про залишення позовної заяви без розгляду
м. Вінниця
24 квітня 2025 р. Справа № 120/2941/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень
06.03.2025 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.06.2024 № 0205632405, № 0205602405, № 0205692405.
Ухвалою від 31.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
11.04.2025 на адресу суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Вінницькій області, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Також разом із відзивом до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Аргументуючи заявлену позицію щодо недотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом, сторона відповідача наголошує, що рішення контролюючого органу надсилались на податкову адресу позивача рекомендованими листами із повідомленнями про вручення 01.03.2024 та 18.04.2024, проте такі залишились не врученими за причин незалежних від ГУ ДПС у Вінницькій області. Відповідач наголошує на обов'язку платника повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси та просить суд врахувати правові висновки ВС висловлені у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 і залишити позовну заяву без розгляду, оскільки ОСОБА_1 пропущено визначений законом строк на оскарження податкових повідомлень-рішень від 03.06.2024 № 0205632405, № 0205602405, № 0205692405.
Ухвалою від 15.04.2025, постановленою після відкриття провадження у справі, суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 120/2941/25 та запропонував позивачу усунути виявлені недоліки шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду разом із доказами, які вказують на поважність причин такого пропуску.
22.04.2025 представник позивача подала до суду заяву на виконання вимог ухвали від 15.04.2025, в якій наголосила, що про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 дізналась 25.11.2024 після отримання повідомлення в додатку "ДІЯ".
Також представник заявника зауважує, що позивач є державним службовцем та наразі проходить службу в поліції, що підтверджується довідкою ГУНП у Вінницькій області № 504/12/01-2025 від 15.04.2025, відповідно у ОСОБА_2 існує обов'язок щорічного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Як наголошує заявник, відповідно до акту обстеження фактичного місця проживання ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач, подаючи, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вказувала адресу реєстрації: АДРЕСА_2 , та адресу фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відтак, на переконання позивача, податковий орган володів інформацією про фактичне місце проживання позивача, а зазначена адреса реєстрації ОСОБА_1 є гуртожитком для працівників ГУНП у Вінницькій області.
Крім того, на думку представника позивача, строк для оскарження податкових повідомлень-рішень становить 1095 днів, а строк для звернення до суду із цим позовом слід обраховувати саме з 25.11.2024.
У зв'язку із наведеним заявник просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
Визначаючись щодо заявленого позивачем клопотання та можливості поновлення строку звернення до суду із цим позовом, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (стаття 49 Кодексу адміністративного судочинства України).
За змістом частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поряд з цим суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Предметом оскарження у цій справі є податкові повідомлення-рішення від 03.06.2024 № 0205632405, № 0205602405, № 0205692405.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/11673/20 (постанова від 27.01.2022) сформував правовий висновок, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
За приписами підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 Податкового кодексу України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення вноситься інформація про місце проживання.
Відповідно до пункту 70.7 статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42 Податкового кодексу України).
Зазначена норма кореспондується і з абзацом третім пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З положення наведених норм чинного законодавства вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків (за зареєстрованим місцем проживання) вважається врученим у тому числі і у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Так ВС у постановах від 12.02.2020 у справі № 826/17798/18, від 23.09.2021 у справі № 640/8096/19 вказав, що враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Також слід зазначити, що Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.06.2024 № 0205632405, № 0205602405, № 0205692405 надіслано на зареєстровану адресу позивача (Немирівське шосе, 82/262, м. Вінниця) рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення № 2102902541858, який повернувся до контролюючого органу неврученим 21.06.2024.
Доказів повідомлення позивачем про зміну податкової адреси матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 03.06.2024 № 0205632405, № 0205602405, № 0205692405 вважаються врученими позивачу 21.06.2024.
Суд вкотре зауважує, що Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 у справі № 640/14787/21 вказав на помилковість висновків про те, що строк для оскарження податкових повідомлень-рішень обраховується з урахуванням вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, тобто протягом 1095 днів з моменту отримання таких рішень.
При цьому, такий підхід до строку оскарження податкових повідомлень-рішень запроваджено Верховним Судом для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.
Отже, строк звернення до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2024 № 0205632405, № 0205602405, № 0205692405 розпочав свій відлік з 22.06.2024 та закінчився 22.12.2024.
Позовну заяву про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2024 № 0205632405, № 0205602405, № 0205692405 представник позивача подала до суду 06.03.2025, тобто з пропуском строку звернення до суду.
При цьому, КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Так, за правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та яка з обставин, незалежних від сторони, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Варто вказати, що за усталеною позицією Верховного Суду поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі № 9901/405/19 зазначила, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У клопотанні від 22.04.2025 представник позивача вказує, що про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 дізналась 25.11.2024 після отримання повідомлення в додатку "ДІЯ".
Однак, такі доводи клопотання про поновлення строку звернення до суду спростовуються наведеним вище висновком про те, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 03.06.2024 № 0205632405, № 0205602405, № 0205692405 вважаються врученими позивачу 21.06.2024.
Надаючи оцінку доводам заявника відносно того, що позивач є державним службовцем та наразі проходить службу в поліції, відповідно у ОСОБА_2 існує обов'язок щорічного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тому податковий орган володів інформацією про фактичне місце проживання позивача ( АДРЕСА_1 .), суд зауважує на помилковості таких аргументів. Адже відповідно до пункту 70.7 статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому матеріали справи не містять доказів повідомлення позивачем податкового органу про зміну попередньо визначеної податкової адреси. Більше того варто зауважити на відсутності обов'язку перевіряти відомості щодо податкової адреси платника за даними Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (Реєстру декларацій), ведення якого здійснює Національне агентство з питань запобігання корупції.
Згідно з правовими висновками ВС висловленими у постанові від 10.12.2024 у справі № 280/2363/24 "контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки".
Згідно із частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивач не усунула недоліки позовної заяви та не зазначила у поданій заяві причин поважності пропуску строку звернення до суду, підтверджуючих доказів не надала.
За нормами частин 15 статті 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене вище, а також враховуючи те, що позивачем не надано доказів наявності поважних причин, які б унеможливлювали її звернення до суду, у строк визначений Законом, суд дійшов висновку, що наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 10.12.2024 у справі № 280/2363/24.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256, 294 КАС України, -
Підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, наведені ОСОБА_1 у заяві від 22.04.2025 визнати неповажними.
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку звернення до суду.
Клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 03.06.2024 № 0205632405, № 0205602405, № 0205692405.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович