Справа № 826/8953/16
24 квітня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації (далі - Комісія, відповідач 1), Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА, відповідач 2), в якому просив (з урахуванням уточненої позовної заяви) зобов'язати КМДА встановити позивачу статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та видати відповідне посвідчення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2016 відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено судовий розгляд справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання від 21.09.2016, постановлено залучити другого відповідача Київську міську державну адміністрацію.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання від 02.11.2016, постановлено розгляд справи продовжувати у порядку письмового провадження.
На підставі розпорядження про повторний автоматизований розподіл від 07.04.2017 №2348 визначено новий склад Окружного адміністративного суду міста Києва для розгляду цієї справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2017 прийнято справу до провадження та призначено судовий розгляд справи новим складом суду. У судовому засіданні 12.03.2018 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.
Відповідно до відомостей довідки секретаря судового засідання Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2018 судом постановлено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На підставі пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX (в редакції Закону № 3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами дана справа передана на розгляд та вирішення Тернопільському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято до провадження цю адміністративну справу, розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позов обґрунтовано тим, що позивач 13.04.2016 звернувся до Комісії із заявою про встановлення статусу учасника ліквідаційних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та видачі відповідного посвідчення, однак рішенням Комісії від 28.04.2016 йому відмовлено у цьому через невідповідність документів вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок №51).
Позивач вважає таке рішення протиправним, прийнятим без урахування доказів, які підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначає, що має законні підстави для видачі посвідчення, тому просив задовольнити позов.
У наданих запереченнях на позовну заяву від 28.10.2016, від 03.10.2017, від 20.11.2017, від 11.12.2017 відповідач 1 пояснив, що згідно з відповіддю, наданою Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, ОСОБА_1 з 16.05.1986 по 17.05.1986 та з 09.06.1986 по 14.06.1986 відряджався до станції Вільча Подільського району, яке не відноситься до зони відчуження. З огляду на те, що робота на станції Вільча менша 14 календарних днів у 1986 року, тому підстав на визнання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та категорії 3 відсутні. В позові просить відмовити (а.с.22-25, 71-74, 100-104, 154-160).
У відзиві на позовну заяву представник виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проти позову заперечує та зазначає, що попередньо видане ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС є недійсним, оскільки позивачем не подані додаткові документи, а наявні документи не підтверджують перебування позивача в період з 16.05.1986 по 17.05.1986 та з 09.06.1986 по 14.06.1986 в зоні відчуження. Також згідно наданих копій наказів №218, № 213 та №189, які є первинними документами, підтверджено місце перебування у відрядженні на станції Вільча. З огляду на викладене в позові просить відмовити повністю (а.с.231-237).
У письмових поясненнях позивач звертає увагу на довідку про нараховану і виплачену заробітну плату з урахуванням перебування у зоні відчуження (а.с.287).
Відповідач 1 не погоджується з такими поясненнями та наголошує на тому, що в довідці не відображенні інші нарахування, у тому числі ЧАЕС; відомості довідки узгоджуються з іншими первинними документами про відрядження в зону відчуження лише у період з 16.05.1986 по 17.05.1986 та з 09.06.1986 по 14.06.1986 (а.с.288-290).
Після прийняття Тернопільським окружним адміністративним судом цієї справи до провадження, від позивача та відповідача жодних заяв, клопотань, пояснень до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 у 1993 році Київською міською державною адміністрацією встановлено статус учасника ліквідаційних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видано посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 від 06.05.1993 (а.с.143).
У 2010 році ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації (далі - Управління) з заявою про видачу дубліката посвідчення у зв'язку з його втратою. До заяви додано: оголошення в газеті про втрату посвідчення, архівну довідку від 22.12.2005 №11207, витяг з організаційного будівництва військової частини від 08.02.2006 №118, архівна довідка від 01.12.2010 №54563 про виплату ОСОБА_1 грошового утримання за травень, червень 1986 року, копія паспорта (а.с.29).
У зв'язку із розбіжностями місця перебування позивача в зазначеній архівній довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України та довідці військової частини № НОМЕР_2 , Комісія повернула справу ОСОБА_1 на доопрацювання. Необхідно було надати накази про відрядження в зону відчуження № 213 від 09.06.1986 та № 189 від 16.05.1986, копію військового квитка, після чого повернутися до повторного розгляду справи ОСОБА_1 (витяг з протоколу №1 засідання Комісії від 20.01.2011) (а.с.33).
Після доопрацювання справи та отриманням додаткових архівних довідок Комісією прийнято рішення (протокол №7 засідання Комісії від 23.03.2011) про відсутність підстав для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому що термін роботи для визначення статусу менший, ніж передбачено законом (а.с.39-40).
16.10.2014 позивач повторно звернувся до Управління з заявою про видачу дубліката посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 (а.с.41).
З метою підтвердження участі ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 16.05.1986 по 17.05.1986 та з 09.06.1986 по 14.06.1986 Управління звернулося до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України та Центрального архіву Міністерства оборони російської федерації (а.с.42, 45, 47).
Галузевий державний архів Міністерства оборони України надав архівну довідку від 18.11.2014 за № 179/1/14891, в якій зазначено, що ОСОБА_1 з 16.05.1986 по 17.05.1986 та з 09.06.1986 по 14.06.1986 відряджався до станції Вільча (а.с.48).
Центральним архівом Міністерства оборони російської федерації повідомлено Управління, що документи військової частини НОМЕР_2 1986 рік на зберігання не надходили (а.с.46).
Розглянувши матеріали особової справи ОСОБА_1 , Комісія підтвердила своє попереднє рішення від 23.03.2011, оскільки підстав для підтвердження ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 немає. Термін роботи ОСОБА_1 на станції Вільна менше 14 календарних днів у 1986 році (витяг з протоколу № 11 засідання Комісії 18.12.2014) (а.с.49-51).
13.04.2016 представник ОСОБА_1 звернувся з заявою до Комісії про повторний розгляд матеріалів справи ОСОБА_1 на підставі довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 30.03.2016 № 545: про нарахування грошового утримання за травень, червень 1986 року (а.с.9, 52).
28.04.2016 Комісія підтвердила своє попереднє рішення від 18.12.2014 та зазначило, що підстав для підтвердження ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 немає, бо термін робіт ОСОБА_1 на станції Вільча складає менше 14 календарних днів у 1986 році (витяг протоколу № 4 засідання Комісії від 28.04.2016) (а.с.10-11, 54-56).
Вважаючи таке рішення Комісії протиправним, позивач звернувся до суду цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-ХІІ).
Відповідно до статті 9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №796-ХІІ, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 14 Закону №796-ХІІ визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій, а саме:
1) інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;
2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;
3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:
- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;
- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році,
а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:
- постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
- постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Крім встановлених цією статтею категорій осіб, право на пільги та компенсації, передбачені цим Законом, мають особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями.
Громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, належать до категорії 1, або 2, або 3. Порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Громадяни, які захворіли на променеву хворобу або захворювання яких пов'язане з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, якщо такий зв'язок встановлено медичними закладами, належать до категорій, зазначених у частині третій цієї статті.
Приписами частини першої статті 15 Закону №796-ХІІ передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Статтею 65 Закону №796-ХІІ, встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання положень Закону №796-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 3 Порядку №51 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 7, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.
Згідно з пунктом 10 Порядку №51, посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Тобто, це перелік документів, які безумовно засвідчують факт роботи у зоні відчуження.
Відповідно до пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" спірні питання щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, розглядаються комісіями при Київській і Житомирській облдержадміністраціях на підставі відповідних письмових підтверджень, виданих керівниками підприємств, організацій та установ, які направляли цих осіб на роботу до зони відчуження, або керівниками місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування за місцем виконання робіт; спірні питання щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються відповідними комісіями Київської і Житомирської облдержадміністрацій на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, виданих місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування; спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мінюсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
У свою чергу, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17.05.2006 №187 затверджено Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Положення №187).
У силу пункту 1.1 Положення №187, Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Комісія) - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Міністерстві праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці України) для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Основними завданнями Комісії є розгляд спірних питань осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з метою визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії, а також перевірка правильності видачі посвідчень постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (пункт 3 Положення №187).
Рішення Комісії приймаються колегіально і є обов'язковими для виконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і видачі відповідного посвідчення або його вилучення як такого, що видане безпідставно. Рішення Комісії оформляється протоколом, що підписується головою та секретарем Комісії (пункти 5.1 та 5.3 Положення №187).
Рішення Комісії може бути оскаржено в установленому законодавством порядку (пункт 5.5 Положення №187).
В спірному випадку оскаржуване рішення прийнято Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з непідтвердженістю факту виконання позивачем робіт у зоні відчуження. Комісією відмовлено в визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі посвідчення категорії 2, рішення оформлено протоколом №4 від 28.04.2016.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження вказаного статусу позивачем надано довідку №354 від 27.04.1993, видану військовою частиною НОМЕР_2 . У цій довідці зазначено, що ОСОБА_1 працював в населеному пункті Корогод в зоні відчуження в період з 16.05.1986 по 17.05.1986 згідно наказу №189 від 16.05.1986 та в період з 09.06.1986 по 14.06.1986 відповідно до наказу №213 від 09.06.1986, далі по місцю знаходження військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) відповідно до наказу №210 від 25.05.1986 та №263 від 17.06.1986. Також зазначено, що позивачу виплачувалася заробітна плата з урахуванням коефіцієнта 4 у відповідності до постанови від 10.06.1986 №207/7.
Водночас матеріали особової справи позивача містили ту ж інформацію, проте про перебування ОСОБА_1 у відрядженні на станції Вільча.
У зв'язку з наявними розбіжностями в матеріалах особової справи позивача щодо місця перебування позивача (населеного пункту), Комісія звернулася до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України про надання додаткової інформації. Цим архівом неодноразово на звернення комісії надавалися архівні довідки від 11.03.2011 № 56448 та від 18.11.2014 № 179/1/14891 (дублікат архівної довідки №11207 від 22.12.2005), в яких зазначено, що ОСОБА_1 з 16.05.1986 по 17.05.1986 (на підставі наказів №189 від 16.05.1986 та № 190 від 17.05.1986) та з 09.06.1986 по 14.06.1986 (на підставі наказів №213 від 09.06.1986 та № 218 від 14.06.1986) перебував у відрядженні на станції Вільча. Також додатково надано копії цих наказів (а.с.200-202).
Вказані довідки та копії наказів (які є первинними документами) не підтверджують інформацію, зазначену в довідці №354 від 27.04.1993 (виданій військовою частиною НОМЕР_2 ), яка надана позивачем відповідачам для отримання відповідного статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У довідці зазначено місце перебування позивача Корогод (зона відчуження). Однак первинні документи військової частини НОМЕР_2 , що видані архівною установою, вказують на відрядження ОСОБА_1 на станцію Вільча.
При цьому слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 20.08.1991 №106 («Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») затверджено Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно цього Переліку станція Вільча не належить до «зони відчуження». Станція Вільча перебуває за межами зони відчуження, де були розташовані контрольно-дозиметричні та регулювальні пости державної та військової автоінспекції.
Отже, з наявних матеріалів справи суд приходить до висновку, що позивач згідно з первинними документами військової частини НОМЕР_2 (у якій він проходив службу) перебував у відрядженні на станції Вільча тривалістю 8 днів, яка розташована за межами зони відчуження. Крім того, з урахуванням статті 14 Закону №796-ХІІ у позивача відсутні підстави для видачі посвідчення категорії 2, адже кількість днів перебування на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві становить 8 днів, що в свою чергу є меншим, ніж передбачено статтею 14 Закону №796-ХІІ (не менше 14 календарних днів у 1986 році), де визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.
Також матеріали особової справи ОСОБА_1 містять архівну довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 01.04.2016 №179/1/3176 про нарахування ОСОБА_1 грошового утримання за травень-червень 1986 року. Однак, у цій довідці не зазначено кількості днів і населеного пункту, як того вимагає Порядок №51. В наданій довідці зазначено лише нараховану заробітну плату без зазначення додаткової інформація, яка могла б підтверджувати кількість днів перебування в зоні відчуження чи за її межами. Розмір грошового забезпечення також не вказує про його нарахування у підвищеному розмірі.
Інших належних доказів перебування позивача не за місцем дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), в якій проходив військову службу позивач до суду не надано.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідач довів відсутність підстав для надання позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
У зв'язку з відмовою в позові відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації (вулиця Хрещатик, 36, місто Київ, 01044), Київської міської державної адміністрації (вулиця Хрещатик, 36, місто Київ, 01044, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00022527) про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений і підписаний 24 квітня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.