Справа № 500/1038/25
24 квітня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільський області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач 2), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №192550009451 від 20.08.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по віку;
зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в колгоспі «Маяк» з 15.07.1982 по 10.11.1982, з 01.12.1984 по 01.03.1990 та в Селянській спілці «Мир» з 01.03.1990 по 31.12.2000, і призначити пенсію по віку, провести перерахунок пенсії з моменту звернення до ГУ ПФУ в Тернопільській області з 13.08.2024.
Позов обґрунтовано тим, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 20.08.2024 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком. Відповідачем не зараховано періоди роботи в колгоспі «Маяк» з 15.07.1982 по 10.11.1982, з 01.12.1984 по 01.03.1990 та в Селянській спілці «Мир» з 01.03.1990 по 31.12.2000 через те, що в архівній довідці про трудовий стаж № 87 від 07.02.2024, виданій трудовим архівом Гусятинської селищної ради, інформація про позивача не відповідає паспортним даним, не вказано по батькові, а зазначено літера В., скорочення ОСОБА_2 .
Позивач не погоджується з такою відмовою органу Пенсійного фонду та стверджує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. При цьому вважає, що пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини особи, збереження яких не може нею контролюватись, відтак на цю особу не може покладатись відповідальність за їх збереження.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У строк, встановлений судом, надійшов відзив ГУ ПФУ в Тернопільський області. Відповідач 1 проти позову заперечує та зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності розглядалася ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Рішенням відповідача 2 №192550009451 від 20.08.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу. Згідно з наданими до заяви про призначення пенсії документами страховий стаж позивача становить 11 років 01 місяць 17 днів, при необхідному страховому стажі 31 рік. Просить відмовити у задоволенні позову (а.с.22-25).
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відзиву на позовну заяву не подало.
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 13.08.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, подавши документи згідно з переліком, зазначеним у розписці-повідомленні (а.с.27-28).
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого №192550009451 від 20.08.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У цьому рішенні вказано, що страховий стаж заявника складає 11 років 01 місяць 17 днів.
Зі змісту рішення вбачається, що за доданими документами до страхового стажу не зараховані:
періоди роботи з 15.07.1982 по 10.11.1982 та з 01.02.1984 по 31.12.2000, оскільки дата заповнення трудової книжки НОМЕР_1 від 05.11.2002, тому стаж внесений до дати заповнення трудової повинен бути підтверджений довідками про періоди роботи або первинними документами;
період роботи в колгоспі згідно довідки №87 від 07.02.2024, оскільки ім'я та по батькові позивача зазначено скорочено;
період роботи з 01.07.1986 по 12.09.1989, оскільки в наданій довідці відсутній номер та дата видачі;
період отримання допомоги по безробіттю з 25.04.2008, оскільки неможливо ідентифікувати дату закінчення виплати (а.с.13).
Позивач не погоджується з рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Для підтвердження страхового стажу позивач надав трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , дата заповнення 05.11.2002, яка містить такі записи щодо спірних періодів:
запис №3, 15.07.1982, прийнятий в колгосп “Маяк» шофером, підстава: розрахункова книга,
запис №4, 10.11.1982, звільнений з колгоспу “Маяк» в зв'язку з призовом в армію, підстава: розрахункова книга,
запис №7, 01.01.1984, прийнятий в колгосп “Маяк» на цегляний завод, підстава: розрахункова книга,
запис №8, 01.03.1990, в зв'язку з реорганізацією господарства переведено в селянську спілку “Мир», підстава: наказ №18 від 01.03.1990,
запис №9, 31.12.2000, звільнений за власним бажанням, підстава: розрахункова книга.
Кожен з записів про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи з проставленням відтиску печатки підприємств, вказані документи, на підставі яких внесено відповідні записи (а.с.8-9).
Вказані періоди роботи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не зараховані до страхового стажу, оскільки дата заповнення трудової книжки НОМЕР_1 від 05.11.2002, тому стаж внесений до дати заповнення трудової повинен бути підтверджений довідками про періоди роботи або первинними документами.
Належить зазначити, що порядок ведення трудових книжок на час прийняття позивача на роботу був визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (далі - Інструкція №162), у якій вказано, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
У подальшому порядок ведення трудових книжок було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція № 58).
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Не зазначення дати заповнення трудової книжки чи зазначення більш пізньої дати, ніж перший запис трудової книжки, не ставить під сумнів факт зайнятості позивача на роботах протягом зазначеного періоду. З огляду на наведене зазначені недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування трудової діяльності при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку), оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, аргументи відповідачів про наявність недоліків у заповненні трудової книжки серії НОМЕР_1 як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності чи інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії, на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV (до 01.01.2004), суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Також для підтвердження страхового стажу разом з заявою про призначення пенсії позивач надав відповідачу архівну довідку №87, видану 07.02.2024 трудовим архівом Гусятинської селищної ради. Згідно з відомостями цієї архівної довідки в книгах обліку трудового стажу містяться відомості про роботу у колгоспі “Маяк», селянській спілці “Мир» села Гадинківці Гусятинського району ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (відомості з прізвищем, ім'ям по батькові (далі - ПІБ) зазначалися в первинних документах господарств по різному: як з вказаними скороченнями, так і повністю). Ця довідка містить інформацію за період з 1984 по 1985, з 1990 по 1992, з 1995 по 1999 роки в розрізі кожного року з зазначенням встановленого мінімуму людиноднів, відпрацьованого мінімуму людиноднів, нарахованої заробітної плати за рік (а.с.7).
Така довідка видана трудовим архівом на підставі книги обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу “Маяк», селянської спілки “Мир», села Гадинківці Гусятинського району за 1984, 1985, 1990, 1991, 1992, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999 роки; книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспника №8.
Суд зазначає, що дійсно стосовно написання відомостей про позивача (прізвища та по батькові) у відомостях про особу в архівній довідці від 07.02.2024 є неточності й скорочення. Проте такий недолік у написанні відомостей про особу ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірний період до страхового стажу. Мова йде про одну й ту ж особу ОСОБА_1 , що додатково підтверджується записами його трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 05.11.2002.
На переконання суду, обов'язок щодо внесення достовірних, повних та правильних записів у документи первинного обліку підприємства про стаж та заробітну плату працівника в частині відомостей про прізвище, ім'я та по батькові працівника, покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання цих правил не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права.
Отже, неповне написання по батькові в архівній довідці (виданій на підставі первинних документів господарств, де працював позивач, помилка у прізвищі), при тому, що судом достеменно встановлено, що мова йде саме про ОСОБА_1 , про що свідчать інші докази на підтвердження цього ж страхового стажу (трудова книжка), не є підставою для не зарахування спірного періоду до його страхового стажу.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню трудова діяльність позивача у колгоспі “Маяк», селянській спілці “Мир» на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 у період з 15.07.1982 по 10.11.1982, з 01.12.1984 по 01.03.1990, з 01.03.1990 по 31.12.1999 з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Суд враховує також актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У даному випадку відомості трудової книжки, а також архівні довідки з відомостями про кількість відпрацьованих трудоднів позивачем є достатніми документами для зарахування спірних періодів роботи в колгоспі та селянській спілці до страхового стажу позивача.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №192550009451 від 20.08.2024 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірних періодів роботи в колгоспі та селянській спільці є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком з 13.08.2024, то суд зазначає таке.
За нормами статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнув віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто набув право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу.
Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачем страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії страховий стаж ОСОБА_1 складає 11 років 01 місяць 17 днів (а.с.14), про що також вказано в оскаржуваному рішенні (а.с.13).
Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу не менше 31 років, то у суду відсутній розрахунок такого стажу і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15, яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу
Отже, суд приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву позивача від 13.08.2024 про призначення пенсії за віком. Позовна вимога підлягає задоволенню частково.
При цьому, суд не має підстав робити висновок про те, що при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком з врахуванням висновків суду, викладених у цій справі, та за наявності підстав для призначення пенсії, територіальне управління Пенсійного фонду України порушуватиме права позивача, не призначаючи, чи не виплачуючи таку пенсію.
Питання про призначення пенсії позивачу має вирішувати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яке визначене за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача від 13.08.2024. Такий відповідач приймав оскаржуване рішення, а тому й повинен у подальшому вчинити дії, пов'язані з призначенням пенсії позивачу, що узгоджується з положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, з змінами і доповненнями.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прав позивача не порушено.
Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Стосовно дати призначення пенсії, то згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.
У разі наявності у ОСОБА_1 достатнього страхового стажу для призначення пенсії (при повторному розгляді заяви), таку необхідно призначити з 03.09.2024, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
З огляду на викладене вище, відповідно до частини другої статті 9 КАС України (якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень) наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, №192550009451 від 20.08.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов'язання відповідача 2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.08.2024 про призначення з 03.09.2024 пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу трудову діяльність позивача у колгоспі “Маяк», селянській спілці “Мир» з 15.07.1982 по 10.11.1982, з 01.12.1984 по 01.03.1990, з 01.03.1990 по 31.12.1999 з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 17.02.2025 (а.с.15).
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №192550009451 від 20.08.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.08.2024 про призначення з 03.09.2024 пенсії за віком, зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу трудову діяльність у колгоспі “Маяк», селянській спілці “Мир» з 15.07.1982 по 10.11.1982, з 01.12.1984 по 01.03.1990, з 01.03.1990 по 31.12.1999 з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 (село Гадинківці, Чортківський район, Тернопільська область, 48273, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769)
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вулиця Набережна Перемоги, 26, місто Дніпро, Дніпропетровська область, 49094, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21910427).
Повний текст рішення складено та підписано 24 квітня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.