Справа № 420/31374/24
24 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач ГУ ПФУ в Одеській області), у якому, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022, 01.03.2023 та з 01.03.2024 з обмеженням її максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024 без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
II. Позиція сторін.
На обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що отримує пенсію відповідно до Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. Проте після здійснення перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 р. по справі №36348/23, відповідачем протиправно застосовано обмеження виплати його пенсії максимальним розміром з 01.03.2022, 01.03.2023 та з 01.03.2024 сумою 23 610,00 грн. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
24.10.2024 р. відповідач надав відзив на позов, яким заперечує проти його задоволення, вказуючи, що згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсій не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Як результат, перерахунок пенсії Позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління відсутні.
25.11.2024 на виконання ухвали суду від 14.10.2024 по справі №420/31374/24 відповідачем надано копії документів з пенсійної справи ОСОБА_1 .
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Цією ухвалою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, зокрема, протокол про перерахунок пенсії позивача щодо спірного періоду, докази вчинення або невчинення оскаржуваних дій з їх нормативно-правовим обґрунтуванням.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, що підтверджується перерахунками пенсії за пенсійною справою № 1508022298 - Служба зовнішньої розвідки України (а.с. 16-23).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року по справі № 420/36348/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити з 01.02.2022 року пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Служби зовнішньої розвідки України № 996 від 08.11.2023 року про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та з з 01.02.2023 року на підставі довідки Служби зовнішньої розвідки України про розмір грошового забезпечення № 995 від 08.11.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання даного судового рішення, ГУ ПФУ в Одеській області здійснені перерахунки пенсії ОСОБА_1 , що підтверджується Перерахунками за пенсійною справою № 1508022298 - Служба зовнішньої розвідки України, сформованими 19.06.2024р., зокрема,
- з 01.03.2022 року перерахована пенсія в підсумку з урахуванням надбавок, доплат, підвищення пенсії., складає 50 658,65 гривень., з урахуванням максимального розміру пенсії 19 340,00 гривень. (а.с.17)
- з 01.03.2023 перерахована пенсія в підсумку з урахуванням надбавок, доплат, підвищення пенсії., складає 64 863,75 гривень., з урахуванням максимального розміру пенсії 20 930,00 гривень. (а.с.21)
- з 01.03.2024 перерахована пенсія в підсумку з урахуванням надбавок, доплат, підвищення пенсії., складає 66 363,75 гривень., з урахуванням максимального розміру пенсії 23 610,00 гривень. (а.с.22)
28.08.2024 р. ГУ ПФУ в Одеській області листом № 1500-0203-6/132882 повідомило позивача, що згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсій не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії позивача на 01.08.2023 р. становить 23 610,00 грн. (а.с.14-15)
Вважаючи дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено право громадяни на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 01.01.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-ХІІ), чинний на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. ( частина перша статті 1 цього Закону).
Призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України (стаття 10 Закону № 2262-ХІІ)
Заробіток (грошове забезпечення) для обчислення пенсій, врегульовані статтею 43 Закону № 2262-ХІІ.
При настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". ( частина перша статті 51 Закону № 2262-ХІІ)
Перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. ( частина друга статті 51 Закону № 2262-ХІІ)
VI. Оцінка суду.
З огляду на вищевказані приписи чинного законодавства, органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями щодо проведення перерахунку пенсій, призначених згідно Закону № 2262-ХІІ.
Спірність питання у даній справі полягає у правомірності дій пенсійного органу щодо обмеження пенсії позивача, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, максимальним розміром відповідно до статті 2 Закону № 3668-VI.
Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує наступне.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування","Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Питання щодо застосування Закону №3668-VI в частині обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної згідно Закону №2262-ХІІ, було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом (зокрема, постанови від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №348/190/17, від 05 лютого 2020 року у справі №815/357/18, від 16 квітня 2020 року у справі №620/1285/19, від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 21 грудня 2021 року у справі №120/3552/21-а, від 18 травня 2022 року у справі №380/12337/20, від 12 грудня 2022 року у справі №620/5701/20, від 04 липня 2023 року у справі №420/10528/21).
Верховний Суд неодноразово висловив позицію, що з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а саме з 20 грудня 2016 року по теперішній час, в законодавстві України про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, відсутні норми, якими обмежується максимальний розмір пенсії, та будь-яких змін до Закону 2262-XII та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цього закону, щодо обмеження пенсії максимальним розміром протягом цього часу не вносилося.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Зважаючи на викладене, застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Повертаючись до обставин даної справи, судом встановлено, а відповідачем не заперчується, що під час перерахунку пенсії позивача з 01.03.2022 р., 01.03.2023 р. та 01.03.2024 р. відповідно до статті 2 Закону №3668-VI ГУ ПФУ в Одеській області застосовано обмеження її виплати максимальним розміром, зокрема, з 01.03.2022 року перерахована пенсія в сумі 50 658,65 гривень, з урахуванням максимального розміру до виплати складає 19 340,00 грн., з 01.03.2023 перерахована пенсія в сумі 64 863,75 гривень., з урахуванням максимального розміру до виплати складає 20 930,00 гривень, з 01.03.2024 перерахована пенсія в сумі 66363,75 гривень., з урахуванням максимального розміру до виплати складає 23 610,00 гривень.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що пенсійний орган свідомо ігнорує рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, яким безпосередньо надається оцінка неконституційності правових норм, якими обмежуються права осіб, звільнених з військової служби, щодо їх пенсійного забезпечення, зокрема визнається неконституційним обмеження розміру пенсій таких осіб.
Аналізуючи наведені правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач протиправно обмежив максимальним розміром пенсію позивача з 01.03.2022 р., 01.03.2023 р. та 01.03.2024 р., право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, а відтак такі дії є протиправними.
Статтею 9 КАС України перебачено що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки в межах даних спірних правовідносин права позивача порушені не виплатою перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром, суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 перерахованої з 01.03.2022, 01.03.2023 та з 01.03.2024. пенсії максимальним розміром та зобов?язати ГУ ПФУ в Одеській області виплатити ОСОБА_1 перераховану з 01.03.2022, 01.03.2023 та з 01.03.2024 р. пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, сформульовані позивачем позовні вимоги зобов'язального характеру в частині «здійснити перерахунок» не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки розмір пенсії позивача на конкретну дату був фактично перерахований, проте не виплачений через застосування обмеження певним розміром, а тому у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 211,20 грн, що підтверджується наявним у справі платіжним документом від 24.09.2024р. ( а.с.9).
Оскільки спір виник внаслідок дій відповідача, визнаних за результатом розгляду даної справит протиправними, тому сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2022 р., 01.03.2023р. та з 01.03.2024 р. з обмеженням її максимальним розміром.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.03.2022 р., 01.03.2023р. та з 01.03.2024 р. без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна