24 квітня 2025 р. Справа № 440/168/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2025, (головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза) по справі № 440/168/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у перерахунку та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 пенсій,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплатити позивачу грошову допомогу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
В обґрунтування позову зазначила, що з 05.10.2006 їй була призначена пенсія за вислугу років як працівнику освіти, проте фактично пенсія не виплачувалася.
Позивачка наголошує на протиправності дій пенсійного органу щодо відмови у виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи протиправною відмову пенсійного органу у виплаті 10 місячних пенсій, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 позов задоволено.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення 04.05.2023, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення 04.05.2023, відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн .
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачка не має права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки умовою такої виплати є неотримання (не призначення) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії.
Разом з тим, позивачці було призначено пенсію за вислугу років з 05.10.2006.
Факт отримання позивачем пенсії за вислугу років в період з 05.10.2006 по 03.05.2023 також встановлено у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/840/24.
За таких обставин, на переконання відповідача відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачці грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій за віком.
Позивач не подала відзив на апеляційну скаргу.
На підставі автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Мельнікова Л.В.
У зв'язку із смертю судді ОСОБА_2 , на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Присяжнюк О.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що позивач є пенсіонером, яка з 05.10.2006 по 12.01.2010 отримувала пенсію за вислугу років як працівник освіти, призначену за ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).
У подальшому виплата пенсії позивачу призупинена з 12.01.2010, у зв'язку із поданням заяви ОСОБА_1 внаслідок працевлаштування на посаду за спеціальністю, яка не дає права на пенсію за вислугою років.
Розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.01.2010 виплата пенсії позивачу за вислугу років припинена, рахунок закритий з 12.01.2010, остання сума пенсії за січень 2010 року отримана позивачем у розмірі 232,32 грн.
В період з 12.01.2010 по 04.05.2023 позивач не отримувала пенсію, що підтверджується довідкою ПФУ від 23.01.2025 №694/04-16 .
З 04.05.2023 позивач почала отримувати пенсію за віком, відповідно до її заяви від 04.05.2023, у зв'язку із досягненням пенсійного віку 60 років.
З дати призначення пенсії за віком, позивачу не нарахована та не виплачена одноразова грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій , відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058.
20 листопада 2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою щодо виплати їй в грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом №21522-19516/П-02/8- 1600/24 від 12.12.2024 відмовило позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення ОСОБА_1 пенсії за віком 04.05.2023, оскільки позивач з 05.10.2006 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області як пенсіонер за вислугою років.
Фактичною підставою відмови відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги є відсутність однією із трьох одночасних правових підстав визначених пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058: оскільки позивач з 05.10.2006 по 12.01.2010 отримувала пенсію за вислугою років - «неотримання будь-якої пенсії» в момент виходу на пенсію за віком.
Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні виплати пенсії одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком , звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції визнав право позивачки на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком на підставі пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачці хоча і була нарахована пенсія за вислугу років за період з 05.10.2006, проте виплата пенсії була припинена за заявою позивача та розпорядження пенсійного органу, фактично не виплачувалася. Відповідно, за висновками суду першої інстанції, за відсутності факту виплати пенсії, особа має право на отримання в подальшому грошової допомоги.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції .
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е», пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Колегія суддів зазначає, що схожі правовідносини вже розглядалися Верховним Судом.
Так, у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а Верховний Суд виснував:
« норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону № 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.».
У постанові від 22.02.2024 у справі № 260/323/20, правовідносини у якій є подібними, Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічних правових висновків дотримався Верховний Суд і у постанові від 21.02.2024 у справі № 580/2737/23.
Колегія суддів зазначає, що синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку № 1191 дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Водночас , законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком, причин не отримання .
Судом встановлено, що позивачці з 05.10.2006 призначена пенсія за вислугою років, в подальшому за її заявою, виплата пенсії припинена, із заявою про призначення пенсії за віком вона звернулася в 2023 р.
Отже, враховуючи зазначені правові позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачці до призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вже було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05.10.2006, тому відсутні правові підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За такого правового регулювання і установленої практики Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції щодо права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийнято за невірно встановлених обставин справи та помилкового тлумачення норм права, а отже підлягає скасуванню.
При вирішенні справи суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від 05.03.2025 по справі № 280/5256/22.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, неповне встановлення обставин справи, що призвело до її неправильного вирішення, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 по справі № 440/168/25 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц О.В. Присяжнюк