Справа №: 148/2287/24
Провадження № 2/148/67/25
14 квітня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Дамчука О.О
за участі секретаря Носулько К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Представниця позивача звернулася до суду з позовом посилаючись на те, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідачки за зазначеними нижче підставами:
22.04.2016 між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та відповідачкою підписано кредитний договір № 200512578 відповідно до умов якого банк надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби у розмірі 10784,00 грн, а відповідачка зобов'язалась повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом - 0,0001 % річних; плату за надання послуги «SMS-сервіс» у розмірі 20 грн щомісячно та комісії (щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості за період з 17.10.2016 до 17.04.2019 - 2% від суми кредиту, а також здійснити всі інші платежі за кредитом (за договором передбачено страхування в розмірі 199,00 грн відповідно до договору страхування № NSК-200512578 від 22.04.2016, плата за надання довідки про відсутність кредитної заборгованості - одноразово у розмірі 100,00 грн) у встановлених цим Договором розмірах строком на 10784 дні, кінцева дата повернення кредиту 22.04.2019 та виконати свої зобов'язання за цим Договором в повному обсязі. Банк свої зобов'язання за вказаним договором виконав в повному обсязі та перерахував грошові кошти на рахунок продавця вартість замовленої продукції у розмірі 10784,00 грн, однак у зв'язку з частковим виконанням відповідачкою своїх зобов'язань у останньої станом на дату відступлення прав вимоги позивачу 20.07.2020 за Договором про відступлення прав вимоги № 7_БМ існувала заборгованість у розмірі 24542,63 грн, яка складалася із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8604,00 грн, заборгованості за відсотками 15938,63 грн. Просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 200512578 від 22.04.2016 у загальному розмірі 36663,66 грн, яка складається з суми заборгованості у розмірі 24542,63 грн, суми інфляційних витрат - 9913,22 грн, суми 3% річних - 2207,81 грн, відшкодувати витрати на сплату судового збору при зверненні до суду та витрати на правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн.
Представниця позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», адвокат Міньковська А.В. (а.с.7-11) у судове засідання не з'явилася. 09.12.2024 від представниці позивача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності сторони позивача (а.с.71).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. 14.04.2025 до канцелярії суду надійшла заява від відповідачки в якій остання просить розглянути справу за її відсутності позовні вимоги заперечує та не визнає, з підстав того, що вона повністю розрахувалась за кредитним договором на рахунок ТОВ «ВК “ФАГОР», просить застосувати позовну давність до вимог позивача та зазначає, що нарахування процентів поза межами строку кредитування є незаконними та суперечать вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Із відзиву на позовну заяву (а.с.54-56) вбачається, що відповідачка позовні вимоги не визнає, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутній реєстр прав грошових вимог та акт прийому передачі, а витяг з реєстру боржників до договору факторингу не є належним та допустимим доказом переходу права вимоги до позивача. Також у справі відсутні первинні документи, зокрема копії меморіальних ордерів, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку. З наданих позивачем документів не можливо встановити отримання від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачкою платежів. На підтвердження наявності у відповідача заборгованості до позовної заяви було надано розрахунок заборгованості, який містить лише загальну вартість несплаченого кредиту та індекс інфляції, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, що вважає недопустимим та неналежним доказом. Зазначає, що розмір витрат на правову допомогу необґрунтований, оскільки категорія справ про стягнення заборгованості не є складною, а тому заявлений розмір таких витрат є неспівмірним зі складністю справи, часом витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову.
В подальшому вказала, що після укладення договору вона сплачувала кошти на рахунок зазначений у договорі, однак 20.05.2016 року на її адресу надійшов лист про відступлення права вимоги на користь ТОВ «ФК “ПЛЕЯДА»», де зазначено рахунок ТОВ «ФК “ФАГОР»» на який потрібно здійснювати подальше виконання договору. Що вона і зробила та виплатила у повному обсязі боргове зобов'язання, що підтверджується наданими останньою квитанціями.
Від представниці позивача відповідь на відзив, передбачена ст. 179 ЦПК України, на адресу суду не надходила.
Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом установлено, що 22.04.2016 між відповідачкою та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» було на підставі її заяви (оферти) № 200512578 від 22.04.2016 укладено кредитний договір № 200512578, на оплату придбаних товарів, а саме: меблі для вітальні: Комод «Мілано» вартістю 1965,00 грн та Кут «Комфорт» вартістю 8520,00 грн. Відповідно до умов договору (розділ 2 кредитного договору): сума кредиту 10784,00 грн; строк кредиту 1095 днів з 22.04.2016 по 22.04.2019; також позичальницею додатково були активовані послуги «SMS-сервіс», Страхування життя. Також умовами п. 1.6 розділу Оферта 1 кредитного договору передбачено укладення договору добровільного страхування майна «ЕКСПРЕС МАЙНО» з виплатою страхової премії у розмірі 199,00 грн, які відповідачка просила списати з наданого ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» рахунку та зарахувати на користь ПрАТ «СК “ФОРТЕ»», що підтверджується підписами сторін у договорах (а.с.28, 33-34).
Відповідно до п.1 розділу Оферта 1 (про укладення кредитного договору) Кредитного договору №200512578 від 22.04.2016 вбачається, що відповідачка здійснила оферту ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на умовах, зазначених в Розділі 2 основні параметри заяви, укласти з нею Кредитний договір, в рамках якого: надати їй кредит в сумі, що зазначена в графі Сума Кредиту Розділу 2, у випадку, якщо у Розділі 2 договору, відкрити рахунок (валюта рахунку - гривня), що буде використовуватись виключно в рамках Кредитного договору (далі - Рахунок), номер Рахунку зазначений в графі Рахунок Клієнта Розділу 2 кредитного договору; суму Кредиту. за виключенням утриманих комісій/плат. що зазначені в п. 1.1 даної Заяви, перерахувати на Рахунок; у випадку, якщо в графі активувати Послугу «SMS-сервісу» по підтвердженню проведених платежів та стану заборгованості за кредитом» Розділу 5 заяви вказано значення «Такі», просить Банк активувати Послугу «SMS-сервісу» в рамках Кредитного договору; в безготівковому порядку списати з Рахунку та зарахувати на користь Організації зазначеної в Розділі 6 Заяви, суму грошових коштів, вказану в графі Сума Кредиту на товар(и) Заяви; просить Банк в безготівковому порядку, за рахунок наданого Кредиту, списати з Рахунку та зарахувати на користь: ПрАТ «СК “ФОРТЕ»» код ЄДРПОУ 34615026) суму страхової премії в розмірі 199,00 грн за весь період страхування згідно Договору добровільного страхування майна фізичних осіб «ЕКСПРЕС МАЙНО» № ЕМ 200512578.
Розділом Оферта 2 (про укладання та використання платіжної картки) Заяви передбачено, що на умовах, викладених в цій Заяві, в Умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку, зазначених в Розділі 3 Заяви, та в Тарифах по картках Банку, відповідачка просить укласти з нею Договір про надання та використання платіжної картки, в рамках якого: випустити на її ім'я платіжну картку, найменування якої вказане в графі Тип картки Розділу 3 Заяви, активація та використання якої буде здійснюватися відповідно до умов Договору про Картку, що будуть діяти в Банку на момент її активації; відкрити їй поточний рахунок (валюта рахунку - гривня), що буде використовуватись в рамках Договору про Картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням Картки, номер якого буде доведений до неї в порядку, визначеному Умовами по картках; для здійснення операцій за Рахунком Картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на Рахунку Картки, встановити їй кредитний ліміт в межах п'ятдесяти тисяч гривень та здійснювати у відповідності до ст. 1069 Цивільного кодексу України кредитування Рахунку Картки, строк дії якого буде відповідати строку дії Договору про Картку, якщо інше не передбачено Умовами по картках; у випадку, якщо в графі «Страхування життя» Розділу 4 Заяви в полі «включено» вказане значення «Так» (або у подальшому з нею буде укладено договір страхування життя), просить Банк після укладення з нею Договору про Картку та договору страхування життя на підставі договірного списання в безготівковому порядку щомісячно списувати, в тому числі за рахунок наданого кредиту в рамках Ліміту, та перераховувати з Рахунку Картки на користь ТДВ «СК “М-ЛАЙФ»» (код ЄДРПОУ 38924569) суму страхової премії згідно умов укладеного з нею договору страхування; у випадку, якщо в графі активувати послугу «ЅМЅ-сервіс» Розділу 3 Заяви вказано значення «Так», просить Банк активувати послугу «ЅМЅ-сервіс» в рамках Договору про Картку.
Як вбачається із розділу «Інші умови заяви» кредитного договору №200512578 від 22.04.2016, відповідачкою підтверджено та погоджено, що прийняттям Банком її Оферти 1 будуть дії Банку по наданню їй кредиту, відкриттю їй Рахунку та зарахуванню на нього Кредиту (його частини), здійснені протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати цієї Заяви; Кредит (його частина) надається їй для забезпечення фінансування її потреб, які містять разовий та чітко визначений цільовий характер, на придбання товару (-ів) зазначеного (-их) в Розділі 4 Заяви, у зв'язку з чим вона зобов'язалася, з метою ведення Банком контролю над цільовим використанням Кредиту та підтвердження факту придбання нею товару за рахунок Кредиту (його частини) факту передачі їй Організацією, зазначеною в Розділі 6 Заяви, товару (-ів), зазначеного (-их) в Розділі 4 Заяви, протягом строку дії Кредитного договору надати представнику Банку доступ до придбаного нею за рахунок Кредиту (його частини) товару (-ів) зазначеного (-их) в Розділі 4 Заяви та документи на підтвердження факту його (їх) придбання нею/передачі їй.
Відповідачка підтвердила, що їй відома інформація про наявні умови споживчого кредитування і сукупну вартість кредиту, що надається в рамках Кредитного договору, яка вказана в графі «Сукупна вартість кредиту» Розділу 2 Заяви і розрахована відповідно до вимог НБУ, про фінансові умови Кредитного договору; ознайомлена, розуміє і згодна з Умовами надання послуги «SMS-сервіс» ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», що є невід'ємною частиною Умов та Умов по картках, і зокрема з тим, що: 1) надання їй Банком Послуги «SMS-сервіс» можливо, якщо вона має в своєму розпорядженні технічні і інші можливості для отримання послуги «SMS-сервіс», нею повідомлені Банку всі необхідні відомості для активації Послуги «SMS-сервіс» і її надання; за надання Послуги «SMS-сервіс» Банк має право щомісячно стягувати з неї в рамках Кредитного договору плату у розмірі 20,00 грн. та в рамках Договору про Картку згідно з діючими Тарифами по картках на момент користування послугою «SMS-сервіс»; Банк буде надавати їй послуги Інтернет - банкінгу згідно Умов дистанційного банківського обслуговування ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», що в невід'ємною частиною Умов та Умов по картках (а.с.28).
Із договору добровільного Страхування майна фізичних осіб (а.с.34) вбачається, що послуги страхування, що надаються Заявниці на підставі окремого договору, що укладається між страховиком в особі повіреного ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та Клієнтом. Розмір плати за ці послуги зазначений у Оферті та визначається окремим договором складає 199,00 грн, що також зазначено у Паспорті споживчого кредиту (а.с.32 зворот).
Тобто, як вбачається із договорів, підписаних сторонами, кредитодавець та позичальниця погодили предмет договору, його істотні умови, порядок надання кредиту, порядок розрахунку процентів, права та обов'язки сторін, порядок і строки повернення кредиту та сплати інших платежів, відповідальність за договором та інші істотні умови.
Суд критично відноситься до тверджень відповідачки, щодо недоведеності укладення кредитного договору № 200512578 від 22.04.2016 та перерахування коштів на її рахунок, відсутності первинних документів з видачі кредиту, оскільки це спростовується, положеннями вказаного договору, а саме п. 1.5 розділу Оферта 1, яким передбачено зарахування кредитодавцем у безготівкову порядку на користь ФОП ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , суми грошових коштів у розмірі 10485,00 грн. Також встановлений порядок для здійснення перерахування відповідної суми, що передбачено п. 3.1 розділу Інші умови заяви кредитного договору, а саме: з метою контролю над цільовим використанням коштів та підтвердженням факту придбання відповідачкою товару, остання мала надати кредитодавцю докази отримання нею товарів зазначених у договорі, а саме: меблів для вітальні: Комод «Мілано» вартістю 1965,00 грн та Кут «Комфорт» вартістю 8520,00 грн. На виконання чого відповідачкою кредитодавцю були надані накладна № 180 від 22.04.2016 (а.с.35 зворот), із якої вбачається, що Кут «Комфорт» вартістю 8520,00 грн та Комод «Мілано» вартістю 1965,00 грн відпущено ОСОБА_1 , магазином «Ясен», через ПАТ «МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та рахунок № НОМЕР_1 від 22.04.2016 (а.с.35) із якого встановлено, що за меблі придбані ОСОБА_1 , постачальником яких є підприємець ОСОБА_2 , оплату було проведено ПАТ «МИХАЙЛІВСЬКИЙ».
Отже факт укладення кредитного договору № 200512578 від 22.04.2016 та перерахування коштів за товар, що передбачено кредитним договором підтверджено в судовому порядку.
Із досліджених документів наданих відповідачкою під час розгляду справи вбачається, що остання сплатила на виконання кредитного договору № 200512578 від 22.04.2016 на рахунок кредитодавця 2800,00 грн (як зазначає відповідачка, оскільки встановити дійсну суму сплати на рахунок кредитодавця в суду відсутня можливість із-за неналежної якості квитанцій), що підтверджується копіями квитанцій (а.с.57-59) та також вказує на визнання кредитного зобов'язання між нею та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ». Водночас представницею позивача дана сума не заперечувалась.
Твердження відповідачки про те, що вона кредитне зобов'язання за договором № 200512578 від 22.04.2016 виконала в повному обсязі, посилаючись на те, що в червні 2016 на її адресу надійшло повідомлення про відступлення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» прав вимоги ТОВ «ФК “ПЛЕЯДА»» (а.с.83), де зазначено, що виконання зобов'язання має здійснюватися на реквізити ТОВ «ФК “ФАГОР»» та в подальшому вона сплатила решту коштів на виконання договору саме на цей рахунок, суд відхиляє з огляду на те, що у зазначеному повідомленні про відступлення прав вимоги зазначено про погашення заборгованості за іншим кредитним договором, а саме за кредитним договором № 200512634 від 22.04.2016, що не може бутити враховано в зарахування погашення заборгованості за кредитним договором № 200512578 від 22.04.2016 з яким позивач звертається до суду.
Тобто, як вбачається із сукупності наданих позивачем на підтвердження позовних вимог доказів, а саме: кредитного договору, Анкети № 2716329 (а.с.29), довідки про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту (а.с.32), графіка платежів (а.с.32 зворот), договору добровільного страхування майна фізичних осіб (а.с.34) підписаних сторонами, копій паспорта засвідчених відповідачкою 22.04.2016 (а.с.29 зворот-31), кредитодавець та позичальниця погодили предмет договору, його істотні умови, порядок надання кредиту, порядок розрахунку процентів, права та обов'язки сторін, порядок і строки повернення кредиту та сплати інших платежів, відповідальність за договором та інші істотні умови.
22.01.2024 ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» уклали договір про відступлення прав вимоги № 7_БМ (а.с.38 зворот -40)
Відповідно до п. 1. договору вбачається, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.
Пунктом 16-1.1 зазначеного договору передбачено, що сторони домовились, що цей Договір укладається з відкладальною обставиною (в розумінні частини першої статті 212 Цивільного кодексу України) та набуває чинності (є укладеним) та породжує права й обов'язки у Сторін виключно після настання сукупності наступних обставин (далі та вище за текстом - Відкладальна обставина): підписання цього Договору Сторонами та укладення Новим кредитором договорів купівлі-продажу (договорів відступлення прав вимоги) щодо усього майна та майнових прав/прав вимоги, які входять до складу пулу відповідно до протоколу електронного аукціону, переможцем якого став Новий кредитор, № UА-ЕА-2020-06-09-000032-b, сформованого 15.06.2020. При цьому, датою набуття чинності (моментом укладення) цим (цього) Договором (Договору) буде вважатися дата укладення Новим кредитором останнього з договорів купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) майна/майнових прав/прав вимоги, які входять до складу пулу відповідно до протоколу електронного аукціону, переможцем якого став Новий кредитор, № UА-ЕА-2020-06-09-000032-b, сформованого 15.06.2020.
Даним договором передбачено, що за цим Договором Новий кредитор в день підписання договору про відступлення права вимоги, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора (п. 2 Договору про відступлення права вимоги).
Із копії платіжного доручення № 25 від 09.07.2020 (а.с.25 зворот) вбачається, що Новий кредитор сплатив відповідну суму на виконання договору про відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20.07.2020, в зв'язку з чим отримав права вимоги, в тому числі до відповідачки, відповідно до витягу з реєстру боржників у загальній сумі 24542,63 (а.с.38).
Таким чином відступлення прав вимоги до відповідачки на користь позивача відбулося відповідно до Договору про відступлення прав вимоги № 7_БМ та додатків до нього 20.07.2020 (а.с.25 зворот, 38). Також суд вважає необхідним зазначити, щодо надання витягу з реєстру боржників, оскільки данні реєстру боржників містять персональні данні щодо інших осіб, які не стосуються умов даної справи, та відповідно є охоронюваною законом конфіденційною інформацією, є належним доказом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом статті 1082 ЦК України вбачається, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, я лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. …неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідачка порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 599 передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином або частково чи у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Суд, розглядаючи вимогу представниці позивача щодо поновлення строку на звернення до суду з відповідними позовом та відповідачки щодо застосування строків позовної давності, зазначає таке.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Умовами кредитного договору № 200512578 від 22.04.2016 передбачено, строк кредитування з 22.04.2016 по 22.04.2019, тобто з 22.04.2019 почався відлік строку позовної давності за вимогами щодо неналежного виконання договірних відносин та мав закінчитися 22.04.2022, однак 11 березня 2020 року КМУ прийняв постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України короно вірусу COVID-19», якою на всій території країни було встановлено карантин та який був відмінений постановою КМУ від 27.06.2023 № 651, о 24 годині 00 хвилин 30.06.2023.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню короно вірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями, зокрема ст. 257 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину.
Указом президента України від 64/2022 на території країни був введений правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на даний час.
Із п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що в період дії в Україні воєнного стану, надзвичайного стану строки, визначені статтями, зокрема 257 ЦКУ продовжуюся на строк його дії, а відтак вимоги відповідачки щодо застосування строків позовної давності до пред'явлених до неї вимог задоволенню не підлягають, оскільки законодавчо були продовжені з 11.03.2020 до закінчення воєнного, надзвичайного стану.
Щодо посилання відповідачки на те, що позивачем належним чином не проведено розрахунок її заборгованості суд зазначає наступне.
Оскільки 20.07.2020 відбулась переуступка прав вимоги за кредитним договором № 200512578 від 22.04.2016 та позивач отримав від Банку виписку по особовому рахунку боржниці (в електронних документах поданих до суду) та електронний реєстр боржників (а.с.38) у яких були визначені дані Боржника, РНОКПП, номер кредитного договору, дата укладення кредитного договору, дата закінчення кредитного договору, сума кредиту, вид кредиту, загальний залишок заборгованості, заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за доходами, у зв'язку з чим суд розцінює витяг з реєстру боржників та виписку по рахунку належними доказами на підтвердження існування суми заборгованості, також суд вважає необхідним зауважити, що сума кредиту, яка зазначена у реєстрі становить 10784,00 грн, водночас сума за тілом кредиту складає 8604,00 грн, тобто Банком було враховано, те що відповідачкою на його рахунок сплачувались кошти.
Водночас, суд вважає необхідним зазначити таке.
Розділом 2 кредитного договору, довідкою про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту, та графіком платежів передбачено обов'язок сплати позичальником щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2% від початкової суми кредиту з 6 місяця дії договору.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).
Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до положень абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними.
Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Що узгоджується з позицією ВС викладеною у Постанові від 27.12.2018 № 695/3474/17.
Також як вбачається із п. 3.7 зазначених вище правил, якщо умовами кредитного договору передбачено або допускається використання кількох альтернативних варіантів надання банківських послуг, які є супутніми до кредитної операції (зокрема погашення заборгованості готівковими коштами до банку або шляхом безготівкового розрахунку), банк зобов'язаний надати клієнту вичерпну інформацію про вартість кожного з альтернативних варіантів надання послуг.
Враховуючи зазначене суд вважає позовні вимоги в частині стягнення коштів за послугою «SMS-сервіс» підлягаючими задоволенню оскільки банком дана послуга надавалася за особистим волевиявленням позичальниці, така послуга не вчинялася на користь банка, а надавалася провайдером мобільного зв'язку чи Інтернет провайдером, що відповідно свідчить про супутні додаткові витрати банку та враховуючи, що за кредитним договором розмір процентної ставки становить 0,0001% річних, що у свою чергу відповідає сумі 0,00 грн за весь строк користування кредитом, тому оцінюючі зібрані докази в їх сукупності та враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку первісному кредитору або новому кредитору ТОВ “ДІДЖИ ФІНАНС повернуті частково, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та супутніх платежів, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту, у який зараховано розмір страхової премії за договором добровільного страхування майна фізичних осіб та плати за послугу «SMS-сервіс».
А тому розрахунок заборгованості за тілом кредиту має наступний вигляд: (1965,00+8520,00+199,00=10784,00)-2800,00 = 7984,00 грн. + (20х36) сплата за послугу «SMS-сервіс» = 720,00 грн, що складає загальною сумою 8704,00 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання які поширюються на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
За вимогами ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, законом встановлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання, тому посилання позивачки щодо неправомірності нарахування відсотків поза межами строку кредитування, є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству.
Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та 3 процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційного нарахування, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.
Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язку за таке прострочення, тобто вимоги позивача зі сплати 3% річних та інфляційних витрат підлягають стягненню за період з 07.07.2021 по 24.02.2022 (233 дні). Суд не застосовує позицію ВС щодо стягнення за ст. 625 ЦКУ за прострочення виконання грошового зобов'язання в межах останніх трьох років, що передують зверненню до суду з позовом, оскільки, як зазначалося вище, строки позовної давності з 12.03.2020 продовжуються до закінчення правового режиму воєнного стану.
Відповідно до зазначеного вище, розрахунок позивача про стягнення з відповідачки 3% річних та інфляційних нарахувань за прострочення виконання зобов'язання підлягає коригуванню та має наступний вигляд, 3% річних: 7984,00 х 3/100 х 233/365 = 152,90 грн, за інфляційними нарахуваннями: 7984,00 х ((100,10:100) х (99,8:100) х (101,20:100) х (100,90:100) х (100,80:100) х (100,60:100) х (101,30:100) х (101,60:100)) - 7984,00 = 515,99 грн.
Таким чином з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 9372,89 грн.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Окрім того, відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 Кодексу).
Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Враховуючи викладене вище, вбачається, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження витрат на правову допомогу представницею позивача надано:
- електронну довіреність (а.с.7), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.8);
- договір про надання правової допомоги № 26 від 15 лютого 2024 року, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ», відповідно до п.4.2 якого оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунка.
Згідно п. 4.4. вказаного договору вбачається, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається Клієнту АДВОКАТСЬКИМ ОБЄД'НАННЯМ факсимільним зв'язком або поштою. На письмову вимогу КЛІЄНТА, АДВОКАТСЬКЕ БЮРО може надавати Акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією (а.с.9-11);
- додаткову угоду до Договору № 26 про надання правової допомоги від 15.02.2024 (а.с.36 зворот), в п. 1.2 якої зазначено, що АДВОКАТСЬКЕ БЮРО зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з Максимчук Катери Василівни.
- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ», необхідних для надання правничої (Правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с.40), відповідно до якого за надання правової допомоги підлягає до сплати 7500,00 грн: складення позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості по цивільній справі, підготовка додатків до позовної заяви (без подання до суду), направлення позовної заяви з додатками через підсистему «Електронний суд»;
У договорі про надання правової допомоги № 26 від 15 лютого 2024 року зазначено, що загальна вартість послуг, що надається АДВОКАТСЬКИМ БЮРО, складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.7 даного Договору, зазначених у рахунку-фактурі і такий рахунок є підставою для оплати.
Також як вбачається із п. 4.4. зазначеного вище договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, в якому вказуються обсяги наданої юридичної допомоги, який має бути погоджений сторонами, однак даний акт не наданий представницею позивача. Доданий детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ», необхідних для надання правничої (Правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості, не може бути розцінений судом, як доказ надання правничої допомоги по даній справі, оскільки містить тільки загальні відомості, не конкретизований та не погоджений сторонами, також не додано рахунку-фактури або квитанції про оплату юридичних послуг.
Тому витрати на правничу допомогу в суді не можна вважати підтвердженими, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення цих витрат на користь позивача.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Аналізуючи викладене вище, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.
Із доданої до матеріалів позову копії платіжної інструкції № 8562 від 13.06.2024 (а.с.1) вбачається, що позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню в сумі 9372,89 грн, суд стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати, у вигляді відшкодування судового збору в розмірі пропорційно задоволеним вимогам, що складає (2422,40 х 9372,89 : 36663,66 = 619,27 грн).
Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 598-599, 610, 615, 626, 628-629, 634, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження юридичної особи: 04212, м. Київ, Шевченківський район, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8,) суму заборгованості за Кредитним договором № 200512578 від 22.04.2016 в загальному розмірі: 9372,89 (Дев'ять тисяч триста сімдесят дві) гривні 89 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження юридичної особи: 04212, м. Київ, Шевченківський район, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8,) 619,27 (Шістсот дев'ятнадцять) гривень 27 коп. у рахунок відшкодування судових витрат у розмірі сплаченого судового збору.
У решті позовних вимог, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дамчук О.О.