Справа № 500/1039/25
24 квітня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2), у якому просив ухвалити рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 192550009576 від 13.09.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в колгоспі імені Островського, в колгоспі "Відродження", та селянській спілці "Відродження" з березня 1983 року по лютий 1993 року, призначити пенсію по віку і провести перерахунок пенсії з моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 6 вересня 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку. Однак, рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області йому було відмовлено, у зв'язку із відсутністю страхового стажу роботи.
Таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначення пенсії за віком позивач вважає протиправним, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
У встановлений судом строк, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив на позовну заяву, у якому представник вказав, що згідно з поданих документів загальний (страховий) стаж позивача становить 22 роки 11 місяців, 24 дні що є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки необхідно мати 31 рік. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності в колгоспі з березня 1983 по лютий 1993 згідно з архівної довідки про трудовий стаж від 22.08.2024 № 445, оскільки в документі ПІБ особи зазначено не повністю (вказане без по батькові та скорочено по батькові) відсутня інформація, що іншої особи з відповідним ПФБ не було). У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018 страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з січня 2027 по грудень 2027 включно від 24 до 34 років, та після досягнення віку 65 років за наявності стахового стажу не менше 15 років. Дата з якої позивач матиме право на пенсійну виплату, згідно підтверджених документів 18.08.2029. Отже, враховуючи зазначене, згідно поданих документів про стаж відсутні підстави для призначення позивачеві пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки страховий стаж позивача становить 22 роки, 11 місяців, 24 дні замість необхідних 31 року (арк. справи 29 - 34).
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області також подало відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнало та просило відмовити у їх задоволенні з аналогічних підстав (арк. справи 35 - 40).
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 26.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзивів на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 26.02.2025 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачам через електронний кабінет 26.02.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", які міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 після досягнення 60-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою від 06.09.2024 для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та надав всі необхідні документи, що підтверджують страховий стаж.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.09.2024 № 192550009576 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю страхового стажу (арк. справи 22).
Причиною вказаної відмови у призначені пенсії стало те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності в колгоспі з березня 1983 по лютий 1993 згідно з архівної довідки про трудовий стаж від 22.08.2024 № 445, оскільки в документі ПІБ особи зазначено не повністю (вказане без по батькові та скорочено по батькові) відсутня інформація, що іншої особи з відповідним ПФБ не було).
У відповідності до вказаного рішення загальний (страховий) стаж позивача становить 22 роки 11 місяців, 24 дні.
Дослідивши копію трудової книжки позивача № б/н від 03.03.1987 (арк. справи 9 - 17) судом встановлено, що у ній містяться записи щодо встановленого мінімуму і фактично відпрацьованих вихододнів за спірний період з 1984 по 2001.
Водночас згідно з архівною довідкою № 454 від 22 серпня 2024 у документах архівного фонду ТзОВ "Відродження" с. Глібів Гусятннського району містяться відомості про роботу у колгоспі ім. Островського, колгоспі "Відродження", селянській спілці "Відродження" с. Глібів Гусятинського району:
Михальчук Богдан "так у документах" - 1985. 1986. 1987. 1992. 1993 роки (згідно з книг обліку розрахунків по оплаті праці)
Михальчук Богдан Пав, "так у документах" - 1988. 1989. 1990 роки (згідно з книг обліку розрахунків по оплаті праці)
ОСОБА_1 "так у документах" - 1991 рік (згідно з книг обліку розрахунків по оплаті праці)
ОСОБА_2 "так у документах" - 1985. 1986. 1987, 1988. 1989 роки (згідно книг обліку трудового стажу і заробітку колгоспника) (арк. справи 20).
Позивач не погодившись з оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.09.2024 № 192550009576, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, звернувся до суду із цим позовом.
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі по суті є рішення відповідача 2 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).
Положеннями пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV визначено що, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 26 Закону 1058-ІV (зі змінами внесеними Законом України від 03.10.2017 № 2148 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", які набрали чинності з 01.01.2018) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу мають особи, зокрема в період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Отже, обов'язковою умовою для призначення такої пенсії за нормами Закону 1058-ІV є наявність необхідного страхового стажу та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку.
Періоди з яких складається страховий стаж визначені статтею 24 Закону 1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частин 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відтак статтею 56 Закону № 1788 передбачено, зокрема, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону № 1788-XII).
У пунктах 1 і 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 24 Порядку № 637 для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідках на підставі документів. Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.
Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника.
Постановою Ради Міністрів СССР від 21.04.1975 № 310 затверджено Положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспника (далі - Положення).
Згідно з даним Положення трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх в члени колгоспу. Раніше видані трудові книжки колгоспнику встановленого взірця обміну на нові не підлягають. У трудову книжку колгоспника вносились відомості про колгоспника, відомості про членство в колгоспі, відомості про роботу, відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання, відомості про нагородження. Тобто, якщо колгоспник не виробив обов'язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки. В разі відсутності рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих людиноднів ділиться на 25,4. У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або в разі відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.
Форма довідки про підтвердження стажу роботи в колгоспі нормативними документами не затверджена. Відомості, які вносяться в таку довідку мають відповідати інформації, яка записується в трудовій книжці колгоспника. Термін дії довідок про стаж та заробітну плату не обмежується.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 в справі № 174/658/16-а (провадження № К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
З матеріалів справи слідує, що відповідно до трудової книжки позивача № б/н від 03.03.1987 у ній містяться записи щодо встановленого мінімуму і фактично відпрацьованих вихододнів за спірний період з 1984 по 2001.
Водночас згідно з архівною довідкою № 454 від 22.08.2024 у документах архівного фонду ТзОВ "Відродження" с. Глібів Гусятннського району містяться відомості про роботу у колгоспі ім. Островського, колгоспі "Відродження", селянській спілці "Відродження" с. Глібів Гусятинського району:
Михальчук Богдан "так у документах" - 1985, 1986, 1987, 1992, 1993 роки (згідно з книг обліку розрахунків по оплаті праці)
Михальчук Богдан Пав, "так у документах" - 1988, 1989, 1990 роки (згідно з книг обліку розрахунків по оплаті праці)
Михальчук Богдан Пав. Михальчук Богдан "так у документах" - 1991 рік (згідно з книг обліку розрахунків по оплаті праці)
Михальчук Богдан "так у документах" - 1985, 1986, 1987, 1988, 1989 роки (згідно книг обліку трудового стажу і заробітку колгоспника).
Законність прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії відповідач 2 обґрунтовує, тим, що за результатами розгляду доданих документів, до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності в колгоспі з березня 1983 по лютий 1993 згідно з архівної довідки про трудовий стаж від 22.08.2024 № 445, оскільки в документі ПІБ особи зазначено не повністю (вказане без по батькові та скорочено по батькові) відсутня інформація, що іншої особи з відповідним ПІБ не було).
З приводу чого, суд зазначає що відповідальність за заповнення та ведення звітних та облікових документів працівників, бухгалтерських документів, за зазначення у них передбачених законодавством відомостей несе суб'єкт господарювання, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення тієї чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для не зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача, оскільки право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової документації, та інших документів, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення таких документів..
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів, що підтверджують стаж роботи.
Водночас Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Однак, як встановлено судом, та вбачається із матеріалів справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивача спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у призначенні пенсії.
Враховуючи вищевикладені обставини, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.09.2024 № 192550009576 є необґрунтованими та протиправними, а тому підлягає скасуванню судом.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання призначити позивачу пенсію, суд зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", заява № 61406/00, пункт 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" , заява № 30210/96, пункт 158) (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов'язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.
У постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.09 2022 у справі № 380/12913/21.
У даній справі предметом судового контролю було рішення відповідача 2, яке обґрунтовані певними мотивами, що були в подальшому перевірені судом на їх відповідність фактичним обставинам справи та нормам законодавства.
Разом з тим, в процесі розгляду справи судом не здійснювалась перевірка виконання позивачем всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про призначення йому пенсії за віком.
Відтак, в контексті розгляду цієї справи суд вважає, що належним та ефективним способом буде зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком, з урахуванням наданої судом у рішенні правової оцінки, зарахувавши період роботи в колгоспі імені Островського, в колгоспі "Відродження", та селянській спілці "Відродження" з березня 1983 року по лютий 1993 року.
Щодо визначення належного органу пенсійного фонду, яким має здійснювати зарахування страхового стажу та відновлення виплати пенсії позивача, суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про відмову у призначенні пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23, від 18.09.2024 у справі № 240/6201/23.
Висновки за результатами розгляду справи
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 192550009576 від 13.09.2024 та зобов'язанням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 06.09.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в колгоспі імені Островського, в колгоспі "Відродження", та селянській спілці "Відродження" з березня 1983 року по лютий 1993 року.
Судові витрати
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви до суду, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.4198011385.1 від 17.02.2025.
Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, спірне рішення якого стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду, сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 192550009576 від 13.09.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.09.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в колгоспі імені Островського, в колгоспі "Відродження", та селянській спілці "Відродження" з березня 1983 року по лютий 1993 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень, 60 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 24 квітня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: с. Глібів,Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48216 РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідачі:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ: 14035769);
- Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл., 79016 код ЄДРПОУ: 13814885);
Головуючий суддя Юзьків М.І.