14 квітня 2025 р.Справа № 440/222/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2025, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/222/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М"
до Полтавської митниці
про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" (надалі - позивач, ТОВ "АКТИВБУД-М") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської митниці (надалі також - відповідач, апелянт, митний орган), в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 07.11.2023 №№ UA806000/2023/000059/2, UA806000/2023/000060/2;
- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA806070/2023/000180, UA806070/2023/000181.
Полтавський окружний адміністративний суд, рішенням від 10 січня 2025 року, адміністративний позов ТОВ "АКТИВБУД-М" задовольнив.
Визнав протиправними та скасував рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів №UA806000/2023/000059/2 від 07.11.2023, №UA806000/2023/000060/2 від 07.11.2023.
Визнав протиправними та скасував картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2023/000180, №UA806070/2023/000181.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь ТОВ "АКТИВБУД-М" витрати зі сплати судового збору в розмірі 8052,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Полтавська митниця подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що у ході митного оформлення товарів позивача , було встановлено наступне.
Відповідно розділу 2 контракту №27 від 28.09.2023 ціна товару включає мито, платежі пов'язані з виконанням формальностей по контракту та вартість навантажувальних робіт однак відсутні документи, в яких було б виділено дані складові, що унеможливлює перевірку складових митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на митні платежі та інші витрати, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару). Виходячи з цього не відомо, яким чином сформована ціна даного товару та чи всі складові вартості товару входять до ціни товару.
Надано банківський платіжний документ №58 від 06.10.2023, але в ньому відсутнє посилання на інвойс. Відповідно до п. 7 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України (далі - МК України) в редакції від 13 березня 2012 року» платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Відповідно до розділу 3 договору №27 від
28.09.2023 загальна сума передплати становить 100% й повинна бути сплачена до 05.10.2023, але сплачено 06.10.2023, що не відповідає умовам договору.
Надано висновок експерта №218/2-23 від 07.11.2023. Для порівняння експерт використовує вартість товарів «нетто» тобто без податку на додану вартість, але відсутня інформація щодо не сплати або повернення даного податку.
Надано рахунок №23092 від 13.09.2023, але зовнішньоекономічний договір №27 від 28.09.2023 був підписаний пізніше.
Відповідно до розділу 1 контракту №27 від 28.09.2023 умови поставки FCA Waidhofen, але відповідно до графи 4 CMR №092698 від 25.10.2023 місце відправлення Рlапkеfels, що не відповідає умовам поставки.
Надано довідку про транспортні витрати б/н від 26.10.2023, на транспортування трьох причепів з різних пунктів відправки. Не зважаючи на те, що транспортування здійснювалось з різних міст (Планкенфельс, Вайдхофен) вартість транспортування кожного причепу є однаковою, зазвичай витрати на транспортування залежать від протяжності маршруту.
Правилами заповнення ДМВ, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, при заповненні гр. 20 ДМВ зазначено: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Вище перераховані документи до оформлення не надавались».
Враховуючи викладене, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням ч. 2, 3 ст. 53 МК України, посадовою особою митниці сформовано електронні повідомлення із зазначенням переліку документів, що підлягають наданню на вимогу митного органу, а саме митний орган зобов'язав декларанта у 10-денний термін додатково надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.), копію експортної декларації країни відправлення.
Листами від 07.11.2023 №07/2/11-02 та №07/2/11-03 запропоновані документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант відмовився надати, крім листа №430/11 від 07.11.2023.
У зв'язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості товарів, посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості.
Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності у наданих до митного контролю документах, відмову декларанта від надання додаткових документів та підтвердження правильності своїх розрахунків складових митної вартості, у зв'язку з відсутністю відомостей, необхідних для коригування митної вартості за ст.ст. 59, 60, 62, 63 МК України, митним органом скориговано митну вартість із застосуванням резервного методу з дотриманням положень ст. 64 МК України.
Також звертає увагу на те, що надана до митного контролю довідка про транспортні витрати б/н від 26.10.2023 свідчить про транспортування трьох причепів з різних пунктів відправки. Не зважаючи на те, що транспортування здійснювалось з різних міст (Планкенфельс, Вайдхофен) вартість транспортування кожного причепу є однаковою - 8000 грн за кожен причеп.
На виконання ч. 3 ст. 337 МК України митним органом проводився контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних ЕМД від 07.11.2023 №23UА806070005912U0, №23иUА806070005910U1 та поданих до них документів, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів (цінова база Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби), яким підтверджено декларування позивачем митної вартості нижчої, порівняно з вартістю товарів зі схожими характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено.
При порівнянні ЕМД №23UА806070005912U0 взято до уваги митну вартість за одиницю товару (код-796, яка зазначена в спірній ЕМД, тобто вартість за штуку) та за основу для коригування взято загальний рівень митної вартості наявний в ЄАІС Держмитслужби ЕМД, а саме ЕМД від 27.10.2023 №23UА403020017195U8, в якій митна вартість товару зі схожими характеристиками, з Німеччини на рівні 5200 ЕUR/ шт визнана митним органом.
По ЕМД №23UА806070005910U1 взято до уваги митну вартість за одиницю товару (вартість за штуку) та за основу для коригування взято загальний рівень митної вартості наявний в ЄАІС Держмитслужби ЕМД, а саме ЕМД від 16.10.2023 №23UА205140085748U0, в якій митна вартість товару зі схожими характеристиками, з Німеччини на рівні 10000 ЕUR/шт визнана митним органом.
У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 07.11.2023 №UА806000/2023/000059/2, №UА806000/2023/000060/2.
Вказує, що для визначення митної вартості причепів за резервним методом, передбаченим ст. 64 МК України, Позивач за основу для визначення митної вартості використав саме висновки транспортно-товарознавчого дослідження від 07.11.2023 №218/2-23, від 06.11.2023 №218/3-23, а не ціну за Контрактом №27 від 28.09.2023.
Вважаючи, що висновків експерта автотоварознавця від 07.11.2023 №218/2-23, від 06.11.2023 №218/3-23, стверджує про протиправність визначення позивачем ціну у митних деклараціях на їх підставі.
ТОВ "АКТИВБУД-М" правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, відзиві на неї та в додаткових письмових поясненнях дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
ТОВ "АКТИВБУД-М" зареєстроване як юридична особа та одним із видів його економічної діяльності є: 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами.
07.11.2023 позивач, з метою митного оформлення товару "причіп, марка Kogel AW18, 2013 рік випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , країна походження: Німеччина", подав Полтавській митниці митну декларацію №23UA806070005912U0; ціна товару 2500,00 євро; митна вартість товару - 131421,98 грн.; сума митних платежів - 42055,04 грн.
Разом із митною декларацією надано такі документи: контракт № 27 від 28.09.2023; платіжна інструкція № 58 від 06.10.2023; рахунок - фактура (інвойс) № 23092 від 25.10.2023; лист продавця від 31.10.2023; міжнародна товарно - транспортна накладна CMR 092698 від 25.10.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29.08.2013; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 15.02.2022; договір про надання послуг з перевезення № 11/11 від 11.11.2022; заявка від 23.10.2023 про надання послуг з доставки; рахунок - фактура № 702 від 26.10.2023; довідка про транспортні витрати від 26.10.2023; лист перевізника № 430/11 від 07.11.2023; висновок експерта № 218/2-23 від 07.11.2023; договір про надання послуг митного брокера № 38 від 18.11.2022.
Рішенням від 07.11.2023 №UA806000/2023/000059/2 митний орган відкоригував митну вартість товару з урахуванням положень статті 64 МК України, визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 27.10.2023 № 23UA403020017195U8 - 5200,00 євро.
У зв'язку з прийняттям рішення від 07.11.2023 №UA806000/2023/000059/2 митний орган сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2023/000180, якою повідомив позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.
07.11.2023 позивач, з метою митного оформлення товару "причіп, марка Kogel AW18, 2016 рік випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , країна походження: Німеччина", подав Полтавській митниці митну декларацію №23UA806070005910U1; ціна товару 2500,00 євро; митна вартість товару - 174356,54 грн.; сума митних платежів - 55794,09 грн.
Разом із митною декларацією надано такі документи: контракт № 27 від 28.09.2023; платіжна інструкція № 58 від 06.10.2023; рахунок - фактура (інвойс) № 23092 від 25.10.2023; лист продавця від 31.10.2023; міжнародна товарно - транспортна накладна CMR 092698 від 25.10.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.10.2016; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.10.2016; договір про надання послуг з перевезення №11/11 від 11.11.2022; заявка від 23.10.2023 про надання послуг з доставки; рахунок - фактура № 702 від 26.10.2023; довідка про транспортні витрати від 26.10.2023; лист перевізника № 430/11 від 07.11.2023; висновок експерта № 218/3-23 від 06.11.2023; договір про надання послуг митного брокера № 38 від 18.11.2022.
Рішенням від 07.11.2023 №UA806000/2023/000060/2 митний орган відкоригував митну вартість товару з урахуванням положень статті 64 МК України, визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 16.10.2023 № 23UA205140085748U0 - 10000,00 євро.
У зв'язку з прийняттям рішення від 07.11.2023 №UA806000/2023/000060/2 митний орган сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2023/000181, якою повідомив позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.
Не погодившись із зазначеними рішеннями митного органу, позивач оскаржив їх до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що митний орган не спростував належними доказами твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ'єктивною, відсутні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України, у редакції, чинній на момент ухвалення спірного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 МК України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
Згідно з ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. (ч. 3 ст. 318 МК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. (ст. 49 МК України)
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України. Згідно цієї статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Аналіз вищевказаних норм законодавства дозволяє суду дійти висновку про те, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Доводи апелянта зводяться до того, що:
- відповідно до контракту ціна товару включає мито, платежі пов'язані з виконанням формальностей по контракту та вартість навантажувальних робіт, однак відсутні документи, в яких виділено дані складові;
- в банківському платіжному документі № 58 від 06.10.2023 в графі "призначення платежу" зазначено реквізити контракту, але відсутнє посилання на інвойс;
- у висновках експерта для порівняння вартості транспортного засобу використано вартість товарів "нетто" без податку на додану вартість, відсутні дані щодо повернення податку;
- надано рахунок № 23092 від 13.09.2023, але зовнішньоекономічний договір № 27 від 28.09.2023 підписаний пізніше;
- умови поставки згідно з договором не відповідають даним CMR № 092698 від 25.10.2023;
- вартість транспортування є однаковою в незалежності від протяжності маршруту; митна вартість не може бути визначена на підставі висновку експерта.
Надаючи оцінку таким твердженням апелянта, колегія суддів зазначає.
Матеріалами справи підтверджено, що 28.09.2023 між компанією "PCP Machinery GmbH" (Продавець) та ТОВ "АКТИВБУД-М" (Покупець) укладений контракт №27, яким визначено, що Продавець продав, а Покупець купив на умовах FCA Waidhofen, the Germany причепи у кількості 2:
1) марка Kogel AW18, 2013 рік випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , країна походження: Німеччина, ціна причепа становить 2500,00 євро;
2) марка Kogel AW18, 2016 рік випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , країна походження: Німеччина, ціна причепа становить 2500,00 євро.
Загальна сума контракту становить 5000,00 євро. Ціни за товари, які купуються за цим контрактом, включають мито і платежі, які пов'язані з виконанням формальностей по контракту в країні продавця, в тому числі оформлення митних документів.
У вартість контракту включена вартість завантаження товарів (причепів).
Ціни на товари, придбані по цьому контракту, зміні не підлягають (пункт 2).
Загальна сума передоплати за цим контрактом становить 100% й повинна бути сплачена Покупцем наступним чином: будь-якими частинами в термін до 05.10.2023 (пункт 3).
Приймання товару повинно бути здійснено в країні Продавця уповноваженими спеціалістами покупця до 31.10.2023 (пункт 4).
Термін дії контракту починається з дати його підписання до 31.12.2023 (пункт 5).
Згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті №58 від 06.10.2023 ТОВ "АКТИВБУД-М" перерахувало компанії "PCP Machinery GmbH" грошові кошти у сумі 5000,00 євро, призначення платежу: передоплата за причепи за контрактом №27 від 28.09.2023.
Згідно з рахунком № 23092 від 25.10.2023 ТОВ "АКТИВБУД-М" придбало у компанії "PCP Machinery GmbH" причепи у кількості 2:
1) марка Kogel AW18, 2013 рік випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , країна походження: Німеччина, ціна причепа становить 2500,00 євро;
2) марка Kogel AW18, 2016 рік випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , країна походження: Німеччина, ціна причепа становить 2500,00 євро.
FCA (англ. Free Carrier, або Вільний перевізник (…назва місця)) - термін Інкотермс, який означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.
Отже цей термін покладає обов'язки на продавця щодо здійснення всіх формальностей з очищення товару для експорту, що вимагаються країною експорту, сплатити мита, податки та будь-які інші платежі, що стосуються очищення для експорту, за певних умов здійснити навантаження товару, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця (пункту відправки) до місця призначення.
Таким чином, вартість контракту становить 5000,00 ЄВРО та включає в себе мито і платежі, які пов'язані з виконанням експортних формальностей, та вартість завантаження товару.
Враховуючи те, що витрати на завантаження товару вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), останні не додаються при визначенні митної вартості товару.
Таким чином, колегія суддів вважає доводи апелянта про відсутність документів, в яких було б виділено такі складові, як мито, платежі, пов'язані з виконанням формальностей по контракту, та вартість навантажувальних робіт, що унеможливлює перевірку складових митної вартості, є безпідставними, оскільки платежі, сплачені постачальником товару, та включені у ціну товару, не є окремою складовою митної вартості, числові значення якої має перевірити митний орган, та не впливають на правильність визначення позивачем митної вартості.
Стосовно доводів апелянта про те, що в банківському платіжному документі № 58 від 06.10.2023 в графі "призначення платежу" зазначено реквізити контракту, але відсутнє посилання на інвойс, а тому він не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару, колегія суддів звертає увагу на те, що платіжна інструкція в іноземній валюті №58 від 06.10.2023 містить у графі призначення платежу посилання на здійснення передоплати за контрактом № 27 від 28.09.2023, що дозволяє повністю ідентифікувати зміст господарської операції, за яку позивачем перераховано кошти в сумі 5000,00 ЄВРО.
Банківський платіжний документ №58 від 06.10.2023 на суму 5000,00 ЄВРО та рахунок (інвойс) №23092, в якому зазначена ціна товару 5000,00 ЄВРО, не суперечать одне одному.
Вказане дає підстави для висновку, що, за наведених обставин, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не може ставити під сумнів числове значення ціни товару та правильність визначення митної вартості товару.
Стосовно посилань апелянта на надання позивачем рахунку № 23092 від 13.09.2023, раніше ніж зовнішньоекономічний договір № 27 від 28.09.2023, колегія суддів вважає слушними пояснення представника позивача про помилку у зазначенні дати рахунку, що у подальшому підтверджено листом постачальника та про що було повідомлено митний орган.
Стосовно наявних сумніві апелянта щодо наданих позивачем висновків експерта №218/2-23, №218/3-23 від 07.11.2023 з посиланням на те, що у для порівняння експерт використовує вартість товарів “нетто» тобто без податку на додану вартість, але відсутня інформація щодо не сплати або повернення даного податку, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з висновком експерта №218/2-23 від 07.11.2023 ринкову вартість причепу марка Kogel AW18, 2013 рік випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , країна походження: Німеччина, експерт розрахував як середньоарифметичне з 4 пропозицій 2-х вісних аналогів причепів на ринку ЄС та визначив вартість товару у сумі 3187,50 ЄВРО.
Згідно з висновком експерта №218/3-23 від 07.11.2023 ринкову вартість причепу марка Kogel AW18, 2016 рік випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , країна походження: Німеччина, експерт розрахував як середньоарифметичне з 3 пропозицій 2-х вісних аналогів причепів на ринку ЄС та визначив вартість товару у сумі 4296,33 ЄВРО.
Таким чином, визначена експертом вартість товару вище аніж їх договірна (контрактна) вартість (2500 ЄВРО)*2, що у будь-якому випадку не зумовлює підстав для висновку про заниження позивачем митної вартості товарів.
Відповідачем не зазначено, на підставі положень якої міжнародної угоди експерт мав врахувати вартісний еквівалент суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів під час визначення ринкової вартості причепу, а відтак відповідні зауваження щодо використання експертом вартості товарів “нетто» без податку на додану вартість, є безпідставними.
Стосовно доводів відповідача про те, що у наданій декларантом довідці про транспортні витрати від 26.10.2023, на транспортування трьох причепів з різних пунктів відправки вартість транспортування кожного причепу є однаковою, не зважаючи на те, що транспортування здійснювалося з різних міст (Планкенфельс, Вайдхофен), колегія суддів вважає, що довідка про транспортні витрати від 26.10.2023 містить всі необхідні відомості про вартість транспортування причепів з Планкенфельс, Вайдхофен (Німеччина) до кордонів України (пп Ягодин) - 24000 грн, 8000 грн. за кожний причеп відповідно до CMR № 334464 від 25.10.2023 та CMR № 092698 від 25.10.2023.
Сумніви митного органу, які виникли у зв'язку з тим, що вартість транспортування кожного причепу з трьох причепів є однаковою, не зважаючи на те, що транспортування здійснювалося з різних міст, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказана вартість погоджена сторонами договору, а умови договору не суперечать вимогам чинного законодавства.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач, при визначенні митної вартості до ціни за оцінюваний товар, додав витрати (складові митної вартості), які не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме: витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач надав митному органу всі необхідні документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, які підтверджують митну вартість товару, відомості про який зазначено у митних деклараціях №23UA806070005912U0, №23UA806070005910U1.
Доводи апелянта про відсутність документів, у яких би були виділені складові митної вартості, про відсутність у документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також про розбіжності у документах спростовуються матеріалами справи, про що зазначено вище.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне врахувати, що ухвалюючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган використовував ЕМД від 27.10.2023 №23UA403020017195U8, ЕМД від 16.10.2023 № 23UA4205140085748U0, що визнані митним органом.
Проте, ЕМД від 27.10.2023 №23UA403020017195U8, ЕМД від 16.10.2023 №23UA4205140085748U0 містять інформацію щодо вартості товару несамохідного транспортного засобу тентованого напівпричепу трьохвісного марки Kogel модель SN24, яка не відповідає характеристикам товару, який було заявлено до митного оформлення позивачем, - 2-х вісний причіп марки Kogel модель AW18.
Відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами ідентичність за своїми фізичними характеристиками товару за ЕМД від 27.10.2023 №23UA403020017195U8, ЕМД від 16.10.2023 № 23UA4205140085748U0 та товару задекларованого позивачем згідно з митними деклараціями №23UA806070005912U0, №23UA806070005910U1.
Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в ході судового розгляду належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ'єктивною, відсутні.
Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару та ухвалив рішення про коригування митної вартості товару, а тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати, а позов ТОВ "АКТИВБУД-М" - задовольнити.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
А тому картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також належить визнати протиправними та скасувати.
Щодо посилань апелянта на практику Верховного Суду, викладену у низці його постанов, колегія суддів вказує на таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки Верховного Суду лише щодо застосування конкретних норм права.
Тобто, колегія суддів вказує апелянтові на те, що суди мають враховувати висновки Верховного Суду виключно щодо застосування конкретних норм права, а не «практику Верховного Суду».
Наведені апелянтом висновки Верховного Суду є висновками за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та жодним чином не стосується порядку застосування певних норм права, що мали би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів.
Отже, твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 242, 246 КАС України є хибним.
Покликання апелянта на «практику» розгляду подібних справ судами апеляційної інстанції колегія суддів відхиляє з огляду на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції не є постановами Верховного Суду, в яких викладені висновки щодо застосування норм права.
Також хибними є посилання на постанови пленуму Вищого адміністративного суду України, оскільки вони не є ані нормативно-правовими актами, ані судовим рішення - постановою Верховного Суду стосовно застосування конкретних норм права.
За таких обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
З таких підстав колегія суддів визнає необґрунтованим як застосування митним органом другорядного методу - резервного методу визначення митної вартості, так і зроблений розрахунок скоригованої митної вартості без доведення підстав проведених коригувань.
Отже, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з цим вважає відсутніми підстав для її задоволення.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Підсумовуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Полтавської митниці залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року по справі №440/222/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 24.04.2025.