16 квітня 2025 рокуСправа №160/4039/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне підприємство «Інфоресурс», Український державний університет науки і технологій про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
06 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства освіти і науки України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне підприємство «Інфоресурс», Український державний університет науки і технологій, в якій просить:
визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України в частині внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) порушує послідовності, визначені частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
зобов'язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), а саме, в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 з 09.08.2024 року є студентом Українського державного університету науки і технологій, де здобуває вищу освіту першого (бакалаврського) рівня; за освітнім ступенем бакалавра, що підтверджується витягом з наказу №821ст ректора Українського державного університету науки і технологій та випискою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи ОСОБА_1 .
У довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 28 серпня 2024 року №217144 внесено відомості про здобувача освіти - ОСОБА_1 , як такого, що порушує послідовність здобуття освіти визначену частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту".
05 листопада 2024 року ОСОБА_1 з метою внесення відповідних змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти звернувся з заявою до Міністерства освіти і науки України, в якій просив внести зміни в дані відносно ОСОБА_1 , які містяться в Єдиній державній електронної бази з питань освіти, а саме в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти у колонці «На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту"» відображати значення «Так, не порушує».
Листом Міністерства освіти і науки №3/1052-25 від 31.01.2025 року в особі Директорату фахової передвищої, вищої освіти Міністерства освіти і науки України в особі Генерального директора Олега Шарова у внесенні змін до даних ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 було відмовлено.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Міністерства освіти і науки України в частині відмови у внесенні відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 «Так, не порушує» послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», у зв'язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/4039/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
28 березня 2025 року на адресу суду від представника Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на позовну заяву вх.№16028/25, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає заявлені вимоги безпідставними, необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період. Додатком 9 до зазначеного Порядку затверджено форму довідки, яка формується за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти та має підтверджувати статус здобувача вищої освіти, а також на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти формувати висновок щодо того, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
Відповідно до зазначеної норми Закону України «Про освіту» та з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 №1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, здійснено розроблення технічного опису та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Законом України «Про вищу освіту» вища освіта визначається як сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти.
Повторне зарахування на навчання на такий же самий освітній рівень означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності, що в термінах визначення послідовності здобуття освіти свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку.
Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 (06.10.1999) у 2015 році був зарахований до Дніпровського фахового коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури за освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти молодший спеціаліст за спеціальністю 5.05060403 «Монтаж і обслуговування машин та установок» завершив навчання 30.06.2019.
У 2019 році був зарахований до Харківського державного університету харчування та торгівлі за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 131 «Прикладна механіка», відраховано 04.05.2020.
У 2024 році був зарахований до Українського державного університету науки і технологій за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія».
На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, у відповідному полі буде зазначено «Ні, порушує».
Частиною 2 статті 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» чинного Закону України від 01.07.2014 №1556-VIІ «Про вищу освіту» встановлено, що вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.
Відповідно до Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.10.2018 за № 1132/32584 (із змінами) інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб'єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО. Згідно із цим Положенням, технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти.
Так, відповідно до Положення суб'єкти освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти вносять до ЄДЕБО та підтримують в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у пунктах 6-9 розділу III цього Положення (крім інформації про сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання, результати зовнішнього незалежного оцінювання, участь у вступних кампаніях до закладів освіти (коли, до яких закладів освіти, на які професії, спеціальності, спеціалізації, рівні, форми навчання особа подавала заяви в електронній формі) та інформації, зазначеної в підпункті 6 пункту 6) для таких суб'єктів освітньої діяльності.
З огляду на зазначене, питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності.
Крім того, лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 1/9758-24 містить інформацію, якою роз'яснено алгоритм (методику) визначення послідовності здобуття освіти та формування довідки про здобувача освіти на основі даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО).
З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
01 квітня 2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання вх.№16746/25, в якому представник позивача просить повернути Міністерству освіти і науки України відзив на позовну заяву у межах адміністративної справи № 160/4039/25 у зв'язку з пропущенням строку на його подання, встановленого Дніпропетровським окружним адміністративним судом в ухвалі від 07.02.2025 року.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Представник зазначає, що Міністерство освіти і науки України не надало належних доказів наявності поважних причин для неналежного виконання процесуальних обов'язків, а відтак у випадку пропуску строку, встановленого судом для подання відзиву на адміністративний позов, відповідач втрачає право на вчинення цієї процесуальної дії, а також документи, подані після закінчення визначеного строку, не розглядаються, якщо суд не ухвалив рішення про продовження або поновлення такого строку.
