додається відповідне рішення суду, отримане у спосіб, передбачений абзацами п'ятим та сьомим пункту 3 глави 1 розділу II цих Правил.
Якщо один із подружжя, що розриває шлюб, звільнений від сплати державного мита, то державна реєстрація розірвання шлюбу і видача йому свідоцтва проводиться незалежно від сплати державного мита другим з подружжя.
Пунктом 21 глави 3 розділу III Правил №52/5 визначено, що державна реєстрація розірвання шлюбу може бути проведена відділом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, або прирівняною до нотаріально засвідченої, якщо актовий запис про розірвання шлюбу вже складено за заявою другого з подружжя на підставі рішення суду про розірвання шлюбу або на підставі вироку суду про засудження одного з подружжя до позбавлення волі на строк не менш як три роки до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", у разі якщо така особа не може з поважної причини особисто з'явитися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану.
При цьому, 15.12.2023р. набрав чинності Закон України від 17.02.2022р. №2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон №2073-ІХ), який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
За визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 2073-ІХ, адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб); адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.
Частинами 1-3 статті 8 Закону № 2073-ІХ встановлено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
За положенням статті 41 Закону № 2073-ІХ, заява подається до адміністративного органу, до компетенції якого належить вирішення порушеного в ній питання.
Заява в письмовій формі може бути подана до адміністративного органу шляхом особистого звернення, надіслана поштовим відправленням або подана в електронній формі, у тому числі з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.
У випадках, передбачених законодавством, заява може бути подана до адміністративного органу через: 1) центр надання адміністративних послуг; 2) інший уповноважений відповідно до закону орган, посадову або службову особу.
У випадках, передбачених законодавством, до заяви додаються відповідні документи та/або їх копії.
Не допускається вимагання від заявника документів, не визначених законом або у формі, не встановленій законодавством.
Після вирішення справи оригінали документів повертаються заявникові, якщо інше не передбачено законом.
Заявник може в порядку, встановленому законом, звернутися до адміністративного органу з єдиною заявою для вирішення кількох справ, що належать до компетенції різних адміністративних органів, якщо причиною для звернення є настання однієї події в житті заявника.
Адміністративний орган, до якого подана єдина заява та документи (їх копії), що додаються до неї, формує дані, необхідні для вирішення кожної справи, та в порядку інформаційної взаємодії надсилає їх до іншого адміністративного органу. Зазначені дані є підставою для розгляду і вирішення справи іншим адміністративним органом, а заява та документи (їх копії), що додаються до неї, залишаються в адміністративному органі, до якого їх подано.
Перелік випадків, у яких особа може подати єдину заяву, а також справ, що підлягають вирішенню за такою заявою, визначається Кабінетом Міністрів України.
Адміністративний орган, центр надання адміністративних послуг, уповноважений орган, посадова або службова особа, зазначені в пункті 2 частини третьої цієї статті, забезпечують: 1) можливість безоплатного одержання заявниками в достатній кількості бланків заяв та інших документів, необхідних для звернення; 2) надання допомоги в оформленні заяв.
Під час формування заяви в електронній формі з використанням програмних засобів відповідного національного електронного інформаційного ресурсу заявнику повинна надаватися інформація про наявність помилок у заяві та достатність наведених у ній відомостей.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постановах від 14.11.2018р. у справі №425/2737/17 та від 23.01.2019р. у справі №807/45/17, у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану, суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
Зазначене свідчить, що державна реєстрація розірвання шлюбу може бути проведена відділом державної реєстрації актів цивільного стану за письмовою заявою про державну реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду (додаток 9), яка подається подружжям або одним з них, а також паспорта або паспортного документа, квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита.
При цьому, помилковим є посилання суду та відповідача, що вимог законодавства передбачають особисте звернення із заявою. Колегія суддів зазначає, що законодавство не встановлює заборону звернення з відповідною заявою, зокрема, поданою у електронній формі яка підписана діючим електронним підписом.
Проте, законодавство вимагає додержання відповідної форми заяви яка повинна містити необхідну інформацію для проведення реєстрації, у даному випадку визначену додатком 9.
Колегія суддів досліджуючи подану позивачем заяву зазначає, що її форма не відповідає додатку 9.
При цьому, заява позивача також не містить усіх необхідних даних передбачених додатком 9, які законодавство вимагає для здійснення реєстрації розірвання шлюбу на підставі рішення суду.
Також матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем дій передбачених пунктом 21 глави 3 розділу III Правил №52/5.
Отже, подана позивачем заява не може вважатися у розумінні законодавства заявою для здійснення реєстраціїї розірвання шлюбу на підставі рішення суду.
З огляду на викладене, відповідачем обгрунтовано розглянуто заяву згідно з Законом України «Про звернення громадян».
За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року в адміністративній справі №280/6864/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко