24 квітня 2025 рокусправа № 380/24305/24
Львівській окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Грень Н.М. розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд:
- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області №213150008165 від 09.10.2024 р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії по віку.
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), періоди роботи з 11.09.1989 по 15.06.1996; з 23.01.1985 по 24.04.1986 та з 06.07.1987 по 18.08.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 23.01.1985 р. та призначити дострокову пенсію за віком з 02.10.2024 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішенням № 213150008165 від 09.10.2024 позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій, згідно норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки у позивача недостатньо страхового стажу.
Ухвалою від 03.12.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву (вх.2321ел від 17.12.2024) у якому проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування вказує, що на необґрунтованості вимог позивача, оскільки Головним управління Пенсійного фонду України в Львівській області не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду у Волинській області. Відтак просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№94253 від 23.12.2024) у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування вказує, що за результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів встановлено, що страховий стаж позивача становить 22 роки 08 днів, стаж для визначення права складає 22 роки 05 місяців 14 днів. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи :
-з 11.09.1989 по 15.06.1996, оскільки відсутня інформація про встановлення та відпрацювання мінімум вихододнів;
З 23.01.1985 по 24.04.1986, оскільки є виправлення у даті наказу на прийняття на роботу;
-з 06.07.1987 по 18.08.1987, оскільки відсутній номер наказу на прийняття на роботу.
Відтак просить відмовити у задоволені позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 02.10.2024 про призначення дострокової пенсії за віком та додав до неї всі необхідні документи.
За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області, який уповноважений розглянути подану позивачем заяву від 02.10.2024.
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, розглянувши заяву та додані до неї документи, 09.10.2024 прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за №213150008165 у зв'язку з відсутністю страхового стажу.
В рішенні визначено наступне:
Вік позивача на момент звернення -60 років.
Згідно з наданими документами страховий стаж становить 22 роки 08 днів.
Стаж для визначення права становить 22 роки 05 місяців 14 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі : з 11.09.1989 по 15.06.1996 , оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум вихододнів; з 06.07.1987 по 18.08.1987, оскільки відсутній номер наказу на прийняття на роботу; з 23.01.1985 по 24.04.1986 , оскільки наявні виправлення в даті наказу на прийняття на роботу.
Позивач не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні дострокової пенсії, звернулася до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керується таким.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 1 Закону №1058 визначено, що пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058).
За приписами ч. 1. ст. 10 Закону №1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до п. п. 1.1 Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженому Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, .... може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Пунктом 2.23 Розділу ІІ Порядку №22-1 визначено, що до заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Пунктом 4.3 Розділу 4 Порядку №22-1 встановлено, що Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Належними доказами підтверджується, що за результатом розгляду заяви позивача від 02.10.2024, відповідачем прийнято рішення від 09.10.2024.
Зі змісту рішення від 09.10.2024 №213150008165 вбачається, що відповідачем, за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 , до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 11 вересня 1989 року по 15 червня 1996 року, відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум вихододнів; з 23 січня 1985 року по 24 квітня 1986 року, виправлення в даті наказу на прийняття на роботу; з 06 липня 1987 року по 18 серпня 1987 року, відсутній номер наказу на прийняття на роботу.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду із 11.09.1989 по 15.06.1996, суд зазначає таке.
Матеріали справи свідчать, що згідно із записами трудової книжки від 23.01.1985 серії НОМЕР_2 , щодо спірного періоду:
- запис №1- 11.09.1989 прийнятий в члени колгоспу «Україна» Горностаївського району, Херсонської області чабаном, відповідно до наказу №7 від 11.09.1989;
- запис №2-15.06.1996 звільнений з членів колгоспу Україна» Горностаївського району, Херсонської області за власним бажанням, відповідно до наказу №5 від 15.06.1996..
Достовірність вищенаведених записів сумніву не викликає. Враховуючи зазначене, відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум вихододнів, при одночасній наявності дотримання послідовності записів, не може бути підставою для відмови в зарахуванні до його трудового стажу спірного періоду роботи, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Суд наголошує, що досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології подій періодів роботи та служби позивача.
Вказані записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містять виправлень/підтирань, які б давали підстави для сумніву у їх правдивості.
Суд вказує, що неналежне заповнення роботодавцем трудової книжки не може бути підставою для позбавлення позивача права зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у цій трудовій книжці.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд звертає увагу, що відсутність запису про дату та номеру наказу про звільнення у трудовій книжці, яка підтверджує страховий стаж позивача виникли не з його вини, та не залежали від волі позивача.
Крім того відомості про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих трудоднів за період роботи позивача в колгоспі з 11.09.1989 по 15.06.1996, мали бути зазначені у трудовій книжці, як це було передбачено порядком ведення трудових книжок колгоспників, який затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 "Про трудові книжки колгоспників" та діяв на час внесення відповідних записів про роботу позивача в колгоспі.
Пункт 13 Порядку передбачав відповідальність голови колгоспу за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок.
Отже, відсутність у трудовій книжці позивача, за період його роботи в колгоспі з 11.09.1989 по 15.06.1996, інформації про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих трудоднів, внаслідок невиконання відповідного обов'язку роботодавцем, на переконання суду, не може бути підставою для позбавлення позивача права на пенсію і зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу.
Відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду з 23.01.1985 по 24.04.1986 та з 06.07.1987 по 18.08.1987, суд зазначає таке.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку№637).
Аналізуючи нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення суд враховує, що норми Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону №1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Водночас, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону №1788-XII).
При цьому суд звертає увагу на те, що положеннями Закону №1058 визначено, що підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд враховує також те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є, на переконання суду, виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Пунктом 2.2 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженої Наказом Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, що діяв до 29 липня 1993 року (надалі - Інструкція № 162) заповнення трудової книжки уперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовий книжці про приймання на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження й заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.10 Інструкції № 162 врегульовано, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по-батькові (повністю, без скорочень чи зміни імені та по-батькові на ініціали) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
У відповідності до пункту 2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник власним підписом завіряє правильність внесення відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, та після цього проставляється печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (п. 8.1. Інструкції № 162).
Так, відповідно до пункту 18 Постанови Міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, які дають йому право на призначення/перерахунок пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 (реєстраційний номер у РСР 72366973).
Крім того суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі № 593/283/17.
Враховуючи вищенаведене, суд висновує про задоволення позовних вимог у цій частині.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити дострокову пенсію ОСОБА_1 за віком на підставі Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.9 КАС України).
Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяв та винесення оскаржуваного рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській, яке визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку.
Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Згідно абзацу шостому підпункту 3, підпункту 4 пункту 4 Положення № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці; забезпечує своєчасне і в повному обсязі виплату щомісячного довічного утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, відповідачі входять в єдину систему територіальних органів Пенсійного фонду України.
Суд висновує, що ефективним способом захисту порушених прав позивача на пенсійне забезпечення, з врахуванням встановлених судом обставин справи, серед яких не врахування органом ПФУ документів, які надані позивачем до суду, буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до періоди роботи з 11.09.1989 по 15.06.1996; з 23.01.1985 по 24.04.1986 та з 06.07.1987 по 18.08.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 23.01.1985 р. та повторно розглянути заяву позивача від 02.10.2024 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016 ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області ( Київській майдан,6, м. Луцьк, 43603, ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії- задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області №213150008165 від 09.10.2024 р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії по віку.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , від 02.10.2024 року про призначення дострокової пенсії за віком із зарахуванням до пільгового стажу періоди роботи з 11.09.1989 по 15.06.1996; з 23.01.1985 по 24.04.1986 та з 06.07.1987 по 18.08.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 23.01.1985 р та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
СуддяГрень Наталія Михайлівна