21 квітня 2025 рокуСправа №160/1266/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача - 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідача - 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
17 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою відповідача - 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідача - 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.10.2024 року №047350007419 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового страхового стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у кратному розмірі (один місяць служби за три місяці) періоди проходження Позивачем військової служби під час мобілізації з 16.07.2014 по 18.09.2014, 16.11.2014 по 04.01.2015, з 04.03.2015 по 14.03.2015, з 26.05.2022 по 25.10.2022, з 04.11.2022 по 18.01.2023, з 15.06.2023 по 09.08.2023, з 26.09.2023 по 03.02.2024, з 06.03.2024 по 17.04.2024, протягом яких він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17.10.2024 р., - дати звернення Позивача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.10.2024 року позивач звернувся до відповідача - 2 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та надав усі необхідні документи разом з трудовою книжкою на підтвердження страхового стажу, а також довідками про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Повідомленням від 30 жовня 2024 року №0400-010228-8/216306 відповідач - 2 повідомив позивача про те, що за результатом розгляду його заяви від 17.10.2024 р., про призначення пенсії за віком на пільгових умовах прийнято рішення відповідачем - 1 від 25 жовтня 2024 року №047350007419 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю у позивача 25 років стажу роботи за Списком №1. При цьому у спірному рішенні вказано, що вік заявника 42 роки 8 місяців, а страховий стаж - 40 років 9 місяців 11 днів, у тому числі пільговий стаж - 21 рік 4 місяці 27 днів. Вказане рішення відповідача - 1 позивач вважає протиправними та просить суд його скасувати.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 року продовжено процесуальний строк розгляду справи на тридцять днів.
05.02.2025 року відповідачем - 1 надано письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.10.2024 звернувся Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ч. 3 ст.114 Закону 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Під час розгляду поданих до заяви документів було встановлено, що вік позивача 42 роки 8 місяців, страховий стаж особи з урахуванням кратності становить 40 років 9 місяців 11 днів, стаж роботи на підземних і відкритих гірничих роботах за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України становить 21 рік 4 місяці 27 днів, в тому числі: підземні професії за постановою КМУ №202 від 31.03.1994 - 17 років 8 місяців 12 днів, навчання за фахом - 3 місяці 8 днів, військова служба в особливий період - 3 роки 5 місяців 7 днів.
За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди. За наданими документами до пільгового стажу зараховано періоди роботи згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу від 09.08.2024 №378 по 09.08.2024 включно.
Додатковий коментар: для зарахування до страхового стажу періоду військової служби в особливий період з липня по грудень 2014 року рекомендовано надати довідку про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески, форма якої затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 04 лютого 2021 року №3-1 "Про затвердження форми довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески та Порядку розрахунку сум грошового забезпечення, якщо документи про його нарахування та про сплачені страхові внески зберігаються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя або знищено".
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №047350007419 від 25.10.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 114 Закону у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу - 25 років.
12.02.2025 року відповідачем - 2 надано письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що 17.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №047350007419 від 25.10.2024 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії, отже, вимога позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію протирічить обставинам справи, оскільки Головне управління не має відношення до прийнятого рішення.
Крім того, зазначено, що періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 16.07.2014 по 18.09.2014, з 16.11.2014 по 04.01.2015, з 04.03.2015 по 14.03.2015, з 26.05.2022 по 25.10.2022, з 04.11.2022 по 18.01.2023, з 15.06.2023 по 09.08.2023, з 26.09.2023 по 03.02.2024, з 06.03.2024 по 17.04.2024 зараховано позивачу до спеціального та пільгового стажу роботи по Списку №1 в одинарному розмірі.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.10.2024 року позивач звернувся до відповідача - 2 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та надав усі необхідні документи разом з трудовою книжкою на підтвердження страхового стажу, а також довідками про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Повідомленням від 30 жовня 2024 року №0400-010228-8/216306 відповідач - 2 повідомив позивача про те, що за результатом розгляду його заяви від 17.10.2024 р., про призначення пенсії за віком на пільгових умовах прийнято рішення відповідачем - 1 від 25 жовтня 2024 року № 047350007419 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю у позивача 25 років стажу роботи за Списком №1.
При цьому у спірному рішенні вказано, що вік заявника 42 роки 8 місяців, а страховий стаж - 40 років 9 місяців 11 днів, у тому числі пільговий стаж - 21 рік 4 місяці 27 днів.
Позивач не погодився із прийнятим рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин, що підтверджують наявність або відсутність правових підстав для відмови позивачу у зарахуванні до пільгового стажу, що надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди проходження військової служби в особливий період у кратному розмірі один місяць служби за три.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (надалі Закон №1058).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних
Статтею 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Статтею 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України “Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Згідно п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій визнаються, зокрема: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Пунктом 2.3 розділу 2 наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014р. "Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року № 1294/2607, передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Отже, час проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції підлягає зарахуванню до трудового стажу на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Аналогічна правова позиці висловлена Верховним Судом у постановах від 5 червня 2018 року у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі № 346/1454/17, від 2 квітня 2020 року у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17) та від 16 червня 2020 року у справі №185/7049/16-а.
Судом з Військового квитка, виданого 22.05.2000 року встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь в антитеростичній операції в м. Маріуполь Донецької області в складі в/ч НОМЕР_2 з 16.07.2014 по 18.09.2014 наказ ком. час. 3036 № 153 від 16.07.2014; з 16.11.2014 по 04.01.2015 наказ ком. час. 3036 № 11 від 17.11.2014; з 04.03.2015 по 14.03.2015 наказ ком.час. 3036 № 47 від 04.03.2015 року.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 № 423 від 20.02.2015 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, ОСОБА_1 дійсно в період з 16.07.2014 по 01.08.2014, з 06.08.2014 по 04.09.2014 та з 16.11.2014 по 04.01.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції м. Маріуполь Донецької області.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 08.03.2022 року № 3036, згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 (по мобілізації) ОСОБА_1 з 26.02.2022 призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України у зв'язку з оголошенням в Україні воєнного стану.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 04.10.2024 року № 2645, головний сержант ОСОБА_1 призваний по мобілізації 26.02.2022, згідно Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року, із ІНФОРМАЦІЯ_2 , наказ командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 № 3 де і служить по теперішній час.
Довідкою Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 08.10.2024р. №2669 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військової агресією російської федерації проти України підтверджується, що головний сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 26.05.2022 по 25.10.2022, з 04.11.2022 по 18.01.2023, з 15.06.2023 по 09.08.2023, з 26.09.2023 по 03.02.2024, з 06.03.2024 по 17.04.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », в/ч НОМЕР_3 .
Пільговий характер роботи позивача підтверджується записами в трудовій книжці. Матеріалами справи підтверджено, що позивач до теперішнього часу працює у ВП «ШУ Першотравенське» ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля».
Відповідно до копії посвідчення Головного управління Національної гвардії України (Серія НОМЕР_4 від 18.05.2015 року), ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477 - IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п.22 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України» (заява №63134/00) поняття “власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права», і, таким чином, як “власність» в цілях вказаного положення.
Відповідно до п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України» (заява №63134/00) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до ст.86 КАС України, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини “Проніна проти України» (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об'єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.
При цьому, суд зауважує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Здійснивши аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленій позовній заяві, так і у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, гарантоване ст. 46 Конституції України, є непорушним.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом відповідності до наведеної вище норми Основного закону.
Cтаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 245 КАС України, є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача, виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем не заперечується наявність у позивача пільгового стажу відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 21 рік 4 місяці 27 днів.
Відтак, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин, суд вважає, що період, який ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 16.07.2014 по 18.09.2014, з 16.11.2014 по 04.01.2015, з 04.03.2015 по 14.03.2015, з 26.05.2022 по 25.10.2022, з 04.11.2022 по 18.01.2023, з 15.06.2023 по 09.08.2023, з 26.09.2023 по 03.02.2024, з 06.03.2024 по 17.04.2024 має бути зарахований до пільгового стажу роботи у розмірі один місяць служби за три.
Таким чином, з аналізу чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови зарахувати до пільгового стажу роботи один місяць служби за три період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 16.07.2014 по 18.09.2014, з 16.11.2014 по 04.01.2015, з 04.03.2015 по 14.03.2015, з 26.05.2022 по 25.10.2022, з 04.11.2022 по 18.01.2023, з 15.06.2023 по 09.08.2023, з 26.09.2023 по 03.02.2024, з 06.03.2024 по 17.04.2024.
На підставі зазначеного вище, з урахуванням норм п.2.3 розділу ІІ Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 р. №530 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. №1294/26071, та норм ст.57 ЗУ “Про пенсійне забезпечення», суд приходить до висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгови умовах - один місяць за три місяці.
Стосовно вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17.10.2024 р., - дати звернення позивача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 17.10.2024 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку. Відтак, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії позивачу саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як визначений суб'єкт призначення.
Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах “Beyelerv. Italy» № 33202/96, “Oneryildizv. Turkey» № 48939/99, “Moskalv. Poland» № 10373/05).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням наведеного вище, виходячи із аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір», витрати за результатами розгляду справи не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача - 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідача - 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.10.2024 року №047350007419 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у кратному розмірі (один місяць служби за три місяці) періоди проходження позивачем військової служби під час мобілізації з 16.07.2014 по 18.09.2014, 16.11.2014 по 04.01.2015, з 04.03.2015 по 14.03.2015, з 26.05.2022 по 25.10.2022, з 04.11.2022 по 18.01.2023, з 15.06.2023 по 09.08.2023, з 26.09.2023 по 03.02.2024, з 06.03.2024 по 17.04.2024, протягом яких він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, подану 17.10.2024 року, враховуючи зарахування зазначених періодів, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник