Справа № 548/491/25
Провадження №1-кп/548/137/25
24.04.2025 м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Хорол кримінальне провадження № 12024170590000427 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України,
у провадженні Хорольського районного суду Полтавської області знаходиться кримінальне провадження № 12024170590000427 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
Під час судового засідання прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 04 травня 2025 року. В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що свідчить про наявність ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України. Ризики, що стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати; у разі зміни вказаного запобіжного заходу, обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше правопорушення.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 зазначила, що прокурором не надано достатньо доказів на підтвердження ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України для продовження тримання під вартою підзахисного, а отже вони будуються на припущеннях; обвинувачений не планує переховуватися від суду; впливати на свідків, зокрема з метою зміни останніми своїх показань, він не має наміру з огляду на те, що свідки вже дали свої показання на досудовому слідстві. Окрім того, ОСОБА_4 не має наміру вчиняти інших злочинів, доказів протилежного прокурором не надано. Зазначила, що на утриманні ОСОБА_4 має неповнолітню дитину ОСОБА_7 , а також непрацездатну матір. Наостанок адвокат наголосила, що ОСОБА_4 має молодий вік, не є втраченим для суспільства. Просила змінити запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , з покладанням обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
Потерпіла ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора не заперечувала.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до такого висновку.
Згідно із частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно із частиною третьою статті 331 КПК України за наявності клопотань під час судового засідання суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 06.03.2025 щодо ОСОБА_4 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб до 04.05.2025 включно.
У своєму клопотанні прокурор зазначає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктом першим, другим, четвертим частини першої статті 177 КПК України.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до п'ятнадцяти років, є особою раніше судимою, неодружений, не має утриманців, не має постійного місця проживання, що свідчить про слабкість його соціальних зв'язків. Таким чином, на даний час продовжує існувати ризик, передбачений пунктом першим частини першої статті 177 КПК України.
Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі матиме можливість незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні шляхом вмовляння, чи висловлювання погроз з метою схилити останніх змінити свої покази на його користь чи відмовитися їх давати, зважаючи на те, що свідки є знайомі обвинуваченого, саме вони повідомили про вчинення ОСОБА_4 злочину. Таким чином, на даний час продовжує існувати ризик, передбачений пунктом другим частини першої статті 177 КПК України.
У судовому засіданні встановлено, що будь-яких засобів для існування, офіційних джерел доходів, постійного чи тимчасового місця роботи, заощаджень, постійних соціальних зв'язків обвинувачений ОСОБА_4 не має, що може слугувати підтвердженням існування ризику, передбаченого пунктом четвертим статті 177 КПК України.
Одночасно, при вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , суд враховує обставини, передбачені статтею 178 КПК України, зокрема, відомості про особу обвинуваченого та тяжкість покарання, передбаченого за вчинення кримінального правопорушення за частиною першою статті 115 КК України, а саме позбавлення волі від 7 до 15 років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
З огляду на вищевикладене, врахувавши вагомість наявних доказів обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі, наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки даний запобіжний захід є співрозмірним з тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та існуючим ризикам, відповідає особі обвинуваченого, є виправданим та достатнім засобом, здатним забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки та виключає собою можливість застосування щодо останнього більш м'якого запобіжного заходу, а тому виправдовує таке втручання у його права та інтереси. Отже, підстав для задоволення клопотання ОСОБА_5 про застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України. Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини, то підстав для визначення розміру застави в даному кримінальному провадженні немає.
Керуючись статтями 114-116, 176-178, 182, 183, 331 КПК України, суд
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 днів у державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)», а саме: з 24 квітня 2025 року до 22 червня 2025 року включно.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, відмовити.
Копію ухвали про продовження запобіжного заходу вручити обвинуваченому негайно після її проголошення.
Копію ухвали направити до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» - для виконання.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1