Справа № 420/10087/25
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
23 квітня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Іванівський Райсількомунгосп» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання зареєструвати податкові накладні, зобов'язання зареєструвати таблицю даних платника податку на додану вартість,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іванівський Райсількомунгосп» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, у якому позивач просить суд:
-Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації: № 12462167/35344445, № 12462136/35344445 від 04.02.2025 року та № 12057202/35344445 від 14.11.2024 року;
-Зобов'язати Державну, податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Іванівський РАЙСІЛЬКОМУНГОСП» (Код ЄДРПОУ: 35344445, місцезнаходження: 67240, Одеська область, Березівський район, смт Петрівка, вул. Леніна, 73) № 5 від 15.10.2024 року, № 6 від 16.12.2024 року та № 7 від 17.12.2024 року - днем надіслання до реєстру;
-Визнати протиправним та скасувати рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість № 12049464/35344445 від 13.11.2024 року;
-Зобов'язати Державну податкову службу України врахувати таблицю даних платника податку на додану вартість від 11.11.2024 року № 9337787180.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у дані справі, суд встановив, що даний позов в частині вимог про протиправність рішень Комісії №12057202/35344445 від 14.11.2024, №12049464/35344445 від 13.11.2024 подано поза межами встановлених законом строків. При цьому, при поданні позову не було подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, якими підтверджуються причини пропуску.
За вказаного, ухвалою суду від 14.04.2025, позовну заяву ТОВ «Іванівський Райсількомунгосп» було залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом: подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом в частині вимог про протиправність рішень Комісії №12057202/35344445 від 14.11.2024, №12049464/35344445 від 13.11.2024.
Ухвалу суду від 14.04.2025 отримано позивачем в електронному вигляді через Електронний суд 15.04.2025 (20:34), про що секретарем складено відповідну довідку, яка міститься у матеріалах справи.
17.04.2025 на виконання ухвали суду від 14.04.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків із заявою про поновлення пропущеного строку , у якій, в обґрунтування поважності пропуску строку для звернення до суду з позовом про оскарження рішень Комісії №12057202/35344445 від 14.11.2024, №12049464/35344445 від 13.11.2024 зазначив, що позивач мав на меті звернутись до суду у строки, які передбачені чинним законодавством України, однак внаслідок непередбачуваних обставин таких як: запровадження на всій території України воєнного стану та безпосередньої збройної агресії росії проти України шляхом значних обстрілів Одеської області протягом кінця 2024 року по початок 2025 року різними видами озброєння, позивач внаслідок сильних душевних страждань, не реалізував своє право на звернення до суду за захистом своїх прав.
Позивач просить врахувати й той факт, що позивач намагався будь-якими способами врегулювати даний спір, шляхом досудового врегулювання, однак сторона відповідача ніяким чином не реагувала на дані дії позивача.
Окрім того, позивач наголошує, що у зв'язку із проведенням заходів по мобілізації населення, у зв'язку із відсіччю збройної агресії рф проти України, вагому кількість робітників Товариства було мобілізовано до лав ЗС України внаслідок чого директор даного ТОВ перейняв на себе їхні обов'язки та був задіяний і задіяний на даний час протягом доби у проведенні робіт на полі та інших робіт, які покладаються на Товариство, а відтак не мав фактичної можливості прослідкувати за дотриманням строків оскарження вищезазначених рішень відповідача.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч.4 ст.122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Суд також звертав увагу позивача, що у постанові від 11.10.2019 року у справі №640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.
Верховний Суд в указаній постанові також зазначив, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.
Інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу.
Як видно з позовної заяви, Товариством оскаржуються Рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12462167/35344445, № 12462136/35344445 від 04.02.2025 року та № 12057202/35344445 від 14.11.2024 року, а також рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість №12049464/35344445 від 13.11.2024.
В той же час, до подання позовної заяви спірні рішення Комісії оскаржувались в досудовому порядку.
Рішеннями від 14.02.2025 №8883/35344445/2, №8882/35344445/2 в задоволенні скарги на рішення № 12462167/35344445, № 12462136/35344445 від 04.02.2025 року було відмовлено.
Також, рішеннями від 28.11.2024 №576/35344445, від 02.12.2024 №73438/35344445/2 було відмовлено у задоволенні скарг позивача на рішення №12057202/35344445 від 14.11.2024 року та №12049464/35344445 від 13.11.2024 про неврахування даних таблиці.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи ч. 4 ст. 122 КАС України, останнім днем звернення до суду з позовними вимогами щодо оскарження рішень № 12057202/35344445 від 14.11.2024 року, №12049464/35344445 від 13.11.2024, є 28.02.2025 та 03.03.2025.
Однак, указану позовну заяву Товариство подало до суду лише 02.04.2025, тобто з пропуском встановленого законом строку.
У силу приписів ч.1 ст.121 та ч.1 ст.123 КАС України умовою для поновлення пропущеного процесуального строку є поважність причини, пропуску такого строку.
Постанова Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 містить правовий висновок, згідно з яким причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
В ухвалі від 20.10.2022р. Великої Палати Верховного Суду від 20.10.2022р. у справі №9901/462/21 сформульовані правові позиції, у силу яких учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Втім, на думку суду, причини пропуску строку на подання позову щодо оскарження рішень Комісії № 12057202/35344445 від 14.11.2024 року, №12049464/35344445 від 13.11.2024, наведені позивачем в обґрунтування поданої заяви, не є поважними.
Дійсно, у зв'язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
У подальшому, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, Указами Президента України неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який і триває на даний час.
Згідно рішення Ради Суддів України від 24.02.2022 "Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації", рекомендовано, зокрема, особливості роботи суду визначати виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні; по можливості відкладати розгляд справ (за винятком не відкладних судових розглядів), зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядаються лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження; процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
За приписами ч.1-4 ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Суд звертає увагу, що в Україні введений та діє воєнний стан, проте Одеський окружний адміністративний суд продовжував здійснювати правосуддя з 24.02.2022 по теперішній час, та не припиняв свою роботу.
Зокрема, суд зауважує, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309, зокрема м. Одеса, де територіально знаходиться позивач, не включено до такого переліку.
До того ж слід наголосити позивачу, що введення на території України воєнного стану, не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами.
З даного приводу, враховуючи правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22, суд звертає увагу позивача, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.
Однак, на думку суду, зазначені позивачем у заяві обставини, не свідчать про наявність об'єктивних, непереборних обставин, пов'язаних з запровадженням воєнного стану, які унеможливили своєчасне звернення до суду із таким позовом, адже у період спливу строків для своєчасного оскарження до суду рішень Комісії №12057202/35344445 від 14.11.2024 року, №12049464/35344445 від 13.11.2024 після використання Товариством процедури адміністративного оскарження, діяльність Товариства зупинена не була, доказів зворотного позивачем не надається. Відтак, Товариство продовжувало працювати незважаючи на мобілізацію робітників, чи сильні, як стверджує в заяві представник, душевні страждання позивача. До того ж, на думку суду, факт мобілізації робітників Товариства, та виконання обов'язків директором Товариства їх обов'язків, тощо, не може бути поважною причиною пропуску строку для подання позову до суду про оскарження рішень Комісії №12057202/35344445 від 14.11.2024 року, №12049464/35344445 від 13.11.2024.
З даного приводу, суд також зауважує, що на підтвердження викладених у заяві про поновлення пропущеного строку доводів, жодного доказу позивачем не надано, відтак, указані обставини взагалі не є підтвердженими.
Суд наголошує, що пунктами 6, 7 частини п'ятої статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку судового оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні чи то позовної заяви чи апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Суд зазначає, що матеріли позовної заяви не містять доказів вчинення позивачем активних дій щодо з'ясування обставин підготовки та подання адвокатом позовної заяви до суду (зокрема, звернення до адвоката із відповідними листами, направлення адвокату копії необхідних документів для підготовки позову, тощо).
Щодо зауваження про значні обстріли Одеської області х території країни агресора, суд такі посилання також оцінює критично, адже такі не мають постійного та довготривалого чи безперервного характеру зокрема, на території м. Одеси.
Враховуючи наведені обставини та те, що активних бойових дій в м. Одесі починаючи з березня 2024 року не велося, повітряні тривоги, обстріли не мають постійного та довготривалого характеру, не тривали протягом усього часу спливу строку для звернення до суду із позовом щодо оскарження рішень Комісії №12057202/35344445 від 14.11.2024 року, №12049464/35344445 від 13.11.2024, міжміський/міський транспорт, відділення пошти та суди працювали, суд вважає, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду без поважних причин, докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом не наведено й не надано.
Суд також звертає увагу позивача, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року (пункт 47, заява № 3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Такі обставини з підтверджуючими доказами щодо поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивач ні до позовної заяви, ні до заяви про поновлення строків звернення до суду з цим позовом не надав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на те, що позивачем в заяві про поновлення строків звернення до суду не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом в частині вимог про оскарження рішень Комісії №12057202/35344445 від 14.11.2024 року, №12049464/35344445 від 13.11.2024 та не надано належних доказів на підтвердження таких обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву у цій частині слід повернути особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст. 123, 169, 241, 243, 248, 256, 294-297 КАС України, суд,
Визнати неповажними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «Іванівський Райсількомунгосп» строку для звернення до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України в частині вимог щодо оскарження рішень комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації № 12057202/35344445 від 14.11.2024 року та про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість № 12049464/35344445 від 13.11.2024 року.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іванівський Райсількомунгосп» в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації № 12057202/35344445 від 14.11.2024 року; зобов'язати Державну, податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Іванівський РАЙСІЛЬКОМУНГОСП» № 5 від 15.10.2024 року днем надіслання до реєстру; визнати протиправним та скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість № 12049464/35344445 від 13.11.2024 року та зобов'язання Державну податкову службу України врахувати таблицю даних платника податку на додану вартість від 11.11.2024 року № 9337787180 - повернути позивачу.
Копію ухвали разом із позовною заявою надіслати позивачу не пізніше наступного дня після її постановлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА