Справа № 545/1415/24
Провадження № 2/545/118/25
17.04.2025 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Путрі О.Г.
при секретарі - Литвинову В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільний позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу. Посилався на те, відповідач є споживачем послуг з розподілу природного газу, не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, а саме ухиляється від сплати наданих послуг з розподілу природного газу, тому станом на 01.04.2024 року виникла заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 3678,43 грн.
У зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 3678,43 грн та судовий збір - 3028,00 грн.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 16.04.2024 року відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання для розгляду справи по суті.
03.05.2024 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував. Вказав, що для здійснення продажу специфічної товарної продукції природного газу, яка постійно перебуває у газоподібному стані, постачальник має фізично доставити (перемістити) до його об'єктів певну кількість такої товарної продукції, у позивача така можливість відсутня. Зазначає, що об'єктами газової інфраструктури, розташованими на території Полтавської області, здійснюється виключно розподіл та транспортування природного газу, і абсолютно не здійснюється продаж (постачання) природного газу, у позивача відсутні належним чином завірені копії установчих документів та відомості про наявність діючої ліцензії на постачання природного газу, відсутні документи, які підтверджують наявність власних чи таких, що знаходять в оренді чи експлуатації, об'єктів газової інфраструктури для можливості здійснення за законом безпосереднього продажу товарної продукції природного газу.
22.05.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Вказує, що відповідач здійснював споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , дане споживання документально підтверджене зняттям контрольних показників лічильника та свідчить про те, що відповідач приєднався до умов договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу, з текстом якого споживач має змогу ознайомитися на офіційному веб-сайті АТ «Полтавагаз» та НКРЕКП. Представник позивача посилається на те, що у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт, відповідач з письмовою заявою до позивача про припинення розподілу природного газу на об'єкт за вищевказаною адресою не звертався. Також вказує, що твердження про відсутність у АТ «Полтавагаз» правових підстав на здійснення ним діяльності з розподілу природного газу газорозподільною системою та здійснення щодо неї функції оперативно-технологічного управління є безпідставним та необґрунтованим, газорозподільні системи, власником яких є держава, не можуть знаходитися в користуванні оператора газорозподільної системи на праві господарського відання, крім випадків належності такого оператора до суб'єктів господарювання державного сектору економіки. Оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором (а.с.41-45).
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та прохали задовольнити, пославшись на підстави та обставини, викладені в позові та відповіді на відзив.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пославшись на те, що не має зобов'язань перед позивачем, оскільки між сторонами відсутні правовідносини, договір про транспортування газу він не укладав. Вказав, що за транспортування газу жодного разу не сплачував, бо не вважає за доцільне.
Заслухавши представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відносини, які виникли між сторонами спору, є правовідносинами, пов'язаними з постачанням та споживанням природного газу, та регулюються ЦК України, Кодексом газорозподільних систем, Законом України «Про ринок природного газу», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими нормативно-правовими актами України.
Статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що ринок природного газу - це сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
Відповідно до ч.1 ст. 4 зазначеного Закону, державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
Відповідно до статтей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 714ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За нормами ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно до пункту 1.3. Типового договору розподілу природного газу - фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Відповідно до п.3. Розділу Кодексу договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Даний типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ, яким на території Полтавської області є АТ «Полтавагаз», обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року №2494.
При вирішенні всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" і Кодексом газорозподільних систем.
Відповідно до п.4 Розділу І Кодексу побутовий споживач - споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Судом встановлено, що АТ «Полтавагаз» є оператором газорозподільної системи, тобто суб'єктом господарювання, що на підставі ліцензії (Постанова НКРЕКП №778 від 15.06.2017р. зі змінами, внесеними Постановою НКРЕКП №941 від 04.06.2019р.) здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №364595757 від 06.02.2024 року, ОСОБА_1 є одноособовим власником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 14-15).
Відповідач ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг із розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , має о/р НОМЕР_1 , персональний код ідентифікації споживача (Код ЕІС:56ХМ26І01800116О), як суб'єкта ринку природного газу.
Фактом приєднання відповідача ОСОБА_1 до умов Типового договору розподілу природного газу (акцептування договору) є споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується зняттям контрольних показників лічильника, рахунком оператора (а.с. 16-20, 13).
Отже, між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з розподілу природного газу та їх оплати, які регулюються Цивільним кодексом України , Кодексом газорозподільних систем , законом України «Про житлово-комунальні послуги», законом України «Про ринок природного газу».
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання його умов не допускається.
Згідно ст.526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно споживача сплатити товариству кошти до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вимоги ст. 629 ЦК України визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Обов'язок споживача сплатити товариству кошти за отримані послуги з газопостачання випливає з приписів ст.ст.526, 611, 901, 903 ЦК України.
Положеннями п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до комунальних послуг належать в тому числі послуги з постачання та розподілу природного газу.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст.7 та ч. 1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача.
3 01 січня 2020 року розділено оплату за природний газ на оплату за газ, як товар та оплату за послугу з його розподіл.
Пунктом 1 гл. 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем встановлено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Для кожного споживача річна замовлена потужність визначається окремо, залежно від обсягу споживання природного газу об'єктом за попередній газовий рік.
Відповідно Кодексу ГРМ газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року (п.4 гл. 1 розділ І Кодексу).
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Постановою НКРЕКП №3037 від 24.12.2019 року (з змінами та доповненнями)
встановлено тариф на розподіл природного газу для АТ «Полтавагаз» з 01.01.2020 року по 01.07.2020 року в розмірі 1,14 грн за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ), з 01.07.2020 року - 1,308 грн. за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 16.12.2020 року №2460 встановлено тариф на розподіл
(доставку) природного газу для АТ «Полтавагаз» з 01.01.2021 року - 2,316 грн. за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 30.01.2021 №129 встановлено тариф на розподіл (доставку) природного газу для АТ «Полтавагаз» з 01.02.2021 року - 2,136 грн. за 1 куб.м. на місяць (3 урахуванням ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 №2764 встановлено тариф на розподіл (доставку) природного газу для АТ «Полтавагаз» з 01.01.2022 року - 2,112 грн. за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).
Таким чином, з 01.01.2020 року по 01.04.2024 року щомісяця відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та укладеного договору до сплати боржнику нараховується: з 01.01.2020 року 59,45 грн, з 01.07.2020 року 68,21 грн, з 01.01.2021 року 110,20 грн, з 01.02.2021 року 101,64 грн, з 01.01.2022 року 55,26 грн, з 01.01.2023 року 71,28 грн., з 01.01.2024 року 55,26 грн., які він має сплачувати.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов'язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Статтею 162 ЖК України передбачено обов'язок особи, як власника квартири, своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.
Отже, споживач зобов'язаний оплатити вартість отриманих послуг з розподілу спожитого ним природного газу, якщо фактично споживав його.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц, де встановлено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, де зазначено, що відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати надані послуги.
Судом встановлено, що свої зобов'язання по наданню послуг з розподілу природного газу АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» виконало належним чином. Проте споживач ОСОБА_1 , скориставшись наданими послугами, належним чином не виконував обов'язки по сплаті їх вартості, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за послуги з розподілу природного газу , яка станом на 01.04.2024 становить 3678,43грн , що підтверджується карткою абонента ОСОБА_1 о/р НОМЕР_1 за адресою об'єкта споживання: АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Таким чином, відповідач як власник будинку, в якому були отримані житлово-комунальні послуги, а саме з розподілу природного газу, мав обов'язок оплатити позивачеві їхню вартість. Внаслідок систематичного нехтування відповідачем своїх обов'язків щодо повної та своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу утворилася заборгованість в розмірі 3678,43 грн., яка ним не погашена.
Розмір заборгованості за послуги з розподілу природного газу ОСОБА_1 не був спростований належними доказами.
В ході судового розгляду справи, відповідач заперечував факт, що він є споживачем природного газу, однак не надав суду доказів про те, що не користується послугами газопостачання, не споживав природний газ у спірний період чи його домогосподарство було відключено від газопостачання (або ж газопостачання було припинено у передбаченому законом порядку), чи він подавав до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу до його домоволодіння.
Щодо твердження відповідача, щодо ненадання позивачем завірених копій ліцензій та ліцензійних умов АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» на розподіл (доставку) природного газу, суд вказує, що ця інформація є загальнодоступною, підприємство здійснює діяльність з розподілу природного газу відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої згідно з постановою НКРЕКП від 15 червня 2017 року №778 зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 04 червня 2019 року №941, в межах території Полтавської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ «Полтавагаз», що оприлюднено на сайті Регулятора (веб-сайт: https://www.nerc.gov.ua).
Згідно частини сьомої статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора,якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
З вищевказаної правової норми вбачається, що факт оприлюднення на сайті регулятора постанови щодо встановлення тарифу на послугу свідчить про набрання нею чинності та обов'язковості її виконання.
Доводи відповідача про безпідставність позовних вимог у зв'язку з тим, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів, щодо наявності у АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» об'єктів газової інфраструктури, не надано документального підтвердження, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» може займатися розподілом природного газу, суд вважає безпідставними та не бере до уваги, оскільки вони не є такими, що спростовують наявність у відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за послуги з розподілу природного газу, враховуючи вищенаведені у цьому рішенні норми права та встановлені юридичні факти.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.12 , ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленому законом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, проаналізувавши норми права та встановлені юридичні факти, суд приходить до висновку, що позов АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного в розмірі 3678,43 грн. є обґрунтованими та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача згідно зі ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України , суд, -
Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (юридична адреса: 36000, м.Полтава, вул.Козака, буд.2-А, код ЄДРПОУ 03351912) заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 3678,43 грн, судовий збір в розмірі 3028 грн, а всього 6706 (шість тисяч сімсот шість) гривень 43 коп.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його оголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О. Г. Путря