24 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 640/16815/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калабрія Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі.Ті.Лайн» про стягнення коштів,
Головне управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області, позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калабрія Плюс» (далі - ТОВ «Калабрія Плюс», відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі.Ті.Лайн» (далі - ТОВ «Сі.Ті.Лайн», відповідач-2) в якому просить:
- застосувати наслідки визначенні ч. 3 ст. 228 ЦК України шляхом стягнення з ТОВ «КАЛАБРІЯ ПЛЮС» на користь ТОВ «СІ.ТІ.ЛАЙН» кошти в сумі 246 031,75 грн., як таких, що були отримані за недійсним правочином;
- застосувати наслідки визначенні ч. 3 ст. 228 ЦК України шляхом стягнення з ТОВ «СІ.ТІ.ЛАЙН» на користь держави кошти в сумі 246 031,75 грн., як таких, що були отримані за недійсним правочином.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2017 у кримінальній справі №755/4734/17 керівника ТОВ «Калабрія Плюс» визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України. В подальшому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/9420/17 від 24.02.2021 року визнано недійсним правочин, укладений між ТОВ «Калабрія Плюс» (код ЄДРПОУ 39929641) та ТОВ «Сі.Ті.Лайн» (код ЄДРПОУ 37572127), за результатами якого складено податкову накладну від 12.10.2016 №135. На думку позивача, за своїм змістом та спрямованістю правовідносини між ТОВ «Калабрія Плюс» (код ЄДРПОУ 39929641) та ТОВ «Сі.Ті.Лайн» завідомо суперечили інтересам держави і суспільства, оскільки порушували встановлений правовий порядок як у сфері господарської діяльності так і податкових правовідносинах, спотворили показники податкового обліку та мали на меті несплату податків до бюджету. Зазначені обставини вказують на умисел обох сторін на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, що відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України має правовим наслідком стягнення в дохід держави за рішенням суду всього одержаного ними за угодою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/16815/21, вирішено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Згідно із переліком судових справ за формою додатку 3 до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 адміністративна справа №640/16815/21 передана на розгляд Волинського окружного адміністративного суду (https://court.gov.ua/gromadjanam/perelik_rozpodil/).
27.02.2025 справа №640/16815/21 зареєстрована у Волинському окружному адміністративному суді та за результатами автоматизованого розподілу справи між суддями визначено склад суду (суддя Мачульський В.В.) для розгляду цієї справи.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 прийнято до провадження дану адміністративну справу та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на позовну заяву від 12.03.2025 ТОВ «Сі.Ті.Лайн» позов не визнало, та просило відмовити в його задоволенні. В обгрунтування своєї позиції зазначає, що дійсно рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 826/9420/17, визнано недійсним правочин, укладений між ТОВ «КАЛАБРІЯ ПЛЮС» та ТОВ «Сі.Ті.Лайн». Натомість, дане рішення суду не містить ні дати, ні номеру, ні предмету, ні ціни правочину, який було визнано недійсним. Дане рішення суду містить лише посилання на податкову накладну від 12.10.2016 № 135, яка є результатом недійсного правочину. У зв'язку з відсутністю у вказаному рішенні суду конкретних посилань на дату, номер, предмет, і ціну правочину, який було визнано недійсним, можна припустити, що такий правочин був укладений між відповідачем-1 і відповідачем-2 в усній формі.
Зазначає, що за змістом податкової накладної від 12.10.2016 № 135 за недійним правочином сума 246 031,75 грн. була отримана тільки відповідачем-1 ТОВ «Калабрія Плюс», як постачальником (продавцем) послуг. Відповідач-2 ТОВ «Сі.Ті.Лайн» отримав лише «послуги у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем». Тобто, жодних грошових коштів або товарно-матеріальних цінностей відповідач-2 ТОВ «Сі.Ті.Лайн» не отримував.
Тобто, за змістом пункту 20.1.30. ст. 20 ПК України позивач наділений лише повноваженнями стягувати в дохід держави кошти, які були фактично отримані за нікчемними договорами і не наділений правом стягувати з платника вартість отриманих цим платником послуг, або збитків від таких послуг.
У зв'язку з цим, позовна вимога позивача до відповідача-2 ТОВ «Сі.Ті.Лайн» про стягнення 246 031,75 грн. була заявлена з явним перевищенням повноважень позивача, оскільки відповідач-2 вказаної суми коштів не отримував, а отримав тільки послуги, стягнення вартості яких з того, хто їх отримав, податкове законодавство не передбачає.
Також 12.03.2025 до суду від ТОВ «Сі.Ті.Лайн» надійшла заява у якій останній просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог у даній справі, оскільки позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача-2 про застосування наслідків, визначених ч. 3 ст. 228 ЦК України шляхом стягнення з відповідача-2 ТОВ «СІ.ТІ.ЛАЙН» на користь держави коштів в сумі 246 031,75 грн., як таких, що були отримані за нікчемним правочином, тільки 15.06.2021, тобто через півтора року після спливу строку позовної давності, який завершився 12.10.2019. Вважає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач-1 правом подачі відзиву не скористався. Копія вказаної ухвали була надіслана ТОВ «Калабрія Плюс» рекомендованою кореспонденцією за адресою його місцезнаходження, проте поштове відправлення повернулося на адресу суду із довідкою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (відбиток календарного штемпеля від 29.03.2025).
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Підпункт 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачає, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Таким чином, позивач, як контролюючий орган, має право звернутись до суд із позовом про застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №802/470/17-а.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.
Як зазначає ГУ ДПС у Київській області в адміністративному позові, за результатами взаємовідносин між відповідачами складено податкову накладну №135 від 12.10.2016, за якими ТОВ «Калабрі Плюс» постачальник (продавець), а ТОВ «Сі.Ті.Лайн» отримувач (покупець) надано послуги у сфері інформаційних та комп'ютерних на суму 246 031,75 грн. без ПДВ.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частин першої та другої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За відсутності документа, що фіксує зміст правочину, вважається, що такий правочин вчинено усно.
Згідно з частиною другою статті 206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2021 в адміністративній справі №826/9420/17 позов ГУ ДПС у Київській області до ТОВ «Калабрі Плюс» та ТОВ «Сі.Ті.Лайн» про визнання правочину недійсним задоволено, визнано недійсним правочин укладений між ТОВ «Калабрія Плюс» (87720, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, 11-А, код ЄДРПОУ 39929641) та ТОВ «Сі.Ті.Лайн» (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 43, кв. 56) за результатами якого складено податкову накладну від 12.10.2016 № 135.
Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано недійсним правочин, укладений між відповідачами, за результатами якого складено податкову накладну від 12.10.2016 № 135.
Як встановлює частини четверта статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2021 в адміністративній справі №826/9420/17 встановлено зокрема такі обставини, а саме вироком суду встановлено наступне: «Так, в порушення вищезазначених положень, на початку травня 2016 року ОСОБА_1 , в денний час доби, біля закладу швидкого харчування «McDonald's» (МакДональдз), що розташований за адресою Броварський проспект, буд. 27 у м. Києві, зустрілася з невстановленою досудовим розслідуванням особою з приводу внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, за грошову винагороду.
Усвідомлюючи противоправний характер дій, запропонованих їй невстановленою слідством особою, ОСОБА_1 , з корисливих спонукань, погодилась на таку пропозицію.
В свою чергу, ОСОБА_1 , реалізовуючи злочинний намір, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, надала копії паспорту та реєстраційний номер облікової картки платника податків невстановленій досудовим розслідуванням особі, яка на підставі цих документів виготовила Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Калабрія Плюс» (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04 травня 2016 року в якому ОСОБА_1 зазначена як покупець частки у розмірі 50% у статутному капіталі, Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Калабрія Плюс» (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04 травня 2016 року в якому ОСОБА_1 зазначена як покупець частки у розмірі 50% у статутному капіталі, Протокол №2 Загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Калабрія Плюс» (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04 травня 2016 року в якому ОСОБА_1 зазначена як учасник та директор ТОВ «Калабрія Плюс ЛЮС» (код за ЄДРПОУ 39929641) та Довіреність від 05 травня 2016 року в якій м зазначена як директор ТОВ «Калабрія Плюс» (код за ЄДРПОУ 39929641).
В подальшому, 04 травня 2016 року, за попередньою домовленістю з невстановленою слідством особою ОСОБА_1 зустрілася біля метро «Дарниця» міста Києва, а саме: біля закладу швидкого харчування «McDonald's» (МакДональдз), за адресою Броварський проспект, буд. 27 у м. Києві, де в присутності невстановленої слідством особи підписала надані останнім Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Калабрія Плюс» (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04 травня 2016 року, згідно до якого ОСОБА_1 придбала 50% частки у статутному капіталі та ввійшла до складу учасників Товариства, Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Калабрія Плюс» (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04 травня 2016 року, згідно до якого ОСОБА_1 придбала 50% частки у статутному капіталі та ввійшла до складу учасників Товариства, Протокол №2 Загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Калабрія Плюс» (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04 травня 2016 року, згідно до якого ОСОБА_1 набула 100% належної частки у статутному капіталі Товариства, прийнята до складу Учасників Товариства і призначена на посаду директора ТОВ «Калабрія Плюс» (код за ЄДРПОУ 39929641) та Довіреність від 05 травня 2016 року, згідно до якої ОСОБА_1 довіряє невстановленій слідство особі підготовити усі необхідні документи та здійснити усі необхідні дії для зміни, корегування та підтвердження даних, що містять у ЄДР, отримання витягів, виписок; реєстрації у органах ДПІ (ДФС), управління статистики, управління юстиції, Пенсійного фонду діючи в інтересах товариства, від її імені та з її відома.
На час підписання ОСОБА_1 . Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Калабрія Плюс» (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04 травня 2016 року, Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Калабрія Плюс» (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04 травня 2016 року, Протоколу №2 Загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Калабрія Плюс» (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04 травня 2016 року та Довіреності від 05 травня 2016 року, остання розуміла, що вона вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації (реєстраційної дії) ТОВ «Калабрія Плюс» (код за ЄДРПОУ 39929641), оскільки ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, домовились, про те, що директором та учасником товариства буде призначено ОСОБА_1 і вона в подальшому до діяльності ТОВ «Калабрія Плюс» (код за ЄДРПОУ 39929641) не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ «Калабрія Плюс» (код за ЄДРПОУ 39929641) будуть займатись інші особи.
За свої злочинні дії, що виразились у внесенні в документи, які відповідно до закону подавались для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Калабрія Плюс» (код за ЄДРПОУ 39929641), ОСОБА_1 отримала від невстановленої слідством особи грошову винагороду, в розмірі 2 500, 00 грн.
10.05.2016 на підставі підписаних ОСОБА_1 документів, ТОВ «КАЛАБРІЯ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 39929641) перереєстровано в реєстраційній службі Обухівського міськрайонного управління юстиції Київській області, згідно до реєстраційної справи 1 069 034905 23.
Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинила внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України.».
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до статті 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Згідно частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Недійсність правочину визначено статтею 215 ЦК України. Так, відповідно до частини першої цієї статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За правилами частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2021 в адміністративній справі №826/9420/17 зазначено, доводячи, що правочин між ТОВ «Калабрія Плюс» та ТОВ «Сі.Ті.Лайн» спрямований на створення штучних підстав для незаконного отримання останнім права на податковий кредит і, як наслідок, для зменшення податкових зобов'язань, позивач посилався на вирок суду, яким посадову особу ТОВ «Калабрія Плюс» засуджено за фіктивне підприємництво.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У справах №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.
Суд встановив, що вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості від 09 березня 2017 року у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №32017100040000018 від 07 березня 2017 року, укладену між прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 , яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 09 березня 2017 року покарання, у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Тобто, оспорюваний правочин вчинено поза волею номінального керівника відповідача-1 , оскільки остання повністю визнала свою винуватість у зазначеному діянні.
Наведене свідчить, що обставини недійсності правочину, укладеного між відповідачами, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не спростовуються відповідачами, а тому вважаються доведеними та підлягають повторному доказуванню.
Відповідно до частини першої статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами- в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Разом із тим, суд звертає увагу, що санкції, встановлені частиною першою статті 208 ГК України, є конфіскаційними, та стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, не є цивільно-правовими, є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 ГУ України, а тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 ГК України.
Так, стаття 250 ГК України встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.
У даному випадку спір стосується не штрафних, а інших санкцій, передбачених ГК України в силу положень статті 208 ГК України, а тому норма частини другої статті 250 ГК України не застосовується.
Суд встановив, що податкова накладна, складена за результатами недійсного правочину між відповідачами 12.10.2016, тоді як до Окружного адміністративного суду м.Києва позивач звернувся лише 15.06.2021, тобто поза межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, встановленого статтею 250 ГК України.
Вирішуючи питання щодо правильності застосування частини першої статті 208 та частини першої статті 250 ГК України, суд враховує, що Верховний Суд України (постанови від 26 вересня 2006 року у справі № 21-460во06, від 09 лютого 2010 року у справі №21-1547во09) спрямував практику вирішення подібних спорів шляхом висловлення правової позиції про те, що санкції, передбачені частиною першою статті 208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частині першій статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 ГК України. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.
У подальшому в постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №802/470/17-а, від 08 травня 2018 року у справі № 2а-3847/08/0470, від 16 жовтня 2019 року у справі №2а-1670/8497/11, від 04 червня 2020 року у справі №2а-6995/12/1370, від 26 жовтня 2021 року у справі №2а-19251/11/2670 викладено аналогічний висновок. Суд зазначав, що санкції, передбачені частиною першою статті 208 і частиною першою статті 238 ГК України можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Застосування до відповідача адміністративно-господарської санкції після шести місяців з дня виявлення порушення чи закінчення одного року з дня вчинення правочину є неправомірним, а пропуск річного строку з дня вчинення спірних правочинів виключає можливість застосування судом адміністративно-господарських санкцій, шляхом стягнення в доход держави отриманого за нікчемними правочинами.
Зазначений висновок підтримано й постановою від 25.07.2023 у справі №160/14095/21, ухваленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд, та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
При цьому, суд вказує, що звертаючись у липні 2017 року до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до ТОВ «Калабрі Плюс» та ТОВ «Сі.Ті.Лайн» про визнання правочину недійсним (справа №826/9420/17), контролюючий орган не був обмежений правом заявити вимогу про застосуванням відповідних наслідків недійсності (статті 208 ГК України та 228 ЦК України), проте не скористалось таким правом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що, позивач звернувся до суду з порушенням строків застосування санкцій, передбачених, статтею 250 ГК України, що виключає застосування наслідків недійсності правочину, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, та стягнення коштів.
Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ГУ ДПС у Київській області не підлягає задоволенню.
Оскільки у задоволенні позову суб'єкта владних повноважень відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калабрія Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі.Ті.Лайн» про стягнення коштів, що були отримані за недійсним правочином - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Головне управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5А, код ЄДРПОУ ВП 44096797).
Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Калабрія Плюс» (87720, Київська область, місто Обухів, вулиця Миру, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 39929641)
Відповідач-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі.Ті.Лайн» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 126, квартира 2, код ЄДРПОУ 37572127).
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський