17 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 280/7085/24
Головуючий суддя І інстанції - Прасов О.О.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.2024 року в адміністративній справі №280/7085/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення із ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні, а саме невиплату на день виключення із списків військової частини грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері дітей до 15 років за час проходження військової служби у 2021-2024 роки;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію невикористаної додаткової відпустки за час проходження військової служби у 2021-2024 роки.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення із ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні, а саме невиплату на день виключення із списків військової частини грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері дітей до 15 років за час проходження військової служби у 2021 році та у 2024 році.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 вирішити питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері дітей до 15 років за час проходження військової служби у 2021 році та у 2024 році, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В іншій частині позовної заяви відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» передбачено, що «в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії» (частина 17, 19 статті 10-1 зазначеного Закону). Таким чином, компенсація за відпустку позивача не нарахована, оскільки право на таку відпустку під час її служби не могло бути використане.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, у період з 30.06.2021 по 10.07.2024 ОСОБА_1 проходила військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
У Витязі із Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.07.2024 за №196 (по стройовій частині) зазначено: «… 2. Солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 , оператора - лінійного наглядача відділення телекомунікацій інформаційно- телекомунікаційного вузла польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 , звільнену з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від "10" липня 2024 року №97-РС У ЗАПАС за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини, а саме: дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) відповідно до пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з "10" липня 202.4 року вважати такою, що справи та посаду здала і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З "10" липня 2024 року виключити зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. Дата закінчення контракту "30" червня 2024 року який було продовжено понад встановлений строк до оголошення демобілізації та часу необхідного для прийняття рішення щодо звільнення з військової служби в запас або укладання нового контракту. Вислуга років у Збройних Силах України станом на "10" липня 2024 року становить: календарна 07 р. 10 м. 27 д., пільгова 00 р. 00 м. 00 д., загальна 07 р. 10 м. 27 д. Виплатити: щомісячну премію за липень 2024 року в розмірі 535% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2018 №260 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за період за "01" по "10" липня 2024 року. Декретна відпустка з "19" листопада 2021 року по "06" червня 2024 року. Щорічна основна відпустка за 2021 рік використана терміном 15 діб в повному обсязі. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалася (декретна відпустка). Щорічна основна відпустка за 2023 рік не надавалася (декретна відпустка). Щорічна основна відпустка за 2024 рік не надавалася, компенсувати за невикористану щорічну відпустку в кількості 03 доби. Грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік отримала, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від "09" липня 2024 року №195. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, за 2024 рік не отримувала. Постійним або службовим житлом за рахунок Міністерства Оборони України не забезпечувалася. З "11" липня 2024 року зняти з продовольчого забезпечення. Підстава: витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від "10" липня 2024 року №97-РС, рапорт солдата ОСОБА_1 (вх. від 10.07.2024 №4068), обхідний квиток, припис (вих. від 10.07.2024 №3030). …».
Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні, а саме невиплату на день виключення із списків військової частини грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері дітей до 15 років за час проходження військової служби у 2021-2024 роки, позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 мала право на додаткову відпустку працівника, який має дітей, передбачену ст.19 Закону України «Про відпустки», у 2021 році та у 2024 році.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про відпустки» установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про відпустки» на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю: 1) до пологів - 70 календарних днів; 2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки», одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
Згідно ст.19-1 Закону України «Про відпустки» одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини таким працівникам: 1) чоловіку, дружина якого народила дитину; 2) батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір'ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки; 3) бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокою матір'ю (одиноким батьком). Відпустка при народженні дитини надається лише одній з осіб, зазначених у частині першій цієї статті. Тривалість відпустки при народженні дитини визначається працівником у заяві про її надання з урахуванням вимог, встановлених абзацом першим частини першої цієї статті. Відпустка при народженні дитини надається власником або уповноваженим ним органом особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, на підставі письмової заяви відповідної особи. Особа, яка отримала відпустку при народженні дитини, зобов'язана надати власнику або уповноваженому ним органу копії документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини протягом 30 календарних днів з дня виходу в таку відпустку. Порядок надання відпустки при народженні дитини встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до ч.1 ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно п.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. (…).
Відповідно до п.5 ст.11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства.
Відповідно до п.19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Згідно з п. 17 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Відповідно до п.18 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі № 620/4218/18 висновувала, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпустки. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби. Водночас у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
У цій справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується, зокрема, статтею 10-1 Закону № 2011-ХІІ.
Як свідчать встановлені обставини справи, право на додаткову відпустку працівника, який має дітей, передбачену ст.19 Закону України «Про відпустки», у ОСОБА_1 виникло після народження ІНФОРМАЦІЯ_2 дитини - ОСОБА_3 .
В свою чергу, згідно з витягом із Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.07.2024 за №196 (по стройовій частині) ОСОБА_1 у період з 19.11.2021 по 06.06.2024 перебувала у декретній відпустці (відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку). З 10.07.2024 року звільнена з військової служби.
Таким чином, з урахуванням матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 могла мати право на додаткову відпустку працівника, який має дітей, передбачену ст.19 Закону України «Про відпустки», у 2021 році та у 2024 році.
В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку жінок які мають 2 або більше дітей віком до 15 років за 2021 рік та за 2024 рік.
Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 вирішити питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері дітей до 15 років за час проходження військової служби у 2021 році та у 2024 році, з урахуванням висновків суду
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.2024 року в адміністративній справі №280/7085/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко