24 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/28432/24
(суддя Дєєв М.В., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі №160/28432/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 25 жовтня 2024 року звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 згідно з яким просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування одноразової грошової виплати при звільнення з військової служби ОСОБА_1 за станом здоров'я;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України донарахувати одноразову грошову виплати при звільнення з військової служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Позовна заява фактично обґрунтована тим, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а тому, одноразова грошова допомога повинна розраховуватись наступним чином: 24193,57 грн х 1/50% =12096,78 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що визначаючи розмір одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби», відповідач діяв правомірно.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував отримання інвалідності позивачем та як наслідок неправильно застосував норму права, а саме замість постанови КМУ від 25.12.2013 року №975, суд застосував постанову КМУ від 17.09.2014 №460. Зазначає про те, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2024 року №47 солдата ОСОБА_1 звільнено наказом командира 194 понтонно-мостового полку (по особовому складу) від 19.09.2024 року №7-РС у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) та відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» справи та посаду здав та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 19.09.2024 року виключено зі списків особового складу частини з усіх видів забезпечення, з 20.09.2024 року виключено з котлового забезпечення в частині. Вислуга років становить календарна 01 рік 02 місяці 21 день. Зокрема вирішено виплатити грошову допомогу при звільненні військовослужбовцям, які призвані по мобілізації за 14 повних місяці служби у сумі 11727,07 грн (а.с.5-6).
Правомірність бездіяльності відповідача, яка полягає у не нарахуванні позивачу одноразової грошової виплати при звільненні з військової служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлюється єдина система їх соціального та правового захисту, гарантуються військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулюються відносини у цій галузі.
Пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначаються підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Водночас, цим же пунктом чітко визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, діючим законодавством встановлена спеціальна норма, яка регулює порядок виплати одноразової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Так, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 затверджений Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (Порядок).
Відповідно до пункту 1 Порядку військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Абзацом 7 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби) передбачено, що умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, саме постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією.
Правовими нормами пунктів 1 - 4 Порядку № 460 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що право особи на виплату одноразової грошової допомоги, пов'язано з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, грошова допомога за який обчислюється в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби (п. 1 Порядку № 460).
Як вбачається з наказу військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2024 року №47 позивачу нараховано грошову допомогу при звільненні військовослужбовцям, які призвані по мобілізації за 14 повних місяців служби у сумі 11727,07 грн (а.с.5-6).
Враховуючи те, що розмір грошового забезпечення позивача за останній повний місяць служби (серпень 2024) складав 20941,20 грн, що підтверджується довідкою про доходи від 30.10.2024 року та з якого зроблений позивачу розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, а саме: 20941,20 х 4% х 14 міс = 11727,07 грн, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначаючи розмір одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби», відповідач діяв правомірно.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи позивача про необхідність застосування до спірних відносин постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», оскільки зазначена постанова визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової зокрема через настання інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи під час проходження ними служби у військовому резерві, в той час як постанова Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» визначає умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
За змістом наказу військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2024 року №47 позивачу було нараховано та виплачено саме грошову допомогу при звільненні військовослужбовцям, а не грошову допомогу через настання інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності яка виплачується на інших умовах, які непов'язані зі звільненням.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі №160/28432/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 24 квітня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов