23 квітня 2025 року справа № 580/11251/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
13.11.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) в особі представника адвоката Літвіна Ігоря Миколайовича з позовною заявою до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач 2), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 37 від 18.10.2024 про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати голову комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути повторно заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та видати довідку із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560.
Також просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп та витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник зазначив, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько позивача молодший сержант ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання. Тому вважає, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. У жовтні 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 зазначеного Закону. Однак відповідач відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову в зв'язку з відсутністю посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни. Вважаючи таке рішення комісії протиправним, за захистом прав та інтересів позивача звернувся до суду.
Відповідач проти задоволення позову заперечив та 27.11.2024 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до п. 2 ПКМУ № 154 від 23.02.2022 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням. ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив про рішення належного відповідача відповідно до приписів п. 60 ПКМУ № 560. Претензій у позивача щодо невиконання ІНФОРМАЦІЯ_3 функції з повідомлення його про рішення Комісії з відстрочок не було. Дія будь-якого Р(М)ТЦК та СП з повідомлення особи про рішення Комісії з відстрочок є лише засобом повідомлення військовозобов'язаної особи про рішення Комісії з відстрочок за визначеною формою, вчинення повідомлення відбувається на вимогу законодавства, не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України і не є предметом судового оскарження.
Ухвалою від 18.11.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи. Залучив до участі у справі в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою від 23.04.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про залучення третіх осіб у цій справі.
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до повідомлення про смерть ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22.09.2023 № 4/938 батько позивача - молодший сержант ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 загинув під час виконання бойового завдання, в результаті здійснення противником ракетного обстрілу, в районі н.п. Куп'нськ Куп'янського району Харківської області. Проявив виключні мужність та героїзм, до останнього залишився вірним Військовій Присязі та Українському Народові (а. с. 27).
Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 27.08.2024 № 6334 «Вибухова травма. Ушкодження внаслідок військових дій», молодшого сержанта ОСОБА_2 , 1964 року народження, що стала причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2023 № 325, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 29.09.2023 Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та лікарським свідоцтвом про смерть від 21.09.2023 № 12-17/431-Зт/23; - травма, яка призвела досмерті, та причина смерті, так, пов'язані із захистом батьківщини (а. с. 32).
У жовтні 2024 року позивач звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Рішенням Комісії, оформленим протоколом від 18.10.2024 № 37, позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, Причини відмови: не доведено існування обставин та наявність законних підстав для надання відстрочки відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відсутнє посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Повідомленням від 21.10.2024 № 4/2651 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив позивача про результати розгляду його заяви і прийняте комісією рішення про відмову у наданні відстрочки від призову (а. с. 38).
Представник позивача вважає протиправним рішення Комісії щодо не надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тому за захистом прав та інтересів позивача звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби .
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та діє на момент розгляду цієї справи.
Указом Президента України “Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543-XII).
Статтею 23 Закону № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Згідно з ч. ч. 7, 8 ст. 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Процедуру надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Додаток 5 Порядку № 560 визначає перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, відповідно до додатку 5 Порядку № 560 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII є: документи, що підтверджують родинні зв'язки (у тому числі посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці або посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), рішення суду про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.
Як встановив суд, позивач у жовтні 2024 року звернувся до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII.
За результатом розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову по мобілізації комісія прийняла рішення, оформлене протоколом від 18.10.2024 № 37, про відмову у наданні відстрочки позивачу, оскільки не доведено існування обставин та наявність законних підстав для надання відстрочки відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відсутнє посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Надаючи правову оцінку підставам відмови у наданні позивачу відстрочки від призову, суд зазначає таке.
Як було зазначено вище додаток 5 Порядку № 560 встановлює перелік документів, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII, й такими документами у спірному випадку є:
- документи, що підтверджують родинні зв'язки (у тому числі посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці або посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни)
- документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.
У спірному рішенні Комісія посилається лише на відсутність посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Однак, зі змісту Додатку 5 Порядку № 560 вбачається, що перелік документів, які підтверджують родинні зв'язки, не встановлений, і посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни є одним із таких документів. Зокрема, документом, який підтверджує родинні зв'язки, є свідоцтво про народження.
Отже, доводи відповідача про необхідність надання посвідчення члена сім'ї члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни за наявності свідоцтва про народження є хибними.
Так, у спірному випадку на підтвердження родинних зв'язків позивача із загиблим ОСОБА_2 в матеріалах справи наявне свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 15.01.1991 (а. с. 26), відповідно до якого ОСОБА_2 є батьком позивача ОСОБА_1 .
Ураховуючи зазначене, посилання відповідача як на підставу для відмови у наданні позивачу відстрочки на відсутність посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни суд вважає безпідставним.
Крім того, на підтвердження факту загибелі (смерті) ОСОБА_2 під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану позивач надав:
- копію свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 01.05.2024 (а. с. 28);
- копію лікарського свідоцтва про смерть від 21.09.2023 № 12-17/431-Зт/23 (а. с. 29, 30);
- копію довідки про причину смерті від 21.09.2023 № 12-17/431-Зт/23 (а. с. 31);
- копію повідомлення про смерть від 22.09.2023 № 4/938 (а. с. 27);
- копію витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 27.08.2024 № 6334 (а. с. 32);
- копія витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2023 № 325 (а. с. 33, 34);
- копія витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2023 № 3118 (а. с. 35, 36).
Отже, на дату подання заяви про відстрочку у жовтні 2024 року батько позивача - ОСОБА_2 , є особою, яка загинула під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Однак, комісія за результатами розгляду заяви позивача прийняла рішення, яким відмовила у наданні відстрочки, оскільки відповідно до додатку 5 Порядку № 560 відсутні документи.
За результатами розгляду справи, в межах предмету позову та на основі наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що відповідач 1 неналежно розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняв протиправне рішення, яким відмовив позивачу в реалізації такого права.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформлене протоколом від 18.10.2024 № 37, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Оскільки відповідачем протиправно відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу з підстав, які є незаконними, а інших підстав для відмови не вбачається, тому належним способом захисту порушеного права є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_6 в особі Комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Щодо позовної вимоги про видачу довідки із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6 до Порядку № 560, суд зазначає, що вказані дії здійснюються в обов'язковому порядку після прийняття відповідного рішення комісією, тому ці позовні вимоги є передчасними і позивач набуде права у майбутньому на їх заявлення у випадку прийняття рішення про надання відстрочки та невиконання цих обов'язків.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені витрати на правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи в суді.
Згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представник позивача на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надав: договір про надання правової допомоги від 30/10/24-02 від 30.10.2024; ордер серії АІ № 1711614 від 08.11.2024, додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 30/10/24-02 від 30.10.2024, акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 08.11.2024, розрахункову квитанцію № 735107 від 08.11.2024 на суму 8 000 грн.
Згідно з додатковою угодою № 1 до договору про надання правової допомоги від 30/10/24-02 від 30.10.2024 адвокат Літвін Ігор Миколайович надав позивачу правничу правову допомогу. Загальна вартість такої допомоги становить - 8 000 грн, з яких:
консультування Клієнта щодо питань пов'язаних з наданням відстрочки від призову під час мобілізації, порядку оскарження відмови про надання відстрочки та інших питань, пов'язаних з підготовкою справи - 250 грн;
ознайомлення з матеріалами справи, що надають право Клієнту на відстрочку - 250 грн;
підготовка адміністративного позову в інтересах Клієнта про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - 6 000 грн;
виготовлення копій документів, посвідчення копій документів, як додаток до адміністративного позову - 500 грн;
оплата судового збору (онлайн на сайті судової влади або через касу банку), підготовка заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, направлення адміністративного позову до суду - 1 000 грн.
Суд зауважує, що витрати на правничу допомогу на досудовому етапі, а саме: консультація, ознайомлення з матеріалами, виготовлення та посвідчення копій документів, оплата судового збору, підготовка заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, направлення адміністративного позову до суду не підлягають стягненню з відповідача, оскільки не є окремими видами правничої допомоги, а є складовими підготовки та подання до суду позовної заяви.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 6 000 грн за підготовка (складання) позовної заяви, суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Справа, що розглядається, відноситься до справ незначної складності, розглядається у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, на підтвердження обставин щодо предмету доказування позивачем було надано незначну кількість письмових доказів.
З урахуванням викладеного, а також частково задоволення позовних вимог, та підтверджених доказами понесених витрат, суд дійшов висновку, що 3 000 грн, є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.
Враховуючи викладене, судові витрати на правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн. підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Позивач за подання цього позову сплатив судовий збір у сумі 1 211,20 грн відповідно до квитанції від 08.11.2024 № 2183-3778-9866-7019.
Однак, суд врахував, що відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Отже, позивач був звільнений від сплати судового збору за подання цього позову як військовозобов'язаний, оскільки справа, пов'язана з виконанням військового обов'язку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, судовий збір у сумі 1 211,20 сплачений згідно з квитанцією від 08.11.2024 № 2183-3778-9866-7019, підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 18.10.2024 № 37, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 в особі Комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, сплачений згідно з квитанцією від 08.11.2024 № 2183-3778-9866-7019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО