Справа № 128/1081/24
Іменем України
17 квітня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді - Фанда О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Олексієнко О.В.,
представника позивача - Руденко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-
ОСОБА_1 15 березня 2024 року зверулася до суду з позовом Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Малі Крушлинці Вінницького району Вінницької області померла її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У 2023 році їй стало відомо про наявність заповіту, який 29 листопада 2012 року було складено та зареєстровано в реєстрі за № 198 секретарем Малокрушлинецької сільської ради Вінницького районну Вінницької області. Відповідно до вказаного заповіту ОСОБА_2 заповіла все майно де б воно не було і з чого б воно не складалось, а також все те, що буде належати ОСОБА_2 за законом на день смерті і на що за законом матиме право, заповіла своїй дочці - ОСОБА_1 .
Так, про наявність заповіту своєї матері вона дізналась від її сусідки, яка у 2023 року передала їй даний заповіт, який у свою чергу отримала безпосередньо від ОСОБА_2 . Її мати ОСОБА_2 передала заповіт на зберігання своїм сусідам, оскільки на момент складення заповіту, вона з матір'ю не проживала. Причини з яких мати її не повідомила про складення заповіту їй не відомі.
Після того, як вона дізналась про наявність заповіту, проконсультувавшись із нотаріусом дізналась, що після смерті її матері ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер: 0520683500:02:001:0186, площею 0,25 га, на якій розташований вищевказаний житловий будинок.
Постановою нотаріуса від 23 травня 2023 року № 11/02-14 їй відмовлено в оформлені спадкових справ на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер: 0520683500:02:001:0186, площею 0,25 га через пролпуск встанволеного законом строку на прийняття спадщини.
Інших спадкоємців за законом та заповітом не має.
Посилаючись на вказані обставини позивач просила суд визначити їй додатковий строк тривалістю в 2 (два) місяці після вступу в законну силу рішення суду, для подання нотаріусу заяви для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, направила свого представника, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі. При цьому пояснив, що позивачка більше 10 років проживає закордоном і їй не було відомо про складений заповіт.
Представник відповідача Вінницької міської ради Вініцька Б.А. в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі за наявними в матеріалах справи доказами, врахувавши судом поданий нею раніше відзив, в якому вона просила відмовити в задоволення позовних вимог позивача, посилаючись на те, що позов безпідставний та необґрунтований, так, як причини, наведені позивачем у позові, не є поважними для поновлення строку на прийняття спадщини.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_1 вже багато років проживає за кордоном, мати позивачки була її сусідкою, після смерті ОСОБА_2 , заповіт на спадкове майно, зберігався у них вдома. Позивачка вийшла на зв'язок лише у 2022 році, чи спілкувалася позивачка з матір*ю їй невідомо.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступного висновку.
Встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 .
За життя 29 листопада 2012 року ОСОБА_2 склала заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 198 секретарем Малокрушлинецької сільської ради Вінницького районну Вінницької області, згідно якого ОСОБА_2 заповіла все майно де б воно не було і з чого б воно не складалось, а також все те, що буде належати ОСОБА_2 за законом на день смерті і на що за законом матиме право, своїй дочці - ОСОБА_1 .
Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Марценюк С.А. 23 травня 2023 року винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, а саме в оформлені спадкових справ на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер: 0520683500:02:001:0186, площею 0,25 Га.
Приватний нотаріус зазначила, що протягом строку встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, позивач із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріуса не зверталась, разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини вона не проживала, так як на час відкриття спадщини, місце проживання спадкодавиці та спадкоємця зареєстровано за різними адресами.
Як на поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини позивач посилається на те, що їй було невідомо про складений заповіт на її користь.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частиною першою статті 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.
Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтями 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.
Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.
В обох випадках спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, і, крім того, юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.
Відповідно до статей 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).
Відповідно до статей 1273-1275 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.
Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, проте вона може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Відповідно до статей 1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Виходячи з вище викладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов'язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання тим процедури входження у спадкування і, кінцево, дає відповідь на питання про прийняття спадщини.
Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Це є обов'язковим для обох названих видів спадкування.
Виникнення у нього права на спадкування за законом, залежить виключно від дій спадкоємців попередньої черги та, лише у разі відмови тих від спадщини, неприйняття ними спадщини або позбавлення права на спадщину, робить названу особу учасником спадкових правовідносин, які, як правило, базуються на родинних стосункам спадкодавця і спадкоємця.
При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.
Пропуск такого строку позбавляє спадкодавця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред'явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Згідно буквального її сприйняття, для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв.
Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.
Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення.
Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.
Судом встановлено, що позивач у встановлений законом строк не зверталася до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна. Позивач, у встановлений законом строк повинна була подати до нотаріальної контори заяву про таке бажання, проте вона цього не зробила, пославшись на те, що не проживала тривалий час зі спадкодавцем та її представником зазначено, що на той час вона проживала за кордоном.
Статтею 1272 ЦК України встановлено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15.
Отже, судом можуть бути визнані поважними причинами тільки ті, які свідчать, що у спадкоємця були реальні перешкоди для подання такої заяви.
Як вбачається з пояснень представника позивача, на момент відкриття спадщини позивач проживала за кордоном, і до закінчення встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини на території України не зверталася, як і не подавала відповідної заяви до дипломатичних представництвах та консульських установах України за кордоном, як це передбачено Положенням про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310. Такі висновки також викладені Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2019 року у справі № 460/2967/15-ц.
Виходячи із сталої судової практики, проживання за кордоном не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою через досить тривалий проміжок часу про прийняття спадщини. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 569/12599/18.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не надано будь-яких доказів щодо вчинення нею дій, які б свідчили про її волевиявлення про прийняття спадщини після смерті матері, як на території іноземної країни, так і на території України у встановлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, враховуючи також його продовження постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану». При цьому факт перебування позивача за кордоном сам по собі не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50 цс 24 у пунктах 150-153 здійснила тлумачення приписів частини першої статті 1269, частини першої статті 1270, частини третьої статті 1272 ЦК України, та сформулювала такі висновки щодо застосування зазначених норм права, а саме те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов'язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.
Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала.
Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв'язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування.
Позивач є донькою ОСОБА_2 та відповідно спадкоємцем першої черги. Про своє право на спадкування враховуючи спорідненість зі спадкодавцем та відсутність інших спадкоємців позивачу було відомо, а тому відсутність інформації про складений заповіт не є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини.
Виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1222, 1262, 1272 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 76, 247, 264, 265, 268, 273, 293 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Вінницька міська рада (м. Вінниця, вул. Соборна, 59, ЄДРПОУ: 25512617).
Повний текст рішення складено 23 квітня 2025 року.
Суддя О.А. Фанда