Справа № 826/11598/16
24 квітня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Мірінович У.А., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Аерофлот-російські авіалінії" до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови,
Публічне акціонерне товариство "Аерофлот - російські авіалінії" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови №6636 від 29.06.2016 про накладення штрафу за порушення у галузі цивільної авіації.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.07.2016 публічне акціонерне товариство «Аерофлот - російські авіалінії» отримало постанову Державної авіаційної служби України №6636 від 29.06.2016 про накладення штрафу за порушення у галузі цивільної авіації.
Позивач вважає вказану постанову протиправною, з огляду на те, що в оскаржуваній постанові не зазначено, який саме підпункт 118 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України» від 29 березня 2002 року №401 було порушено з боку позивачем. Представник позивача стверджує, що був відсутній факт порушення у галузі цивільної авіації, визначений положеннями пунктів 94 та 118 Положення про використання повітряного простору України, а відтак у Державіаслужби України були відсутні правові підстави для винесення відносно позивача постанови про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2016 відкрито провадження у справі, було призначено попереднє судове засідання на 03.11.2016.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2016 провадження у справі №826/11598/16 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/10462/14.
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX від 13.12.2022 (далі - Закон №2825-IX) вказаний адміністративний суд ліквідовано. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Справа, надіслана Київським окружним адміністративним судом до Тернопільського окружного адміністративного суду для розгляду, надійшла до суду 27.02.2025, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.
Відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №826/11598/16 передано на розгляд судді Тернопільського окружного адміністративного суду Мірінович Уляні Анатоліївні.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №826/11598/16, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 162 КАС України встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Також даною ухвалою поновлено провадження у адміністративній справі.
11.03.2025 до суду від Державної авіаційної служби України надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти позову заперечує та вказує, що Державіаслужбою України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені статтями 128 та 129 Повітряного кодексу України розглянуто справу про правопорушення в галузі цивільної авіації авіакомпанією «Аерофлот» та відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України за порушення правил та порядку використання повітряного простору України застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розмірі 136000 грн.
Представник відповідача вказує, що при виконанні рейсу ПАТ «Аерофлот» в забороненій зоні над півостровом Крим усвідомлювало, що порушує своїми діями норми законодавства України та норми міжнародного права.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.
Як слідує з матеріалів справи, спірною постановою від 29.06.2016 № 6636 накладено на позивача штраф у сумі 136000,00 грн за порушення правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні рейсу 09.02.2016 рейсу AFL 1625 о 15 год. 30 хв. без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору України, що є порушенням статті 30 Повітряного кодексу України, пункту 94 та підпунктів 1, 4, 6 статті 118 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 401, що відповідно було зафіксовано шляхом складення протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації від 21.06.2016 №6636.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Правові основи діяльності в галузі авіації встановлює Повітряний кодекс України від 19.05.2011 № 3393-VІ з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин (у відповідній редакції, далі - ПК України).
Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.
Відповідно до частини другої статті 4 ПК України державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов'язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.
Згідно пункту 8 частини першої статті 16 ПК України державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок, на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки відповідно до частини 6 цієї статті мають право складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення і застосовувати фінансові санкції.
Процедуру розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті визначено у Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 №637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2012 за № 73/20386 (далі - Порядок № 637).
Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів авіаційної діяльності у разі здійснення ними правопорушення у галузі цивільної авіації та фізичних осіб у разі здійснення ними адміністративного правопорушення на повітряному транспорті (п. 1.2 Порядку).
Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 637 справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядає Державіаслужба України, за результатами розгляду виноситься постанова про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 2) або постанова про закриття провадження у справі про правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 3).
З наведеної норми вбачається, що за результатами розгляду протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації відповідач, як суб'єкт владних повноважень, може прийняти два рішення у вигляді постанов: про накладення штрафу або про закриття провадження у справі.
В силу положень пункту 3.1 Порядку №637 прийняття рішення за результатами розгляду протоколів про правопорушення у галузі цивільної авіації покладається на Державіаслужбу України.
Згідно з частиною першою статті 129 ПК України, підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені в статті 127 цього Кодексу, є протокол.
При цьому, суд зазначає, що статтею 128 ПК України встановлено, що справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова. Від імені уповноваженого органу з питань цивільної авіації розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації. Державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації мають право накладати стягнення у розмірі до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф може бути накладено на юридичну особу суб'єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. У разі вчинення юридичними особами суб'єктами авіаційної діяльності двох або більше правопорушень штрафи накладаються за кожне вчинене правопорушення окремо.
Аналогічні строки накладення на юридичну особу суб'єкта авіаційної діяльності штрафу передбачено і в пункті 3.5 Порядку № 637.
Тобто, що за своєю суттю передбачена статті 128 ПК України фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України (далі - ГК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, встановлений статтею 250 ГК України строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.
Згідно зі статтею 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Статтею 239 ГК України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.
Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Як зазначено вище, статтею 128 ПК України встановлено, що справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова. Від імені уповноваженого органу з питань цивільної авіації розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації. Державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації мають право накладати стягнення у розмірі до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф може бути накладено на юридичну особу суб'єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. У разі вчинення юридичними особами суб'єктами авіаційної діяльності двох або більше правопорушень штрафи накладаються за кожне вчинене правопорушення окремо.
Аналогічні строки накладення на юридичну особу суб'єкта авіаційної діяльності штрафу передбачено і в пункті 3.5 Порядку № 637.
З системного аналізу викладених норм вбачається, що у наведених нормах фактично містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що штраф не може бути накладено після спливу трьох років з дня вчинення відповідного порушення юридичною особою суб'єктом авіаційної діяльності, зокрема, порушення порядку використання повітряного простору. У протилежному випадку, невиконання вимог частини 3 статті 128 ПК України та пункту 3.5 Порядку №637 призводить до протиправності рішення про накладення штрафу та, як наслідок його скасування.
Другий обмежувальний строк, встановлений у таких нормах, полягає у тому, що штраф не може бути накладено пізніше шести місяців з дня виявлення уповноваженим органом з питань цивільної авіації відповідного порушення.
Таким чином, другий обмежувальний строк при накладенні штрафу за порушення норм, зокрема, порядку використання повітряного простору полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.
Аналіз приписів наведеної норми дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення юридичною особою суб'єктом авіаційної діяльності порушення відповідних норм уповноважений орган з питань цивільної авіації, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною 3 статті 128 ПК України та пункту 3.5 Порядку № 637. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеними нормами строків застосування штрафу виключає застосування таких санкцій.
Відтак, проаналізувавши положення норми ПК України та Порядку № 637 суд дійшов висновку, що лише дотримання порядку та строків накладення штрафів за правопорушення в галузі цивільної авіації може бути належною підставою для винесення уповноваженим органом з питань цивільної авіації рішення про накладення штрафу.
Предметом розгляду строків винесення спірної постанови не покладено представником позивача в основу мотивів оскарження постанови від 29.06.2016 №6636, суд фіксує складення постанови в строки визначені вказаним вище чинним законодавством.
Щодо твердження представника позивача про відсутність факту порушення правил та порядку використання повітряного простору України, суд зазначає наступне.
Згідно положень частини 1, 2 статті 29 ПК України, використання повітряного простору України здійснюється на підставі дозволів, що надаються органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України, крім випадків, передбачених пунктами 1 - 5 частини другої статті 24 цього Кодексу. У разі виконання польотів цивільних повітряних суден та літальних апаратів поза межами контрольованого повітряного простору України заявка на використання повітряного простору України не подається, за винятком випадків, зазначених у Положенні про використання повітряного простору України.
Використання повітряного простору України або його окремої частини може бути частково або повністю обмежено уповноваженим органом з питань цивільної авіації та органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України (стаття 30 ПК України).
Обслуговування повітряного руху в районах польотної інформації, диспетчерських районах, диспетчерських зонах, на маршрутах обслуговування повітряного руху, у тому числі в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами України покладена на Україну (крім зон та аеродромів, де обслуговування повітряного руху здійснюється відповідними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування), організовується та здійснюється в порядку, встановленому Положенням про використання повітряного простору України (частина перша статті 33 ПК України).
Для виконання польоту необхідно отримати від уповноваженого органу з питань цивільної авіації дозвіл на виліт цивільного повітряного судна з аеродрому України, приліт повітряного судна до аеродрому України або на проліт територією України, за винятком випадків, установлених авіаційними правилами України. Порядок подання запиту щодо видачі такого дозволу, умови та порядок його видачі встановлюються авіаційними правилами України (частини 6, 7 статті 46 ПК України).
Наказом Державної служби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, Міноборони від 28.11.2005 №897/703 затверджено Правила надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України.
Згідно підпункту 1.2 вказаних Правил, останні встановлюють порядок отримання дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України ПС, порядок контролю Державної авіаційної служби України за виконанням вимог українськими та іноземними експлуатантами наданих дозволів під час здійснення міжнародних, внутрішніх та транзитних польотів.
Розділ 7 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №401 «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України» (далі - Положення № 401) регулює питання заборон та обмежень використання повітряного простору.
Пунктом 61 Постанови №401 визначено, що органи управління Повітряних Сил Збройних Сил, Украероцентр здійснюють контроль за виконанням регулярних внутрішніх та міжнародних польотів, а також транзитних регулярних польотів та наданням органами ОПР послуг з обслуговування повітряного руху. З цією метою користувачі повітряного простору подають Украероцентру перелік повторюваних планів польотів не пізніше ніж за 14 діб до початку польоту, а зміни до цього переліку за 7 діб до введення їх у дію. Украероцентр доводить перелік повторюваних планів польотів до РДЦ та органів управління Повітряних Сил Збройних Сил.
Пунктами 74, 75 Постанови № 401 передбачено наявність комплексного дозволу, який складається з: Дозволу на виконання польотів, який видається Державіаслужбою, Генеральним штабом Збройних Сил та Дозволу на використання повітряного простору, який видається Украероцентром, РДЦ на підставі відповідної заявки після отримання дозволу на виконання польотів.
Украероцентр та РДЦ, отримавши заявку на використання повітряного простору, приймають відповідне рішення, про що інформують заявника. У разі затвердження заявки на використання повітряного простору Украероцентр та РДЦ повідомляють про прийняте рішення органи управління Повітряних Сил Збройних Сил (п. 76 Постанови № 401).
Отже, дозвіл на виконання польотів та дозвіл на використання повітряного простору є різними речами (включаючи зміст та суб'єктний склад осіб, які їх видають).
З огляду на викладене, у позивача повинні бути відомості щодо направлення ним відповідних заявок та інформація про прийняті за результатом їх розгляду рішення, що передбачено п. 76 Постанови № 401.
При цьому, згідно пункту 93 Постанови № 401 зазначено, що в окремих частинах повітряного простору встановлюються заборона або обмеження на його використання, які публікуються в документах з аеронавігаційної інформації та/або включаються до плану використання повітряного простору. Форма та зміст плану використання повітряного простору визначаються інструкцією з управління використанням повітряного простору.
Заборона використання повітряного простору на постійній основі встановлюється Державіаслужбою за поданням відповідних державних органів, підприємств, установ та організацій і оприлюднюється в документах з аеронавігаційної інформації. Тимчасова заборона використання окремих частин повітряного простору встановлюється в інтересах користувачів, які подали відповідні заявки, з урахуванням пріоритетів, установлених цим Положенням, та принципів гнучкого використання повітряного простору відповідно до Європейської концепції гнучкого використання повітряного простору. Інформація про тимчасову заборону використання повітряного простору доводиться Украероцентром та службою аеронавігаційної інформації до відома всіх користувачів повітряного простору (п.101, 102 Постанови № 401).
Статтею 11 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та частиною першою статті 8 Угоди між Урядом України та Урядом російської федерації про повітряне сполучення і співробітництво в галузі повітряного транспорту до повітряних суден авіакомпанії «Аерофлот» під час їх перебування на території України застосовуються закони та правила України, які регулюють приліт і виліт з її території повітряних суден, що здійснюють міжнародні польоти, або експлуатацію чи навігацію цих повітряних суден.
Відповідно до вимог Додатку 15 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та Dос. 8126 ІКАО Посібника з служб аеронавігаційної інформації, такі є обов'язковими як для України, так і для РФ, згідно зі статями 37 та 38 вищезазначеної Конвенції та Правил обслуговування аеронавігаційною інформацією, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 01.07.2004 №564 (даті - Правила №564) виданий й опублікований NОТАМ А1391/14.
Вимоги до змісту, правил видачі та випуску NОТАМ уніфіковані для всіх країн, що приєднались до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та містяться у Додатку 15 та Dос. 8126.
Відповідно до пункту 5.1.1 Додатку 15: NОТАМ складається і видається негайно в тих випадках, коли інформація, що підлягає розповсюдженню, носить тимчасовий і нетривалий характер, або у разі введення в терміновому порядку важливих з експлуатаційної точки зору постійних змін або тимчасових змін, що носять довгостроковий характер, виключаючи великий текстовий та/або графічний матеріал.
Згідно пункту 5.2.2 Додатку 15: Текст NОТАМ складається з використанням значень/одноподібної скороченої фразеології, передбачених для коду NОТАМ ІКАО, доповненого за рахунок скорочень ІКАО, індексів, визначників, покажчиків, позивних, частот, цифр та відкритого тексту. Детальний інструктивний матеріал з підготовки NОТАМ міститься в документі Dос. 8126.
Пунктом 5.2.2.1 Додатку 15 визначено, що NОТАМ відбирається для міжнародної розсилки, у частині, що містять відкритий текст, включається текст англійською мовою.
NОТАМ є складовою частиною об'єднаного пакета аеронавігаційної інформації, визначення якого міститься в розділі 1.1 "Визначення" Глави 1 Додатку 15.
Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 глави 2 Правил №564, аеронавігаційна інформація затверджується Державіаслужбою України та публікується САІ.
Суд зазначає, що починаючи з 11 год. 10 хв. 28.03.2014 по сьогодні над півостровом Крим встановлена заборонена зона про що свідчить викладена в наказі від 15.12.2014 № 780 інформація та вказане в силу положень Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року зумовлює відсутність підстав у позивача для виконання рейсів в забороненій зоні, що відповідно, спростовує твердження позивача про відсутність правових підстав для встановлення заборонених зон для польотів шляхом видачі та опублікування повідомлень NOTAM.
Відповідно до вимог пунктів 2.2.1, 2.2.4 та 2.2.5 розділу 2.2 глави 2 Додатку 15 Служба аеронавігаційної інформації забезпечує подання аеронавігаційних даних та аеронавігаційної інформації, необхідних для забезпечення безпеки, регулярності та ефективності аеронавігації, у формі, що відповідає експлуатаційним вимогам, що пред'являються співтовариством ОрВС, у тому числі: а) персоналом, пов'язаним з виробництвом польотів, включаючи льотні екіпи планування польотів та в пілотажних тренажерах; b) органом обслуговування повітряного руху, відповідальним за польотно-інформаційне обслуговування та службами, які відповідають за передпольотну інформацію; 2.2.4 Крім того, служба аеронавігаційної інформації отримує аеронавігаційні дані та аеронавігаційну інформацію, що дозволяють їй забезпечувати передпольотне інформаційне обслуговування та задовольняти потреби інформації під час польоту з наступних джерел: а) від служб аеронавігаційної інформації інших держав; b) з інших джерел; 2.2.5 Аеронавігаційні дані та аеронавігаційна інформація, що одержуються з джерел, зазначених у п. 2.2.4 а), при поширенні супроводжується чітким посиланням на те, що вони опубліковані із санкції держави, від якої отримані.
Також, суд зазначає, що позивачем та/або представником позивача не наведено суду та не підтверджено належними доказами існування обставин, за наявності яких можливе виконання ним польотів у повітряному просторі чи в окремих його частинах, де встановлено заборону.
Суд акцентує увагу, що політ позивача без дозволу на закритій території України є таким, що створював загрозу безпеці авіації, що зумовлює необхідність реагування державних інспекторів з авіаційного нагляду.
При цьому, аргументи позивача фактично зводяться до того, що жодних повідомлень, від командира повітряного судна, органів ОПР або органів управління Повітряних Сил Збройних Сил, про факт порушення порядку використання повітряного простору України не було.
Згідно з розділом 1.1 «Визначення» Розділу 1 Додатку 15 «Заборонена зона - повітряний простір встановлених розмірів над територією або територіальними водами держави, у межах якої польоти повітряних суден заборонено».
Таке ж положення міститься в Главі 1 «Визначення» Додатку 2 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.
Разом з цим, відповідно до пункту 2.1.1 розділу 2.1 Глави 2 Конвенції «Правила польотів поширюються на повітряні судна, що мають національні та реєстраційні знаки Договірної Держави, незалежно від їхнього місцезнаходження, за умов, що ці правила не суперечать правилам, опублікованим державою, яка здійснює юрисдикцію над територією, що пролітає».
Також, згідно з пунктом 2 розділу 1 Постанови №401, заборонена зона - частина повітряного простору, в межах якої забороняються польоти повітряних суден.
На думку суду, ПАТ «Аерофлот - російські авіалінії» та льотний екіпаж ПС, яке виконувало рейс AFL1625 знали про дію NOTAM А1391/14, оскільки відповідно до глави 8 Додатку 15 «на будь-якому аеродромі/вертодромі, який зазвичай використовується для виконання міжнародних польотів, персоналу, пов'язаному з виробництвом польотів, включаючи льотні екіпажі та служби, відповідальні за передпольотну інформацію, надається аеронавігаційна інформація, необхідна для забезпечення безпеки, регулярності та ефективності аеронавігації та що стосується етапів маршрутів, що починаються від даного аеродрому/вертодрому.
Членам льотного екіпажу надається коротка анотація діючих NOTAM, що мають експлуатаційне значення, та інша інформація термінового характеру у формі складених відкритим текстом бюлетенів передпольотної інформації (РІВ)».
Разом з цим, NOTAM А1391/14 має у своєму тексті у полі визначення цілі літери NBO, що відповідно до Додатку А глави 6 Doc 8126 означає, що NOTAM відібрано для негайного сповіщення експлуатантів повітряних суден, для включення в РІВ та стосується виконання польотів.
Крім того, відповідно до пункту 2.3.2 розділу 2.3 Глави 2 Додатку 2 До початку польоту командир повітряного судна знайомиться з усією наявною інформацією щодо запланованої операції.
У той же час, пунктом 8.1.1 Додатку 15 визначено, що на будь-якому аеродромі, що зазвичай використовується для виконання міжнародних польотів, персоналу, пов'язаному з виробництвом польотів, включаючи льотні екіпажі та служби, відповідальні за передпольотну інформацію, надається аеронавігаційна інформація, необхідна для забезпечення безпеки, регулярності та ефективності аеронавігації та що стосується етапів маршрутів, що починаються від цього аеродрому.
Пунктом 8.1.3 Додатку 15 закріплено, що членам льотного екіпажу надається коротка анотація діючих NОТАМ, які мають експлуатаційне значення, та інша інформація термінового характеру у формі складених відкритим текстом бюлетенів передпольотної інформації (РІВ).
Наведене спростовує твердження позивача щодо його необізнаності станом з приводу діючих NОТАМ.
Слід звернути увагу, що відповідно до статті 11 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та частини першої статті 8 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про повітряне сполучення і співробітництво в галузі повітряного транспорту до повітряних суден авіакомпанії Аерофлот під час їх перебування на території України застосовуються закони та правила України, які регулюють приліт і виліт з її території повітряних суден, що здійснюють міжнародні польоти, або експлуатацію чи навігацію цих повітряних суден.
Разом з цим, відповідно до пункту 2.1.1 розділу 2.1 Глави 2 Додатка 2 Правила польотів поширюються на повітряні судна, що мають національні та реєстраційні знаки Договірної Держави, незалежно від їхнього місцезнаходження, за умови, що ці правила не суперечать правилам, опублікованим державою, яка здійснює юрисдикцію над територією, що пролітає.
Відповідно до статті 12 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року кожна Договірна держава зобов'язується вживати заходів для забезпечення того, щоб кожне повітряне судно, яке здійснює політ або маневрує в межах її території, а також кожне повітряне судно, яке має її національний знак, де б таке судно не знаходилося, дотримувалося чинних у даному місці правил і регламенту, що стосуються польотів і маневрування повітряних суден.
Частиною 3 статті 48 ПК України встановлено заборону виконання польоту повітряного судна в контрольованому повітряному просторі без двостороннього радіозв'язку з органом обслуговування повітряного руху.
Однак, не зважаючи на вищевикладені положення авіакомпанія Аерофлот 18.07.2014, виконуючи рейс AFL1625, не мала права здійснювати проліт в забороненій зоні над півостровом Крим. Авіакомпанія «Аерофлот» навмисно порушила встановлену NOTAM А1391/14 заборону, оскільки зазначений NOTAM був затверджений та опублікований в порядку встановленому міжнародними нормами та законодавством України.
Вирішуючи даний спір, суд вважає за необхідне звернути увагу також на наступні положення законодавства щодо спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 9 ПК України розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами і літальними апаратами України та іноземними цивільними повітряними суднами, які сталися на території України, а також порушення вимог щодо використання повітряного простору України здійснює спеціалізована експертна установа з розслідування авіаційних подій.
Відповідно до частини 1 статті 119 ПК України усі авіаційні події, серйозні інциденти, інциденти, надзвичайні події та пошкодження повітряних суден на землі, що сталися на території України, а також порушення порядку використання повітряного простору України підлягають обов'язковому розслідуванню з метою встановлення їх причин і вжиття заходів щодо запобігання таким подіям у майбутньому, яке є технічним розслідуванням.
Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень ПК України встановлено, що до 1 січня 2012 року функції експертної установи з розслідування авіаційних подій здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації (на даний час Державіаслужба).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2012 року № 228 утворено Національне бюро з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами. Пунктом 3 Положення про Національне бюро визначено, що воно є державною спеціалізованою експертною установою з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами.
Таким чином, Державіаслужба на час спірних правовідносин є уповноваженою особою проводити розслідування порушення вимог повітряного простору.
Проаналізувавши наведене вище, суд дійшов висновку про те, що при прийнятті оскаржуваної постанови уповноважена посадова особа діяла у відповідності з наданими повноваженнями та компетенцією, відтак вправі була всебічно перевірити всі обставини при розгляді справи про правопорушення у галузі цивільної авіації.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, факт вчинення позивачем правопорушення доведений належними та допустимими доказами, відповідно, правомірність прийняття оскаржуваної постанови доведена та підтверджена.
При вирішенні даного спору суд також враховує судову практику при вирішенні аналогічної категорії справ, зокрема, викладену Верховним Судом у постанові від 24.10.2018 у справі № 826/11783/14, у постанові 07.03.2018 у справі № 826/10898/14.
Статтею 126 ПК України передбачено, що за протиправні дії юридичні і фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням повітряного простору України, розробленням, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, здійсненням господарської діяльності в галузі цивільної авіації, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 127 ПК України за правопорушення в галузі цивільної авіації, у разі порушення правил та порядку використання повітряного простору України, до юридичних осіб - суб'єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу від п'яти до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд вважає, що застосована до позивача фінансова санкція у розмірі восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян зумовлена численними порушеннями даним суб'єктом авіаційної діяльності правил та порядку використання повітряного простору України, що є загальновідомими обставинами.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність свого рішення.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, судом не вирішується питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Аерофлот-російські авіалінії" до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови №6636 від 29.06.2016 про накладення штрафу за порушення у галузі цивільної авіації, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 24 квітня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Публічне акціонерне товариство "Аерофлот-російські авіалінії" (місцезнаходження: російська федерація, м. москва, вул. Арбат, 10, 119002);
відповідач:
- Державна авіаційна служба України (місцезнаходження: просп. Берестейський, 14,м. Київ,01135, код ЄДРПОУ 37536026).
Головуючий суддя Мірінович У.А.