22 квітня 2025 року № 320/9483/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення законного нарахування та несвоєчасної виплати при звільненні з військової служби в день виключення із списків частини позивача - 14.01.2019 заборгованості суми з грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2015 по 2018 в сумі - 54245,71 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток відповідно до частини другої статті 117 КЗпП за несвоєчасний розрахунок при звільненні щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій в сумі 18063,74 грн. за весь час затримки цієї виплати з 14.01.2019 року (з часу виключення позивача зі списків військової частини) до по день фактичного остаточного розрахунку з позивачем - 30.12.2020 року (до часу перерахування відповідачем коштів на мій банківський рахунок на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 по справі № 320/4276/20), що складає загалом 715 календарних днів, із одночасною компенсацією втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової індексації за вказаний період, відповідно до вимог статті. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на день прийняття наказу 29.12.2018 № 278 про виключення позивача зі списків особового складу відповідач не здійснив у повному обсязі розрахунків належних та обов'язкових для виплати при звільнені зі служби, чим було порушено конституційні права позивача.
Так, відповідач не здійснив розрахунків з позивачем щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої статтею 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 77-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) і статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» за період з 2015 по 2018 роки, зокрема за 4 роки, а саме: з розрахунку 14 календарних днів на рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та виключення мене із списків цієї військової частини - 14.01.2019 року, яку позивач не використовував протягом 2015 - 2018 років (4 роки).
На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 по справі № 320/4276/20 відповідач провів позивачу нарахування грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2015 по 2018 роки в сумі 54245,71 грн. та здійснив 30.12.2020 цю виплату шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок позивача.
Таким чином, на думку позивача, наданий час є законні підстави для виплати відповідачем позивачу середнього заробітку відповідно до частини другої статті 117 КЗпП за несвоєчасний розрахунок при звільненні у сумі 54245,71 грн. за строк затримки цієї виплати з 14.01.2019 року (з часу виключення позивача з списків військової частини) до 30.12.2020 (час виплати згідно рішення суду), що складає 715 календарних днів, із одночасною компенсацією втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової індексації за вказаний період, відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ.
Відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п'ята статті 122 КАС України).
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Разом з тим, частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції станом на момент пред'явлення позову - серпень 2021 року), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу.
Отже у частині другі статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15.10.2013 №8-рп/2013 і №9- рп/2013.
Так, у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
До «усіх виплат» належить заробітна плата, компенсація за невикористані відпустки (що є предметом позовних вимог), інші виплати, яка гарантована статтею 43 Конституції України.
Отже, спір у цій справі стосується невиплати грошової компенсації за невикористанні календарні дні щорічної відпустки при звільненні, на яку працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, а тому не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про її стягнення.
Враховуючи зазначене, при обрахунку строку звернення до суду у цій справі належить застосовувати частину другої статті 233 КЗпП України.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 640/22254/21.
Отже, відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись положеннями статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Відмовити Фінансовому управлінню Генерального штабу Збройних Сил України в задоволені клопотання про залишення позову без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Я.В. Горобцова