Справа № 930/2874/24
Провадження №2-а/930/11/25
01.04.2025 року м.Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Войницької Т.Є.,
за участі секретаря судового засідання Загребельного С.В.,
представника позивача Спасібухова Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Спасібухова Нікіти Ілліча до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування індивідуального акту суб'єкта владних повноважень,-
Представник ОСОБА_1 - адвокат Спасібухоа Н.І. звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування індивідуального акта суб'єкта владних повноважень, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 винесена постанова №333 від 13 серпня 2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Представник позивача зазначив, що копія оскаржуваної постанови, в порушення вимог КУпАП, позивачу вручена не була. Про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався вже після відкриття виконавчого провадження № 76292052 про примусове стягнення штрафу, коли прибув до державного виконавця та 25 жовтня 2024 року ознайомився з матеріалами виконавчого провадження.
Ознайомившись зі змістом оскаржуваної постанови, позивач вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, зважаючи на таке.
21 червня 2006 року позивач був знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», що підтверджується копією тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 .
З моменту зняття з військового обліку, жодних повісток/викликів до ТЦК та СП позивачу не надходило.
Представник позивача зазначив, що Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» до 19.05.2024 не визначав строку виконання громадянами України військового обов'язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку.
Проте з 19.05.2024 в Законі №2232-ХІІ діє положення ч.10 ст.1, яким визначено громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Позивач 10 липня 2024 року (в межах строку встановленого чинним законодавством) добровільно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , щоб уточнити свої облікові дані.
Однак, у відношенні позивача в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 був складений протокол про адміністративне правопорушення, за наслідками чого була винесена оскаржувана постанова.
19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період. Після оприлюднення Указу Президента України від 24.02.2024 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», тому особливий період.
Отже, до 19.05.2024 норми ч.3 ст. 210 КУпАП не існувало.
Тобто, з 19.05.2024 встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов'язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.
Представник позивача вважає, що позивач добровільно виконав вимоги чинного законодавства і в 60-денний строк добровільно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних, що свідчить про дотримання ним правил військового обліку і, відповідно, про протиправність оскаржуваної постанови.
Також, представник позивача зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити момент вчинення правопорушення позивачем, що свідчить про відсутність підстав для накладення адміністративного стягнення.
За таких обставин, представник позивача вважає, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_4 №333 від 13.08.2024 підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Ухвалою судді від 19.11.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 09.12.2024 року поновлено позивачу процесуальний строк для звернення до суду з адміністративним позовом, прийнято до розгляду позовну заяву та визначено, що справа буде розглянута у порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. 04.03.2025 від представника відповідача надійшла заява, в якій заперечував щодо задоволення позову.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_2 № 333 від 13.08.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. за ч. 3 ст. 210 КУпАП, за те, що ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та абз. 2 підпункту 1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, а саме 21.06.2006 року гр. ОСОБА_1 був знятий ІНФОРМАЦІЯ_5 . По теперішній час на облік не став та не замінив військово-обліковий документ старого зразка, що є порушенням правил військового обліку.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 15.10.2024 у ВП №76292052 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Хоменко І.В. відкрите виконавче провадження за постановою №333 від 13.08.2024 про стягнення з ОСОБА_1 34 000 грн. штрафу.
Згідно тимчасового посвідчення (взамін військового квитка № НОМЕР_1 від 12.10.1999 ОСОБА_1 21.06.2006 знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно пп 2/4 п.5 ст.37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року по справі № 607/7987/17.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено, що згідно постанови ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП за те, що 21.06.2006 року гр. ОСОБА_1 був знятий з обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 , по теперішній час на облік не став та не замінив військово-обліковий документ старого зразка.
Приписами ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 3 статті 210 КУпАП (в редакції, чинній на момент складення оскаржуваної постанови) передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час. Отже, станом на 13.08.2024 року (дата розгляду справи про адміністративне правопорушення) діяв особливий період.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 року та від 30.12.2022 року № 1487.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Згідно абз.2 підп.1 п.1 додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов'язаних» (затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022) «Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних» призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Відповідно до п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
З аналізу викладених норм убачається, що обов'язок прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки мав виконуватися виключно на підставі виклику, попередньо доведеного до відома військовозобов'язаного.
Однак стороною відповідача не надано суду жодних доказів вручення позивачу виклику (або викликів) до районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Крім того, Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" до 19.05.2024 не визначав строку виконання громадянами України військового обов'язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку. Проте з 19.05.2024 в Законі №2232-ХІІ частина 10 статті 1 викладена в новій редакції та визначає, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 10.07.2024, тобто у визначений Законом строк.
Також,19.05.2024 року з набранням чинності Закону №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтю 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, тобто було посилено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Отже, до 19.05.2024 року норми ч.3 ст. 210 КУпАП не існувало, а з 19.05.2024 року встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов'язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.
Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). За ч.7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
У своєму рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Так, 13.08.2024 року адміністративне стягнення накладено на позивача за порушення правил військового обліку в зв'язку з тим, позивач порушив вимоги абз.6 ч. 10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз.2 підп.1 п.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою KM України №1487 від 30.12.2022 року, а саме 21.06.2006 року гр. ОСОБА_1 був знятий ІНФОРМАЦІЯ_5 . По теперішній час на облік не став та не замінив військово-обліковий документ старого зразка, що є порушенням правил військового обліку.
Таким чином, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у серпні 2024 року, відповідачем фактично застосовано норму закону, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на приписи ст. 58 Конституції України та ст. 8 КУпАП.
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП неможливе, оскільки закон, який погіршує становище, не має ретроспективної дії. Крім того, згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Крім того, у рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Отже, ОСОБА_1 не міг вчинити адміністративне правопорушення, яке передбачене за ч.3 ст. 210 КУпАП, не ставши на облік з червня 2006, бо норма ч.3 ст.210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024 року, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку, а доказів вручення позивачу виклику (або викликів) до районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки не надано. Тому суд дійшов висновку, про відсутність події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, за яке ОСОБА_1 піддано стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень. Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП неможливе, бо закон, який погіршує становище, не має зворотної дії у часі.
Крім того, згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, зокрема те, що правомірність прийнятого рішення, а також підстави притягнення позивача до відповідальності за ч.3ст.210 КУпАП відповідачем не доведено, суд дійшов висновку про задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 9, 10, 77, 90, 132, 139, 241-246, 251, 268, 286 КАС України, ст.ст. 7, 8, 9, 38, 210, 235, 245, 247, 280 КУпАП, 19, 58, 62 Конституції України, суд, -
Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Спасібухова Нікіти Ілліча до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування індивідуального акту суб'єкта владних повноважень - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №333 від 13.08.2024 року.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення виготовлено 07.04.2025 року.
Суддя Т. Є. Войницька