24 квітня 2025 р. Справа № 520/7993/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 07.08.24 у справі №520/7993/24
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства у справах ветеранів України
про визнання неправомірним рішення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою (за підписом його представника) до Міністерства у справах ветеранів України, в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" утвореної Міністерством у справах ветеранів України щодо відмови у призначенні одноразової відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» грошової допомоги у зв'язку з отриманням поранення та встановлення інвалідності;
- зобов'язати Міністерство у справах ветеранів України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності у розмірі 250 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено інвалідність, а саме з 01 січня 2023;
- стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання неправомірним рішення відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (за підписом його представника, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі №520/7993/24 та ухвалити нове рішення у справі №520/7993/24, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" утвореної Міністерством у справах ветеранів України щодо відмови позивачу у призначенні одноразової відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» грошової допомоги у зв'язку з отриманням поранення та встановлення інвалідності; зобов'язати Міністерство у справах ветеранів України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності у розмірі 250 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено; стягнути з Міністерства у справах ветеранів України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816, 80 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень вісімдесят копійок).
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що судом неправильно встановлено обставини справи. Зазначає, що у 2023 році позивачу не змінено причину вже раніше встановленої інвалідності, а встановлено інвалідність первинно. Вказує, що суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача на підставі неправильного застосування норм законодавства, що регулює порядок виплати одноразової грошової допомоги. Посилається на те, що при вирішенні судом питання про правомірність заборони виплати одноразової грошової допомоги, суд повинен встановити, чи зміна причини інвалідності пов'язана з одним й тим самим ушкодженням здоров'я, чи внаслідок різних, не пов'язаних між собою травм. Вказує, що у позивача не відбувалась зміна причини групи інвалідності, а була встановлена група інвалідності заново, внаслідок травми, що не пов'язана з ушкодженням, яке було отримано позивачем у 2017 році. Відтак, вважає, що цей факт відіграє вирішальне значення при прийнятті рішення про виплату одноразової грошової допомоги, повинен був бути врахований судом. Акцентує увагу на те, що предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу, як інваліду 3 групи, встановлену при первинному огляді з 05 вересня 2023 року, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини. Отже, виходячи з вищезазначеного, вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі №520/7993/24 підлягає скасуванню з наступних підстав: рішення ухвалене з неповним з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невраховані важливі обставини, що мають значення для справи; наявні ознаки невідповідності висновків суду обставинам справи; рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України, в якому, заперечуючи проти вимог скарги позивача та посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, та не підлягає скасуванню в частині апеляційного оскарження, просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 без змін.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного
Судом першої інстанції встановлено, що з 20.09.1996 по 30.11.2017 позивач проходив службу в органах Національної поліції України.
Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА за №509832, дата огляду 12.12.2017 ОСОБА_1 встановлено 3 група інвалідності з 08.12.2017 причина інвалідності "захворювання так пов'язано з проходженням служби в поліції", на строк до 01 січня 2019 року.
Згідно довідки військово-лікарської комісії від 13.04.2023 №650, встановлено, що старшому лейтенанту ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК хірургічного профілю військової частини НОМЕР_1 13.04.2023, встановлений діагноз мінно-вибухова травма (11.02.2023) тяжкого ступеня: вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин черевної стінки зліва з дефектом м'яких тканин, "поранення ТАК, пов'язані із Захистом Батьківщини" (довідка про обставини травми № 459 від 25.02.2023, видана командиром військової частини НОМЕР_2 ).
Довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 16.05.2023 №4104 встановлено, що проведено медичний огляд у гарнізонній військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_3 та зазначено, що згідно з наказу Міністерства охорони здоров'я від 04.07.2007 № 370 травма кваліфікується як тяжка, "травма ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини".
Довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 12.07.2023 №6018 зазначено, що проведено медичний огляд у Гарнізонній військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_3 , згідно з довідкою ВЛК № 650 від 13.04.2023, виданою військовою частиною НОМЕР_1 , наказу Міністерства охорони здоров'я від 04.07.2007 № 370 травма кваліфікується як тяжка "травма ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини".
Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААВ за №70436, ОСОБА_1 встановлено 3 група інвалідності з 29.08.2023.
Рішенням Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» утвореної Міністерством у справах ветеранів України щодо відмови у призначенні одноразової відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" на звернення ОСОБА_1 останньому відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" у зв'язку з призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про Національну поліцію України".
Позивач, вважаючи, протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" утвореної Міністерством у справах ветеранів України щодо відмови у призначенні одноразової відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" грошової допомоги у зв'язку з отриманням поранення та встановлення інвалідності, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання неправомірним рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивачу вже була виплачена одноразова грошова допомога у зв'язку із встановленням інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідач прийняв правомірне рішення про відмову у призначенні ще однієї одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги позивача, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі по тексту - Закон №3551-XII, у відповідній редакції станом на час спірних відносин) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно п.11 ч.2 ст.7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа, зокрема, військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію російської федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до ч.7 ст.13 Закону №3551-XII особам, зазначеним у пунктах 11-16 частини другої статті 7 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету призначається і виплачується одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням інвалідності у розмірі, визначеному підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Якщо особа у зв'язку з встановленням інвалідності одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів України, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. "б" п.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: - 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, - 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, - 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.
Механізм призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію російської федерації проти України, деяких категорій осіб (далі - одноразова грошова допомога) відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначається Порядком призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. №336 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 березня 2023 р. №239 (далі по тексту - Порядок №336, у відповідній редакції станом на час спірних відносин).
Відповідно до п.2 Порядку №336 одержувачами одноразової грошової допомоги є, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейські, особи рядового та начальницького складу, військовослужбовці МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, до виконання мобілізаційних завдань (замовлень) для участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, під час виконання мобілізаційних завдань (замовлень) для участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до п.п.2 п.3 Порядку №336 одноразова грошова допомога виплачується у разі встановлення інвалідності особам, зазначеним в абзацах другому - шостому пункту 2 цього Порядку, - з дати, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Приписами п.7 Порядку №336 визначено, що одноразова грошова допомога в разі встановлення інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання призначається та виплачується особам, зазначеним в абзацах другому - шостому пункту 2 цього Порядку, залежно від групи інвалідності в таких розмірах:
400 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи;
300 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи;
250 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Розмір одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання особам, зазначеним в абзацах другому - шостому пункту 2 цього Порядку, визначається виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня календарного року, в якому встановлено інвалідність.
Як встановлено з матеріалів справи, з 20.09.1996 по 30.11.2017 позивач проходив службу в органах Національної поліції України.
Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА за №509832, дата огляду 12.12.2017 (огляд інваліда первинно), ОСОБА_1 встановлено 3 група інвалідності з 08.12.2017 причина інвалідності "захворювання так пов'язано з проходженням служби в поліції", на строк до 01 січня 2019 року (а.с.18).
26.11.2018 позивачу було призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в поліції, передбачену Законом України «Про Національну поліцію», що фактично не заперечується учасниками справи.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України позивач з 01.09.2022 по 11.02.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районах здійснення зазначених заходів (а.с.27).
Згідно довідки військово-лікарської комісії від 13.04.2023р. №650, встановлено, що старшому лейтенанту ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК хірургічного профілю військової частини НОМЕР_1 13.04.2023 встановлений діагноз мінно-вибухова травма (11.02.2023) тяжкого ступеня: вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин черевної стінки зліва з дефектом м'яких тканин, "поранення ТАК, пов'язані із Захистом Батьківщини" (довідка про обставини травми № 459 від 25.02.2023, видана командиром військової частини НОМЕР_2 ) (а.с.20).
Довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 16.05.2023 № 4104 встановлено, що позивачу проведено медичний огляд у гарнізонній військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_3 та зазначено, що згідно з наказу Міністерства охорони здоров'я від 04.07.2007 №370 травма кваліфікується як тяжка "травма ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини" (а.с.21).
Довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 12.07.2023 № 6018 зазначено, що проведено медичний огляд у Гарнізонній військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_3 , згідно з довідкою ВЛК №650 від 13.04.2023, виданою військовою частиною НОМЕР_1 , наказу Міністерства охорони здоров'я від 04.07.2007 №370 травма кваліфікується як тяжка. "Поранення, травма ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини" (а.с.22-23).
Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААВ за №70436, дата огляду 05.09.2023, огляд інваліда первинно, ОСОБА_1 встановлено 3 група інвалідності з 29.08.2023, причина інвалідності "поранення, травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщиною", інвалідність встановлена на строк до 1 вересня 2024 року, дата чергового переогляду 29.08.2024 (а.с.30-31).
На даний час, як встановлено з позовної заяви, ОСОБА_1 продовжує проходити військову службу.
01.12.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності, до якої були додані: посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, довідка медико - соціальної експертної комісії та додаткові документи.
Приписами п.17 Порядку №336 передбачено, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється 1) якщо загибель (смерть) осіб, зазначених у підпункті 1 пункту 3 цього Порядку, або інвалідність осіб, зазначених в абзацах другому - шостому пункту 2 цього Порядку, є наслідком: вчинення ними злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім факту доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання неправдивих відомостей для призначення та виплати одноразової грошової допомоги; 2) у разі отримання від органів, уповноважених виплачувати одноразову грошову допомогу відповідно до інших законів, крім Закону, інформації стосовно призначення такої допомоги особам, щодо яких здійснено запит; 3) у разі подання заяви особою, якій вже призначено одноразову грошову допомогу відповідно до Закону, крім випадку, передбаченого абзацом шостим пункту 7 цього Порядку.
Зі змісту оспорюваного рішення відповідача встановлено, що Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України листом від 04.01.2024 №2281-2024 повідомлено Мінветеранів, що Комісією Головного управління Національної поліції в Луганській області призначено одноразову грошову допомогу, передбачену Законом України "Про Національну поліцію України", ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. Враховуючи вищезазначене, міжвідомчою комісією (протокол засідання від 01.02.2024 №2) прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" у зв'язку з призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про Національну поліцію України" (а.с.34).
Так, спірним питанням у даній справі є питання права позивача на отримання одноразової грошової допомоги згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи вже отримання ним одноразової грошової допомоги на підставі іншого нормативно - правового акту (закону), а саме Закону України «Про Національну поліцію».
Колегія суддів зазначає, що позивач з 01.01.2019 (після закінчення строку дії 3 групи інвалідності, яка була встановлена згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА за №509832) не був особою з інвалідністю до 29.08.2023.
З метою повторного огляду медико-соціальною експертною комісією позивач не звертався.
Враховуючи зміст вже згаданої вище довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААВ за №70436 (дата огляду 05.09.2023, огляд інваліда первинно, позивачу з 29.08.2023 встановлено 3 групу інвалідності у зв'язку з пораненням, травмою, ТАК, пов'язаною із захистом Батьківщиною), остання була видана позивачу вже за нових обставин та не повторно.
Отже, первинно одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України "Про Національну поліцію України" позивач отримав у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в поліції, і до моменту встановлення йому 3 групи інвалідності під час первинного огляду згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААВ за №70436 у зв'язку з пораненням, травмою, ТАК, пов'язаною із захистом Батьківщиною, позивач не був особою з інвалідністю та не мав права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів.
При цьому, слід зауважити, що у позивача не відбувалося зміни причини групи інвалідності, а йому, відповідно до згаданої вже довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, 3 група інвалідності була встановлена саме під час первинного огляду (позивач не звернувся до медико-соціальної експертної комісії повторно), з причин не пов'язаних із проходженням служби в поліції.
Отже, висновки суду першої інстанції, а також доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що позивачу не встановлювалась група інвалідності, а лише відбулась зміна причини інвалідності, яка йому була встановлена у 2017 році, є необґрунтованими.
З урахуванням наведеного вище, висновки суду першої інстанції, а також доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що оскільки позивач, звертаючись до відповідача з заявою при призначення одноразової грошової допомоги, вже отримав одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності, що самим позивачем не оспорюється, відповідач прийняв правомірне рішення про відмову у призначенні ще однієї одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є помилковими.
Окрім того, колегія суддів приймає в якості обґрунтованих доводи скарги про те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилається на норму (редакцію) закону, що вже була визнана неконституційною на дату виникнення спірних відносин (п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей") та нечинну норму (редакцію) абз.7 п.6 Порядку №336, що вказує на порушення судом норм матеріального права.
При цьому, як вже зазначалося призначення і виплата первинно отриманої позивачем одноразової грошової допомоги та призначення і виплата одноразової грошової допомоги, з приводу якої виникли спірні відносини у даній справі, унормовані різними нормативно - правовими актами, а саме Законом України "Про Національну поліцію України" та Законом України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" відповідно.
Наведене вище, в своїй сукупності, вказує на право позивача на призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності у розмірі встановленому законодавством.
Колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15 грудня 2021 року у справі №1840/2970/18, в якому суд касаційної інстанції зазначив, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
За наслідками апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, всупереч вимогам чинного законодавства.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Міністерством у справах ветеранів України, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено (доказано) правомірності власного рішення, що є предметом оскарження у даній справі.
Відтак, висновки суду першої інстанції та доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що Міністерство у справах ветеранів України діяло у межах повноважень, наданих законодавством, та довело правомірність оспорюваного рішення, є такими, що суперечать наведеному вище.
Приписами ч.5 ст.55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та правомірними, а відтак вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання неправомірним рішення має бути задоволений за наслідками апеляційного перегляду даної справи.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також враховуючи неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги позивача та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання неправомірним рішення шляхом визнання протиправним та скасування рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» від 01 лютого 2024 №2/ІІІ/39/1, утвореної Міністерством у справах ветеранів України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» у зв'язку з отриманням поранення та встановлення інвалідності та зобов'язання Міністерство у справах ветеранів України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності у розмірі 250 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено інвалідність, а саме з 01 січня 2023.
Щодо питання про розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду даної справи, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. ч.1, 6 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий у розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією, яка наявна в матеріалах справи (а.с.8).
Крім того, за подання апеляційної скарги позивачем було сплачено 1816 грн. 80 коп., що підтверджується відповідною квитанцією, яка наявна в матеріалах справи (а.с.145).
Загалом за подання позовної заяви та апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням вимог ст.139 КАС України, колегія суддів, виходячи з того, що Другим апеляційним адміністративним судом підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення (постанова), яким позов ОСОБА_1 задоволено, задоволені вимоги охоплюють обсяг порушених прав та законних інтересів позивачки, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства у справах ветеранів України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст. ст. 139, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі №520/7993/24 скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання неправомірним рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» від 01 лютого 2024 №2/ІІІ/39/1, утвореної Міністерством у справах ветеранів України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» у зв'язку з отриманням поранення та встановлення інвалідності.
Зобов'язати Міністерство у справах ветеранів України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності у розмірі 250 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено інвалідність, а саме з 01 січня 2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства у справах ветеранів України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді О.А. Спаскін В.А. Калиновський