Єдиний унікальний номер 142/163/25
Номер провадження 2/142/269/25
іменем України
23 квітня 2025 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
В складі:
Головуючого судді Нестерука В.В.,
при секретарі судового засідання Яворській О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
20 березня 2025 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій позивач просить суд розірвати шлюб укладений між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , укладений відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого повторно 23 березня 1999 року Рудницькою селищною радою Піщанського району Вінницької області, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_3 », стягнути з відповідача витрати, понесені нею при поданні заяви до суду за сплату судового збору в сумі 1211,20 гривень та за сплату за надання їй правничої допомоги в сумі 3000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з відповідачем зареєструвала шлюб 23.07.1995 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим повторно 23 березня 1999 року Рудницькою селищною радою, Піщанського району, Вінницької області. В шлюбі з відповідачем в них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 20 лютого 2012 року виконавчим комітетом Рудницької селищної ради, Піщанського району, Вінницької області. Позивач зазначає, що в даний час їхній з відповідачем шлюб фактично не існує, відповідач з сім'єю не проживає. Причиною розпаду шлюбу позивач вказує часті сварки, непорозуміння з різних питань, з'ясування відносин в присутності малолітнього сина, що негативно впливало на його поведінку, застосування відповідачем фізичного насильства до неї та до сина. Позивач зазначає, що примирення між ними з відповідачем не можливе, так, як існування такого шлюбу негативно впливає на інтереси кожного із них і на виховання їхнього сина, тому шлюб між ними слід розірвати. Після розірвання шлюбу позивач бажає залишити собі прізвище " ОСОБА_3 ".
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2025 року, зазначену справу було передано на розгляд судді Нестеруку В.В.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, судом 20 березня 2025 року було направлено запит до Піщанської ради Вінницької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2
27 березня 2025 року на адресу суду від Піщанської селищної ради Вінницької області надійшла відповідь на запит суду за вих. № 582 від 26 березня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 27 березня 2025 року в даній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час та місце проведення судового засідання, призначено судове засідання на 09 годину 00 хвилин 23 квітня 2025 року.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Гордаш Н.М. в судове засідання 23 квітня 2025 року не з'явились, проте від представника на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її та позивача участі та підтримання позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 23 квітня 2025 року не з'явився, проте від нього 14 квітня 2025 року на адресу суду надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги визнає повністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.1. ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у даному судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення, відповідно до вимог ст. 200 ЦПК України, немає.
Також, враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання і заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд у судовому засіданні без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню у зв'язку з визнанням заявлених вимог відповідачем, за наявності законних на те підстав, оскільки це не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб.
Судом встановлено, що сторони по справі зареєстрували шлюб 23 липня 1995 року, про що Рудницькою селищною радою Піщанського району Вінницької області було складено відповідний актовий запис № 04, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданим повторно Рудницькою селищною радою 23 березня 1999 року (а.с.13).
В шлюбі в сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с.10).
Судом встановлено, та не було спростовано під час судового розгляду, що шлюб між сторонами існує формально, на даний час сторони однією сім'єю не проживають, мають різні інтереси та погляди на побудову шлюбу та сім'ї, втратили почуття любові та поваги один до одного.
Позивач та відповідач проживають окремо, примиритись не бажають, мають стійке волевиявлення спрямоване на припинення сімейних відносин і розірвання шлюбу, що вбачається зі змісту позовної заяви, заяви про підтримання позовних вимог та заяви відповідача про визнання позовних вимог про розірвання шлюбу.
Згідно із ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Згідно із ч.1 ст.24 СК України, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України).
Згідно зі ст.112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, обставини справи та підстави пред'явлення позову до суду, суд приходить до висновку, що збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, а тому враховуючи волевиявлення позивача їй після розірвання шлюбу слід залишити прізвище " ОСОБА_3 "
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд бере до уваги норми ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, яка визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд, у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічні положення закріпленні в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
А тому, враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, на підставі положень частини першої статті 142 ЦПК України, позивачеві з державного бюджету слід повернути 50 відсотків судового збору в розмірі 1211,20 грн сплаченого при поданні позову та стягнути з відповідача на користь держави 50% судового збору, який підлягає сплаті при зверненні до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь витрати понесенні нею за надання юридичної допомоги в сумі 3000 гривень, на підтвердження чого надає квитанцію № 6 від 10 березня 2025 року про отримання адвокатом Гордаш Н.М. від ОСОБА_1 гонорару за надання юридичної допомоги в розмірі 3000 гривень, а також договір № 5 про надання правничої допомоги від 10 березня 2025 року, укладений між адвокатом Гордпш Н.М. та позивачем ОСОБА_1 , та який не містить підписів сторін договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Згідно правового висновку, який було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18, відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру таабо порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про дійсну домовленість сторін про адвокатський гонорар та його розмір, містили розрахунок витрат за виконаний адвокатом обсяг робіт, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а долучений до позовної заяви договір про надання правничої допомоги, такої інформації не містить, що є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, на підставі ст.51 Конституції України, ст.ст.24, 105, 110, 112, 113 СК України, суд, -
Прийняти визнання позову відповідачем.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 23 липня 1995 року Рудницькою селищною радою Піщанського району Вінницької області за актовим записом № 04.
Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_1 залишити прізвище " ОСОБА_3 ".
Повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову про розірвання шлюбу, в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Піщанський районний суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;
відповідач: ОСОБА_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Суддя: