24 квітня 2025 р. Справа № 520/12578/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, по справі № 520/12578/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.04.2024 №203040019884, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати з 27 листопада 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 30.10.1995 по 11.05.2008.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 27 листопада 2022 року до моменту виплати поточної пенсії за рішенням Суду.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 частково задоволено позов.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.04.2024 №203040019884, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати з 08 квітня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 08 квітня 2024 року до моменту виплати поточної пенсії за рішенням Суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 726 грн.72 коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 726 грн.72 коп.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не враховано, що норми ст. 114 Закону № 1058 є чинними, Верховною Радою не було внесено зміни до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Враховуючи зазначене та вимоги чинного законодавства, оскільки позивач не досягла віку, встановленого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (55 років) то підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України на даний час відсутні.
На підставі вищевикладеного рішення суду першої інстанції має бути скасоване, а рішення яке прийняло Головне управління є доведеним згідно норм діючого законодавства.
Також, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до ч. 4 цієї статті, його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, оскільки відповідачі у своїх апеляційних скаргах оскаржують судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 08.04.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії та надала пакет необхідних документів для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням від 16.04.2024 №203040019884 за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з відсутністю пільгового стажу за списком № 2.
Страховий стаж позивачки склав 32 роки 24 дні, стаж за Списком №2 - відсутній.
Також в рішенні від 16.04.2024 №203040019884 зазначено, що згідно довідки № 67/04 від 04.04.2024 до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 період роботи в АТ «Біолік» не зарахований, оскільки зазначений в довідці Список № 1 не відповідає наказам про результати атестації робочих місць.
Однак, на думку позивача, вищезазначене не може бути підставою для відмови у призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Також позивач зазначила, що відповідно до записів трудової книги НОМЕР_1 позивачка працювала з 30.10.1995 по 11.05.2008 на посадах «мікробіолога дільниці лактобактерина сироватково-вакцинного цеху» та «мікробіолога дільниці виробництва пробіотиків цеху діагностичних, вакцинних та лікарських препаратів», в АТ «Біолік».
У довідці №67/04 від 04.04.2024, яка видана АТ «Біолік» зазначено, що ОСОБА_1 з 30.10.1995 по 11.05.2008 працювала повний робочий день в АТ «Біолік» на посадах «мікробіолога дільниці лактобактерина сироваткововакцинного цеху» та «мікробіолога дільниці виробництва пробіотиків цеху діагностичних, вакцинних та лікарських препаратів», що передбачено Списком №2 розділ ХХIІІ Виробництво фармацевтичних препаратів; підрозділ 6. Виробництва, зазначені в розділі ХVІІІ Списку №1 та в цьому розділі; позиція 23.6б-мікробіологи; підстава: постанова КМУ від 16.01.2003 №36 .
Також в довідці №67/04 від 04.04.2024 зазначено, що робоче місце ОСОБА_1 було атестоване за умовами праці за Списком №2: первинна атестація робочих місць: наказ №92 від 17.04.2000; чергова атестація: наказ №172 від 18.04.2005, наказ №53 від 01.03.2007. Належним чином засвідчені копії наказів про атестацію робочих місць разом із переліками, ОСОБА_1 також надавала до органу ПФУ.
Однак, орган ПФУ відмовився враховувати довідку №67/04 від 04.04.2024, яка видана АТ «Біолік», оскільки на думку відповідача зазначений в довідці Список № 1 не відповідає наказам про результати атестації робочих місць, про що зазначено в рішенні від 16.04.2024 №203040019884.
Також, у довідці №67/04 від 04.04.2024, яка видана АТ «Біолік» зазначено, що ОСОБА_1 має 12 років 1 місяць 27 днів за Списком №2 за період роботи з 30.10.1995 по 11.05.2008.
Загальний стаж ОСОБА_1 складає 32 роки 24 дні (згідно рішення відповідача_2 від 16.04.2024 №203040019884), якого достатньо для призначення вищезазначеного виду пенсії.
Враховуючи вищезазначене, позивачка має 10 років пільгового стажу за Списком №2, та 20 років загального стажу, що достатньо для призначення пільгової пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п. «б» ст. 13 ЗУ №1788.
На думку позивача вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки досягла 50 років (26.11.1972) та має більше 20 років загального стажу та більше 10 років пільгового (за Списком №2).
Таким чином, недосягнення 55 років також не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2, а тому ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії від 08.04.2024 досягла 51 роки, мала загальний страховий стаж роботи 32 роки 24 дні, пільговий стаж на роботах за Списком № 2 - 12 років 06 місяців 12 днів, тобто позивач мала необхідний пенсійний вік та достатньо необхідного як страхового, так і пільгового стажу, а отже відповідала всім умовам, визначених Законом № 1788-ХІІ, які необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Що стосується права позивачки на призначення пенсії на підставі пункту «б» ч. 1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 360/3611/20 розглядала можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За результатами розгляду 03.11.2021 прийняла постанову у якій вказала, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з одного боку, та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - з іншого в частині досягнення віку для набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі необхідно застосувати саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зважаючи на наведене, твердження відповідача про застосування до спірних правовідносин ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є необґрунтованими.
Згідно з пунктом «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки в позивачки наявні всі встановлені законодавством умови для призначення пенсії, зокрема ОСОБА_1 : досягла віку 50 років та має стаж роботи не менше 20 років, а саме 32 роки 24 дні, з них не менше 10 років необхідного пільгового стажу, а саме 12 років 06 місяців 12 днів, а тому має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не спростовують правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
Враховуючи вказане вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 по справі № 520/12578/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.А. Спаскін О.М. Мінаєва