22 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/1872/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі також - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач ), про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.02.2025 № 253350003285; зобов'язання Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачу до стажу державної служби періоди роботи з 12.10.1994 по 10.04.1997 в Чернігівській митниці державного Митного комітету України, з 11.04.1997 по 07.12.2019 в Чернігівській митниці Державної митної служби України, з 08.12.2019 по 20.07.2021 в Північній митниці Держмитслужби, з 21.07.2021 по 11.10.2022 в Чернігівській митниці Державної митної служби України і призначити з 29.01.2025 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 17.01.2025 № 1 та № 2.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що пенсійним органом протиправно не зараховано до його стажу період роботи в митних органах, який дає право на пенсію державного службовця, тому спірне рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у спосіб, встановлений у прохальній частині позову.
24.02.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає, посилаючись на те, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки період роботи у митних органах не зараховується до стажу державної служби, тому рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 04.02.2025 № 253350003285 є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що визнається відповідачем.
29.01.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та надав необхідні документи.
За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, за результатами опрацювання винесено рішення № 253350003285 від 04.02.2025 про відмову в переведенні на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах державної служби.
Вважаючи протиправним вказане рішення, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Положеннями статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Аналогічні приписи закріплено і у статях 9, 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина третя статті 45 Закону № 1058-IV).
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
29.01.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та надав необхідні документи.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
У відповідності до пункту 2 Порядку призначення такої пенсії затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (надалі - Порядок №622) згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу»:
- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;
- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 року у зразковій справі №822/524/18, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII пов'язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з пунктами 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII не встановлено.
З матеріалів справи видно, що відмовляючи у переведенні на пенсію за віком по Закону України «Про державну службу», пенсійний орган виходив з підстав відсутності необхідного стажу для призначення пенсії за вказаним Законом, оскільки період роботи позивача в митних органах не підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Вказаний висновок суд вважає безпідставним, з огляду на таке.
За статтею 46 Закону № 889-VIII, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), відповідно до пункту 1 якого, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби (вказаний правовий висновок відображено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №735/939/17).
Обставина щодо втрати чинності Порядку №283, у зв'язку із затвердженням 25.03.2016 постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби, судом не враховується, оскільки його норми були чинними на час здобуття позивачем стажу державної служби (далі - Порядок № 229).
Порядок №229 у пункті 6 містить аналогічну норму, як і в пункті 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державну службу №889-VIII про те, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 здійснюється відповідно до Порядку № 283.
За змістом пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Як видно з трудової книжки позивача, наявної в матеріалах справи, останньому присвоєні персональні чи спеціальні звання, а саме: з 04.05.1995 присвоєно персональне звання “інспектора митної служби III рангу»; з 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання “інспектора митної служби I рангу»; з 28.10.2004 присвоєно спеціальне звання - радник митної служби III рангу; з 28.10.2007 присвоєно спеціальне звання - радник митної служби II рангу, 04.06.2013 присвоєно 11 ранг державного службовця, 27.12.2013 присвоєно спеціальне звання - радник митної служби II рангу, 21.08.2015 присвоєно спеціальне звання - радник митної служби I рангу, 01.07.2020 присвоєно спеціальне звання - радник митної служби I рангу, тому вказані періоди зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
При цьому суд зазначає, що пунктом 2 статі 546 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ встановлено, що митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Правовий статус посадових осіб органів доходів і зборів визначається Митним кодексом України.
Положеннями частини першої статті 569 Митного кодексу України визначено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Частиною третьою вказаної статті передбачено, що правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
З аналізу викладеного слідує, що митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій. Митна служба України є органом виконавчої влади і здійснює функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів.
У свою чергу, аналогічні норми, що визначали статус митних органів в Україні, їх функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах були визначені Митним кодексом України від 11 липня 2002 року №92-IV та спеціальним Законом України «Про митну справу в Україні» від 25 червня 1991 року №1262-XII.
Приписами статті 4 Закону України «Про митну справу в Україні» від 25 червня 1991 року №1262-XII визначено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Положення про Державну митну службу України затверджується Президентом України.
Відповідно до статті 7 зазначеного Закону, посадовим особам митних органів України присвоюються спеціальні звання, які встановлюються законами України.
Статтею 5 Закону №1262-XII визначено, що створення, реорганізація та ліквідація митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів здійснюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством фінансів України.
Із системного аналізу вказаних норм слідує, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в митних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), фінансуються за рахунок державного бюджету,і відповідно одержують заробітну плату - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Таким чином, оскільки позивач у спірний період працював в митних органах, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), та те, що йому присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання у визначеному Законом від 25 червня 1991 року №1262-XII порядку, а також те, що він одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету, відтак всі періоди роботи (служби) позивача на зазначених посадах підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
При цьому суд враховує, що страховий стаж позивача становить понад 20 років, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.14-22).
За встановлених обставин, доводи відповідача щодо безпідставності зарахування до стажу роботи позивача на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби і, як наслідок, відмови у призначенні пенсії, суд відхиляє.
Оскільки стаж державної служби позивача становить понад 20 років, на момент звернення до пенсійного органу із заявою від 29.01.2025 він досяг 60 років; мав страховий стаж необхідний для призначення пенсії за віком та стаж роботи в державних органах понад 20 років, тому рішення в Донецькій області від 04.02.2025 № 253350003285 є протиправним і підлягає скасуванню.
Враховуючи, що Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відтак у випадку призначення особі пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, має місце саме призначення пенсії, а не переведення.
Зважаючи на те, що вимога позивача про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» прямо залежить від зарахування стажу державної служби, слід зобов'язати відповідача здійснити призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши позивачу спірні періоди в митних органах до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
У свою чергу, порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Порядок № 622), пунктом 4 якого передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 5 Порядку № 622 закріплено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Надані позивачем пенсійному органу довідки Чернігівської митниці від 17.01.2025 № 1, 2 складені за формами, що відповідають формам затвердженим Постановою № 1-3 та містять відображення складових заробітної плати на які нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як вже встановив суд, 29.01.2025 позивач подав заяву про призначення пенсії та до заяви, з поміж-іншого, надав довідки про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 1 від 17.01.2025 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців № 2 від 17.01.2025, тому суд дійшов висновку, що призначення пенсії має бути проведено з 29.01.2025 та з урахуванням вказаних довідок про складові заробітної плати.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу з 29.01.2025 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідок про складові заробітної плати для державного службовця, що видані Чернігівською митницею, зарахувавши позивачу період роботи в митних органах: з 12.10.1994 по 10.04.1997 в Чернігівській митниці державного Митного комітету України, з 11.04.1997 по 07.12.2019 в Чернігівській митниці Державної митної служби України, з 08.12.2019 по 20.07.2021 в Північній митниці Держмитслужби, з 21.07.2021 по 11.10.2022 в Чернігівській митниці Державної митної служби України до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені судом.
Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.02.2025 № 253350003285.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи: з 12.10.1994 по 10.04.1997 в Чернігівській митниці державного Митного комітету України, з 11.04.1997 по 07.12.2019 в Чернігівській митниці Державної митної служби України, з 08.12.2019 по 20.07.2021 в Північній митниці Держмитслужби, з 21.07.2021 по 11.10.2022 в Чернігівській митниці Державної митної служби України, і призначити з 29.01.2025 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, з урахуванням довідок Чернігівської митниці від 17.01.2025 № 1 та № 2.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп) сплачений відповідно до квитанції від 13.02.2025.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 м. Сновськ,Корюківський р-н, Чернігівська обл.,15200 рнокпп НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вул. Батюка, 8,м. Слов'янськ,Донецька обл., Краматорський р-н,84116 код ЄДРПОУ 13486010.
Повний текст рішення виготовлено 22 квітня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко