24 квітня 2025 р. Справа № 520/35470/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025, (головуючий суддя І інстанції: Садова М.І.) по справі № 520/35470/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.10.2021 з урахуванням дня фактичної виплати 28.09.2023 виплаченої на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі №520/3917/22, за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням дня фактичної виплати 24.09.2024 виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі №520/3917/22.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.10.2021 з урахуванням дня фактичної виплати 28.09.2023 виплаченої на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі №520/3917/22, за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням дня фактичної виплати 24.09.2024 виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі №520/3917/22.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 позов залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та надано 10 денний строк для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав з доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вимог суду 07.01.2025 позивачем подано заяву про поновлення строку звернення з цим позовом.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначав, що на момент звільнення позивача з військової служби 04.12.2017 ч. 2 ст. 233 КЗпП діяла у редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у задоволенні заяви позивача/представника позивача щодо поновлення строку звернення до суду з позовною заявою відмовлено, позовну заяву повернуто.
Повертаючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою та відсутність обґрунтованих підстав для поновлення цього строку. При цьому суд першої інстанції звернув увагу, що позивач повинен був звернутись до суду у три місячний термін з моменту отримання виплачених сум на виконання судового рішення, тобто з 28.09.2023 та з 24.09.2024 відповідно.
Не погоджуючись із ухвалою суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не вірне встановлення обставин справи, просила ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає що предметом спору у даній справі є право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.10.2021 з урахуванням дня фактичної виплати 28.09.2023 та за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням дня фактичної виплати 24.09.2024.
Зазначає, що позивача звільнено з військової служби 04.12.2017 , тобто під час дії ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції до 19.07.2022, яка не обмежує позивача жодним строком звернення, отже строк звернення до суду ним не пропущено.
Військова частина НОМЕР_1 правом на подання відзиву не скористалась.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 зупинено провадження по справі до набрання законної сили судового рішення Верховного Суду в справі № 460/21394/23.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 поновлено провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Спір у цій справі виник у зв'язку з невиплатою позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.
Як наслідок, спірним в межах розгляду цієї справи є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з заявленими вимогами.
Надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, Суд виходить із того, що спір щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.
Положення ст. 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Окрім викладеного слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24:00 год 30.06.2023 скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
За висновками суду першої інстанції, позивач пропустила тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-IX, позаяк про порушення свого права на отримання компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату індексації позивач дізнався 28.09.2023 та 24.09.2024.
На противагу таким висновкам позивач указує на те, що право позивача на звернення до суду у цій справі не обмежено будь-яким строком, оскільки на момент виникнення правовідносин щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 по жовтень 2021 , грудня 2015 року по липень 2018 року частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Отже, у спірних правовідносинах постає питання, з якою подією слід пов'язувати початок перебігу строку звернення до суду у справі, щодо якої виник спір, що у підсумку стане відповіддю на інше запитання, яке постає перед судом при розгляді цієї справи, - якою редакцією статті 233 Кодексу законів про працю України слід керуватися при обчисленні строків звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Так, питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
За правилами статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Вказаними положеннями закону встановлено обов'язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Судовим розглядом встановлено, що індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.10.2021 виплачена на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі №520/3917/22 - 28.09.2023 , за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі №520/3917/22 виплачена 24.09.2024.
Зазначеними судовими рішеннями установлено протиправність дій відповідача щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу та наявність обов'язку нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за спірний період
Згідно з приписами статей 1, 2, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» у відповідача одночасно виник обов'язок з нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.
Судовими рішеннями встановлено факт порушення строку виплати належного позивачу грошового забезпечення, відповідно саме з дати ухвалення рішення суду в зазначеній справі у позивача виникло право на отримання компенсації, визначеної Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Судами встановлено, що остаточний розмір індексації грошового забезпечення , належний позивачу, на виконання судових рішень відповідачем виплачений 24.09.2024.
Водночас при виплаті індексації грошового забезпечення відповідачем не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Таким чином, саме з дати виплати позивачу належного грошового забезпечення (24.09.2024) позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов'язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Станом на 24.09.2024 стаття 233 Кодексу законів про працю України діяла у редакції Закону № 2352-IX.
До суду позивач звернулася в 25.12.2024, отже в межах тримісячного строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України.
А отже, висновок суду першої інстанцій про пропуск позивачем тримісячного строку, визначеного статтею 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-IX, є помилковим.
Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, від 17.05.2024 по справі № 560/10053/24.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України ще не сплинув.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.241 КАС України, зокрема процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Відповідно до п.п.7 ч.5 ст.243 КАС України окремим документом викладаються ухвали з питань продовження та поновлення процесуальних строків.
Разом з тим, суд першої інстанції надавши оцінку доводам, викладеним у клопотанні щодо поважності/неповажності наведених позивачем підстав пропуску строку, жодного процесуального рішення за наслідками його розгляду не прийняв.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову, у зв'язку з чим ухвала суду на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 312, 315, 317, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 по справі № 520/35470/24 - скасувати.
Адміністративну справу № 520/35470/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц О.В. Присяжнюк