24 квітня 2025 р. Справа № 440/12217/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, повний текст складено 04.02.25 по справі № 440/12217/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд про: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення виплати пенсії після її перерахунку з 01.03.2024 із застосуванням обмеження максимальним розміром та без урахування індексацій, що були проведені з 01.03.2022 та з 01.03.2023; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2024 у розмірі 82% грошового забезпечення, вказаного у довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області від 05.07.2023 №01-663/10, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (коефіцієнт збільшення індексації пенсії), передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження максимальним розміром пенсійних виплат ОСОБА_1 з 01.03.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2024 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням фактично виплачених сум. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо припинення нарахування та виплати раніше проіндексованої пенсії ОСОБА_1 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних та додаткових заходів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ з урахуванням індексацій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних та додаткових заходів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", починаючи з 01.03.2024, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 в частині задоволення позовних вимог та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 у справі №440/12380/23, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 на підставі довідок Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області від 05.07.2023 №01-660/10, 01-661/10, 01-662/10, 01-663/10, у розмірі 82 % грошового забезпечення. Вказує, що Постановами №118, №168 та №185 передбачено проведення індексацій пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII шляхом застосування певних коефіцієнтів підвищень. Звертає увагу, що Постановою №118 визначено, що підвищення на коефіцієнт 1,14 застосовується, зокрема, у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31.12.2021 відповідно до Закону №2262-XII, та перерахунку пенсії відповідно до Закону №2262-XII, крім перерахунків пенсії, що проводилися у період з 01.01.2021 до 28.02.2022 за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII. Постановою №168 передбачено, що підвищення на коефіцієнт 1,197 застосовується, зокрема, у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31.12.2022 відповідно до Закону №2262-XII, та перерахунку пенсії відповідно до Закону №2262-XII, крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII. Постановою №185 передбачено, що підвищення на коефіцієнт 1,0796 відповідно застосовується, зокрема, у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31.12.2023 відповідно до Закону №2262-XII, та перерахунку пенсії відповідно до Закону №2262-XII, крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII. Наголошує, що виплату пенсії позивача розпочато з 01.07.2024 в розмірі 23010,81 грн, в тому числі індексацію згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач отримує пенсію у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Полтавській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області призначено позивачу пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 82% грошового забезпечення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 по справі №440/3876/23 зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ з врахуванням положень Постанови №704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для перерахунку пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 по справі №440/3876/23 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області 05.07.2023 складено довідки №01-660/10, №01-661/10, №01-662/10 та №01-663/1 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою щодо перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки.
Листом ГУ ПФУ в Полтавській області повідомлено позивача про відсутність підстав для проведення вказаного перерахунку та виплати пенсії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 по справі №440/12380/23, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області №01-663/10 від 05.07.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, Постанови №704, у розмірі 82% грошового забезпечення, зазначеного у довідці, з урахуванням проведених виплат.
На виконання рішення суду у справі №440/12380/23 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача. Загальний розмір нарахованої позивачу з 01.02.2023 пенсії з урахуванням індексації, доплат та підвищень склав 26022,32 грн, проте до виплати з призначена пенсія у розмірі 20930,00 грн, тобто із застосуванням обмеження її величиною максимального розміру пенсії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 по справі №440/272/24 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження максимальним розміром пенсійних виплат ОСОБА_1 з 01.02.2023; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2023 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням фактично виплачених сум.
Позивачу управлінням проведено перерахунок пенсії з 01.03.2024 за рішенням суду та нараховано з 01.03.2024 пенсію у розмірі 27522,32 грн, однак до виплати з 01.03.2024 визначено пенсію у розмірі 23610,00 грн.
У подальшому, позивачу управлінням проведено перерахунок пенсії з 01.03.2024 за рішенням суду та нараховано та визначено до виплати з 01.03.2024 пенсію у розмірі 23010,81 грн.
При цьому, згідно вищевказаних протоколів про перерахунок пенсії позивача з 01.03.2024 до загального розміру пенсії не включено суми індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 24 лютого 2023 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження з 01.03.2024 пенсійних виплат максимальним розміром та припинення нарахування та виплати індексації до пенсії згідно Постанови №118, №168 з 01.03.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправних дій відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсійних виплат ОСОБА_1 з 01.03.2024 та припинення нарахування та виплати раніше проіндексованої пенсії на підставі Постанов №118 та №168.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2024 без обмеження максимальним розміром та раніше призначеної пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ з урахуванням індексацій на підставі Постанов №118 та №168, починаючи з 01.03.2024, з урахуванням раніше виплачених сум
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 82% грошового забезпечення, вказаного у довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області від 05.07.2023 №01-663/10, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи права позивача у цій частині позовних вимог не порушені.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до ст.43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII та положення ч.1 ст.2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
При цьому положення ст.2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас, положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
З урахуванням вказаного вище, в спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Аналогічний правий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 та від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 29.05.2024 у справі №560/12853/21.
Колегія суддів додатково зауважує, що не зважаючи на сталу судову практику з цього питання, 12.10.2022 прийнято рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 (231/21, 415/21) за конституційними скаргами фізичних осіб щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України).
Зазначеним рішенням суду конституційної юрисдикції визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
У пункті 2 резолютивної частини цього рішення зазначено, що приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Зазначений шестимісячний строк сплив 12.04.2023.
Зі змісту протоколу від 18.03.2024 про перерахунок пенсії станом на 01.03.2024 за пенсійною справою №N/A18/00125 встановлено, що позивачу нараховано основний розмір пенсії 82% грошового забезпечення (вислуга років 29) у розмірі 21510,81 грн, з урахуванням індексації - 27522,32 грн, в т.ч. індексації базового ОСНП 2022 - 3011,51 грн (21510,81 х 0,140), індексації базового ОСНП 2023 - 1500,00 грн, індексації базового ОСНП 2024 - 1500,00 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) - 27522,32 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії - 23610,00 грн.
У подальшому, позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.03.2024 за рішенням суду та нараховано та визначено до виплати з 01.03.2024 пенсію у розмірі 23010,81 грн.
Так, згідно з протоколом від 26.09.2024 про перерахунок пенсії станом на 01.03.2024 за пенсійною справою №N/A18/00125 встановлено, що позивачу нараховано основний розмір пенсії 82% грошового забезпечення (вислуга років 29) у розмірі 21510,81 грн, з урахуванням індексації - 23010,81 грн, в т.ч. індексації базового ОСНП 2024 - 1500,00 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) - 23010,81 грн.
Тобто, при перерахунку пенсії позивача станом на 01.03.2024, проведеного 26.09.2024, до загального розміру пенсії не включено суми індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
При цьому, при перерахунку пенсії позивача станом на 01.03.2024, проведеного 26.09.2024, розмір пенсії позивача не було обмежено максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обмеження відповідачем пенсії позивача з 01.03.2024 максимальним розміром, оскільки в цій частині позовних вимог права позивача не є порушеними.
Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо не включення сум індексації пенсії, передбаченої Постановами №118 та №168, в розмір пенсії при її перерахунку станом на 01.03.2024, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтями 4, 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Також ознаками, що характеризують індексацію доходів громадян, є місце отримання відповідних доходів, а також джерела їх фінансування.
Таким чином, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема пенсії, яка має систематичний характер, а тому індексація є невід'ємною складовою сум при розрахунку пенсії, зокрема військовослужбовцям.
Підстави для проведення індексації визначено статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за правилами пункту 4 якого частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Водночас у зв'язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15 лютого 2022 року було прийнято Закон України № 2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» (далі - Закон №2040-IX), яким, зокрема статтю 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та частину п'яту статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було викладено в новій редакції.
Так, частиною п'ятою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону №2040-IX визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому відповідно до статті 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону №2040-IX, яка застосовується з 1 березня 2022 року, у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
Частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону № 2040-IX, яка застосовується з 1 березня 2022 року, визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Запровадивши Порядком перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124, удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів, незалежно від умов, з якими Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» пов'язував підстави для проведення індексації доходів, зокрема, пенсій (грошові доходи населення підлягали індексації лише у межах розміру прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення у разі перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, який установлювався в розмірі 103 відсотка).
З метою забезпечення у 2021-2023 роках проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України щороку у межах бюджету Пенсійного фонду України визначав розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, зокрема у 2021 році цей показник становив 1,11 згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», у 2022 році - 1,14 згідно з Постановою №118, у 2023 році - 1,197 згідно з Постановою №168.
Водночас у 2023 році розміри пенсій, призначених згідно із статтями 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перераховуються із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з у розмірі 1,197 згідно з Постановою №168, а також з урахуванням збільшеного у попередньому році на коефіцієнт 1,14 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, передбаченого Постановою №118.
Так, за формулою обчислення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеної Порядком № 124 у 2023 році показник для забезпечення індексації пенсій, який здійснюється шляхом перерахунку раніше призначених пенсій через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, становив 19,71 % [показник зростання споживчих цін за попередній рік (26,6 %) + показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (12,82 %)]/2 (50 %, як зазначено в частині другій статті 42 Закону № 1058-IV).
У зв'язку із цим, у 2023 році Кабінет Міністрів України Постановою №168 визначив коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197, що відповідає формулі, визначеній Порядком №124 та, відповідно, повністю узгоджується із частинною другою статті 42 Закону №1058-IV, на виконання якої Уряду надано повноваження визначення розміру та порядку забезпечення індексації пенсії шляхом її перерахунку через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у межах бюджету Пенсійного фонду.
Водночас, оскільки абзацом третім пункту 2 Постанови № 168 передбачено, що якщо перерахунок пенсії особам здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом, обумовлене збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до імперативних вимог абзацу 3 пункту 2 Постанови №168 коефіцієнт збільшення, передбачений пунктом 1 цієї Постанови, не застосовується. Тобто, виплата індексації, передбаченої Постановою №168, не нараховується з моменту перерахунку пенсії, пов'язаного із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
З огляду на імперативні положення абзацу третього пункту 2 Постанови №168, які вказують на те, що підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом, то перерахунок пенсії у зв'язку із зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу), є підставою для припинення виплати індексації в розмірі, передбаченому Постановою № 168.
За результатом розгляду справи №400/6254/24 як зразкової, Верховний Суд дійшов висновку, що перерахунок пенсії військовослужбовця, на підставі рішення суду, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», є таким перерахунком пенсії з підвищенням, який відповідно до абзацу третього пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», та від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», є правомірною підставою для невиплати доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн та індексації за 2022, 2023 роки.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, при розгляді цієї справи судом, на виконання вимог ст.242 КАС України, враховуються висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 16.12.2024, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025 в зразковій адміністративній справі №400/6254/24.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки пенсія позивача на виконання рішень Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 по справі №440/3876/23, від 02.10.2023 по справі №440/12380/23, від 06.02.2024 по справі №440/272/24 перераховувалася з підвищеного розміру грошового забезпечення станом на 01.01.2023, підстави для її індексації в силу приписів постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», та від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» відсутні.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплачувати позивачу пенсію зі збереженням індексацій відповідно до положень постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 та від 24.02.2023 №168, що безпідставно не враховано судом першої інстанції.
Також, зі змісту протоколу від 26.09.2024 про перерахунок пенсії станом на 01.03.2024 за пенсійною справою №N/A18/00125 вбачається, що позивачу нараховано основний розмір пенсії 82% грошового забезпечення (вислуга років 29), зі складових, встановлених у довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області від 05.07.2023 №01-663/10.
Отже, в частині перерахунку і виплати пенсії позивача у розмірі 82% грошового забезпечення, вказаного у довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області від 05.07.2023 №01-663/10, права позивача не порушені.
Інші аргументи, зазначені учасниками справи, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
За цим, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області підлягає задоволенню.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.2 ст.308 КАС України).
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 по справі № 440/12217/24 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий