23 квітня 2025 р. Справа № 440/10681/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду питання про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 по справі № 440/10681/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення-рішення
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.08.2024 № 00119302405 в частині суми збільшеного грошового зобов'язання за платежем "Податок з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування" 494616,89 грн., з них за податковими зобов'язаннями - 395 691,51 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 98923,38 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.08.2024 № 00119342405 в частині суми збільшеного грошового зобов'язання за платежем "Військовий збір, що сплачується з фізичних осіб за результатом річного декларування" 41218,08, з них за податковим зобов'язаннями - 32974,47 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8243,61 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00119302405 від 22 серпня 2024 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 395693 грн. 50 коп. (триста дев'яносто п'ять тисяч шість сто дев'яносто три гривні 50 копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 98923 грн. 38 коп. (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот двадцять три гривні 38 копійок). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00119342405 від 22 серпня 2024 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 32974 грн. 46 коп. ( тридцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят чотири гривні 46 копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 8243 грн. 61 коп. ( вісім тисяч двісті сорок три гривні 61 копійка). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5358,35 грн (п'ять тисяч триста п'ятдесят вісім гривень тридцять п'ять копійок) та на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень). Повернуто фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України частину судового збору у сумі 509,48 грн. (п'ятсот дев'ять гривень сорок вісім копійок), як надміру сплачений відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 38 від 02.09.2024.Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу.
ФОП ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила
вирішити питання про розподіл судових витрат.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 р апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 по справі № 440/10681/24 залишено без змін.
15.04.2025 до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, а якій просить стягнути з Головного управління ДПС у Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ФОП ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що заява ТОВ МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ" про винесення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на положення частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у додатковій постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20 та постановах від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 760/6496/17.
Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.
За позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.
Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20 та у постановах від 5 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 1 серпня 2019 року у справі № 915/237/18.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Судом встановлено, що
представництво інтересів Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції здійснювалось Адвокатським бюро «Олени Панченко» на підставі договору про надання правничої допомоги від 04.03.2025 № 02-04/03/25 (т. 3 а.с. 96-98).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що клієнт надає а Адвокатське бюро приймає на себе обов'язки щодо: попереднього опрацювання матеріалів апеляційної скарги у справі № 440/10681/24, підготовки правової позиції у справі; підготовка та надіслання до суду відзиву на апеляційну скаргу; підготовка до ведення справи в суді апеляційної інстанції; пошук та вивчення законодавчих на нормативно-правових актів у спірних правовідносинах, судової практики по аналогічній категорії справ; усні консультації, роз'яснення, узгодження позиції по справі, обговорення ходу ведення справи з клієнтом в суді; складання запитів, заяв, пояснень, клопотань; представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції.
Розмір гонорару, який клієнт сплачує Адвокатському бюро за надану в межах цього договору правничу допомогу становить 20 000,00 грн за виконання робіт, визначених п. 1.1. Договору. Оплата гонорару проводиться на підставі рахунку - фактури (п. 2.1 Договору).
Згідно п. 3.1 Договору правова допомога вважається наданою після підписання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро (адвокатом) на виконання умов даного договору та/або акту приймання - передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками.
Відповідно до п. 3.2 Договору адвокатське бюро надає клієнту акт приймання - передачі наданої правової допомоги, в якому визначається зміст наданої правової допомоги, час витрачений на надання правової допомоги, розмір компенсації правової допомоги та розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатським бюро понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).
В межах Договору від 04.03.2025Адвокатським бюро надано позивачу наступні послуги на суму 10 000,00 грн:
- попереднє опрацювання матеріалів апеляційної скарги, підготовка правової позиції - 1 год;
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу з додатками - 6 год;
- пошук та вивчення законодавчих на нормативно-правових актів у спірних правовідносинах, судової практики по аналогічній категорії справ - 1 год;
- усні консультації, роз'яснення, узгодження позиції по справі, обговорення ходу ведення справи з клієнтом - 1 год, що підтверджується актом виконаних робіт від 31.03.2025 (т. 3 а.с. 103).
Зазначені кошти сплачено позивачем, що підтверджується банківською випискою (т. 3 а.с. 100).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
В цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Отже, надані позивачем докази в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для їх відшкодування в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн є не співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг з огляду на наступне.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо послуг з «попереднього опрацювання матеріалів апеляційної скарги, підготовки правової позиції», «пошуку та вивчення законодавчих на нормативно-правових актів у спірних правовідносинах, судової практики по аналогічній категорії справ», «усних консультацій, роз'яснень, узгодження позиції по справі, обговорення ходу ведення справи з клієнтом» на які адвокатом витрачено 3 год колегія суддів зазначає, що представництво ФОП ОСОБА_1 в судах першої та апеляційної інстанції здійснювалось одним адвокатом, що свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.
Щодо послуги з «підготовки відзиву на апеляційну скаргу» колегія суддів зазначає, що останній фактично дублює зміст позовної заяви, складається з викладу обставин справи, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а також посилань на висновки Верховного Суду, тобто його підготовка не потребувала багато часу, тому розмір, заявлений позивачем до відшкодування в розмірі 20 000,00 грн, є завищеним та неспівмірним з реальними затратами часу.
Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена в додатковій постанові від 11.12.2019 у справі №2040/6747/18, якою встановлено, що надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань в апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом, оскільки первинна - більш складна, об'ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.
Ураховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи, колегія судів вважає розумно обґрунтованою сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає компенсації позивачу за рахунок Головного управління ДПС у Полтавській області половину суми, від стягнутої судом першої інстанції (10 000,00 грн) в розмірі 5000,00 грн. Указаний розмір витрат зумовлений об'єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час складання відзиву на апеляційну скаргу, якістю та обсягом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом апеляційного перегляду.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що з урахуванням принципу співмірності обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, складністю справи, відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ФОП ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Прийняти додаткову постанову , якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (ЄДРПОУ 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн.
В іншій частині заяви ФОП ОСОБА_1 - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Чалий І.С. Ральченко І.М.
Повний текст додаткової постанови виготовлений 24.04.2025.