Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 квітня 2025 р. № 520/30934/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UА 807000/2024/000618/2 від 28.10.2024;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807200/2024/000740 від 28.10.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому підлягають скасуванню.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.
Представником відповідача 28.11.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що уповноваженою особою декларанта - ФОП ОСОБА_1 28.10.2024 для митного оформлення до митного органу було подано митну декларацію № 24UА807200015875U2 від 28.10.2024 та додані до неї товаросупровідні документи.
За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу, митним органом було винесено Рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000618/2 від 28.10.2024, в якому зазначено, зокрема:
У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 5 7 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту.
Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57, 58, 59-63 Митного кодексу України:
1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема:
- наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичними товаром по даному підприємству;
- відсутня експортна митна декларація з датою експорту та відмітками митних органів країни відправлення, наявність якої передбачена умовами п.3.3 контракту № 1 від 23.08.2023 (під кодом 9610 до митного оформлення надано Супровідний документ ТІ);
- у графі 22 СМR 628663 відсутній підпис Відправника;
- відсутні договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;
- відсутні рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту)/ або інформація про їх відсутність, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;
- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;
- відсутній договір про транспортне перевезення товару;
- відсутня заявка до договору на транспортне перевезення товару;
- відсутні транспортні довідки, рахунки перевезення тощо.
Також у зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МК України та проханням видати рішення про коригування митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація:- щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортеру результаті поставки в Україну. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості раніше визнаних (визначених) товарів, оформлених митними органами становить: товар 1) 7,4936 Євро/кг; товар 2) 8,879 Євро/кг; товар 3) 8,824 Євро/кг; товар 4) 4,268 Євро/кг; товар 5) 0,748 Євро/кг; товар 6) 7,124 Євро/кг; товар 7) 9,342 Євро/кг; товар 8) 8,01 Євро/кг; товар 9) 2,57 Євро/кг; товар 10) 8,64 Євро/кг; товар 11) 8,06 Євро/кг; товар 12) 3,49 Євро/кг; товар 13) 7,07 Євро/кг; товар 14) 3,38 Євро/кг; товар 15) 14,29 Євро/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даних товарів скориговано до цього рівня. Джерелами інформації для даного Рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях :
Товар 1) UA807200/2024/014525 від 30.09.2024 (24UА807200014525U4) - тов. 19 (Країна виробництва ЕU, Торговельна марка ТRIХІЕ);
Товар 2) №UА209190/2024/024672 від 03.10.2024 (24UA209190024672U6) - тов. 1 (Країна виробництва CH, Торговельна марка ТRIХІЕ);
Товар 3) №UА807200/2024/010486 від 04.07.2024 (24UА807200010486U9) - тов. 1 (Країна виробництва CH Торговельна марка ТRIХІЕ);
Товар 4) №UА209190/2024/024672 від 03.10.2024 (24UА209190024672U6) - тов. 5 (Країна виробництва CH Торговельна марка ТRIХІЕ);
Товар 5) №UА807200/2024/014525 від 30.09.2024 (24UА807200014525U4) - тов. 4 (Країна виробництва ІN, Торговельна марка ТRIХІЕ);
Товар 6) №UА807200/2024/014525 від 30.09.2024 (24UА807200014525U4) - тов. 11 (Країна виробництва CH Торговельна марка ТRIХІЕ);
Товар 7) №UА209190/2024/024672 від 03.10.2024 (24UА209190024672U6) - тов. 3 (Країна виробництва CH Торговельна марка ТRIХІЕ);
Товар 8) №UА209190/2024/018349 від 01.08.2024 (24UА209190018349U7) - тов. 2 (Країна виробництва ІN, Торговельна марка ТRIХІЕ);
Товар 9) №UА209190/2024/023591 від 23.09.2024 (24UА209190023591U5) - тов. 2 (Країна виробництва ТН, Торговельна марка ТRIХІЕ);
Товар 10) №UА209190/2024/016441 від 11.07.2024 (24UА209190016441U4) - тов. 8 (Країна виробництва CH Торговельна марка ТRIХІЕ);
Товар 11) № UА807200/2024/009446 від 11.06.2024 (24UА807200009446U1) - тов. 14 (Країна виробництва CH Торговельна марка ТRIХІЕ);
Товар 12) №UА807200/2024/014525 від 30,09.2024 (24UА807200014525U4) - тoв. 7 (Країна виробництва ЕU, Торговельна марка ТRIХІЕ);
Товар 13) №UА807200/2024/014525 від 30.09.2024 (24UА807200014525U4) - тов. 10 (Країна виробництва ЕU, Торговельна марка ТRIХІЕ);
Товар 14) №UА807200/2024/012094 від 12.08.2024 (24UА807200012094U3) - тов. 1 (Країна виробництва ЕU, Торговельна марка ТRIХІЕ);
Товар 15) №UА807200/2024/014525 від 30.09.2024 (24UА807200014525U4) - тов. 4 (Країна виробництва ЕU, Торговельна марка ТRIХІЕ).
При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за резервним методом, у відповідності до статті 64 МК України. Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 7,4936 Євро/кг; товар 2) 8,879 Євро/кг; товар 3) 8,824 Євро/кг; товар 4) 4,268 Євро/кг; товар 5) 0,748 Євро/кг; товар 6) 7,124 Євро/кг; товар 7) 9,342 Євро/кг; товар 8) 8,01 Євро/кг; товар 9) 2,57 Євро/кг; товар 10) 8,64 Євро/кг; товар 11) 8,06 Євро/кг; товар 12) 3,49 Євро/кг; товар 13) 7,07 Євро/кг; товар 14) 3,38 Євро/кг; товар 15) 14,29 Євро/кг. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом, наведено у електронному повідомленні декларанту. Також повідомляємо, що 1. Згідно п. 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю у т. ч. у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України. 2. Декларант має права, - викладені у п. 3 статті 52 МК України - щодо випуску у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом, у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МК України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 статті 55 МК України. 3. Декларант має право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду.
Також повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів та надано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2024/000740 від 28.10.2024, в якій зазначено, зокрема:
«Повідомляємо про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: Неможливість здійснення митного оформлення товарів, в зв'язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів №UА 807000/2024/000618/2 від 28.10.2024 (вимоги частини 3 та 6 статті 54 МК України).
Роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подання нової МД з урахуванням відомостей наведених у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000618/2 від28.10.2024. Товари, відносно яких винесено рішення про коригування митної вартості, можуть бути випущені у вільний обіг на умовах визначених пункту 4 частини 4 статті 54 МК України. Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 52 МК України декларант має право оскаржувати в порядку визначеному главою 4 МК України, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів».
У зв'язку з чим, уповноваженою особою декларанта - ФОП ОСОБА_1 було подано нову митну декларацію №24UА80720015937110 від 28.10.2024 та подані до неї супровідні документи з митною вартістю, визнаною митним органом згідно з рішенням про визначення митної вартості №UА807000/2024/000618/2 від 28.10.2024.
Не погодившись із прийнятими Харківською митницею рішенням про коригування митної вартості № UА 807000/2024/000618/2 від 28.10.2024 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807200/2024/000740 від 28.10.2024, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч. ч 2, 3, 5 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.
Суд зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі № 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.
При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі № 809/1469/16, від 01.04.2021 по справі № 260/695/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивачем до митного оформлення подано митні декларації, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Рішення митного органу про коригування митної вартості прийняті з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів, подані декларантом, документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Щодо тверджень митниці у спірному рішенні рішення про коригування митної вартості про відсутність експортної митної декларації з датою експорту та відмітками митних органів країни відправлення, наявність якої передбачена умовами п.3.3 контракту №1 від 23.08.2023 (під кодом 9610 до митного оформлення надано Супровідний документ Т1);» то згідно Закону України 30 серпня 2022 року № 2554-ІХ «Про приєднання України до Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами» представлена декларантом декларація типу ЕU за номером 24РL301010E1291334 від 22.10.2024 є експортною декларацією країни відправлення, в якої міститися вся інформація щодо, контрагентів, вагові характеристики, товаросупровідні документи, коди УКТЗЕД товару, опис та кількість товару, а також найголовніше - вартість товару. Згідно Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами у Додатку III вказано: «Коди, які використовують в єдиному документі: Графа 1. Декларація Перший підрозділ: Символ ЕU необхідно використовувати для: Декларації для експорту до іншої Договірної сторони». Слід зазначити, що експортна декларація країни відправлення походить з країни Європейського Союзу - Польщі, декларація була заповнена польською мовою, яка з 1 січня 2007 року є офіційною мовою ЄС і тому не потребує перекладу, тому, що згідно статті 254 «Мова документів, які подаються для здійснення митного оформлення» Митного Кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій не потребують перекладу, якщо вони складені офіційною мовою митних союзів, а Україна є членом митного союзу згідно Закону України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством і атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони».
Стосовно тверджень митниці про відсутність договору про транспортне перевезення товару; - відсутня заявка до договору на транспортне перевезення товару; - відсутні транспортні довідки, рахунки перевезення тощо.», слід зазначити, що транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів - не потребують надання (відповідно до пункту 3.1 розділу 3 зовнішньоекономічного контракту №1 від 23.08.2023 передбачено, що продавець поставляє товар на комерційних умовах СРТ-Харків (Україна) - (перевезення оплачене до місця призначення) в редакції Інкотермс).
Згідно правового висновку Верховного суду викладеного у постанові від 25.08.2023 по справі №810/3516/16: за правилами «Інкотермс» в частині груп С (до якої віднесено умови поставки СРТ - фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) передбачено, що «С» - терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тобто, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення».
Щодо тверджень митного органу про те, що:
- у графі 22 СМR 628663 відсутній підпис Відправника;
- відсутні договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, я що такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;
- відсутні рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту)/ або інформація про їх відсутність, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;
- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару.
Суд зазначає, що перелічені документи є додатковими документами, а частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачені виключні підстави, які дають можливість митному органу для витребування у декларанта додаткових документів.
У постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 було зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов'язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору).
Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно з переліком, зазначеним у даній частині.
Відомості, що були зазначені у поданих позивачем для митного оформлення товару документах були достатні для з'ясування та підтвердження митним органом заявленої декларантом митної вартості товарів.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Митним органом не наведено будь-яких недоліків або невідповідностей в поданих до митного оформлення позивачем документах. Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів та для коригування митної вартості, оскільки за відсутності розбіжностей у числових значеннях відомості зазначені в декларації не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.
З огляду на відомості відображені в товаросупровідних документах, деклараціях зазначених вище, при митному оформленні товарів має бути застосований саме основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Постановою Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18 сформовано правову позицію, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частині другій - четвертій статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Постановою Верховного суду від 07 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625 сформовано правову позицію, відповідно до якої наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 400/2922/18 сформовано правову позицію відповідно до якої частиною восьмою статті 55 МК України встановлено право, а не обов'язок декларанта на підтвердження заявленої митної вартості в позасудовому порядку, відмова декларанта від такого права та подання нової митної декларації зі сплатою митних платежів у встановленому митним органом розмірі без оформлення відповідної фінансової гарантії не може слугувати підставою для позбавлення його права на судове оскарження рішення про коригування митної вартості та є порушенням його права на справедливий суд.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, у спірних правовідносинах обрання митним органом другорядного методу визначення митної вартості (за ціною договору щодо ідентичних товарів) у відповідності до статті 59 МК України не відповідає відомостям, що підтверджено документально скаржником, так як заявлена митна вартість декларантом та скаржником в повному обсязі відповідала ринковій вартості товару на умовах та в порядку встановленим документами, поданими до митного оформлення товарів.
Митним органом в обґрунтування правомірності своїх дій та прийнятих рішень не надано достатніх доказів порушень норм закону позивачем та не доведено аргументовано недостовірність заявленої митної вартості оцінюваного транспортного засобу відповідно до поданих позивачем інформації та документів, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.
Щодо доводів відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, що на вимогу митниці декларантом не надано зазначених у рішеннях про коригування та електронних повідомленнях документів суд зазначає наступне.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Так, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Декларантом для митного оформлення товару, надані всі наявні документи, які не містять розбіжностей, та є достатніми для визначення митної вартості товару.
Стосовно можливих доводів митного органу про те, що причиною для витребування митним органом додаткових документів від декларанта стало спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками суд зазначає, автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованій системі аналізу та управління ризиками.
В свою чергу, декларант надав усі передбачені Митним кодексом України документи, необхідні для визначення митної вартості товару, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
Отже, враховуючи вищевикладене, рішення Харківської митниці про коригування митної вартості № UА 807000/2024/000618/2 від 28.10.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Митного кодексу України для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Судом встановлено, що оскаржувана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів № UА 807200/2024/000740 від 28.10.2024 була прийнята відповідачем з причин прийняття рішення про коригування митної вартості № UА 807000/2024/000618/2 від 28.10.2024.
Оскільки суд дійшов висновку про скасування вищевказаного рішення про коригування митної вартості через його протиправність, то картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807200/2024/000740 від 28.10.2024, прийнята Харківською митницею, також підлягає скасуванню.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" підлягають задоволенню.
Щодо клопотання представника позивача про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" судових витрат по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 5000 грн, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" та адвокатом Адвокатського бюро "Борбунюк" Борбунюком О.В. укладено договір №2 від 12.09.2023 про надання професійної правничої допомоги.
До позовної заяви додано копію ордеру серії АХ №1148748 від 12.09.2023 на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" адвокатом Борбунюком Олександром Володимировичем, виданого адвокатським бюро "БОРБУНЮК", копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Борбунюком О.В. №1243 від 12.11.2004.
Крім того, позивачем було укладено додаткову угоду № 17 від 30.10.2024 до договору про надання адвокатським бюро правової допомоги № 2 від 12.09.2023, якою встановлено предмет - професійна правнича (правова) допомога щодо оскарження у судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000618/2 від 28.10.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації; митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2024/000740 від 28.10.2024.
Сторони відповідно до зазначеної додаткової угоди обумовили, що вартість послуг адвоката (гонорар) вираховується наступним чином.
Складення та подання позовної заяви до суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000618/2 від 28.10.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2024/000740 від 28.10.2024 - 5000,00 (п'ять тисяч гривень).
Відповідно до виписки по рахунку представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" позивачем здійснено платіж на суму 5000,00 грн.
Суд зазначає, що згідно зі ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.04.2022 у справі № 500/1410/21, відповідно до якого однією з особливостей нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу за Кодексом адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на те, що, дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, судове засідання не проводилось, суд доходить до висновку, що вимога про стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача суми у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" (вул. Данилевського, буд. 6, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61058, ЄДРПОУ 44959490) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UА 807000/2024/000618/2 від 28.10.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807200/2024/000740 від 28.10.2024.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" (ЄДРПОУ 44959490) сплачену суму судового збору в розмірі 12703 (дванадцять тисяч сімсот три) грн 96 коп. та витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов