Справа №500/1469/25
24 квітня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, починаючи з 02.01.2023 призначити та виплатити, ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 40 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020, 2021, 2022 роки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до 01.01.2023 позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ). З 02.01.2023 позивачу призначено пенсію за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Позивач вказує, що має право на пенсію з застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки (2020-2022 роки), які передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком (2025 рік), посилаючись на частину другу статті 40 Закону №1058-IV, оскільки має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої cтатті 45 Закону №1058-IV, однак отримала відмову від відповідача.
З урахуванням зазначеного, позивач вважає протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивачу з 01.02.2011 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" із врахуванням норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При призначенні пенсії за вислугу років застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,60 грн). 02.01.2023 позивачу здійснено переведення на інший вид пенсії - пенсія за віком згідно Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час перерахунку попереднього виду пенсії. Посилаючись на частину третю статті 45 Закону №1058-IV відповідач вказує, що оскільки пенсія ОСОБА_1 уже призначалась раніше, тому при проведенні перерахунку (перехід на інший вид пенсії) відповідно до Закону №1058-IV застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час перерахунку пенсій з 01.03.2023. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено і це не заперечується сторонами, позивачу ОСОБА_1 , з 01.02.2011 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" із врахуванням норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На підстав поданої заяви, з 02.01.2023 позивачу призначено пенсію за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 про застосування показника середньомісячного заробітку (доходу) в Україні при переведені з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 04.03.2025 повідомлено про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020, 2021 та 2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погоджуючись з такими діями суб'єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.
За правилами статті 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Судом встановлено, що позивачу з 01.02.2011 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Тому, зі змісту наведених норм слідує, що призначення позивачу пенсії за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" не входило до правового регулювання Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Таким чином, отримуючи пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення" позивач не користувався жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Тому, призначення позивачеві з 02.01.2023 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є призначенням пенсії вперше.
За приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
В свою чергу, частиною першою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;
2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Відповідно до частини другої статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
У той же час, частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, якщо має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Отже, враховуючи, що позивачеві було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 02.01.2023 є призначенням вперше.
Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області мало призначити пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки, тобто показник середньої заробітної плати мав враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вирішуючи даний спір суд враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 у справі №428/450/17, згідно з якою якщо особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV у зв'язку із досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень статті 40 Закону №1058-ІV як вперше призначена.
Вказана правова позиція Верховного Суду підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10.07.2018 у справі №520/6808/17, від 18.01.2019 у справі №577/5237/16-а, від 31.01.2019 у справі №639/2751/17 та від 10.04.2019 у справі №211/1898/17.
У даних спірних правовідносинах позивачу 02.01.2023 призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV. Тому, це не можна розцінювати як переведення з одного виду пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на інший у тій же системі, тобто позивачу призначена інша пенсія за іншим законом, а тому при обчисленні розміру пенсійної виплати мав враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком на умовах Закону №1058-IV).
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач, застосувавши інший вид показника середньої заробітної плати при переході на інший вид пенсії, а саме: пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV без врахування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, порушив її права та охоронювані законом інтереси, які підлягають судовому захисту.
Доводи відповідача про те, що позивач вже отримувала пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому призначення пенсії за віком у відповідності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слід розглядати як переведення з одного виду пенсії на інший, суд відхиляє як такі, що суперечать вимогам чинного пенсійного законодавства.
Натомість, суд стверджує, що в даному випадку пенсія за віком на підставі Закону №1058-ІV буде вважатися такою, що призначена 02.01.2023 позивачу вперше, так як до призначення цієї пенсії позивач отримувала пенсію за вислугу років на підставі Закону №1788-ХІІ.
За таких обставин, суд приходить до висновку про невідповідність дій відповідача критеріям правомірності згідно з частиною другою статті 2 КАС України та необхідність відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 02.01.2023 здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2020-2022 роки), які передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2020-2022 роки), які передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 02.01.2023 пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2020-2022 роки), які передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 24 квітня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мартиць О.І.