Справа № 638/3786/25
1-кс/638/1312/25
24 квітня 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 від розгляду його скарги на бездіяльність слідчого, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
15.04.2024 заявником подано заяву про відвід судді ОСОБА_4 від розгляду його скарги на бездіяльність слідчого, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Заява про відвід мотивована тим, що 28.02.2025 заявник з використанням кваліфікованого електронного підпису я звернувся з заявою про злочини на адресу начальника Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_5 та Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області, додавши до заяви докази, які підтверджують викладену в заяві інформацію, натомість відомості за його заявою не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.03.03.2025 заявник звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова зі скаргою на бездіяльність слідчого, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Однак, незважаючи на викладіні в скарзі аргументи, суд першої інстанції, а саме слідчій суддя Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 не убачила, що мають місце кримінальні правопорушення і повернула йому його скаргу з додатками ухвалою від 04.03.2025 по справі № 638/3786/25. Вказує, що 26.03.2025 Харківський апеляційний суд постановив: «Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково. Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 березня 2025 року - скасувати. Матеріали за скаргою ОСОБА_3 повернути до суду першої інстанції для виконання вимог статей 304-307 КПК України.».
Після повернення справи із суду апеляційної інстанції, вона надійшла для продовження у провадження судді ОСОБА_4 .
Однак ОСОБА_3 заявив про свою недовіру слідчому судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 і просить її замінити іншим суддею; водночас просить розглядати його заяву про відвід без його безпосередньої присутності, а на підставі наданих матеріалів справи.
У судове засідання з розгляду заяви про відвід заявник викликався, але не з'явився, що не перешкоджає розгляду заяви.
Суддя ОСОБА_4 повідомлялась про розгляд заяви ОСОБА_3 про її відвід, правом бути вислуханою не скористалась.
Зважаючи на те, що учасники судового провадження належно повідомлені про розгляд заяви про відвід і є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, слідчий суддя визнав за можливе прийняти рішення по суті заяви без їх участі в судовому засіданні на підставі наявних доказів.
Вивчивши заяву про відвід, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких слідчий суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст. 75, 76 КПК України.
За змістом ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Натомість подана ОСОБА_3 заява про відвід слідчого судді ОСОБА_4 не містить ані посилання, ані обгрунтування жодної з наведених в кримінальному процесуальному законі підстав.
Стандарт неупередженості (безсторонності) ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини, адже відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
У судовій практиці використовується презумпція особистої безсторонності суду, яка передбачає такий стан, допоки не надано доказів протилежного (зокрема, ухвала ВС від 15 липня 2019 р. у справі № 9901/116/19).
Тож не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто у ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Одночасно висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.
Такий висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 12.07.2024р. по справі № 758/14624/21 (провадження № 61-9496ск24).
Схожа позиція висловлена й Радою суддів України у рішенні від 07.09.2017 №46, у пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.
Положеннями ч. 5 ст. 80 КПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Однак відвід, що розглядається, не можна вважати вмотивованим, він заявлений у зв'язку з недовірою слідчому судді ОСОБА_4 та взагалі не містить мотивів такої недовіри.
Заявник посилається на ухвалене цим слідчим суддею процесуальне рішення за його скаргою, що було скасоване в апеляційному порядку, тобто ймовірно йдеться про незгоду з указаним процесуальним рішенням, натомість оцінку вказаному процесуальному рішенню вже надав суд апеляційної інстанції, скасувавши його і повернувши матеріали за скаргою ОСОБА_3 до суду першої інстанції для виконання вимог статей 304-307 КПК України.
Як визначено ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.
Своєю чергою наведені у заяві мотиви не можуть слугувати підставою для відводу судді ОСОБА_4 . Водночас суд зауважує, що у заяві про відвід не доведені будь-які факти прояву суддею ОСОБА_4 поведінки, яка б свідчила про її упередженість чи небезсторонність у розгляді скарги заявника.
Статтею 76 КПК визначено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.
Водночас за приписами ст. 416 КПК, які визначають особливості нового розгляду судом першої інстанції, після скасування судом апеляційної інстанції вироку або ухвали про закриття кримінального провадження чи про застосування, відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру суд першої інстанції здійснює судове провадження згідно з вимогами розділу IV цього Кодексу в іншому складі суду.
Вказані вище норми закону не містять приписів, які унеможливлюють повторну участь під час розгляду скарги в суді першої інстанції судді, який постановив ухвалу про повернення скарги, в разі скасування апеляційним судом такої ухвали.
Тож після скасування апеляційним судом ухвали місцевого суду про повернення скарги, розгляд скарги судом першої інстанції за приписами ст. 76, ч. 1 ст. 416 КПК здійснюється в тому ж складі суду, якщо відсутні інші обставини, що виключають участь судді у кримінальному провадженні.
Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 03.04.2024 у справі № 442/3673/20.
Відтак слідчий суддя доходить висновку про відсутність визначених ст. 75, 76 КПК України підстав для відводу слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Керуючись ст. 75, 76, 80, 81, 369 - 372, 532 КПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 від розгляду його скарги на бездіяльність слідчого, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1