24 квітня 2025 р.Справа № 643/5035/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Московського районного суду м. Харкова від 18.12.2024 року, головуючий суддя І інстанції: Майстренко О.М., м. Харків, повний текст складено 18.12.24 року по справі № 643/5035/24
за позовом ОСОБА_1
до інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області капітана поліції Локтіонова Євгена Євгеновича
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області капітана поліції Локтіонова Євгена Євгеновича, якому просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2124427 від 11.05.2024 року винесену інспектором 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області капітаном поліції Локтіоновим Євгеном Євгеновичем відносно ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18.12.2024 року у справі № 643/5035/24 задоволено позов ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області капітана поліції Локтіонова Євгена Євгеновича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 2124427, складену 11.05.2024 року інспектором 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області капітаном поліції Локтіоновим Євгеном Євгеновичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 гривен. Справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП закрито, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Департамент патрульної поліції, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 18.12.2024 року у справі № 643/5035/24 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції розглянуто справу за участі неналежного відповідача, а саме, інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області капітана поліції Локтіонова Євгена Євгеновича, який відповідно до статті 43 КАС України не має адміністративної процесуальної правосуб'єктності та не може виступати самостійним відповідачем у справі № 643/5035/24. Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у цій справі має бути Департамент патрульної поліції, проте останній не був визначений позивачем як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи та судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача або залучення Департаменту патрульної поліції в якості співвідповідача судом також не проведено. При цьому судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. на користь позивача суд першої інстанції визначив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, яке не є юридичною особою і не має рахунків. Таким чином, заявник апеляційної скарги вважає, що викладене вище є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕНА № 2124427 від 11.05.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною інспектором 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області капітаном поліції Локтіоновим Євгеном Євгеновичем, за те, що 11.05.2024 о 16:44:28 у м. Харків по вул. Чувашській, 1, водій ОСОБА_1 керував т/з автомобіль Volkswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофору, чим порушив п.8.7.3.г ПДР України. У зв'язку з наведеним позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, накладений штраф у розмірі 510,00 грн.
Позивач не погодився з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2124427 від 11.05.2024 року, звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у діях позивача не встановлено складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП України.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема, за частинами 1 та 2 ст. 121-3 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною першою статті 121-3 КУпАП, працівники відповідних органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а не як самостійний суб'єкт владних повноважень.
Отже, відповідні працівники не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 121-3 КУпАП.
Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за №724/716/16-а.
За вказаними висновками Верховного Суду у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції.
Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори чи управління, які є структурними підрозділами відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, а саме Департаменту патрульної поліції.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Колегія суддів зазначає, що оскільки інспектор 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області капітан поліції Локтіонов Євген Євгенович є посадовою особою Управління патрульної поліції в Харківській області, тому відповідно до ст. 43 КАС України він не має адміністративної процесуальної правосуб'єктності та не можє виступати самостійним відповідачем по даній справі.
Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у даній справі має бути Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб'єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, проте останній не був визначений позивачем, як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи та судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом також не проведено. Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина четверта статті 48 КАС України).
Отже, визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідача й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідача та його заміна у разі необхідності.
Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, має процесуальні права та процесуальні обов'язки, визначені КАС України.
За правилами частини сьомої статті 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.
Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права зокрема була висловлена Верховним Судом у постановах від 29.06.2021 у справі № 460/2903/20, від 14.12.2020 у справі № 826/17787/14, від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18, від 26.08.2020 у справі № 500/2972/17, від 23.06.2020 у справі № 540/2269/18 та від 30.09.2019 у справі № 140/72/19.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб'єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір.
Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв'язок між порушенням (суб'єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить та ж таки ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).
З огляду на викладене, враховуючи предмет даного позову, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2124427 від 11.05.2024 року, суд першої інстанції в порушення вказаних вимог процесуального закону, не з'ясував належність відповідача у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача.
Матеріали справи не містять доказів того, що суд першої інстанції запропонував позивачу здійснити заміну неналежного відповідача на належного або залучити до участі у справі другого відповідача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень, встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
При цьому, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у невирішені питання заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача, призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів, що в свою чергу не свідчить про відсутність порушеного права позивача у спірних відносинах.
Одночасно, слід вказати, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежних відповідачів, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача, із заявою про поновлення строку на звернення до суду у разі необхідності.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Колегія суддів, з урахуванням вищевикладеного доходить висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 18.12.2024 року по справі № 643/5035/24 скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області капітана поліції Локтіонова Євгена Євгеновича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді В.А. Калиновський О.А. Спаскін