Зважаючи на те, що відповідач не надав належних доказів наявності поважних причин для неналежного виконання процесуальних обов'язків, тому відзив підлягає поверненню без розгляду на підставі вищевикладених норм законодавства, у зв'язку з чим представник звернувся до суду з цим клопотанням.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з частиною 4 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Зважаючи на наявність об'єктивної необхідності долучення до справи відзиву на позовну заяву для забезпечення права на змагальність сторін, суд вважає за необхідне поновити відповідачеві строк для подання відзиву в справі та врахувати його під час прийняття рішення по справі.
Станом на дату ухвалення рішення по справі від представників третіх осіб, які належним чином повідомлені про розгляд справи судом, пояснень щодо позову та відзиву на адресу суду не надходило, з заявами, клопотаннями на адресу суду представники третіх осіб не зверталися.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 (06.10.1999) у 2015 році був зарахований до Дніпровського фахового коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури за освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти молодший спеціаліст за спеціальністю 5.05060403 «Монтаж і обслуговування машин та установок», завершив навчання 30.06.2019.
У 2019 році був зарахований до Харківського державного університету харчування та торгівлі за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 131 «Прикладна механіка», відраховано 04.05.2020.
У 2024 році був зарахований до Українського державного університету науки і технологій за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія».
У довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 28 серпня 2024 року №217144 внесено відомості про здобувача освіти - ОСОБА_1 , як такого, що порушує послідовність здобуття освіти визначену частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту".
05 листопада 2024 року ОСОБА_1 з метою внесення відповідних змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти звернувся з заявою до Міністерства освіти і науки України, в якій просив внести зміни в дані відносно ОСОБА_1 , які містяться в Єдиній державній електронної бази з питань освіти, а саме в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти у колонці «На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту"» відображати значення «Так, не порушує».
Листом Міністерства освіти і науки №3/1052-25 від 31.01.2025 року в особі Директорату фахової передвищої, вищої освіти Міністерства освіти і науки України в особі Генерального директора Олега Шарова у внесенні змін до даних ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 було відмовлено.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Міністерства освіти і науки України в частині відмови у внесенні відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 «Так, не порушує» послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).
Одночасно з введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630, визначено, що МОН України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Додатком 9 до зазначеного Порядку затверджено форму довідки, яка формується за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти та має підтверджувати статус здобувача вищої освіти, а також на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти формувати висновок щодо того, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
Згідно з частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIIІ рівнями освіти є:
- дошкільна освіта;
- початкова освіта;
- базова середня освіта;
- профільна середня освіта;
- перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
- другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
- третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
- фахова передвища освіта;
- початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
- перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;
- другий (магістерський) рівень вищої освіти;
- третій (освітньо-науковий / освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Частиною 2 статті 17 Закону №2145-VІІІ встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Згідно частин 1-3 статті 40 Закону №2145-VІІІ після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про вищу освіту» вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Необхідно зазначити, що у разі повторного вступу для здобуття освіти за тим самим освітнім ступенем, здобуття вищої освіти відбуватиметься в непослідовному порядку.
Судом встановлено, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 (06.10.1999) у 2015 році був зарахований до Дніпровського фахового коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури за освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти молодший спеціаліст за спеціальністю 5.05060403 «Монтаж і обслуговування машин та установок», завершив навчання 30.06.2019.
У 2019 році був зарахований до Харківського державного університету харчування та торгівлі за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 131 «Прикладна механіка», відраховано 04.05.2020.
У 2024 році був зарахований до Українського державного університету науки і технологій за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія».
Саме на підставі цих даних в ЄДЕБО у відповідному полі буде зазначено «Ні, порушує», так як має місце повторний вступ для здобуття освіти за тим самим освітнім ступенем - бакалавр.
Не вважається порушенням послідовності здобуття освіти у разі, якщо здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти, а попереднє навчання було за таким же рівнем, що й поточне навчання.
Суд звертає увагу, що позивач мав можливість продовжити здобуття рівня вищої освіти шляхом поновлення до того самого або іншого закладу вищої освіти, однак не скористався таким правом.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем порушено послідовність здобуття рівнів освіти, визначену частиною 2 статті 10 Закону №2145-VIII, оскільки ОСОБА_1 у 2024 році був повторно зарахований до вищого навчального закладу за освітнім рівнем бакалавр, саме тому довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти сформована 28 серпня 2024 року №217144 є правомірною.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне підприємство «Інфоресурс», Український державний університет науки і технологій про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник