14 квітня 2025 року 11:43 ЛуцькСправа № 140/13270/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Смокович В.І.,
при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника Волинської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора, Романішиної Т.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1, Комісія), Волинської обласної прокуратури (далі -відповідач 2, Волинська обласна прокуратура), Офісу Генерального прокурора ( далі - відповідач 3, Офіс Генерального прокурора) про визнання протиправним та скасування рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 05.10.2021 за №2 про неуспішне проходження прокурором відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області ОСОБА_1 атестації у формі співбесіди; визнання протиправним та скасування наказу керівника Волинської обласної прокуратури №719к від 28.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області з 29.10.2021; поновлення ОСОБА_1 у Волинській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області з 30.10.2021; стягнення з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, з урахуванням статті 81 Закону України “Про прокуратуру», починаючи з 30.10.2021 та до моменту фактичного поновлення на роботі та понесених судових витрат.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона працювала в органах прокуратури Волинської області з 17.07.2009, а з 16.12.2014 - на посаді прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Волинської області, з 14.04.2016 - на посаді прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області, з 19.07.2018 - на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області. Наказом прокурора Волинської області від 17.08.2020 №319к позивача було звільнено з посади та органів прокуратури, а наказом керівника Волинської обласної прокуратури від 13.01.2021 №16к, виданим на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №140/13530/20, поновлено на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області.
Наказом керівника Волинської обласної прокуратури від 28.10.2021 за №719к позивачку звільнено із займаної посади на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-ІХ від 19.09.2019 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
Підставою для звільнення слугувало рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 05.10.2021 за №2.
Позивачка уважає, що її звільнення є незаконним та безпідставним, а рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 05.10.2021 за №2 та наказ керівника Волинської обласної від 28.10.2021 №719 підлягають скасуванню. При цьому зазначає, що у зв'язку із успішним проходженням І та II етапів атестації, які полягали у складанні іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, та складанні іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, її допущено до співбесіди з Шістнадцятою кадровою комісією.
ОСОБА_1 05.10.2021 виконала практичне завдання, після чого Шістнадцятою кадровою комісією проведено співбесіду, за наслідком якої прийнято рішення про неуспішне проходження позивачем атестації.
У рішенні Шістнадцятої кадрової комісії зазначено, що під час написання практичного завдання надано неправильні відповіді на перші два запитання до завдання, прокурор проявила нещирість, надавала суперечливі відповіді на запитання членів кадрової комісії, намагалася викручуватися та ухилятися від пояснень, що у сукупності із відповідями та поведінкою прокурора під час проходження співбесіди у кадрової комісії викликає обґрунтований сумнів щодо відповідності прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності.
Позивачка уважає дане твердження хибним, необґрунтованим та нічим не підтвердженим, оскільки при проведенні безпосередньої співбесіди ОСОБА_1 надавалися відповіді на питання членів кадрової комісії і уточнення щодо тих питань, з яких у комісії виникли сумніви. З оскаржуваного рішення слідує, що оцінка професійної компетентності позивачки була здійснена Кадровою комісією лише на підставі виконаного практичного завдання та без урахування того, що позивач успішно пройшла попередні етапи атестації. Також оскаржуване рішення кадрової комісії не містить жодних даних, які б об'єктивно вказували на протиправність набуття її чоловіком земельних ділянок у приватну власність, а земельні ділянки, що перебувають у власності позивача набуті у законний спосіб.
Звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні Комісія обмежилася лише стислим (загальним, невизначеним) посиланням на наявність окремих “обґрунтованих сумнівів» щодо відповідності позивача вимогам доброчесності, що жодним чином не дає змоги встановити дійсні підстави/мотиви, з яких виходила Комісія під час ухвалення такого рішення. Рішення, наслідком якого є звільнення прокурора з посади, повинно бути, насамперед, об'єктивним та має повною мірою висвітлювати інформацію (давати відповіді на питання) щодо професійної компетентності прокурора, а також щодо відповідності прокурора критеріям професійної етики та доброчесності.
Також позивач уважає, що наказ керівника Волинської обласної прокуратури від 28.10.2021 №719к, який прийнятий на підставі оскаржуваного рішення кадрової комісії є незаконним.
Зокрема з посиланням на норми чинного законодавства вказує на те, що загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді передбачені статтею 51 Закону України «Про прокуратуру».
Наявність підстав звільнення з посади не тягне за собою автоматично наявність підстав для звільнення особи з органів прокуратури, оскільки стаття 51 Закону України “Про прокуратуру» визначені загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді, а не з органів прокуратури.
Пунктом 19 розділу II “Прикінцевих і перехідних положень» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» також встановлено, що за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурори звільняються з посади прокурора регіональної прокуратури, а не з органів прокуратури.
Неврегульованість на нормативному рівні питання, яким саме чином мав би діяти відповідач, не може бути підставою для прийняття незаконних рішень, оскільки статтею 19 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказане, на думку позивачки, свідчить про невідповідність наказу про звільнення позивача вимогам Закону України “Про прокуратуру», оскільки має місце порушення принципу юридичної визначеності щодо підстави звільнення, який є однією із складових принципу верховенства права. З цих підстав просить позов задовольнити (том 1 арк. спр. 1-23).
У відзиві на позов відповідач 2 - Волинська обласна прокуратура позовні вимоги заперечив та у задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що за наслідками проведеної співбесіди рішенням Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 09.07.2020 № 6 ОСОБА_1 визнано такою, що неуспішно пройшла атестацію і, як наслідок, згідно наказу прокурора Волинської області від 17.08.2020 № 319к останню звільнено з посади прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №140/13530/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021, задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії, наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вищезазначеним судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 09.07.2020 № 6 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 , наказ прокурора Волинської області від 17.08.2020 №319к про звільнення її з посади прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області, поновлено ОСОБА_1 з 21.08.2020 у Волинській обласній прокуратурі на рівнозначній посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури області та стягнуто з Волинської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На виконання вказаних судових рішень наказом керівника Волинської обласної прокуратури від 13.01.2021 №16к ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області з 21.08.2020.
На підставі пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113 (в редакції Закону України №1554-1Х від 15.06.2021) ОСОБА_1 повторно допущено до третього етапу атестації.
Шістнадцятою кадровою комісією було ухвалено рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації від 15.10.2021 №2. Комісією зазначено, що під час співбесіди з'ясовано обставини, які свідчать про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Зокрема, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо низького рівня професійної компетенції позивача та дотримання прокурором загальноприйнятих етичних норм поведінки. Крім того, Комісія прийшла до висновку про неправильне вирішення прокурором практичного завдання.
З врахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області з 29.10.2021 згідно наказу керівника обласної прокуратури від 28.10.2021 №719к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Підстава звільнення - рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №2 від 15.10.2021.
Правовою підставою звільнення є положення підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (надалі Закон №113- ІХ).
Предметом оскарження у позовній заяві ОСОБА_1 є прийняте кадровою комісією рішення про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами проведеної співбесіди.
ОСОБА_1 особисто подала Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та допуск до проходження атестації. Також вона підтвердила своє бажання пройти атестацію, вказала на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, зокрема, і щодо того, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації її буде звільнено з посади.
Відповідач зазначив, що оцінка критеріїв професійної етики та доброчесності покладається саме на членів кадрової комісії і ґрунтується на засадах рівноправності та співпричетності до рішення.
Наявність рішення про неуспішне проходження атестації і стала підставою для винесення керівником обласної прокуратури наказу про звільнення позивача, як це і передбачає підпункт 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ (в редакції Закону № 1554-ІХ від 15.06.2021).
Підстави звільнення, визначені пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, є такими, що визначені законом, і застосовуються поряд з підставами звільнення, що визначені статтею 51 Закону №1697-1Х.
Доводи позивача про те, що кадрова комісія прийняла рішення на підставі надуманих мотивів, не знаходять свого підтвердження, оскільки у Шістнадцятої кадрової комісії за наслідками вивчення матеріалів атестації ОСОБА_1 та обговорення їх з позивачем виникли обґрунтовані сумніви, які підтверджуються матеріалами атестації та наданими в ході співбесіди поясненнями позивачки.
Зазначає, що така атестація визначена законодавцем та відбувалась у встановленому порядку і стосується усіх прокурорів, які виявили намір її пройти, а тому не може вважатись протиправною чи такою, що носить дискримінаційний характер по відношенню до позивача. З огляду на викладене, просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комісії, Офісу Генерального прокурора та Волинської обласної прокуратури відмовити (том 1 арк. спр. 104-116).
Відповідач 3 - Офіс Генерального прокурора позов не визнала, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
На підставі досліджених матеріалів атестації, Сьома кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур встановила обставини, які свідчать про невідповідність позивачки вимогам професійної компетентності.
Враховуючи викладене сьомою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур, відповідно до пунктів 13, 17 розділу II Закону № 113 IX, пункту 16 розділу IV Порядку № 221, прийнято рішення від 09.07.2020 № 6 про неуспішне проходження позивачем атестації.
Наказом прокурора Волинської області від 17.08.2020 № 319к, відповідно до статті 11 Закону № 1697-V1I, підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113 ІХ ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 20.08.2020.
В подальшому рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 визнано протиправними і скасовано рішення сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 09.07.2020 № 6 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації та наказ прокурора Волинської області від 17.08.2020 № 319к про звільнення позивачки з посади прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області та органів прокуратури з 20.08.2020.
Рішення суду в частині скасування наказу та поновлення на посаді реально виконано (наказ керівника Волинської обласної прокуратури від 11.12.2020 № 644к). Так, Законом України «Про внесення змін до розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15.06.2021 № 1554-ІХ, передбачено безальтернативну обов'язковість проходження атестації для можливості обіймання посади прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласній чи окружній прокуратурі, у тому числі у разі поновлення на посадах за рішеннями судів та залишено в силі підпункти 1 та 2 пункту 19 розділу II Закону № 113-ІХ.
Листом від 16.04.2021 № 07-3434вн-21 копії вказаного судового рішення та наказу керівника Волинської обласної прокуратури від 11.12.2020 № 644к Департаментом кадрової роботи та державної служби направлено до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур для розгляду та прийняття рішення.
З урахуванням викладеного Шістнадцята кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийшла до висновку, що ОСОБА_1 , підлягає включенню до графіку та у визначений комісією час та місце позивачем прийнято участь у співбесіді (третій етап атестації).
За результатами співбесіди членами Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур відповідно до пунктів 13, 17 розділу 11 Закону № 113 ІХ, пункту 16 розділу IV Порядку № 221, прийнято рішення від 05.10.2021 № 2 про неуспішне проходження позивачем атестації.
Як зазначено у рішенні Комісії, підставами для висновку про неуспішне проходження позивачем атестації були висновки Комісії про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики і доброчесності.
Зокрема, під час виконання практичного завдання прокурором надано неправильну відповідь на перші два запитання до завдання. На пропозицію члена кадрової комісії під час проходження співбесіди пояснити, чому саме так викладено відповіді на запитання, прокурор пояснити не змогла.
Крім того, під час надання пояснень щодо майна, відображеного у декларації, викладала свої думки не послідовно, постійно плуталась у твердженнях.
Верховним Судом у справі №826/26007/15 викладено правовий висновок з аналогічних правовідносин де зазначено, що повноваження кадрових комісій є дискреційним та про відсутність у судів повноважень на перевірку оцінки якостей, здібностей та характеристик прокурорів під час атестації.
Адже саме кадрові комісії за приписами Закону № 113-ІХ, Порядку № 221 надають оцінку матеріалам атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання, так як повноваження кадрової комісії щодо прийняття рішень про неуспішне проходження прокурорами атестації є дискреційними.
Згідно з Рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи № R(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях неодноразово висловлювала правову позицію з приводу меж судового розсуду при наданні юридичної оцінки діям та рішенням ВККС під час вирішення цим органом питання відповідності судді (кандидата на посаду судді) визначеним у законі критеріям у ході кваліфікаційного оцінювання (зокрема, постанови від 27.03.2018 у справі № П/800/409/17, від 25.04.2018 у справі № 800/328/17, від 12.06.2018 у справі № 800/248/17, від 26.06.2018 у справі № 800/264/17, від 18.09.2018 у справі № 800/354/17).
Так, Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що жоден інший суб'єкт чи орган, у тому числі й суд, не може втручатися у здійснення суб'єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції комісії щодо кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді в межах участі у конкурсі на заміщення вакантної посади судді.
З приводу можливості оцінки судами актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зробив правовий висновок, згідно з яким у таких випадках судовий контроль є обмеженим.
З врахуванням викладеного просив у задоволенні позову відмовити (том 1 арк. спр. 151-176).
На адресу суду 08.12.2021, 10.01.2022 надійшли відповіді на відзиви, в якій позивач доводи Волинської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора вважає безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що у контексті розгляду справи предметом позову є рішення кадрової комісії щодо неуспішного проходження прокурором атестації у формі співбесіди, зміст якого лише відображає результат виконаного практичного завдання та перелік нерухомого майна, наявного у позивача та членів його родини і не містить жодних, як обґрунтованих підстав так і посилань на підтверджуючі документи, які б свідчили про незаконність набуття такого майна. Не заперечуючи наявність у Комісії дискреційних повноважень надавати оцінку дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетенції, позивач зазначає, що така дискреція не може бути свавільною, а повинна ґрунтуватися на приписах закону. Відповідачі акцентуючи увагу на дотриманні норм законодавства при проведенні атестації, на невідповідності позивача вимогам професійної етики та доброчесності, жодним чином не підтвердили про порушення позивачем норм чинного законодавства. З врахуванням викладеного просить позов задовольнити (том 1 арк. спр. 127-134, том 2 арк. спр. 36-45).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.02.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії №2 від 15 жовтня 2021 року “Про неуспішне проходження прокурором атестації»; визнано протиправним та скасовано наказ керівника Волинської обласної прокуратури №719к від 28.10.2021 “Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області, з 30.10.2021, стягнуто з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 26 563,97 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7 641,69 грн виконується негайно. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн (том 2 арк. спр. 50-58, 155-165).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.05.2023 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суд від 12.07.2022 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 2 арк. спр. 240-256).
У додаткових поясненнях, позивач, Волинська обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора, ще раз наголосили на своїх правових позиціях з приводу заявлених позовних вимог та заперечень про них (том 3 арк. спр. 8-21, 28-36, 42-89).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 та залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 05.10.2021 за №2 про неуспішне проходження прокурором відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області ОСОБА_1 атестації у формі співбесіди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (том 3 арк. спр. 137-142, том 4 арк. спр. 82-86).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.11.2024 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суд від 18.01.2024 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 4 арк. спр. 214-225).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 дану справу прийнято до провадження та її розгляд ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (том 4 арк. спр. 233-234).
На адресу суду від представника Волинською обласної прокуратури надійшов відзив від 02.01.2025 №15-17ВИХ-25, у яких останній підтримав позицію, викладену в заявах по суті справи та акцентував увагу на наявності обґрунтованих сумнівів Комісії щодо відповідності позивача вимогам професійної компетентності, оскільки «надано неправильні відповіді на два трьох запитань, при чому самі відповіді свідчать про вкрай низький професійний рівень прокурора» (том 5 арк. спр. 1-22).
Представник Офісу Генерального прокурора у додаткових поясненнях від 06.01.2025 зауважив, що Кадрова комісія не зобов'язана нормами Закону юридично довести чи встановити у деталях невідповідність прокурора конкретному критерію, а уповноважена лише вказати на чіткий перелік обставин, які стали підставою для прийняття кадровою комісією колегіального рішення, що підтверджує наявність у членів комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора одному чи кільком із вказаних критеріїв.
Тому, погоджуючись із мотивами, викладеними у рішенні атестаційної комісії про наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності позивача вимогам компетентності та доброчесності, просить у задоволені позову відмовити (том 5 арк. спр. 31-41).
У поданих додаткових поясненнях ОСОБА_1 зауважила, що оспорюване рішення кадрової комісії містить перекручення доводів, наданих при безпосередній співбесіді, в тому числі щодо наявного майна - земельних ділянок, оскільки належні їй, в тому числі, на даний час, земельні ділянки, посилання на які міститься у оскаржуваному рішенні, набуті нею у законний спосіб ще до початку роботи в органах прокуратури (том 5 арк. спр. 56-59).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 клопотання Волинської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено, судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження суддею одноособово та призначено підготовче засідання у справі на 10:00 год 06.02.2025 (том 5 арк. спр. 61-62).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2025 на 10:00 год. (арк. спр. 74-75).
Позивач у додаткових поясненнях від 25.03.2025 просила суд звернути увагу, що до проведення співбесіди, кадрова комісія не надсилала питань, які стосуються підстав набуття права власності на нерухоме майно. Тому говорити про порушення законодавства при набутті права власності на об'єкти нерухомого майна, не зазначивши норм, які саме порушені і не підтвердивши це документально, є голослівно (том 5 арк. спр. 117-119).
Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.
В судових засіданнях, які відбулися 05.03.2025, 27.03.2025 та 14.04.2025 позивачка позов підтримує та просить позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додатково наданих усних та письмових пояснень.
Представник Волинської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзивах на позовну заяву та інших поясненнях, наданих по суті справи.
У судові засідання представник Комісії не прибув, хоча про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений (том 5 арк. спр. 82, 115).
Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України у справах, визначених, зокрема, статтею 287 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, заслухавши пояснення позивачки та представника сторін, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 17.07.2009 здійснює свою трудовою діяльність в органах прокуратури, а з 16.12.2014 - на посаді прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Волинської області, з 14.04.2016 - на посаді прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області, з 19.07.2018 - на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області. Наказом прокурора Волинської області від 17.08.2020 №319к позивачку було звільнено з посади та органів прокуратури, а наказом керівника Волинської обласної прокуратури від 13.01.2021 №16к, виданим на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №140/13530/20, поновлено на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області, що підтверджується відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 (том 1 арк. спр. 31-38).
З матеріалів справи убачається, що позивачка успішно пройшла два етапи атестації у формі складання іспитів у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та на загальні здібності (том 1 арк. спр. 184-196), та була допущена до проведення співбесіди.
Перед проведенням співбесіди, яка відбулась 05.10.2021 позивачка виконала практичне завдання.
За результатами проведеної співбесіди комісією прийнято рішення № 2 від 05.10.2021 “Про неуспішне проходження прокурором атестації».
У рішенні Шістнадцятої кадрової комісії зазначено, що під час написання практичного завдання надано неправильні відповіді на перші два запитання до завдання, прокурор проявила нещирість, надавала суперечливі відповіді на запитання членів кадрової комісії, намагалася викручуватися та ухилятися від пояснень, що у сукупності із відповідями та поведінкою прокурора під час проходження співбесіди у кадрової комісії викликає обґрунтований сумнів щодо відповідності прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності (том 1 арк. спр. 40-43, том 2 арк. спр. 1-4).
Як убачається із протоколу засідання комісії (том 1, арк. спр. 241-243) при обговоренні питання щодо не успішного проходження атестації проголосували всі члени комісії.
Наказом керівника Волинської обласної прокуратури від 28.10.2021 за №719к позивачку звільнено із займаної посади на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-ІХ від 19.09.2019 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
Підставою для звільнення позивача слугувало рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 05.10.2021 за №2 (том 1 арк. спр. 39, 123).
Позивачка, уважаючи, наказ Волинської обласної прокуратури від 28.10.2021 за №719к є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулася за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Статтею 4 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частина третя статті 16 Закону № 1697-VII передбачає, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Законом № 113-IX, який діє з 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв'язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
Згідно з пунктом 21 Закону № 113-IX у тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
Абзацами першим, другим, третім пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Пунктами 4-6 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України». Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України. З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Абзацом першим пункту 7, пунктом 9 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Відповідно до пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктами 11, 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Пунктом 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX передбачено, що атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Відповідно до пункту 15 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.
Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX передбачено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
Пунктом 1 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221) визначено, що атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку № 221 предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку № 221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Пунктом 8 розділу І Порядку № 221 передбачено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Згідно з пунктом 2 розділу ІV Порядку № 221 до початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.
Відповідно до пункту 8 розділу ІV Порядку № 221 співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.
Пунктом 9 розділу ІV Порядку № 221 передбачено, що для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно) (пункт 10 розділу ІV Порядку № 221).
Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду, здійснюється членами кадрової комісії. Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів) (пункт 11 розділу ІV Порядку № 221).
Відповідно до пунктів 12, 13, 14 розділу ІV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання. Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Співбесіда проходить у формі засідання комісії. Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (пункт 15 розділу ІV Порядку № 221).
Відповідно до пункту 16 розділу ІV Порядку № 221 залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.
Згідно з пунктами 4, 5 розділу V Порядку № 221 кадрові комісії за результатами атестації регулярно подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Рішення кадрових комісій, протоколи засідань, матеріали атестації прокурорів зберігаються в органі прокуратури, при якому функціонує відповідна кадрова комісія.
Пунктом 6 розділу V Порядку № 221 передбачено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до пункту 8 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 (далі - Порядок № 233) Комісія правомочна ухвалювати рішення, здійснювати інші повноваження, якщо на її засіданні присутня більшість членів комісії. У разі неявки члена комісії більше двох разів поспіль без поважних причин, такий член комісії підлягає заміні відповідно до пункту 19 цього Порядку.
Абзацом другим та третім пункту 12 Порядку № 233 визначено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка (пункт 13 Порядку № 233).
Спірні правовідносини склалися з приводу правомірності звільнення позивачки з посади прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області у зв'язку з неуспішним проходженням атестації на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.
Суд зауважує, що в аспекті дискреційних повноважень кадрових комісій (в рамках атестації прокурорів) і меж судового контролю у справах про оскарження рішень останніх за наслідками третього етапу атестації (співбесіди) Верховним Судом за подібних правовідносин вже сформовано правовий висновок щодо застосування пунктів 9, 11, 12, 13, 15, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX. У постановах від 14.07.2022 у справі №640/1083/20, від 22.09.2022 у справі № 200/7541/20-а, від 29.09.2022 у справі № 260/3026/20, від 20.10.2022 у справах №140/17496/20 та №640/18156/20, від 06.10.2022 у справі №640/777/20, від 18.10.2022 у справі №640/1358/20, від 03.11.2022 у справі №640/1088/20, від 08.11.2022 у справі №640/1559/20, від 10.11.2022 у справі №280/7188/20 та інших Верховний Суд висловився щодо обґрунтованості і вмотивованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації як необхідної умови його відповідності критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, а також, що рішення цього органу (кадрової комісії) можуть піддаватися судовому контролю, що аж ніяк не заперечує й не протирічить дискреційним повноваженням цього органу під час атестування прокурорів й ухвалення за наслідками цієї процедури відповідних рішень.
У постанові від 12.05.2022 у справі № 540/1053/21 Верховний Суд зазначив, що досягнути мети атестування прокурорів, яку відповідач означив як підвищення ефективності діяльності прокуратури і рівня довіри до прокурорів, неможливо без зрозумілої, чіткої і передбачуваної процедури та можливості її перевірки судом, а механізм, визначений Законом № 113-ІХ для цілей атестації чинних прокурорів, не може применшувати чи заперечувати існуючих гарантій, зокрема на судовий захист.
У постановах від 29.06.2022 у справі № 420/10211/20, від 11.08.2022 у справі № 160/8111/20, від 07.07.2022 у справі № 560/214/20, не заперечуючи наявність у кадрової комісії дискреційних повноважень надавати оцінку дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності та ухвалювати рішення за наслідками проходження прокурорами атестації, Верховний Суд зазначив, що така дискреція не може бути свавільною, а повинна ґрунтуватися на приписах закону.
За загальним правилом під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура атестації і чи була дотримана процедура його прийняття.
Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення прокурора взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала прокурора під час проведення співбесіди, тобто встановити мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про непроходження прокурором атестації, з огляду на наслідки, які це потягне.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
З приводу зазначеного є сталою позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18).
Отже, з огляду на існуючу правозастосовчу практику Верховного Суду у цій категорії спорів, суд зауважує про наявність повноважень щодо здійснення оцінки предмету атестації.
Як підтверджується матеріалами справи, позивачка успішно пройшла перші два етапи атестації та була допущена до наступного етапу - співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Порядок проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора врегульовано розділом ІV Порядку № 221.
Так, за пунктом 12 розділу ІV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.
Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання; Співбесіда проходить у формі засідання комісії (пункт 13 розділу ІV Порядку № 221).
Відповідно до пунктів 14-16 розділу IV Порядку № 221 члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Тобто відомості, які отримано кадровою комісією відповідно до положень Порядку № 221, є матеріалами атестації, які досліджуються та обговорюються під час проведення співбесіди, за результатами якої кадрова комісія приймає рішення про успішне чи неуспішне проходження прокурором атестації.
Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (пункт 15 розділу ІV Порядку № 221).
Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.
Своєю чергою, пунктом 12 Порядку № 233 передбачено, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
З огляду на наведені правові норми рішення кадрової комісії, ухвалене за результатами атестації, зокрема її третього етапу, має містити обґрунтований висновок про те, за якими саме критеріями (компетентності, професійної етики або доброчесності) та на підставі яких доведених фактів, прокурор не відповідає займаній посаді та, відповідно, підлягає звільненню.
З наведеного висновується, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації може бути предметом оцінки судом адміністративної юрисдикції, зокрема, на відповідність його обґрунтованості та вмотивованості, тобто дотриманню пункту 12 Порядку № 233.
За наслідками проведення співбесіди Комісією прийнято рішення про неуспішне проходження позивачкою атестації, у зв'язку із невідповідністю прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Аналізуючи приписи пункту 5 та підпункту 3 пункту 6 розділу І Порядку № 221 у постанові від 23.12.2021 у справі № 120/112/20-а Верховний Суд дійшов висновку, що встановлення рівня професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок) та перевірка дотримання ним професійної етики та доброчесності мають різні критерії. Відтак, ухвалюючи рішення про неуспішне проходження атестації з підстав недостатнього рівня професійної компетентності прокурора, чи за наявності сумнівів у його доброчесності та професійної етики, комісія має зазначити на чому базуються такі висновки, тобто обґрунтувати своє рішення належним чином.
Окрім того варто зауважити, що визначення відповідності або невідповідності прокурора критеріям має відбуватися на основі сумарної оцінки всієї інформації, яка свідчить про порушення вимог професійної компетентності, професійної етики і доброчесності (за винятком грубих порушень, наявності яких самих по собі є достатньою для твердження про невідповідність прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики чи доброчесності).
Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, підставою для прийняття Кадровою комісією спірного рішення слугували висновки її членів про наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності позивачки вимогам професійної компетентності, професійної етики і доброчесності, зокрема, під час виконання практичного завдання прокурором надано неправильну відповідь на перші два запитання до завдання.
Посилання позивачки зводяться до того, що оцінка її професійної компетентності була здійснена кадровою комісією лише на підставі виконаного практичного завдання та без урахування того, що вона успішно пройшла попередні етапи атестації. Відтак, на ОСОБА_1 , висновки кадрової комісії щодо її невідповідності вимогам професійної компетентності з мотивів неповного та частково неправильного виконання практичного завдання не можуть визнаватися обґрунтованими.
Водночас суд зауважує, що, як зазначалось вище, пунктом 12 Розділу IV Порядку № 221 визначено, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.
Пунктом 13 Розділу IV Порядку № 221 передбачено, що співбесіда прокурора складається з таких етапів, зокрема, послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання.
Тобто, вказаними приписами Порядку № 221 визначено повноваження членів комісії під час третього етапу атестації (співбесіди) обговорювати питання виконаного прокурором практичного завдання з метою визначення рівня професійної компетентності такого.
Позивачкою було виконано практичне завдання, після чого з нею проведено співбесіду, на якій обговорено матеріали атестації та виконаного практичного завдання. Під час співбесіди членами кадрової комісії з'ясовано обставини, які свідчать про вкрай низький професійний рівень прокурора.
Питання компетентності та професіоналізму врегульоване в статті 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, відповідно до якої прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально. Постійно підвищувати свій професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов'язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам. Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов'язки та завдання.
Компетентність під час виконання прокурором своїх обов'язків передбачає наявність знань у сфері права, відповідних практичних навичок, наполегливості та підготовки. Професійна компетентність прокурора має бути очевидною у процесі виконання ним своїх обов'язків.
Професійна підготовка як до призначення на посаду, так і постійно в будь-який інший час є правом і обов'язком усіх прокурорів. Така вимога обумовлена безперервністю змін законодавства, яким має послуговуватися прокурор, оновленням відповідної судової практики, загальним розвитком технічних можливостей удосконалення роботи органів прокуратури, адже на прокурора можуть бути покладені нові обов'язки у зв'язку з призначенням на іншу посаду, у тому числі пов'язану з виконанням адміністративних обов'язків. Відповідний обов'язок покладено на прокурора і Законом України «Про прокуратуру» (стаття 19) - прокурор зобов'язаний вдосконалювати свій професійний рівень та з цією метою підвищувати кваліфікацію.
Окрім фахового знання чинного законодавства, прокурор має володіти такими навичками й уміннями: застосування норм права (матеріального і процесуального) та знань у практичній діяльності при моделюванні і вирішенні правових ситуацій; визначення належних та прийнятних для юридичного аналізу фактів, аналізу правових проблем й формулювання правових позицій; застосування юридичної аргументації, виявлення проблем правового регулювання та шляхів їх вирішення, включаючи подолання юридичної невизначеності; аналізу документів та розуміння їх правового характеру і значення; консультування з правових питань, зокрема щодо можливих способів захисту прав та інтересів держави та громадян; складання процесуальних документів; виступу перед аудиторією (ораторське мистецтво); організації роботи над окремим цілісним проєктом (справою, провадженням); організації групи людей для виконання спільного завдання та керування роботою цієї групи; комунікації і взаємодії з органами та особами, залученими до діяльності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків; раціонального планування і використання робочого часу; використання офісної й комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, необхідного для виконання професійних обов'язків; роботи з документами з урахуванням основ діловодства, порядку роботи з відомостями, що містять інформацію з обмеженим доступом; пошуку інформації в мережі Інтернет, опрацювання баз даних та реєстрів.
У оскаржуваному рішенні № 2 кадрова комісія вказала підстави для висновку про невідповідність прокурора вимогам професійної компетентності та професійної етики, а саме: прокурором ОСОБА_1 під час написання практичного завдання надано неправильні відповіді на два з трьох запитань, при чому самі відповіді свідчать про вкрай низький професійний рівень прокурора. На пропозицію члена кадрової комісії під час проходження співбесіди якось пояснити чому саме так викладено відповіді на запитання, прокурор відповісти не змогла.
У матеріалах справи містяться матеріали атестації стосовно ОСОБА_1 (практичне завдання та виконання практичного завдання), за результатами дослідження яких Кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне проходження прокурором атестації (том 1 арк. спр. 244-247).
Відтак, з наявного завдання, наданих відповідей ОСОБА_1 та наявних правильних відповідей на вказане завдання убачається, що в дійсності позивачкою при написанні практичного завдання надано неправильні відповіді на два з трьох запитань.
Також відповідачем було надано суду копії матеріалів атестаційної справи, зокрема і диск з відеозаписом співбесіди позивачки, який підтверджує той факт, що ОСОБА_1 не змогла пояснити чому саме так викладені відповіді на запитання (том 2 арк. спр. 34).
Суд критично відноситься до посилання позивачки, про ігнорування кадровою комісією її посилання про обізнаність із постановою Верховного Суду, з якої саме було взято фабулу практичного завдання, оскільки ОСОБА_1 ні під час виконання практичного завдання, ні під час надання усних пояснень, такої постанови не зазначила. До того ж, при обізнаності із постановою Верховного Суду, із якої взято фабулу завдання, позивачка відповіла б на всі питання із практичного завдання правильно, однак, в даному випадку, ОСОБА_1 надано неправильні відповіді на два з трьох запитань.
Суд також зауважує, що у відповідності до протоколу засідання Шістнадцятої кадрової комісії з атестації регіональних прокуратур від 05.10.2021 №43, членами комісії досліджено та обговорено матеріали атестації ОСОБА_1 і виконане практичне завдання, а також отримано від неї пояснення по суті заданих членами комісії питань та одноголосно проголосовано «проти».
Враховуючи результати проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, ухвалено рішення про неуспішне проходження позивачкою атестації (том 1 арк. спр. 241-243).
Наведене свідчить, що всі чотири члени комісії одноголосно дійшли висновку про надання неправильних відповідей на два з трьох запитань практичного завдання, а тому посилання позивачки на постанову Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №120/3458/20, якою зазначено, що незгода окремих членів комісії з розв'язанням окремих завдань практичного завдання ще не може свідчити про невідповідність позивача вимогам професійної компетенції в частині рівня знань та практичного застосування законодавства, - є безпідставним.
Також позивачка уважає, що контроль та перевірка декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з приводу задекларованого позивачем майна та коштів належить до виключної компетенції НАЗК. Суд не погоджується із таким твердженням та зазначає наступне.
Наявність у Національного агентства з питань запобігання корупції виключних повноважень на здійснення повної перевірки декларацій, яка полягає, зокрема, у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення суб'єкта декларування, не обмежує кадрові комісії у здійсненні ними перевірок відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності відповідно до положень Закону № 113-IX.
Так, встановлений Законом України «Про запобігання корупції» порядок перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та передбачена Законом №113-IX процедура атестації з проведенням співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності є двома різними, окремими, законодавчо врегульованими процедурами, які мають різні правові наслідки, не підміняють та не суперечать одна одній.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 640/1083/20, від 22 вересня 2022 року у справі №200/7541/20-а.
Відомості, які містяться в декларації, поданій прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції, поряд з іншими відомостями, які отримано кадровою комісією відповідно до положень Порядку №221, є матеріалами атестації, які досліджуються та обговорюються під час проведення співбесіди, за результатами якої кадрова комісія приймає рішення про успішне чи неуспішне проходження прокурором атестації.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 420/10138/20.
Також в рішенні про неуспішне проходження прокурором атестації №2 кадрова комісія зазначила, що: «…у ході проведення співбесіди прокурор також проявила нещирість, надавала суперечливі відповіді на запитання членів кадрової комісії, намагалася викручуватися та ухилятися від пояснень. При цьому під час надання пояснень щодо майна, відображеного у декларації, викладала свої думки не послідовно, постійно плуталась у твердженнях.
Так, відповідно до матеріалів атестації ОСОБА_1 у 2011 році, у рік свого одруження, перебуваючи на посаді помічника Волинського міжрайонного природоохоронного прокурора Волинської області, маючи земельну ділянку 25 соток у селі Копачівка, задекларувала отримані безкоштовно ще дві земельні ділянки 12 соток у селищі Боратин на березі річки Стир, а також 2 гектари землі під особисте господарство у с. Вишнів Любомльського району Волинської області (хоча законодавством дозволено приватизацію лише однієї ділянки і своїм правом вона вже скористалася).
На запитання члена кадрової комісії щодо підстав безоплатного набуття такого майна, прокурор пояснила, що набула земельні ділянки на підставі договорів дарування. На уточнюючі запитання з цього приводу, а саме хто подарував, ким є ці особи, з якого приводу здійснили їй дарування земельних ділянок, спочатку говорила, що на той час «було так вирішено», при цьому уникала конкретної відповіді, не пояснюючи що мається на увазі, потім сказала, що її батько давно підшукував земельні ділянки та їх купівля-продаж була оформлена договорами дарування на її ім'я.
Також не змогла пояснити, яким чином її чоловік-прокурор отримав дві земельні ділянки в курортній зоні: 600 м.кв. у селі Пульмо на березі озера Світязь та 500 м.кв. у селі Світязь теж на березі озера, зазначивши, що він реалізував своє право.
Такі пояснення прокурора критично сприймаються членами комісії.
Тобто своєю поведінкою прокурор ОСОБА_1 створила у членів кадрової комісії враження недоброчесного, нещирого, некомпетентного, безвідповідального, не принципового прокурора, якому не притаманне сумлінне ставлення до службових обов'язків та дотримання загальноприйнятих етичних норм поведінки».
Судом, при дослідженні диску з відеозаписом співбесіди позивачки, встановлено, що голова комісії неодноразово висловлював свої зауваження щодо ухилення від пояснень та надання конкретної відповіді, а також убачається, що ОСОБА_1 надавала суперечливі відповіді. На запитання члена кадрової комісії щодо підстав безоплатного набуття земельних ділянок, пояснила, що набула земельні ділянки на підставі договорів дарування. На уточнюючі запитання з цього приводу, а саме хто подарував, ким є ці особи, з якого приводу здійснили їй дарування земельних ділянок, спочатку говорила, що на той час «було так вирішено», при цьому не конкретизуючи, що мається на увазі. Потім пояснила, що її батько давно підшукував земельні ділянки та їх купівля-продаж була оформлена договорами дарування на її ім'я.
Відтак, судом не встановлено перекручення доводів позивачки, наданих при безпосередній співбесіді та зазначених в оскаржуваному рішення №2, а тому таке твердження ОСОБА_1 є необґрунтованим.
Щодо посилання позивачки на упередження ставлення членів комісії при проведенні з нею співбесіди, то суд зауважує, що ОСОБА_1 ні до дня, на який призначено співбесіду, ні під час проведення співбесіди не заявляла відводу члену/членам комісії за обставинами, які викликали у неї сумнів у його/їхній безсторонності.
Також, як уже зазначалося судом вище, за правилами пунктів 11-13 розділу ІV Порядку №221 перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).
Матеріалами справи підтверджується, що на електронну пошту позивачки відповідач 1 запропонував відповісти на питання, що були додані до листа не пізніше 23:59 26.09.2021 (том 5 арк. спр. 123).
Слід звернути увагу на те, що згідно з абзацом 2 пункту 18 Порядку № 233 тривалість співбесіди прокурора становить до 45 хвилин. За наявності об'єктивних причин, час, відведений на співбесіду, може бути збільшений за процедурним рішенням комісії.
З наявного відео доказу убачається, що ОСОБА_1 клопотання перед Комісією щодо продовження співбесіди, з огляду на необхідність отримання для цілей атестації додаткової інформації про прокурора, не заявляла, а тому доводи позивачки про заявлення такого прохання кадровій Комісії суд не бере до уваги.
Суд зауважує, що хоча матеріалами справи і підтверджується підстави набування земельних ділянок (том 1 арк. спр. 72-86), проте під час проведення співбесіди позивачка постійно путалася у твердженнях, викладала свої думки не послідовно.
Перед проходженням атестації у формі співбесіди у Сьомій кардовій комісії, на електронну пошту позивачки надіслано перелік запитань, серед яких піднімались запитання щодо земельних ділянок у селі Копачівка, селищі Боратин, селі Вишнів, селі Світязь та у селі Пульмо, на які ОСОБА_1 надавала пояснення та документальні підтвердження (том 1 арк. спр. 197-226).
Враховуючи наведене суд, критично ставиться до посилання ОСОБА_1 про значний сплив часу, а саме більше десяти років, оскільки позивачка готовила відповіді та документи, щодо земельних ділянок ще на Сьому кадрову комісію, слухання якої відбулося 09.07.2020, тобто майже за рік та 3 місяці до проведення співбесіди із відповідачем 1.
З огляду на викладене у сукупності, суд зазначає, що оскаржуване рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації у зв'язку з виявленою невідповідністю вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності є обґрунтованими та вмотивованим, у ньому зазначено підстави, з яких виходили члени комісії, надано детальну оцінку виконаному практичному завданню.
Підсумовуючи суд зазначає, що оскаржуване рішення комісії відповідає вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.
Таким чином, правові підстави для визнання протиправним і скасування спірного рішення кадрової комісії, а також для визнання звільнення з посади позивача незаконними відсутні.
Відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Відтак, за наявності відповідного рішення про неуспішне проходження атестації, керівник Волинської обласної прокуратури на підставі вказаної норми Закону № 113-IX правомірно видав 28.10.2021 наказ №719к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області з 29.10.2021 на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «113-ІХ від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів реформи органів прокуратури».
Враховуючи те, що позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення кадрової комісії та наказу про звільнення, які не підлягають задоволенню, відповідно ці вимоги також не можуть бути задоволені.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
В той же час, згідно із частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно із якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено та підписано 23 квітня 2025 року.