24 квітня 2025 р. Справа № 480/5770/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, повний текст складено 17.12.24 по справі № 480/5770/24
за позовом Недригайлівської селищної ради
до Головного державного інспектора відділу з питань праці Північного регіону управління інспекційної діяльності у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Яременко Тетяни Борисівни, Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
третя особа Подпрятова Алла Олександрівна
про визнання протиправним та скасування припису
Недригайлівська селищна рада звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до головного державного інспектора відділу з питань праці Північного регіону управління інспекційної діяльності у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Яременко Тетяни Борисівни, Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису, і просить визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ПНС/СМ/9695/061/П від 07.06.2024 головного державного інспектора відділу з питань праці північного регіону управління інспекційної діяльності у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Яременко Тетяни Борисівни.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 позов Недригайлівської селищної ради задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ПНС/СМ/9695/061/П від 07.06.2024 головного державного інспектора відділу з питань праці північного регіону управління інспекційної діяльності у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Яременко Тетяни Борисівни. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Матвійчука Юліана, буд. 119, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 44730367) на користь Недригайлівської селищної ради (вул. Сумська, буд. 4, селище Недригайлів, Роменський р-н, Сумська обл., 42100, код ЄДРПОУ 04390110) суму судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення про задоволення позову, судом першої інстанції, порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, вибору і застосуванні норм права до спірних правовідносин, та щодо законності і обґрунтованості судового рішення. Вказує , що факти викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції щодо вжиття Недригайлівською селищною радою всіх необхідних та можливих заходів для виплати всіх сум, що належать ОСОБА_1 у день її звільнення 13.05.2024 документально не підтверджені та спростовуються актом перевірки. Позивачем усі належні ОСОБА_1 розрахункові кошти були виплачені з порушенням встановленого строку, а саме замість 13.05.2024, що є днем її звільнення, фактично виплачено двома частинами 15.05.2024 та 22.05.2024р. Вважає , що судом не враховано той факт, що винесення припису органами Держпраці спрямовано не лише на усунення порушення, а і забезпечення додержання норм законодавства про працю, про що зазначено на першій сторінці оскаржуваного припису. За таких обставин, Недригайлівська селищна рада повинна забезпечити додержання норм законодавств про працю і не допускати аналогічних порушень. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі № 480/5770/24 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог Недригайлівської селищної ради повністю.
Недригайлівська селищна рада подала до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 по справі № 480/5770/24 законним і обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Посилаючись на те, що селищна рада є бюджетною установою і всі бюджетні проплати здійснюються у відповідності до регламентованого порядку, затвердженої першочерговості та за умови наявності фінансових ресурсів , просить залишити апеляційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 року по справі № 480/5770/24 без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 року по справі № 480/5770/24 без змін.
Третя особа - ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу , в якому підтримує вимоги та обґрунтування апеляційної скарги та просить суд апеляційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 задовольнити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи , що позаплановий захід державного нагляду (контролю) Недригайлівської селищної ради здійснений відповідачем за заявою ОСОБА_1 від 16.05.2024 (вх. № П-809/ПНС-24 від 17.05.2024) про порушення вимог законодавства про працю в частині виплати усіх належних їй сум при звільненні. Зокрема, заявниця вказує, що її було звільнено 13.05.2024, а виплати одержала лише 15.05.2024. У зв'язку з чим просить провести перевірку правильності нарахування та дотримання строків виплати їй розрахункових коштів Недригайлівською селищною радою (а.с.51).
Міжрегіональне управління у відповідності до наведених норм Закону №877 одержало погодження Державної служби України з питань праці на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Недригайлівської селищної ради (лист від 27.05.2024 № ЦА-2667/1/2.3.4-24а “Про погодження проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю)» (а.с.52-53).
Наказ “Про проведення заходу державного нагляду (контролю)» № 244/ПНС-ЗК від 03.06.2024 прийнятий Міжрегіональним управлінням на підставі статті 259 Кодексу законів про працю України, абзацу п'ятого частини першої статті 6 Закону № 877, статті 16 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», наказу Міністерства економіки України від 16.06.2023 № 5782 “Про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану» (а.с.54 зворотній бік, а.с.55).
Направлення про проведення заходу державного нагляду (контролю) від 04.06.2024 №ПНС/1/7889-24 видано Міжрегіональним управлінням згідно Закону № 877, копію якого надано селищному голові ОСОБА_2 , що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Недригайлівської селищної ради від 06.06.2024 за вх.№1975 (а.с.55 зворотній бік).
Захід державного нагляду (контролю) Недригайлівської селищної ради був проведений з 06.06.2024 по 07.06.2024 у формі позапланової перевірки, за наслідками якого складено Акт № ПНС/СМ/9695/061 від 07.06.2024 (а.с.6-9). На підставі зазначеного Акту відповідачем 07.06.2024 складено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ПНС/СМ/9695/061/П, яким зобов'язано позивача забезпечити додержання норм законодавства про працю та усунути порушення: “Частина перша статті 10 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» - не виплачена заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2024 року згідно умов трудового договору» (а.с.12).
Не погодившись із зазначеним вище приписом відповідача, позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи позов , суд першої інстанції виходив з того , що позивач, на виконання вимог ст. 116 КЗпП України, у останній робочий день працівника ОСОБА_1 , на переконання суду, вжив всіх необхідних та можливих заходів для виплати всіх сум, що належать останній при звільненні, у день її звільнення, оскільки Недригайлівською селищною радою платіжна інструкція від №241 до Державної казначейської служби була направлена вчасно, а саме 13.05.2024 і з незалежних від позивача причин вона була проплачена лише 15.05.2024. Крім того, суд першої інстанції врахував, що позивач, станом на момент винесення припису, повністю погасив заборгованість перед ОСОБА_1 . Зважаючи на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Частиною першою статті 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96).
Пунктом 1 Положення №96 визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр-міністра України Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення №96 визначено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі, здійснює: здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування;
Пунктом 7 Положення №96 встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі Закон №877-V в редакції на час спірних відносин).
Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина перша статті 2 Закону №877-V).
Відповідно до статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку (частина третя статті 4 Закону №877-V).
Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю) (абзац 8 частини четвертої статті 4 Закону №877-V).
Органи державного нагляду (контролю) та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу (частина 8 статті 4 Закону №877-V).
Плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи (частина 11 статті 4 Закону №877-V).
При здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів (частина 15 статті 4 Закону №877-V).
Частиною першою статті 6 Закону №877-V визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема: доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави (абзац 8 частини першої статті 6 Закону №877-V).
Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону (частина друга статті 6 Закону №877-V).
Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів. Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається (частина четверта статті 6 Закону №877-V).
Відповідно до частин першої та другої статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення) (абзац 1 частини п'ятої статті 7 Закону №877-V).
Права суб'єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені статтею 10 Закону №877-V.
Відповідно до цієї статті суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема: бути поінформованим про свої права та обов'язки; вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб; одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю); надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта; оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.
Обов'язки суб'єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) передбачені статтею 11 Закону №877-V.
Відповідно до цієї статті суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний:
допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом;
не створювати перешкоди органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні ними заходів державного нагляду (контролю), за умови що зазначені заходи здійснюються такими особами відповідно до вимог закону;
виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;
надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;
одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.
Відповідно до частини шостої статті 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
У разі створення суб'єктом господарювання перешкод органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) в акті обов'язково зазначається опис дій чи бездіяльності, що призвели до створення таких перешкод, з посиланням на відповідні норми закону.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Згідно з частиною 7 статті 7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (частина 8 статті 7 Закону №877-V).
Частиною першою статті 12 Закону №877-V встановлено, що невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє на теперішній час.
Відповідно до статті 16 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ (далі Закон №2136-ІХ) у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.
Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Так, позаплановою перевіркою встановлено, що розпорядженням селищного голови Недригайлівської селищної ради від 13.05.2024 № 58-К “Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено 13.05.2024 начальника відділу земельних відносин та екології ОСОБА_1 на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України.
Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за травень 2024 року розрахункові кошти нараховані у сумі 108258,51 грн, у тому числі грошова компенсація за невикористані дні відпустки та оплата тимчасової непрацездатності за рахунок роботодавця. Загальна сума, що підлягає виплаті при звільненні ОСОБА_1 за рахунок роботодавця складає 83884,42грн.
Розрахункові кошти, що належали ОСОБА_1 у день звільнення виплачені не були. Розрахункові кошти у сумі 83884,42грн. були виплачені ОСОБА_1 15.05.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 241 від 13.05.2024.
Згідно платіжної інструкції від 21.05.2024 року №250 на суму 6906,21 грн. ОСОБА_1 виплачена заробітна плата за день звільнення 13.05.2024 року, а також середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже , перевіркою встановлено , що остаточний розрахунок проведено 22.05.2024.
На підставі акту Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці винесено припис №ПНС/СМ/9695/061/П від 07.06.2024 про усунення виявлених порушень законодавства про працю, яким зобов'язано позивача забезпечити додержання норм законодавства про працю.
У приписі в графі «Зміст виявленого порушення» відображено : не виплачена заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2024 згідно умов трудового договору.
В графі «Посилання на підпункти, пункти, частини, статті, які порушено , назву нормативно-правового акту» зазначено ч. 1 ст. 10 Закону України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» .
Також , в приписі встановлено строк усунення порушень - 08.07.2024.
Колегія суддів звертає увагу , що факт несвоєчасного розрахунку при звільненні не заперечується позивачем.
При цьому , всі кошти, які підлягали виплаті при звільненні та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, на дату перевірки ( 07.06.2024) були виплачені позивачем, заборгованості по виплатах ОСОБА_1 не було.
Наведене встановлено в ході перевірки та не спростовується сторонами.
Положеннями статті 7 Закону України №877-V закріплено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що зазначивши у приписі про необхідність здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень, відповідач не конкретизував, яких саме заходів має вжити позивач, не визначив спосіб усунення виявлених порушень з урахуванням того , що перевіркою встановлено , що такі порушення (не виплачена заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2024 згідно умов трудового договору) фактично виправлені самостійно позивачем до проведення перевірки , що свідчить про його нечіткість та невизначеність.
Колегія суддів зауважує, що припис за своєю суттю є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.
Однак, можливість усунення виявлених порушень, на переконання суду, прямо залежить від чіткого визначення суб'єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі суб'єкта господарювання для усунення порушень.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі приписи на адресу підконтрольного суб'єкта (об'єкта контролю, його посадових осіб), які є обов'язковими до виконання останнім. Зобов'язання позивача самостійно визначити, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість.
Невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Колегією суддів встановлено, що припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 07 червня 2024 р. № ПНС/СМ/9695/061/П Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці носить декларативний характер та не містить чітких вказівок позивачу, яким саме чином йому належало діяти та яких заходів вжити з метою усунення виявлених порушень вимог чинного законодавства.
Верховний Суд в постанові від 11 вересня 2023 року у справі № 160/8439/18 звертає увагу, що зважаючи на обов'язковість його виконання, припис не може містити декларативних (загальних) вимог щодо усунення виявлених перевіркою порушень. Натомість, він повинен містити перелік конкретних заходів, які необхідно здійснити суб'єкту господарювання для усунення виявлених порушень.
Водночас , зміст оскарженого припису свідчить, що він носить загальний характер без конкретизації того, що приписується (вимагається) зробити особі, якій він вноситься.
З припису не є зрозумілим спосіб усунення порушень та яким шляхом їх необхідно усунути позивачу на думку контролюючого органу, а також відповідно до положень якої норми права необхідно діяти при такому усуненні.
При цьому, можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб'єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити для усунення порушень.
Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства, а тому свідчить про протиправність такого припису.
Наведене повністю узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.04.2022 у справі № 1340/3623/18, у якій зазначено:
«Припис органу державного нагляду (контролю) є розпорядчим документом, в якому, з урахуванням характеру спірних правовідносин, мають бути наведені конкретні порушення суб'єктом господарювання норм законодавства, які вже мали місце на момент проведення перевірки, та встановлені строки усунення цих порушень, оскільки метою видання приписів є саме усунення таких виявлених порушень.
До припису можуть включатися виключно вимоги, направлені на усунення конкретних порушень, виявлених у ході перевірки. Жодні інші вимоги до припису включатися не можуть. Порушення, які виявлені перевіркою, повинні бути доведені, підтверджуватись документально і належним чином зафіксовані у акті перевірки, фактично існувати станом на момент складання акту, як джерела доказової інформації, а матеріали перевірки повинні підтверджувати, що порушення вимог законодавства вчинені саме тим суб'єктом господарювання, який перевірявся.
Заходи в приписі керівнику суб'єкта господарювання повинні бути спрямовані на забезпечення ним належних умов своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів і документів, сформульовані конкретно з посиланням на відповідну норму права, порушення якої допущено за висновками контролюючого органу, і в стислій формі.
Спосіб усунення порушень, визначений у приписі, повинен узгоджуватись з нормами законодавства, а терміни його виконання мають визначатись у кожному конкретному випадку виходячи з реальних можливостей суб'єкта господарювання, умов його діяльності, кількості, виду і характеру виявлених за наслідками перевірки порушень, надавати достатній строк, упродовж якого можливе його реальне виконання.».
Крім того, при розгляді подібного питання щодо правомірності відповідного припису, у постанові від 12.08.2020 у справі № 160/11304/19 Верховним Судом вказано що, зазначивши у висновку про необхідність «усунути порушення законодавства в сфері публічних закупівель», відповідач не конкретизував яких саме заходів має вжити позивач, не визначив спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень, що свідчить про його нечіткість та невизначеність. Можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб'єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі Замовника для усунення порушень.
Крім того , колегія суддів зазначає, що подальша перевірка органом державного нагляду (контролю) виконання суб'єктом господарювання вимог припису про усунення порушень положень чинного законодавства є неможливою без конкретизації компетентним органом у приписі про їх усунення порядку дій суб'єкта господарювання.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням того , що перевіркою встановлено , що такі порушення (не виплачена заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2024 згідно умов трудового договору) фактично виправлені самостійно позивачем до проведення перевірки , колегія суддів дійшла висновку , що оскаржуваний припис не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку позивачем виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Інші аргументи, наведені сторонами, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.
З огляду на вищенаведене , колегія суддів погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ПНС/СМ/9695/061/П від 07.06.2024 головного державного інспектора відділу з питань праці північного регіону управління інспекційної діяльності у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Яременко Тетяни Борисівни.
Оскільки суд першої інстанції фактично дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів його прийняття , виклавши його в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові Верховного суду від 18 березня 2025 року по справі № 160/21398/24.
Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для зміни рішення є рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316,317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 по справі № 480/5770/24 змінити в частині мотивів його прийняття , виклавши його в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 по справі № 480/5770/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий