Провадження 2-з/557/4/2025
Справа 569/3185/25
про забезпечення позову
24 квітня 2025 року с-ще Гоща
Гощанський районний суд Рівненської області в особі судді Оленич Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову,
Описова частина із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою
ОСОБА_1 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , у якому просить:
-встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5 ;
-встановити факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 01 січня 2010 року по 25 серпня 2024 року перебували у фактичних шлюбних відносинах та проживали як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу;
-визнати за ОСОБА_2 , спадкоємицею четвертої черги за законом, право на спадкування за законом після спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у першій черзі;
-визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частини:
-земельної ділянки з кадастровим номером 5621282700:03:009:0234, площею 0,1096 га, розташованої на території Жаврівської сільської ради Рівненського (колишнього Гощанського) району Рівненської області;
-земельної ділянки з кадастровим номером 5621282700:03:01:0072, площею 2,6108 га, розташованої на території Жаврівської сільської ради Рівненського (колишнього Гощанського) району Рівненської області;
-приміщення будівлі гуртожитку (ІІ-ІІІ поверх) з приміщенням І поверху №8, літ. А-3», а саме приміщення ІІ-го поверху №32 - кімнату, розташованого в АДРЕСА_1 , в частині 2/100;
-транспортного засобу марки «ЗАЗ», модель ТF698К, легковий-В СЕДАН, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску;
-житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 51,4 кв.м, розташованого в с. Глибочок Рівненського (колишнього Гощанського) району Рівненської області.
Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 23 квітня 2025 року вказана вище позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.
24 квітня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони державному нотаріусу Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Анні Діановій на вчинення нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , 1959 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа № 384/2024, до винесення рішення суду у даній справі. Мотивуючи необхідність забезпечення позову, представник вказує на можливість відповідача, як спадкоємця за законом першої черги, в будь-який момент отримати свідоцтво про право на спадщину та відчужити успадковане майно, що ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову та порушить права позивача, як спадкоємця за законом першої черги.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом заяви за відсутності учасників справи.
Закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу
За приписами ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, що визначено ч. 2 ст. 149 ЦПК України.
Згідно положень ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов серед іншого забезпечується забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суддею враховується практика Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України», № 60750/00, від 20 липня 2004 року право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Висновок суду за результатами вирішення заяви про забезпечення позову
Як убачається зі змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову, предметом спору є встановлення позивачем у судовому порядку факту прийняття спадщини ОСОБА_4 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5 ; встановлення факту, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 01 січня 2010 року по 25 серпня 2024 року перебували у фактичних шлюбних відносинах та проживали як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу; зміна черговості одержання права на спадкування; визнання права власності за законом в порядку спадкування.
Згідно даних повідомлення державного нотаріуса Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Діанової А.Ю., за заявою ОСОБА_2 21 жовтня 2024 року щодо майна померлого ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 384/2024 та їй, серед іншого, вказано на необхідність надання нотаріусу свідоцтва про одруження спадкоємця.
У позовній заяві та заяві про забезпечення позову представник позивача вказує на те, що ОСОБА_4 , з яким позивач проживала однією сім"єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та за своє життя заповіту не склав, спадкоємцем за законом першої черги є син померлого - відповідач ОСОБА_3 .
Оскільки спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та строк для подачі заяв сплив, нотаріус може видавати відповідні свідоцтва про прийняття спадщини спадкоємцям.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд враховує те, що відповідач ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, не маючи перешкод щодо реалізації своїх спадкових прав, може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, тому припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, є в даному випадку, на переконання суду, достатньо обґрунтованим.
З огляду на вищезазначене, виходячи з обставин справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову у цій справі у спосіб, про який просить представник позивача, підлягає задоволенню, оскільки між сторонами дійсно виник спір з приводу спадкування майна та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, враховуючи можливу тривалість розгляду даної справи, та виходячи із обсягу позовних вимог та засад розумності і обґрунтованості вимог представника позивача щодо забезпечення позову.
При обранні способу забезпечення позову судом враховуються інтереси як позивача так і відповідача.
При цьому, суд виходить з того, що такі заходи забезпечення позову не призведуть до обмеження прав сторін, а слугуватимуть заходом запобігання можливих порушень прав позивача та вжиття такого заходу не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не вирішує питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Застосовуючи захід забезпечення позову у виді заборони вчиняти нотаріальні дії, судом враховується те, що законодавством збалансовані права як особи, яка ініціює питання про забезпечення позову, так і особи, щодо якої такі заходи застосовані (ст. 159 ЦПК України) та те, що забезпечення позову зводиться лише до тимчасового обмеження прав до вирішення спору по суті та згідно ч. 1 ст. 158 ЦПК України такий захід забезпечення позову може бути скасований судом з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Зважаючи на викладене та враховуючи характер спірних правовідносини, які виникли між сторонами, заяву про забезпечення позову слід задовольнити.
Підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення, передбачених ст. 154 ЦПК України, судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 152-154, 260 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити державному нотаріусу Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Діановій Анні Юріївні вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у спадковій справі № 384/2024 від 21 жовтня 2024 року.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та відкриття виконавчого провадження.
Копію ухвали невідкладно надіслати приватному нотаріусу Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Анні Діановій (місцезнаходження: майдан Незалежності, 7 м. Рівне, 33028) до виконання та сторонам по справі до відома.
Роз'яснити положення ч. 4 ст. 157 ЦПК України, згідно якої особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю.В.Оленич